Микола Замковенко: справа Луценка має замовний характер

Скандально відомий Печерський суд Києва поставив давеча жирну крапку в гучному справі колишнього міністра внутрішніх справ Юрія Луценка . Екс-головного міліціонера країни засудили до чотирьох років позбавлення волі з конфіскацією майна. Юрію Луценку, нагадаємо, ставиться в провину перевищення службових повноважень, просування службовими сходами свого водія та видача йому квартири, а також святкування з розмахом в період економічної кризи Дня міліції. Саме за останнім епізодом Феміда зобов'язала екс-міністра відшкодувати державі збитки в розмірі 642 тис. грн.

422 дня, або рік і майже два місяці, провів в ув'язненні колишній глава МВС без вердикту суду. Таким чином, враховуючи вже проведений у неволі період, Юрій Луценко вийде на свободу через 2 роки і 10 місяців. Якщо, звичайно ж, апеляційний суд підтвердить вердикт, озвучений паном Вовком. А адвокати екс-міністра, назвавши рішення суду необгрунтованим, вже заявили, що мають намір оскаржити вирок. Прокурори в свою чергу називають "справа Луценка" - уроком для корупціонерів. Представники державного обвинувачення просили суворого покарання для екс-голови МВС - 4,5 року позбавлення волі. Однак - це тільки на перший погляд, адже стаття, за якою судили Юрія Луценка, передбачає куди більші терміни - від 7 до 12-ти років.

Про таємне та явному у судових процесах, де в ролі обвинувачуваних виступали Юлія Тимошенко та Юрій Луценко, говоримо з екс-главою столичного Печерського суду Миколою Замковенко . У далекому вже 2001-му саме він виніс рішення про звільнення пані Тимошенко з СІЗО.

- Микола Іванович, пам'ятається, ви гранично жорстко розкритикували головуючого у "газовій справі" суддю Родіона Кірєєва. Мовляв, не зміг організувати належну "погоду" в залі засідань, і, як наслідок, слушанья перетворилися на базар. А як ви оцінюєте з процедурної точки зору щойно завершився судовий процес у справі Юрія Луценка.

- Суддя Вовк, на відміну від судді Кірєєва, раціонально використовував судовий процес, грамотно приховуючи політичні нюанси. Простіше кажучи, він (Вовк. - Авт.) Не реагував на коментарі політиків, громадських діячів, не даючи тим самим затягнути себе в політичний лабіринт. Так що, процеси у справі Тимошенко і Луценко були різними. Тим часом, мета судових процесів над Тимошенко і Луценко одна - позбавити двох політичних діячів можливості брати участь у виборчій кампанії за допомогою усунення їх з політичної арени.

- Тобто ви вважаєте, що це були політичні процеси?

- Елемент політики присутній завжди, коли на лаві підсудних виявляється політик або державний діяч. Уникнути цього неможливо, оскільки є опоненти, а є люди, які обожнюють підсудних. У процесі Юлії Тимошенко, наприклад, є безліч нюансів. Я не знав про всі підводні камені цієї справи. Як і всі громадяни, я знав про те, що вона дала вказівку - підписати газовий контракт. І якщо вона, як прем'єр-міністр України прийшла до такого висновку, дала відповідні директиви, то, дійсно, як політик вона повинна нести відповідальність. Правда, в тому лише випадку, якщо Україна зазнала збитків. Ці збитки мають бути пораховані і т.д. Однак не варто забувати про те, що сама Тимошенко не підписувала контракт. Його підписували два господарських суб'єкта - "Газпром" і НАК "Нафтогаз".

Інкримінувати їй зловживання службовим становищем в даному випадку? Вона, як прем'єр-міністр, мала право давати відповідні директиви. Тому особисто я не бачу перевищення службових повноважень з її боку. Інше питання, якими є наслідки підписання цього контракту?

- Виходить, суддя повинен був розділити політичну і юридичну відповідальність, правильно?

- Цілком правильно. А у вироку це слід було чітко аргументувати. Якщо органи досудового слідства і суд дійшли висновку про те, що в її діях присутня кримінал (тобто її дії призвели до значного матеріального збитку для України), необхідно було проводити відповідні експертизи. Це вже юридична відповідальність - дисциплінарна, адміністративна або кримінальна.

З іншого боку, як я вже зазначив раніше, тут є і політичний аспект. Тимошенко, як державний діяч, як представник виконавчої влади, мала право і повноваження видавати директиви на підписання контракту. Тому партія "Батьківщина", яку вона очолює, повинна була дати політичну оцінку ситуацію, а люди - оцінити її. У вердикті не було ні слова про політичну відповідальність. Взагалі, у вироку таке було написано, що, знаєте, юрист-першокурсник такого б не написав! Він написав би мотивований, красивий вирок.

- А в справі Юрія Луценка суддя також повинен був розділити відповідальність на дві складові?

