Спогади про 9 березня. Розповідь фашиста

Щоправда потім, ті Самі "фашисти", стояли под Верховною Радою, коли знімалі уряд Ющенка, й Нарешті стократно помножені Вийшли на помаранчевий майдан, й отримай прізвісько "любі друзі". Однак звінувачення в "фашізмі" з нас так й Не було Знято. У наших душах, до сих ПІР стояти бігборді, что, як Дві каплі води, Схожі на ті, Якими Донбас зустрів Ющенка напередодні віборів. До речі, фірма "Плазма" теж НЕ Вибач перед Президентом за его зображення в націстській ФОРМІ. Певно взяла приклад з голови держави ... Однак це окрема тема.

Відео дня

Моя справа спогади про 9 березня 2001 року. Попереджаю Одразу, спогади будут Дуже особістів, бо за ЦІ роки, что минули, факти, Які НЕ стосуваліся власної шкури, Дещо призабулися, а від переживань та емоцій позбутіся не так просто.

Про Сценарій 9 березня 2001 року від опозіції, я, на тій годину прес-секретар УНА-УНСО, знала завчасно. Напередодні булу Спільна Нарада представніків всех політічніх партій, Які підтрімувалі "Україну без Кучми". За моєї участі, учет Сценарій ввечері обговорювало керівництво Опис УНСО. План БУВ такий: не дати Леоніду Даниловичу покласть вінок до пам'ятника Шевченку.

На Такі радікальні Дії опозиція зважено з декількох причин. Перша, Шевченко БУВ символом громадської непокори. Друга причина важлівіша. Хто брав участь в тихий подіях, пам'ятає, яка думка опанувала свідомість громадян, что ходили на Акції: тиждень-другий й Леоніду Даниловичу доведеться Скласти Президентські Повноваження, а віконуючім обов'язки таборі прем'єр-міністр Віктор Ющенко. З ним Вже тоді пов'язували ВСІ сподівання на демократичну владу.

Однак проблема в тому, что фантазія лідерів опозіції, як це здійсніті, потроху вічерпувалось. Тім паче, что Ющенко, Якого клікайте Майдан, уперто відмовлявся переходіті на сторону опозіції. Акції непокори поступово захліналіся. Вже були в минули найчісельніші мітінгі, Вже Було в архівах видовищних повішання та спалення "пахана", й ізоляція Кучми на міжнародному Рівні теж не приносила необхідніх результатів. Потрібен БУВ Ющенко або радікальніші Дії ... Так само Кучма чудово розумів, щоб Зберегти владу, Потрібний Ющенко або сілові Дії.

Леонід Данилович заручається підпісом Прем'єра "під листом трьох", де демонстрантів названо фашистами, й наказує стягуваті до Києва міліцію. У Останній момент ВІН відміняє плани вшановувати Кобзаря в Каневі, й готовится війта до пам'ятника Шевченка. Сутичка 9 березня стала невідворотною.

За сценарієм влади, Бойові підрозділі міліції до пам'ятника Шевченка начали підтягуватіся ще напередодні вечором. А що опозиція? А опозиція певно святкувала 8 Березня, бо коли вранці біля пам'ятника Грушевського зібраліся студенти "За Правду", унсовці й соціалісті, їх від парку Шевченка відокремлювалі Щільні ряди міліції в Шолом та щитах, по народному - "космонавтів".

Прорваті заслін з Першого Погляду виглядать нереальним, опозиція попал в дурнувату сітуацію - стрібаті від злості біля живого паркану, поки Леонід Кучма спокійно под фанфари покладаючи свой вінок, або безуспішно пробіваті ланцюг міліції. Щоб НЕ розчаровуваті народ, начали реалізовуваті другий вариант. Тім паче, что Різні чудеса бувають.

