Батьки в Сімферополі просять відкрити українську школу. Всього 7-ю. А політики вимагають, щоб вона була російською. 620-й за рахунком ...
Нову школу в міському селищі Комсомольське, розташованому на півдорозі від Сімферополя до аеропорту, заклали не те в 1995, не те ще в 1993 році, тепер навіть офіційні дані розходяться. Всі ці роки будівництво йшла з перемінним успіхом - змінювалися керівники Криму, міста, району, а тому й будували будинок час від часу, коли гроші були. Проект же непростий - школа розрахована на 1296 учнівських місць, кошторисна вартість 17 мільйонів гривень, в будівлі 5 блоків, п'ятдесят кабінетів, два спортзали, актовий зал, велика їдальня, тир у підвалі. Був ризик, що і цього року будівля не буде добудовано, але з бюджетів України, Криму і Сімферополя "в складчину" виділено на її добудову ще дев'ять мільйонів гривень, і роботи зараз йдуть повним ходом. Як каже міністр освіти Криму Олександр Глузман, об'єкт буде зданий вчасно, тобто з 1 вересня там вже будуть навчатися діти.
Як тільки було оголошено про набір учнів, сама собою виникла проблема: з 424 дітей, які проживають в Комсомольському, батьки понад 200 учнів здали директору нової школи (їй було присвоєно назву "школа-гімназія" № 43 міста Сімферополя) Миколі Андрейченко заяви з вимогою , щоб діти вчилися державною українською мовою. Єдина в Сімферополі з 54-х загальноосвітніх шкіл міста. Перша українська школа-гімназія вже не може прийняти всіх бажаючих, тут конкурс і черга на кілька років. Крім сімферопольських дітей в ній змушені вчитися і іногородні, оскільки решта п'ять україномовних шкіл Криму (Ялта, Приморське, Алушта і т.д.) маленькі, вони відкриті стараннями не держави, а батьківських комітетів, у пристосованих будівлях, переважно колишніх дитячих садочках, які не відповідають ні нормам, ні вимогам для навчання. Тому бажання віддати дітей на навчання в нову школу в Комсомольському, аби українською мовою, виявляють і батьки дітей, які навчаються в інших районах міста, однак заяв від них ще не приймають, чекають вирішення головного питання - про мову навчання.
Ідея створити на базі нової школи поруч з існуючими 619-ю російськомовними і 11-ю кримсько-татарськими школами другу в Сімферополі українську школу-гімназію, викликало негативну реакцію деяких кримських політиків. Найбільш активний лідер Російського блоку і депутат Верховної Ради Криму Олег Родівілов. Він з'явився перед учасниками пікету перед будівлею школи, які вимагають, щоб новий навчальний заклад було російськомовним. Справа в тому, що учням 34-й сімферопольської школи, в якій раніше навчалися діти з Комсомольського, також доводилося несолодко: вона була переповнена, діти займалися у дві-три зміни. Тому керівники міністерства і подумали, що зі здачею в експлуатацію нової будівлі вдасться вирішити відразу дві проблеми - у новій школі прийняти учнів, бажаючих вчитися українською мовою, в той же час старе приміщення розвантажиться, і хто бажає навчатися російською, отримає для цього також комфортні умови. Але не тут то було: а чому це українці повинні йти в нову школу, а ми повинні залишатися в старій - почали говорити в селищі люди, не згодні з тим, щоб їхні діти вчилися українською мовою, і за підтримки депутатів почали акції протесту. І тепер перед ще недобудованою школою в Комсомольському під Сімферополем стоять один проти одного два пікети - одні вимагають відкриття української школи, інші - російської. І боротьба чим далі - тим жорсткіше.
Водночас навіть нова школа більше ніж на тисячу учнів проблеми задоволення потреби на україномовну освіту в Криму не вирішить. Заява готові подати кілька тисяч батьків, але їх порив стримується обмеженням прийому заяв. Причину такого явища пояснили нещодавно на прес-конференції в Сімферополі лідери української громади міста Сергій Савченко та Олег Фомушкін. Досі в Криму всі предмети повноцінно українською мовою вивчають усе ще менше двох відсотків учнів. Сам українську мову та літературу як предмети кримські учні вивчають у всіх школах, в деяких з них відкриті так звані українські класи, але повсюдно це вивчення поставлено так, що, вийшовши з кримської школи, багато її випускників не в змозі ні писати, ні стерпно говорити по-українськи, в силу цього вони, з вини кримської школи, позбавлені можливості вступити до будь-який український вуз, розташований за межами Криму, де треба вступні іспити здати українською мовою. Адже головні науки - математика, фізика, хімія, історія, географія, біологія та інші - скрізь вивчаються російською мовою. Відповідно в майбутньому, не володіючи державною мовою, кримські діти будуть позбавлені можливості вступити на державну службу, будуть обмежені в інших можливостях, де потрібне знання української мови. Олег Фомушкін та Сергій Савченко вважають, що в цьому відношенні у кримській школі існує явна дискримінація кримських школярів за мовним принципом, і вимагають від Міністерства освіти Криму організувати повноцінне навчання кримських дітей державною мовою. Але депутат Олег Родівілов та інші лідери проросійських рухів називають це "насильницькою українізацією" і виступають проти переходу освіти в автономії на державну мову. Паралельно вони вимагають надання російській мові статусу другої державної, що, на думку Фомушкіна і Савченко, ніяк проблеми не вирішує.
