Вибір президента: Портников розповів про наслідки відставки Наливайченка

Рішення президента Петра Порошенка відправити у відставку Валентина Наливайченка, а також реакція голови СБУ цілком логічні з політичної точки зору.

Відео дня

Про це у своєму блозі на сайті Лига.net пише журналіст Віталій Портников, коментуючи можливі наслідки такого кроку голови держави. "Обозреватель" наводить думку Портнікова повністю:

"Незважаючи на непрості коаліційні консультації напередодні внесення до парламенту подання про відставку голови СБУ Наливайченка, бажаючих проголосувати проти президентської пропозиції в Раді практично не знайшлося. Фронда в президентському блоці і у фракції радикалів воліла утриматися або бути відсутнім. Одразу ж після голосування київський градоначальник Віталій Кличко заявив про готовність УДАРу підтримати плани голови СБУ щодо політичної діяльності. Історію з Наливайченком нерідко називають найбільш гострою політичною кризою в новій владі з часів Майдану.

Насправді нічого незвичайного в ній немає - це звичайна українська політика.

Кризою могло б стати загострення відносин президента і коаліційних партнерів через важливу фігуру, яка перебуває поза президентською вертикаллю. Зсув же і призначення керівника СБУ - конституційна прерогатива глави держави, і замикається цей чиновник саме на президента, а не на главу уряду. Особливістю Валентина Наливайченка було те, що він виявився єдиним президентським силовиком, що зберіг посаду з часів Майдану. Тоді призначення Наливайченка керівником СБУ відбувалося в рамках загального квотування посад серед опозиційних партій. УДАР був категорично не задоволений самою процедурою цього квотування, в результаті уряд був сформований "Батьківщиною" і "Свободою". Тому готовність Наливайченка очолити СБУ виявилася вельми доречною, адже давала коаліційним партнерам можливість хоча б умовно розділити з УДАРом відповідальність за події в країні. Втім, до моменту президентських виборів практична відсутність УДАРу у владі позначилася на популярності партії, що фактично покинула політичну арену України. Зате УДАР став платформою для президентських амбіцій Петра Порошенка. Після укладення цього союзу збереження новим главою держави Наливайченка на посаді голови СБУ здавалося справою вирішеною. Проте вже після парламентських виборів, під час яких УДАР знову виступив в якості однієї з президентських платформ, відносини між союзниками стали погіршуватися. Це і призвело Порошенка до зовсім природного рішення - замінити "чужого" голову СБУ на більш зрозумілу і передбачувану кандидатуру.

Наливайченко теж поводиться абсолютно передбачувано. Розуміючи неминучість відставки, він не хоче йти в небуття як чиновник, який не впорався з президентськими дорученнями. Навпаки, він хоче запам'ятатися як дисидент у владі, який відважно викриває корупцію і зміщений не через логічні політичні процеси, а через свою викривальну активність. Така відставка дає Наливайченку можливість якщо не досягти успіху в політичній діяльності - у професійних чиновників і дипломатів це, як правило, не дуже добре виходить - то, у всякому разі, претендувати на нову посаду при наступному президентові країни або при змінах у виконавчій владі. Адже Наливайченко, по суті, очолював СБУ вже тричі - за Віктора Ющенка, виконуючого обов'язки президента Олександра Турчинова і за Петра Порошенка. І при ефектному уході, який запам'ятовується, ніщо не завадить йому повернутися в знайоме крісло вчетверте.

Тому й рішення Порошенка, і дії Наливайченка цілком логічні з політичної точки зору. Президенту необхідний лояльний голова СБУ, не пов'язаний із групами, що фактично вийшли з-під його впливу, і орієнтований винятково на голову держави. Колишньому голові СБУ необхідно забезпечити собі продовження апаратної і (або) політичної кар'єри. Умовний конфлікт відбувається винятково у рамках президентської вертикалі і не може вважатися конфліктом за визначенням. Його конфліктна оболонка - інформаційний шум, обумовлений клановістю української політики та інтересами конкурентів. Але це не означає, що відставка Наливайченка не матиме інших, не настільки очевидних політичних наслідків.

Президент може скористатися звинуваченнями Наливайченка для того, щоб відправити у відставку генерального прокурора. У цьому зв'язку звертає на себе увагу публічна критика на адресу падчерки Віктора Шокіна, оприлюднена одеським губернатором. Люди, які стверджують, що Михайло Саакашвілі "не розібрався" або, навпаки, вирішив продемонструвати, що йому ніякі прокурори не загроза, просто недооцінюють колишнього грузинського президента. Саакашвілі - жорстокий і досвідчений гравець, який ніколи не робить нічого просто так, і завжди враховує у своїй роботі групові інтереси. Більше того, весь розіграний їм естрадний номер був створений і поставлений винятково заради критики родички генпрокурора - Саакашвілі, політика путінської генерації, який блискуче володіє азбукою політичних сигналів. І тепер якщо Порошенко зважиться на відставку генпрокурора, громадська думка буде однозначно на його стороні - от і Наливайченко бачив якусь гниль в прокуратурі, і Саакашвілі лаяв прокурорську дочка ...

Ще один важливий наслідок відставки голови СБУ - можливість остаточного розлучення президента і партії УДАР. Це розлучення може спричинити за собою інші кадрові зміни, але суть не в цьому. Головне в тому, що УДАР перестане функціонувати як президентська політична платформа. Збережеться при цьому сам УДАР як партія чи зникне остаточно - це вже проблема самого УДАРу: до речі, про спроби такого збереження міг би подбати Валентин Наливайченко. А тепер президенту знадобиться нова партійна платформа - власної організаційної структури у нього як і раніше немає.

На роль такої платформи можуть - якщо вже бути чесним до кінця - годитися тільки дві сили: "Народний фронт" і "Опозиційний блок". І тут вже багато що залежить від розсудливості Петра Порошенка та Арсенія Яценюка. Об'єднання їхніх зусиль могло б створити дійсно ефективну коаліцію реформ не тільки в плані функціонування влади, але і з точки зору спільних електоральних дій. А ось президент, змушений спиратися на партію реваншу, - це пряма дорога до краху влади і нового Майдану. І це те, в чому не можуть бути зацікавлені ні сам президент, ні прем'єр, ні лідери "Народного фронту", ні навіть Кличко з Наливайченком, у яких з'явиться шанс створити іншу - демократичну і проукраїнську - опозицію, в якій ми відчайдушно потребуємо.

Так, і те, що в цьому тексті жодного разу не було згадано слово "Фірташ", не означає, що Фірташа не існує. Це означає, що з політичної точки зору справа не в Фірташі, навіть якщо є спокуса пояснювати будь-які процеси розбірками олігархів. Я б навіть сказав, що спроби олігархів підміняти політичні процеси своїми розбірками в наших умовах призводять, швидше, до появи в країні справжньої політики і подальшого ослаблення олігархії, вимушеної вперше у своїй історії діяти під софітами".

Як відомо, 18 червня президент Петро Порошенко запропонував Верховній Раді відправити Наливайченка у відставку. Таке рішення підтримали 248 депутатів.

Перед голосуванням в Адміністрації Президента пройшла зустріч Петра Порошенка з Валентином Наливайченком. Предметом дискусії між Порошенком і Наливайченко стало інтерв'ю останнього для "Обозревателя". Зокрема, Президента схвилювала фраза про "документи, які не горять" .

Подробиці читайте на "Обозревателе" в інтерв'ю з Валентином Наливайченком.