Колі людський клин з розгону врізався в правоохоронців, я дізналася, як помірають в натовпі. Грудна клітіну мені так стиснули, что Не було возможности дихати, однак стіна міліціонерів, захищено щитами та Шолом, що не піддалася. Задні Нарешті відступілі, можна Було віддіхатіся. Спробувалі другий раз, Третій. Всі безуспішно. Молодь ввійшла в азарт. Подекуді зав'язав бійкі з правоохоронцями, кілька разів Отримала Кийко по Голові Валентина Семенюк. У цею годину з Іншої Сторони бар'єру БУВ повний порядок ї штиль, Кучма разом з Ющенком й Плющем підносілі до пам'ятника вінок, їх віталі в якості щасливого народу переодягнені в цивільне студенти Академії внутрішніх військ.

У стані опозіції розумілі - Потрібні свіжі ідеї. Юрій Луценко, Який кількома ХВИЛИН раніше мирно запихав в щити міліціонерів гвоздики, підійшов до Шкіля. "Андрій, дай хлопців. Спробуємо протараніті виряджай міліції ", - Луценко кивнувши в Бік білих" Жигулів ". Однак Шкіль НЕ БУВ готовий до Прийняття таких радикальних РІШЕНЬ: "Я своих не дам. Бери своих ". У цею годину мені в голову прийшла думка, не менше Божевільна чем у Луценка, альо прінаймні вона НЕ передбачало Пошкодження майна. Захопівші з собою 10 хлопців я влізла на паркан, что оточував університет Шевченка. До внутрішньої Сторони паркану прімікалі дахі університетських прибуду, по якіх Дуже просто можна Було зіскочіті в тил міліції. Однак плани у нас були Інші - колі Натовп вкотре буде пробіваті стрій міліції, зістрібнуті вниз. Сподіваліся, что в рядах міліції почнет ПАНІКА, ЯКЩО щось-хтось буде падати з неба й відповідно ланцюг правоохоронців буде легше прорваті.

Альо цьом плану не судилося здійснітіся, бо міліція сама Пішла в наступ. З гори добро Було видно, як демонстранти розбігліся окрем купками, й їх гамселять Дубцов.

Помітілі ї нас. Якийсь товстий полковник давши знак, й з десяток міліціонерів побіглі до південної Сторони даху. Очевидно там Було нижчих, бо через мить з-за краю візірнулі сірі шапки. Я гукнула хлопців ї побігла міліції назустріч, альо моя бойова команда Почала Швидко тікаті з даху в протилежних Напрямки.

Нас лішілося Троє, тримати оборону Не було СЕНС, залишилось Тільки здаватіся. Альо виявило, что міліція полонених НЕ бере. Кремезних мент, Який віліз дере, крикнувши своим: "Скинути цю сучку на асфальт!" Ї сам кинувши на мене. Треба Сказати розправа аж занадто сувора - дах БУВ над асфальтом на вісоті 4 метрів. А це Якщо не смерть, то вірне каліцтво. Тому довелося боротися за свое життя до последнего. Над нами РІС каштан, Який накидав на дах велику кількість гілля. Схопи один з дрючків, гілляка виявило трухляві, альо від Першого удару міліціонера врятував. Колі ВІН наче роз'яреній лев кинувши на мене, я тіцнула Йому гнилушки. Мент інстінктівно схопівся за Палиця, яка розсіпалась в его руках, а я Виграїв кілька секунд, щоб відбітіся від нападу ще двох. Однак сили були НЕ Рівні й скоро, я вже балансувала на самому краю даху над асфальтом, а кремезних правоохоронець Вже БУВ готов Виконати свой наказ сам. Ще секунда ... й Кінець. Альо тут один з наших хлопців Василь стрібнув міліціонеру на спину, а я в цею годину пірнула в ноги, й міцно обвила руками й ногами міліцейське коліно. Міліціонери кинулися гамселіті мене, щоб відірваті від ноги. Посіпалісь удари по спіні ї Голові. "Хай б'ють, Тільки НЕ відпускай, Тільки не так на асфальт", - повторювала я Собі наче Гіпноз.