- Адже навіть надання російській мові статусу другої державної не звільняє претендентів на державну службу досконало знати перший державний, тобто український, - кажуть вони. - Справа в тому, що, як показує практика, випускники україномовних шкіл зазвичай відмінно володіють російською мовою, а часто і одним-двома іноземними, а випускники російських шкіл часто, крім російської, не володіють більше ніяким. Така була ще радянська традиція, і проросійські політики тепер або самі того не усвідомлюючи, або ж навмисне, або ж за вказівкою своїх босів, - практично добиваються того, щоб кримська школа випускала неповноцінних дітей. Сенс у цьому тільки один - подовше законсервувати ту ситуацію, щоб кримські випускники не могли виїхати за межі Криму або ж надходили далі вчитися тільки в Росію чи в філії російських вузів, розташованих у Криму. Це не боротьба за права і благо кримських дітей, бо будь-який кримський випускник, навіть після україномовної школи, якщо захоче, надійде у філію російського вузу. Це лобіювання фінансових інтересів російських вузів, щоб кримські діти, в принципі, не могли нікуди більше звернутися, як до них ...
Зі свого боку лідери Російського блоку, хоча формально і посилаються на права людини та європейську хартію мов, стверджуючи, що держава зобов'язана гарантувати освіту дітям тією мовою, на якому побажають батьки, не мають вагомих аргументів, окрім єдиного, - а чому це наші діти повинні ходити в школу не поруч, а далеко? Але в Міністерстві освіти на це питання є цілих дві відповіді: по-перше, держава хоч і зобов'язана забезпечити навчання дітей мовою національних меншин, але не зобов'язана робити це поруч з будинком. Всі російськомовні сім'ї мають можливість вчити своїх дітей в будь-який з 619-ти російськомовних шкіл, які є практично в кожному мікрорайоні кожного міста і в кожному селищі. І навпаки - навіть після 14 років незалежності і 50 років входження Криму до складу України, кримські діти, які хочуть навчатися українською мовою, змушені їздити в українські школи не просто в інший кінець міста, а часто навіть в інше місто в інший кінець Криму. Шість українських шкіл, одинадцять кримськотатарських, і 619 росіян, що не кажи, а несправедлива пропорція навіть для 2,5 мільйонного регіону ...
По-друге, міністерство ще далеко не виконало своїх обов'язків перед українцями Криму, стверджують Савченко і Фомушкін. Адже навіть за останнім переписом в Криму проживає більше 25% етнічних українців, причому більше 220 тисяч, тобто більше 10 відсотків населення, назвали українську своєю рідною мовою. А з цього випливає той факт, що, як мінімум, від 10 до 25% шкіл повинні навчати їхніх дітей рідною для них мовою, тобто, виходячи з цієї вимоги, в Криму повинні бути україномовними, як мінімум, від 60 до 150 шкіл . "Тільки одна гімназія та ще п'ять невеликих шкіл - це просто ганьба нашої держави!", - Стверджує Сергій Савченко. Крім того, заявляє він, таке ж відношення до мовного питання і у вищій школі - жоден вуз Криму не набирає студентів для навчання в групи з українською мовою викладання. Вся вища школа в Криму - виключно російськомовна. Такий стан освіти - це явна дискримінація українців у своїй державі. Більше того, відсутність українських шкіл у Криму, вважає він, - це перешкода для інтеграції в українське суспільство інших національних меншин, які через таку ситуацію вимушені, крім своєї рідної, використовувати не державний, а російська мова ...
Сьогодні кожен робочий день міністра освіти Олександра Глузмана починається або з прес-конференції, на якій він намагається пояснити ситуацію і завдання міністерства у справі освіти на національних мовах, або з нарад, на яких він прагне знайти компроміс і помирити ворогуючі сторони. На його думку, компроміс може полягати в тому, щоб, якщо набереться потрібна кількість бажаючих навчатися російською мовою, сформувати в новій школі поряд з українськими та російськомовні класи, точно так, як в російських школах набирають українські. Але обидві сторони проти цього заперечують. Сергій Савченко стверджує, що тоді в школі однаково одна сторона буде домінуючою й інша почуватиметься в чужому мовному середовищі, а тому ніхто з батьків не вирішиться віддати свою дитину в школу, де буде свідомо дискомфортно обстановка. Росіяни ж, зі свого боку, хочуть тільки російськомовну школу, без варіантів.
Всі стверджують, що останнє слово буде за сесією Сімферопольської міськради, яка повинна буде прийняти рішення про відкриття школи. Однак у багатьох жителів міста в цей немає віри, адже всі нинішні суперечки з такими ж нюансами будуть з вулиць, прес-конференцій і пікетів просто перенесені в зал сесії, і все почнеться спочатку. Сьогодні в Криму ситуація така, що здавалося б непорушне твердження про те, що "У державі Україна повинні відкриватися українські школи, в Росії - російські, у Франції - французькі ...", яке на нещодавній прес-конференції озвучив віце-прем'єр-міністр кримського уряду Володимир Гриб, викликає в проросійських газетах глузування і безпредметну критику. Мабуть мова - це один з останніх популістських бастіонів, який політики перед виборами просто так не поступляться, не пошкодують ні дітей, ні їх батьків, ні стабільності в місті. Прагнучи перед виборами витягти якнайбільше дивідендів і підвищити підупав популярність, все більше партій прагнуть проявити себе на цьому поприщі - одні на площах збирають невідомо навіщо підписи на підтримку російської мови, інші влаштовують пікети, треті подають законопроекти. "Працюють" на "благодатному мовному полі" сьогодні і кримські республіканці, і партія "Союз", і Російський блок, і "Російський молодіжний центр", і "Спадкоємці Богдана Хмельницького" і багато інших. "Війна" за мову для політиків перед виборами - це справжній неоцінимий подарунок долі, який може допомогти зібрати пару сотень зайвих голосів. А те, що страждають діти - кого це цікавить?!
Микита КАСЬЯНЕНКО, "День"