"Іракської свободи" виповнилося п'ять років
20 березня 2003 в 5:33 ранку за місцевим часом у столиці Іраку Багдаді прогриміли перші вибухи, з яких почалася військова операція "Іракська свобода" (іноді її помилково називають "Шок і трепет"). Ця війна триває вже п'ять років.
Формальним приводом для початку бойових дій американської армії на території Іраку послужила інформація Центрального розвідувального управління (ЦРУ) США про наявність в цій близькосхідній країні зброї масового ураження. Крім того, коаліційні війська на чолі з США мали намір повалити режим Саддама Хусейна, а також розгорнули кампанію по боротьбі з тероризмом, зокрема з рухом "Аль-Каїда" і його лідером Усамою бен Ладеном.
Вторгнення до Іраку США виправдовували тим, що Ірак порушує положення Ради Безпеки ООН № 1441 і займається розробкою зброї масового ураження. Планувалося поставити це питання на голосування СБ, проте постійні члени Радбезу - Франція, Росія і Китай - відмовилися легітимізувати використання сили проти Іраку. Таким чином, операція формально була протиправною. Проте це не завадило 49-ти країнам вже до 27 березня 2003 примкнути до коаліційних сил в Іраку.
У число цих країн увійшла і Україна. Український контингент в Іраку був восьмим за кількістю військовослужбовців - максимальна чисельність українських військових тут досягла 1650 чоловік. Проте вже в грудні 2005 року українську військову місію в Іраку замінили миротворчим контингентом.
За даними Міністерства оборони України, на сьогодні в Іраку знаходяться 40 наших співвітчизників. У їх обов'язки входить підготовка іракських силових структур до забезпечення безпеки в країні, допомога в експлуатації військової техніки, а також допомога в розробці нормативно-правової бази держави.
Всього ж операція "Іракська свобода", що стала лише першою частиною п'ятирічної війни, протривала 43 дні і закінчилася 1 травня, коли президент США Джордж Буш виступив з промовою на авіаносці USS Abraham Lincoln, в якій заявив: "Мета досягнута".
На думку американського лідера, запорукою перемоги стало захоплення 9 квітня Багдада, який до того часу був розбомблений не зустрівши опору американськими військово-повітряними силами. Символом цієї події стало повалення з постаменту одній з численних статуй Саддама Хусейна, показане в прямому ефірі багатьма світовими телекомпаніями. Вважається також, що цей акт поклав край епосі правління іракського диктатора.
Сам Саддам Хусейн був захоплений у полон 13 грудня 2003 біля cвоего рідного міста Тікріт. Пізніше йому були пред'явлені звинувачення в цілому ряді військових злочинів. 5 листопада 2006 Вищий кримінальний трибунал Іраку засудив Саддама до смертної кари через повішення. Вирок був приведений у виконання 30 грудня того ж року.
Однак цим подіям передувала повна розруха, що почалася в Іраку після захоплення Багдада і вигнання Саддама зі столиці. Тоді країну захлеснула війна мародерства і насильства. Траплялося, що великі міста фактично оголошували один одному війну за право домінування в регіоні.
У цей час керування Іраком взяв на себе командувач Центрального командування США, головнокомандувач окупаційними силами генерал Томмі Френкс. Після своєї відставки Френкс в інтерв'ю журналу журналу Defense Week зробив сенсаційну заяву: Америка купила перемогу в операції "Іракська свобода". За його словами, керівництво іракської армії отримувало грошову винагороду за те, щоб армія здавалася американцям без бою. Іракські збройні сили, в півтора рази перевершують за чисельністю війська коаліції, були розгромлені всього за три тижні. При цьому втрати сил оборони Іраку, за деякими оцінками, склали більше 6 300 осіб, проти 183 загиблих з боку коаліційних військ.
Таким чином, з поставлених перед початком операції "Іракська свобода" цілей силам коаліції вдалося досягти лише повалення режиму Саддама Хусейна. Зброї масового ураження в Іраку не знайшлося, а тероризм так нікуди і не подівся. Зокрема, полювання на лідера "Аль-Каїди" Усаму бен Ладена і до цього дня не закінчена. Найбільш розшукуваний людина світу, якого преса вже неодноразово ховала, досі публікує в Інтернеті відео-та аудіопослання із закликами знищити Америку і всіх її союзників.
Отже, друга іракська війна (перша почалася з операції "Буря в пустелі" 1991 року) продовжується до цих пір. За цей час країна встигла вибрати демократичним, на думку Заходу, шляхом перший парламент, прийняти конституцію і вибрати президента. Обов'язки глави іракської держави з 6 квітня 2005 виконує Джаляль Талабані.
За оцінками експертів, за п'ять років жертвами війни в Іраку стали близько 100 тисяч осіб, у тому числі 18 українців. Найбільші втрати серед сил коаліції припали на американську армію - кількість загиблих військовослужбовців збройних сил США наближається до 4000. Що стосується жертв серед мирного населення, то, за деякими оцінками, вони перевищують 90 тисяч осіб.
Проте минає президент США Джордж Буш поки не має наміру закінчувати іракську війну. У своєму виступі в Пентагоні 19 березня 2008 він заявив, що поспішне виведення американських військ з країни буде мати важкі наслідки. "На своєму важкому досвіді ми засвоїли урок про те, що станеться, якщо відведемо свої війська занадто швидко - утворився вакуум заповнять терористи і екстремісти, які створять для себе притулку і використовують їх для того, щоб сіяти всюди хаос і різанину", - підкреслив президент США.
Таким чином, можна з упевненістю сказати, що війна в Іраку не закінчиться до 20 січня 2009 року - дня інавгурації наступного президента США.
Подальший же розвиток подій дуже залежить від того, представник якої політичної сили прийде до влади за результатами виборів глави американської держави. У разі, якщо жителі США оберуть на цю посаду представника Республіканської партії Джона Маккейна (Буш вже назвав його своїм наступником), війна буде продовжена. Принаймні цей пункт входить в передвиборну програму сенатора. Якщо ж наступним президентом США стане кандидат від Демократичної партії, незалежно, чи буде це Хілларі Клінтон чи Барак Обама, коаліційні війська напевно покинуть близькосхідна держава. Така передвиборна риторика обох опонентів Буша і його політики.