Міліціонери купою навалилися на мене, й в тісняві не могли завдаті сильних ударів. Мені пощастило - купа-мала поступово підсунулась до Південного боці даху, кудою залазили Міліціонери, там два метри вниз й клумба. Я розуміла долі буті скіненою мені НЕ унікнуті, тому як Тільки побачим, что внизу земля, відпустіла ногу й дужі руки допомоглі мені злетіті у Повітря.

Внизу, щоправда, ловили. Запам'яталися протягнені назустріч долоні людей у ??цівільному й їх посмішкі, я також посміхнулась, бо в Голові майнула Радісна думка, то багато свои. Альо вона проіснувала НЕ больше миті, зразу при пріземлені мені заламали руки й потягли до парканчіка, Який відокремлював земляний насіп від тротуару. Перед самою загородою грубо штовхнулі в спину, інстінктівно встігла схопітісь За гратами паркана руками, й зробім в повітрі сальто приземлилася на тротуар. Іншому хлопцю пощастило менше - перелетівші через паркан, ВІН вдарівся об асфальт Обличчям. У розірваному одязі й залитим кров'ю Обличчям Микола виглядать страшно. Щоправда в дечому Йому таки пощастило, коли Миколу скидали з даху ВІН прихопив з собою міліціонера й пріземлівся зверху.

Це ВІН мені рассказал пізніше, а тоді я его побачим краєм ока, коли хтось грубо Схопи мене за волосся й розвернув Обличчя в сторону міліцейської відеокамері. "Прізвище", - Жорсткий пролунав голос. Я Нічого НЕ відповіла, не тому, что НЕ вважать за потрібне, а тому що так Вимагай внутрішній Опір насиллям. Здал зараз вдаряюся. Прот оператор Тільки вголос констатував: "Зрозуміло, це партизани", й вімкнув камеру. Тоді хтось з Керівництва порадуйте міліціонерам, Які мене Тримай, бити подалі від журналістськіх відеокамер. З матюками й погрозити мене потягли за ріг УНІВЕРСИТЕТУ. Я розуміла, что мені туди зовсім НЕ нужно ї пручалася, як могла. Мене охопів повний Розпач, весь парк Шевченка БУВ заповненості сінімі мундирами, так Багато міліції до того, я Ніколи НЕ бачила, й Не було жодної людини, яка могла б пріпініті насилля.

Довели взяти сітуацію в свои руки. Я Почала Говорити. Точно не пам'ятаю, якові маякового я тоді несла. Пам'ятаю позбав, что одному молодому міліціонеру в цівільному, что НЕ Вийшов зростанням, альо весь Стрибай від бажання вдаріті, запропонувала спочатку підрості. Жіноче глузування, Чомусь подіяло в потрібному Напрямки. Міліціонери Нарешті усвідомілі, что смішно вп'ятьох бити одну дівчину, у Якої ще й заламані руки. Закинули мене в "воронок" й замкнули в маленькій кабінці, в сусідню Більшу кинули хлопців, там Було чути удари й скрікі. До нас трьох, з даху, Дода, ще кілька мужчина Затримання в парку. Один з них БУВ Олег Бойко. Пізніше по деле "масових Заворушення" 9 березня его засудили на три роки.

Бойко рассказал нам, як ВІН попал в тил ворога. Залиша свою дружину саму святкувати 8 Березня, ВІН облаштувався в парку Шевченка ще з вечора. Там Було Чимаев правоохоронців в цівільному, ВІН ВІВ собі розкуто, тож прийомів за свого. А коли офіційна делегація підійшла до Шевченка з квітами у натовпі закамуфльованіх под простий народ учнів и вікладачів міліцейської академії, в шаноблівій тиші Раптена, як грім пролунало: "Кучму - геть!", "Кучму - геть!". Прокричати пару раз свое гасло, Бойко з приятелями, розвернуліся ї ПІШЛИ, а заціпенілій від несподіванкі рій правоохоронців Ніяк НЕ МІГ оговтатісь. Спіймалі порушників протоколу позбав на краю парку. "Колі всю ніч ми блукали сквером, то Дуже змерзли. Підхожу я до автобусу з "Беркутом", прівітно поговоривши ї кажу: "Хлопці можна я у вас в автобусі погріюся". А смороду, Мовляв, статутом не належить, йди до свого загону. Так від ведуть мене попід руки в тій самий автобус, а хлопці впізналі, Сміються, что в ночі Ледь опозіціонера НЕ прігрілі ї кажуть: "Ну от Тепер і погрієшся ...", - рассказал нам Бойко. Цю нас немає, я почула Вже в райвідділі.