- Що стосується Луценка. Ви знаєте, в цій справі чітко проглядається замовний характер. Чому? Ви знаєте, якщо порівнювати політиків Тимошенко і Луценко, доводиться констатувати: знак рівності між ними ставити не можна. Тимошенко - амбіційний, харизматичний політик. А Луценко ... Тільки анекдоти може розповідати, а потім ховатися в кущі. Тимошенко ж, повністю присвятивши себе політиці, йде напролом.

Тимошенко затягувала суддю в політичний процес. Вона знущалася не лише над головуючим у справі, а й над усією судовою системою. Луценко ж під час слухань поводився законослухняно. Але давайте згадаємо, що він говорив, будучи міністром? Казав, що суддів усіх потрібно в стійло загнати, що в прокуратурі працюють одні хабарники і так далі. Тобто він, не замислюючись, направо і наліво, розвішував ярлики. За це і поплатився!

- Важливий нюанс. Якщо в судовому процесі по Тимошенко показання свідків розділилися 50 (виправдовували) на 50 (виступали в ролі обвинувачів), то у випадку з Луценком все інакше. Практично всі свідки виступили на його підтримку, в унісон зазначивши, що ніяких незаконних вказівок глава МВС їм не давав.

- Ви правильно помітили, дійсно, доказова база у справі Тимошенко була 50 на 50. Допитали ціле коло свідків. Одні заявляли, що вона невинна. Але були й такі, які виступали в ролі обвинувачів. При цьому самі ці свідки ховалися, хоча також повинні були нести відповідальність. Я говорю про Ющенка, Дубині і тому обличчі, яке підписало контракт.

У Луценка все по-іншому. Було допитано більше ста свідків. І що ми побачили? Викликають свідка, а він каже: "Ніяких зловживань міністр не скоював". Коли в ході досудового слідства свідок дає свідчення, немає нікого - сидить тільки слідчий і він. Слідчий що робить? Попереджає про кримінальну відповідальність, здійснює інші психологічні ходи. Це називається тактикою допиту. У підсумку, свідок починає розповідати, не бачачи перед собою нікого, крім слідчого.

А коли свідок приходить в зал судових засідань, що він бачить? Бачить Луценка, його адвокатів, народних депутатів України, дипломатів, прокурорів, суддів ... Свідок вже замислюється: "Ой, як же мені правильніше вчинити?". Тоді починається перехресний допит, в ході якого Луценко може задати наступне питання: "Скажи, коли це я тобі давав таке-то вказівку?". У підсумку, свідок відмовляється від попередніх свідчень.

Таких свідків необхідно залучати до кримінальної відповідальності, тому що це люди, що не мають своєї позиції. Якщо Луценко давав певну вказівку, ти, дивлячись йому в очі, повинен це підтвердити. Слідство повинно було провести очну ставку. Цього не було зроблено, Луценко не мав можливості поставити свідкам питання в ході досудового слідства. І коли він почав ставити запитання вже в суді, свідки відмовлялися від попередніх свідчень. Відповідно до закону, суду, котрий перебуває у дорадчій кімнаті, дозволяється давати оцінку показаннями свідків. Суд повинен встановити, чому свідчення свідків, дані в ході досудового слідства, кардинально відрізняються від показань, озвучених в залі суду. Після цього перед правоохоронними органами має бути поставлено питання про відповідальність цих свідків. Чому? Тому що Луценко страждав через попередніх свідчень цих людей, перебуваючи рік і 2 місяці під вартою.

- Прокурори просили для Луценка 4,5 роки ув'язнення, суд засудив до чотирьох років. Ваша оцінка рішення суддів.

- Суд застосував статтю 69 Кримінального кодексу. За статтею 191-й КК, якщо не помиляюся, призначив покарання нижче нижчої межі, яка передбачає санкції цієї статті. У мене відразу ж виникає питання: "Чи дійсно підтверджена вина Луценка?". У мене є великі сумніви щодо цього. Поясню. Луценко не визнав себе винним. Тоді, на підставі чого прокуратура і суд дійшли висновку про застосування покарання нижче нижчої межі? Таке рішення приймається, коли людина хвора, коли розкаявся у скоєному злочині і т.д. Що це означає? А те, що відчувається слабкість певних доказів з боку прокуратури. Як інакше пояснити позицію прокуратури, яка наполягала на покаранні нижче нижчої межі щодо людини, який не визнав свою провину? З юридичної точки зору це виглядає сміхотворно.

- Яким чином вердикт Європейського суду, куди вже звернулися адвокати Тимошенко і Луценко, може змінити долю обох?

- Насамперед зазначу, що Європейський суд повинен прийняти справу у ведення тільки в тому випадку, коли вичерпані всі національні засоби захисту. Якщо Європейський суд прийде до висновку, що в ході розгляду тієї чи іншої справи були порушення Конвенції з прав людини, наш національний суд України скасовує вердикт і відбувається перегляд справи. Рішення Європейського суду є обов'язковими для виконання.