Вільна зона торгівлі не перешкода

Виповнюється місяць з дня підписання прем'єр-міністром Миколою Азаровим у Москві Угоди про Зону вільної торгівлі в рамках СНД. Але потік спекуляцій навколо цього, в общем-то, не сильно епохального (наприклад, в порівнянні з газовими переговорами) події не припиняється. Причому, аргументацію "проти" автори численних опусів черпають, схоже, не в зовнішніх фактах, а у своїй внутрішній громадянської позиції.

У цьому плані квінтесенцією всієї виданої "на гора" політико-економічної аналітики є стаття в журналі Кореспондент № 42 (479) від 28 жовтня ц.р. під назвою " BACK IN THE USSR " авторства Олександра Пасховер і Максима Біроваша.

Громадянська позиція авторів винесена вже в заголовок. "Компетентність" ж цих людей з неспокійною європейською позицією найкраще характеризується плутаниною в основоположних поняттях зовнішньої торгівлі. Так, діаграма зовнішньоторговельного обороту між Україною і РФ забезпечена мовцем заголовком " Міф про традиційних ринках "з підписом" всього шість видів товарів займають близько 85% у всьому товарообігу України та Росії ". Автор цих рядків твердо впевнений, що люди, котрі плутали товари та товарні групи, не мають морального права пояснювати нам вигоди того чи іншого вектора економічної інтеграції.

Хтось скаже - звичайний журналістський ляп. Можливо, тоді чому не вказано - скільки всього існує товарних груп? Відповім - 21 (за українською класифікацією). І 85% товарообігу України і РФ (за статистикою за 7 місяців 2011 року), що припадають на 6 позицій - це показник, не сильно відрізняється від загальної структури зовнішньої торгівлі, де на ці ж 6 позицій припадає майже 80% товарообігу.

Проте, саме ця стаття стала матеріалом номера "Корреспондента" з виносом на першу смугу ще однієї характерного "Міркування": "Увійшовши в Зону вільної торгівлі з країнами СНД, Україна вступила в клуб економічних аутсайдерів континенту". І тут саме час поговорити про компетентності авторів уже в темі матеріалу - зонах вільної торгівлі.

Почнемо з того, що автори статті на повному серйозі впевнені, що Україна вступила в ЗВТ СНД в результаті підписання Угоди від 18 жовтня 2011 року.

Насправді ж, більш ніж 17 років тому - 15 квітня 1994 президенти Азербайджану, Вірменії, Білорусії, Грузії, Казахстану, Киргизії, Молдавії, Росії, Таджикистану, Узбекистану та України підписали Угоду про зону вільної торгівлі. І в 1999 році український парламент це угоду ратифікував. А місяць тому Угоду було оновлено. (Саме тому спікер Володимир Литвин підкреслював, що з точки зору права, перед тим як ратифікувати новий Договір про ЗВТ з СНД, необхідно денонсувати старий.)

Насчет клубу " економічних аутсайдерів континенту "- це, зрозуміло, оціночна характеристика, на яку автори мають повне право. Тільки ми вже встигли звикнути до того, що в українській журналістиці оціночні характеристики нерідко не доповнюють реальні факти, а підміняють їх.

І тому не будемо сперечатися з приводу економічного аутсайдерства Росії, Казахстану або, навіть, Білорусії. Ми просто спробуємо закликати авторів до послідовності.

Припустимо, підписавши ЗВТ з державами СНД, Україна вступила в клуб економічних аутсайдерів. Чи можна вважати, що підписавши Угоду про вільну торгівлю з країнами Європейської Асоціації Вільної Торгівлі (ЄАВТ) у складі Норвегії, Швейцарії, Ліхтенштейну та Ісландії Україна вступила в клуб економічно успішних країн Європи (навіть з урахуванням проблем Ісландії)?

Втім, люди, які не знали про багаторічний існування ЗВТ у рамках СНД, навряд чи знають той факт, що Угода про вільну торгівлю з ЄАВТ була підписана 24 червня 2010 року. Але й вони, швидше за все, погодяться, що угода про вільну торгівлю з Грузією (підписана 9 січня 1995) не вводить Україну в клуб кавказьких ліберальних демократій ... Тоді треба чесно визнати, що вступ до СОТ (яке є набагато більш "просунутої" зоною вільної торгівлі, ніж всі згадані вище договору та угоди) аж ніяк не ввело Україну до клубу світових економічних лідерів.

Для довідки можна додати, що окрім ЗВТ з СНД у України є двосторонні договори про вільну торгівлю з усіма країнами СНД. (Дві країни не прийнято називати зоною вільної торгівлі, але, по суті, вони її утворюють.)

І навіть при самій буйної політичної фантазії, навряд чи можна придумати, що спільного у наступних країн: Канада, Сирія, Марокко, Ізраїль, Сербія, Чорногорія, крім того, що з усіма ними Україна веде переговори з приводу підписання Угоди про вільну торгівлю. Так само, як не лягає ні в один загальний шаблон група держав, доцільність підписання Угоди про вільну торгівлю з якими тільки опрацьовується Міністерством економічного розвитку і торгівлі. А в цьому списку не тільки Сінгапур, В'єтнам, Туреччина, а й організація МЕРКОСУР. Яка представляє собою Загальний ринок країн Південної Америки в складі Аргентини, Бразилії, Парагваю, Уругваю і Венесуели. Асоційовані члени - Чилі, Болівія, Колумбія, Еквадор, Перу.

Але це все - в перспективі. Сьогодні на порядку денному - підписання Угоди про ЗВТ ("поглибленої та всеохоплюючої") з Євросоюзом. Ключові параметри Угоди були остаточно узгоджені під час переговорів між першим віце-прем'єром Андрієм Клюєвим і комісаром ЄС по зовнішній торгівлі Карлом де Гухтом в Брюсселі 19 жовтня 2011 року. Наступного дня після підписання Угоди про ЗВТ з СНД ...

Відомий анекдот свідчить, що іноді банан - це просто банан. Торгівля ж, майже завжди - це просто торгівля. Тим більше, коли мова йде про вільну торгівлю. Тому на неї треба дивитися через призму фактів, а не через калейдоскоп громадянської позиції.