А в автозаку біля музею Західного мистецтва я Займаюсь тім, что відправляла СМС Шкілю, а пізніше, віглядаючі через заґратоване Віконечко, повідомляла Куди нас везуть. Тому біля парадного входу в Залізничний райвідділ міліції Вже Чека кілька нардепів, Які Вимагай нашого Звільнення.

Однак "воронок" заїхав з чорного входу. У райвідділі нашу колоритну групу розглядалі з зацікавленням. "Це Звідки?", - Живити якась жіночка в погонах. "Опозиція!", - Впевнена відповілі ми. "А-а-а ..", - протягнув міліціонерша. Нас розмістілі в якісь просторій й зовсім пустій ??кімнаті разом з голодними Безпритульний дітьми. Я повішкрібала з Кишеня весь дріб'язок й приятелі бомжат на Волі купили й передали їм через вікно батон. Хлопчакі з вдячності полагоділі мені Розбитий в "бою" годинник.

Потім нас вновь посадили в "воронок" й кудись повезли. Як відкрілі двері в автозак вірвалося яскраве світло й тісячі голосів. Навколо машини вірував мітинг. Люди кидали нам квіти й подавали руки, когось начали гойдаті. А ЛІДЕРИ опозіції в цею годину, з Підвищення на Міхайлівській площі показувать на нас й казали, что опозиція - сила, на ее підприємницька міліція звільняє Затримання. Народ кричав "Ура!", "Кучму геть!", Ейфорія запанувала в кожному серці. После Такої перемоги, розходітіся Ніхто НЕ Хотів, Натовп Бажан Дій.

Спочатку руйнували до пам'ятника Шевченка. Там вновь були віголошені Промови, Тарас Чорновіл спаливши жовто-блакитних стрічку з написа "від Президента України Леоніда Кучми" на вінку з квітами. Всі йшлось до завершення.

Альо тут з'явилася інформація, что НЕ ВСІ "затрімані" звільнені. Вінікла ідея йти до МВС мітінгуваті. Народ спріймає ее на "ура". Перша перемога окрілює. Хочеться ще. Натовп ставши неконтрольованім ї події начали розвіватіся сумбурно.

Альо без мене. На жаль, ВЛАСНА спогадів подій біля Адміністрації Президента не маю. Бо біля пам'ятника Шевченка я перепітала Шкіля про подальші плани. "Нема жодних, - відповідає мені Шкіль. - Зараз підемо до МЗС Трохи постовбічемо ї будемо відправляті людей по областях ".

Тому поїхала додому привести себе в порядок после польоту з даху, зафарбувала сінці на лобі й скроні, переодяглася, й рушила на штаб розсілаті прес-релізи.

На Вулиці Димитрова біля штабу УНСО Було кілька сот унсовців, Які чека, коли будут сформовані групи на области. Поспілкувавшісь Зі знайомості, я дізналася, про сутичку біля адміністрації. Спочатку подумала - жартують. Альо хлопці Переконайся, то багато НЕ жарти. Розповілі про розібрані Турнікети, Які кілька разів кинули на космонавтів, про гранати з газом, Які Міліціонери кидали в Натовп, а демонстранти, наче м'ячі, перекидали тому. Розповілі про пляшку з запалювальними сумішшю, яка видовищних Горіла на асфальті, альо Нікому НЕ нашкодив, й про Чемериса, Який НЕ тікав від наступаючої Лінії "Беркуту" й серйозно получил по Голові. "Чі когось Затримали?", - Перепітала я. "Ні, - хлопці посміяліся, -" беркутівці "Зробили черепаху, накрилися щитами. А ми зібралі, найбільш активних, Які не могли заспокоїтіся Самі, й рушили геть ". А я у відповідь пожартувала: "Знаєте мені це нагадує один анекдот. Прокинув дружина про 5 ранку поламала вуділіща, Порізала ліску, вікінула черв'ячків, потоптала поплавки, й ніжно притиснулася до плеча Спляча Чоловіка. Бідолашна не знала, что жити їй лішілося годину ". Як це НЕ смішно, в'їхаті в жарт Ніхто НЕ встіг, бо почула крики. Вузька проходом между будинком ї Парканами панічно побігла молодь, а ззаді замиготіли Кийко. Так Вийшла, что перший удар прийнять на собі Черкащани, смороду Тримай, як могли. Альо за ними стояли зовсім юні Львів'яни. У них не вітримає нерви, тім паче цілий день без їжі й води - кинулись бігті заволікаючі за собою других. Оборона штабу пала. Хто позбавивши в офісі, спішно забарікадувалі двері. Натовп потяг мене за собою, й скоро я опінію у дворі института фізкультури. Хтось розумний крикнувши: "стоять". Мі Зупини. Нас Було десь з півсотні молодих хлопців й дівчат, деякі почти діти. Збіль в купу й взялися за руки. Це булу Найкраще в Нашій сітуації. Треба Було вістояті, поки на місце НЕ прибудуть журналісти. Перед камерами Правоохоронці зазвічай НЕ дозволяють Собі таких промов, Які сталлю пізніше. Однак спецназ діяв професійно: грізно стукаючі Палиця в щити, ВІН оточував молодь з трьох СТОРІН, четверту залішаючі вільною. Спочатку їх стало, як нас, потім вдвічі больше, потім, коли їх перевага фізична й психологічна стала очевидною, пролунав голос: "Тікайте". Через мить, я озірнулась по сторонам, й побачим, что стою сама, ВСІ кинулися в єдиний прохід, что заплановано залиша відкрітім "Беркут". Треба Було бігті ї Собі. Довге пальто зіграло злий жарт, я заблукавши й впала. Якийсь хлопчина підбіг до мене, протягнув руку й тут нас накрила хвиля "Беркуту". Колі хвиля зійшла, ми позбулися мов Дві РИБІНА на асфальті. Хлопця били Троє "беркутівців", мене Двоє. Били Важка черевиками по Голові. Вчасно ЗАХИСТ ее ліктямі. Болі Не було, Було здівування. Чому? Я ж даже НЕ чинила опору!

Так мене Затримали раптом в один й тієї самий день. Кинули в автобус, на купу тіл. Зверху по нас ходили "беркутівці" й погрожувалі скорою розправою. А в мене знов, як на даху, в Голові одна думка: "Треба звідсі вібіратіся, в райвідділі буде ще гірше". Проповзла под сідінням впрітул до виходе. Его затуляла Дужа спина "беркутівця". Раптена до нього підійшов его колега й покаравши обшукаті Затримання. Я зрозуміла: це мій Останній шанс. Мене вівелі з автобуса дерло й поставили руками до кузова скраю, альо Тільки "беркутівець" відвернувся, я зроб крок з поворотом й опінію по іншу сторону автобусу. Маневр Нікому НЕ впавши в око. Тоді я опустила руки, й тихенько Пішла. Навкруги тьма-тьмуща "Беркут", когось тягти, когось б'ю, а я йду Собі спокійно й повторити: "Тільки НЕ спіши, Тільки НЕ спіши". Розрахунок оказался вірнім - ловлять ті, что тікає, а на дівчину, что просто йшла, Ніхто не звернув увагу. Так прес-секретар УНСО віслізнув з оточення.

Це Було серйозно упущення, ТОМУ ЩО скоро про жорстокости розправу знали ВСІ Знайомі журналісти. Виконано свою місію, задумалася, що робити далі. Решила йти назад, думка булу, Можливо, й Божевільна, альо ее НЕ соромно, бо день БУВ всуціль Божевільний. Я решила, что ЯКЩО так знущаються над рядовими партійцямі, то керівництво Опис могут просто повбіваті. Висновок - треба рятуваті. Отже начепівші Собі на грудях посвідчення журналу "ПіК", на тій годину я там працювала, й підфарбувавші Нові сінці, повернули в штаб УНСО.

Там БУВ повний розгардіяш, віламані двері, Побиті вікна та меблі. На підлозі впізнала розчавленій телефон Шкіля. Правоохоронці в цівільному ріліся в документах. "Де ваше керівництво Опис?", - Гаркнула я їм, показавши посвідчення. Ті порадили шукати на Вулиці, а я попрямував в натовпі правоохоронців прямо до автобусів, в Які начебто завантажено лідерів партії. Однак дійті до нього мені Не судилося, по дорозі хтось з них мене впізнав, я необачно повернулась на оклик. У Цю мить біля мене прігальмувала машина з написа "Ройтерз", з неї вісунувся Тарас Процюк й буквально затягнув мене в салон. На повній Швидкості журналісти тікалі з місця подій. "Нас Хотіли закинути в один з автобусів", - пояснивши Тарас. ВІН жартував, что Якби смороду НЕ встіглі підхопіті мене, то довелося бі Дуже втрачають на троянди зустрічаючі мене з в'язниці. (Через два роки Тарас загине в Іраку від пострілу американського танку).

Журналісти віклікалі "швидку", бо одна рука Дуже розпухла. Мене відвезлі в поліклініку, й попросили зачекаті. Однак чекати я не могла. Й правильно зробім, что покинула лікарню, туди за мною пріїхала міліція.

Всю ніч, по якомусь відомому позбав правоохоронцям методу продовжувалі ловити людей - учасников демонстрацій. Хапалі на вокзалі студентов руху "За правду", хапали на автовокзалах, на КП-віїздах з Києва, на нічному Хрещатику, по будинках. Очевидно на тій момент в міліції існувала база найбільш активних учасников "України без Кучми" з адресами проживання. Прінаймні до мене додому Приїхали. Затрімувалі даже у лікарнях ... В прінціпі, ловити антікучмістів Було не так и Важко: после Затримання на вокзалі, дівчата и хлопці з регіонів не знали Куди йти и купчі в єдіно знайомій їм місцевості Києва - на Хрещатику. Спочатку, коли там Було велелюдних, смороду булі в безпеці, потім київська молодь роз'їхалась по домівках в останніх Електричка. Метро и Хрещатик спустів. Нд, и хто позбавивши, стали легкою здобіччю. Українська мова Спілкування, Знайду в кишені наліпка або хустина "За Правду", и людина автоматично становится Клієнтом найближче вільного районного відділу міліції. Затримання Було б ще больше, однак в ту моторошно ніч знаходится люди и організації, Які такоже допомагать .. Офіс радіо "Свобода" біля метро Хрещатик переховував близьким чотірьох десятків хлопців. Активну участь в такому спасінні узявсь покійній ніні Сергій Набока. Де в ту ніч з дев'ятого на десяте в Киеве переховували ще тісячі людей, что Приїхали на акцію з регіонів, и кіян, Які боялися вернуться додому, ходять цілі легенди. Особливо весела про Американский посольство. За одними ДЖЕРЕЛО, групі демонстрантів, Які Прийшли просити Дипломатичний притулок, дозволили переночуваті в якійсь прібудові. За іншою версією: Вийшов охоронець и з побажаннями триматися, передавши три пляшки американського пива и кілька бутербродів.

Існує, ще одна історія - звучить як легенда, хочай все правда, бо бачила на Власні очі. У одній з недобудований дач, Моїй, на околицях Києва под Борисполем розташуваліся на ніч около трьох десятків унсовців. На Наступний день привезла я їм провізію, бачу лішілося позбав Троє. "Невже Затримали", - промайнула думка. А хлопці, Побачивши знак питання в моїх очах, розповідають: "Вранці на боріспільську трасу начали підвозіті автобусами" Беркут ", злякаліся, что за нами. Вірішілі тікаті. Було в нас на всех 150 гривень, нашли ми, Таню, в твоєму підвалі картоплю и банку сала и все це по-братськи поділілі. Група черкащан, з 15 ОСІБ взяла 30 грн., Шматок сала, Трохи вареної картоплі й рушила на Черкаси. Група Полтавців взяла 40 грн., Сало и картоплю и руйнувала на Полтавщину. У Херсон ПІШЛИ херсонці, й відповідно у Харків харьківчані ". Мене така масштабна географія и мінімальні ресурси роздратувалі до краю - пересіділі б пару днів и руйнували б додому, як білі люди. А тепер, як їм допоможеш? "А ви чому лишилися?" - Підколюю хлопців. А смороду НАТЯК НЕ зрозумілі и щиро відповідають: "Та ми Зі Львівщини, не знали, як Дніпро переплісті". Мені аж віднялася мова. Прот найсмішніше, что деякі все-таки дійшлі. Це були НЕ харьківчані, смороду змоглі подолати позбав три кілометрі - в Борисполі їх Схопи міліція. Полтавці продали мобільний телефон и доїхалі до Черкас, де їх поселили. Туди ж через тиждень якімсь дивом попал херсонці. А від Черкащани Зробили марш-кидок в сто з хвостиком км и добралися до рідної Золотоноші. З метою конспірації хлопці йшлі НЕ Трасі, а пробиралися лісамі над Дніпром, в суцільній Каші Рихло весняного снігу.

Хочай ліпше смороду б лишилися, 11 березня міліція перестала затрімуваті тихий, хто брав участь в Бійці под Адміністрацією Президента. Київські райвідділі и так були переповнені. Почалися адмінсуді. Треба віддаті належноє, что трапляє Такі судді, Які відмовляліся засуджуваті за рапортами міліціонерів: "В нетверезому стані виявляв Опір Представникам правоохороних органів, плювався, кусався, вікорістовував нецензурні лайку". Приклад: нецензурної лексики? - "Кучму геть!", - Відповідалі Міліціонери. Сама чула.

До речі, моє Передчуття в міліцейському автобусі, что в райвідділ потрапляті шкідліво для здоров'я, на жаль, справділося. Аджея бійка под Адміністрацією Президента между міліцією й опозіцією булу НЕ больше чем видовищних дитяча забавка. Ніхто серйозно НЕ постраждала, Якщо не рахувати звічайні сінці каліцтвом. Постраждалі з'явилися пізніше: опозіцію безжалісно Катувал в райвідділах, а правоохоронцям Зробили фальшіві меддовідкі. Наприклад, пізніше на слухання справи УНСО виявило, что Єдині пошкодженню середньої тяжкості у деле - поламані пальці двох "беркутівців", насправді, Ніколи НЕ лама. Колі в суді відбувався допит працівника міліції Сітніцького, то з йо вуст Присутні дізналіся, что ВІН через отриманий травму провів в лікарні аж три тижні, коли ж адвокати спитавшись на якій руці в нього БУВ Зламане палець, Потерпілий НЕ зміг згадаті. Загадку забудькуватості потерпілого розгадала судово-медична експертизи, яка Визначи, что діагноз "закритий перелом 4 пальця правої кісті рентгенологічно НЕ підтвердженій". Ті ж самє сталося й з іншим пальцем.

Зато в мої спогади про понівеченіх учасников Акції, якіх ми знаходится в лікарні "швидкої" Допомога, рясніють Розбита головами та поламанімі ребрами. Як я вже писала, ЦІ пошкодженню хлопці Отримала НЕ под Адміністрацією в Бійці, а в райвідділах з Закуто руками. Особливо лютував Московський з Миколою Ляховичем, Який пізніше йшов по деле 9 березня й получил вирок п'ять років, 9 березня я Востаннє спілкувалася ввечері на штабі УНСО. ВІН БУВ здоровий. 11 березня, я его Знайшла на 9 поверсі лікарні "швидкої" Допомога. Поламане ребро, розірвана селезінка, черевно кровотеча - таким его отримай лікарі. У Московському райвідділі во время катувань ВІН кілька разів втрачав свідомість, его відлівалі водою й вновь били. Врятувать медики, Які, ковзаючі по залітій кров'ю підлозі, Вимагай від міліції дати добро на госпіталізацію Миколи. "Або Назвіть нам Ваші Звання та прізвіща - ми маємо знаті, на кого тут списати труп", - казали смороду.

Через кілька днів СБУ забрала Миколу в СІЗО просто з-под крапельніці. Йому й ще 18 унсовців інкрімінувалі організацію й доля в масових Заворушення. Крім унсовців СБУ віпісала ордери на арешт Євгена Жовтяка та Юрія Луценка. Від в'язниці їх врятував Потебенько, в Генпрокуратурі Було прийнятя решение про відмову в порушенні проти них крімінальної справи. Так что даремно міністр внутрішніх справ ніні закідає БЮТ претензії, что в ее списку "крімінальнік" Шкіль. Таким же "крімінальніком" Ледь не ставши сам Луценко. Одному з засуджених по деле Міколі Ляховичу на допиті говорили, что ЯКЩО дасть покази проти Луценка, віпустять на підпіску, а як ні, сяде его брат. Микола показів не давши. Зато Майбутній міністр внутрішніх справ Дуже детально рассказал в СБУ, як біля пам'ятника Шевченка Андрій Шкіль організовував й спонукав до бійкі з міліцією унсовців. Сама читала. А ще на це можна посмотреть на відеокасеті, яка зараз зберігається в Матеріалах справи у Верховному суде. Такоже Луценко впізнав кілька ОСІБ на міліцейськіх відеокасетах подій 9 березня. Зокрема, его свідчення, Щодо Ігоря Мазура є в обвинуваченого висновка. Може тому, Йому "пощастило" не отріматі Судимість?

Точно відомо Тільки Одне, после масових Затримання людні Акції громадської непокори "України без Кучми" Припін. Важко Було зібраті даже кілька сотень людей.

Керівництво УНСО, Яке залиша на Волі, Раптена полюбило Кучму. Й на вибори УНА пішло з істерічною критикою Юлії Тимошенко, хочай та в цею годину проплачувала адвокатів ув'язнених унсовців. А мене виключ з УНСО за екстремізм. Правда, смішно!?

Що ж до мене. Спершу я намагалася НЕ ночуваті будинку, а коли різікувала, прив'язував шнур від пилесос до рами, щоб ЯКЩО прийдуть "ГОСТІ" віскочіті у вікно з другого поверху. Потім зрозуміла, что СБУ не має Щодо мене конкретних планів й справно ходила на допиті.

Набрідлівого Спілкування Зі слідчими я позбавілася, коли разом з Орислава Добко, прікуваліся на коліях кіївського Залізничного вокзалу з Вимогами звільніті політв'язнів. Акція НЕ зовсім вдалася, альо прінаймні в СБУ мене порахувалі зовсім безнадійною й после того і не турбувалі.

А пригода з потягом, ще пізніше Знадоби мені во время агітації на Городецька ВИБОРЧИЙ окрузі, де кандидатом в депутати БУВ зареєстрованій Андрій Шкіль. Виборця Такі истории подобаються. Наша невеличка команда здобули Перемога: Вночі 1 квітня Спляча Шкіля розштовхалі співкамерники й повідомілі, что ВІН депутат. "Не жартуєте?", - З Надією в Голосі перепітав Шкіль.

Іншім пощастило менше, їх засудили й відправілі по "зонах". Деякі відсіділі ПОВНЕ 3 роки. А тепер мают судимості, й на Відміну Від Януковича не могут балотуватіся в депутати.

Щоправда, на качану місяця Верховний Суд повинен БУВ у складі ВІЙСЬКОВОЇ та крімінальної палати ще раз переглянути впоратися. Слухання відклалі. Чі не тому, что нова влада відкладає свою оцінку подій 9 березня?