Назад в майбутнє-2004: Україна без Ющенка
Як жила б країна, якби на президентських виборах переміг інший кандидат
Пам'ятаєте знамениту голлівудську трилогію "Назад в майбутнє"? Сюжет фільму був побудований ia припущенні, що в один і той же час можуть існувати кілька реальностей, в кожній з яких події розвиваються по-своєму. Надихнувшись вигадкою кіношників, "АіФ" вирішив представити, як прожила останній рік інша Україна - вигадана, яка вибрала президентом Віктора Януковича. Адже сьогодні про це замислюються багато українців.
Пофантазувати на цю тему "АиФ" запропонував авторитетним українським політологам.
Домовилися б переможці і переможені?
Отже, перемога Віктора Януковича оголошена, вранці 22 листопада 2004 з друкарні виходить свіжий випуск "У рядового кур'єр", країна готується до передачі влади та інавгурації.
Опоненти переможця не згодні з оголошеними результатами, в країні назріває революційна ситуація. Оцінивши небезпеку розвитку протистояння, В.Янукович сідає за стіл переговорів з опозицією. В якості моральної компенсації переможеним пропонується місце прем'єра і декілька портфелів у коаліційному уряді. Нагадаємо, політична реформа провалена парламентом навесні 2004 року. У доступній для огляду перспективі прем'єрське крісло не має реальної влади. Формування державної політики уряду повністю залежить від парламенту і президента. У ролі такого прем'єра Віктор Ющенко вже був. Ця пропозиція жодною мірою не дає йому бажаної компенсації. Крім того, прийняття пропозиції назавжди відриває його і "Нашу Україну" від союзників - Юлії Тимошенко і Олександра Мороза. Ті, в свою чергу, гоже відмовляються приміряти на себе сумнівні повноваження. Мороз все ще розраховує провести політичну реформу. Тоді місце прем'єра або спікера дійсно буде мати ціну в його очах.
А ось Тимошенко могла б і прийняти пропозицію.
Зрештою робота з урядом, втім, сформованим без її участі, була б перервана вже на початку осені 2005 року. Юлія Володимирівна голосно грюкнули б дверима, закріпивши за собою ще більш потужний ореол матері-рятівниці, якій заважали працювати злі сили. Втім, доля Тимошенко може бути і менш вдалою: аж до арешту за звинуваченням у корупції чи у спробі замаху на державний лад.
Напередодні другого туру "АиФ" разом з політологами становив передбачувані списки урядів кожного з кандидатів. Потенційними прем'єрами у Ющенка, окрім Тимошенко, були також Анатолій Кінах і Петро Порошенко. Під час вибудовування містків між прийшли до влади Януковичем та опозицією цим політикам теж запропонували б портфелі. Швидше за все, мова йшла про віце-прем'єрстві або секретарстві в РНБО. Не виключено, що ця пропозиція була б прийняте.
У разі провалу спроби домовитися в парламенті формується жорстка опозиційна сила, яка тримає під контролем законодавчу життя держави аж до парламентських виборів. При цьому діяльність СПУ, БЮТ і "Нашої України" стає все більш злагоджено, а внутрішня і взаємна конкуренція політичних сил йде на другий план.
Два Віктора та два вектора
Як вже було відмічено, робота парламенту вимагає особливої ??уваги. Тому чолі провладної фракції Раїсі Богатирьовій розслаблятися ніколи. Перед партією влади стоїть серйозне завдання: довести виборцю та іноземним спостерігачам власну демократичну та економічну спроможність. Перший пункт цього складного плану - політреформа. Її вносять у залу під час зимової сесії 2005 року, і вона набирає необхідну кількість голосів. У реформі зацікавлений О.Мороз, він забезпечує підтримку законопроекту з боку частини опозиції. Не виключено, що голосування відбувається за рахунок підписання чергового парламентського угоди. Наприклад, до кінця скликання не розглядається питання про перевибори президії Верховної Ради (тоді один з лідерів опозиції Олександр Зінченко зберігає за собою крісло віце-спікера) чи українська влада вступає в переговори про гарантії безпеки для Ю.Тимошенко та її сім'ї.
Зовнішньополітична економічна концепція нового уряду орієнтована насамперед на країни-члени ЄЕП. Домовленості в рамках цього проекту вимагають ратифікації Верховної Ради. Опозиція вважає за краще блокування розгляду цих документів або пропускає їх паралельно з законопроектами для гармонізації законодавства з СОТ. Влада йде на такі поступки, тому що СОТ - одна з зовнішньополітичних завдань Януковича. Але порядок пріоритетів виконавчої влади й опозиції помітно відрізняються.
Зі скрипом, при довгих і палкі обговорення парламенту проходять нові ставки оподаткування, йде податкова реформа. Обговорюються питання сільськогосподарської, пенсійної, адміністративної та судової реформ.
Перспективи парламентських виборів і тиск з боку опозиції не дають владі розслабитися. Рівень пенсій і зарплат пропорційно підвищується, відповідно до цифрами, закладеними в бюджеті. При цьому інфляція жорстко утримується в планових кордонах. Опозиція критикує владу за ручне управління, влада відбивається, але намагається зберегти обличчя перед європейськими спостерігачами.
Паралельно вирішуються актуальні економічні питання. Наприклад, про залучення іноземних грошей. Вони потрібні як об'єктивний фактор розвитку економіки у вигляді інвестицій, як і кредити, щоб не зірватися при забезпеченні обіцяних соціальних гарантій.
Проблема ускладнюється тим, що на європейському полі царює Віктор Ющенко. Європарламент схильний більше вірити відомостям, що звучить з вуст глави опозиції, ніж виконавчої влади. Ющенко звертає увагу іноземних інвесторів на те, що минулорічні економічні показники, зокрема темпи зростання ВВП, відверто завищені. Іноземний бізнес насторожується і йде в Україну неохоче. Немає і активної підтримки з боку Росії. Там починають диктувати свою політику життя в рамках ЄЕП. Янукович воліє не дуже-то прогинатися під Москву. Потроху перед Україною виникає примара дорогих газових поставок. Уряд шукає альтернативні варіанти. Переговори з Туркменією йдуть в жорсткій формі і з труднощами, але дають результат. Україна отримує відстрочку, на тлі якої намагається побудувати нормальні відносини із Заходом.
Але через слабку роботи Генеральної прокуратури це складно. Слідство у справі Гонгадзе продовжує затягуватися. Генпрокурор Геннадій Васильєв не поспішає доповідати про розкриття злочину. Тривають складні зарубіжні експертизи, пов'язані з упізнанням тіла. Святослав Піскун оскаржує в суді свою відставку, але приступати до обов'язків не поспішає. Новий президент, екс-президент і обидва прокурора приходять до оптимальної домовленості. Піскуну знаходять гідну посаду в РНБО.
Листопад-2005
У перші сто днів уряду вдається зберігати хороші показники зростання виробництва і ВВП, стримувати інфляцію, рівень якої, незважаючи на збільшені соціальні виплати, нижче торішнього. І це зрозуміло. По-перше, економіка не переживала струсів реприватизації найбільших підприємств, ніхто не відміняв "за одну ніч" вільні економічні зони. Чи не зміцнювалася протягом доби в "ручному режимі" національна валюта.
У другій половині 2005 року уряд змушений шукати джерела надходжень до бюджету (сам бюджет опозиція люто критикує і називає "бюджетом проїдання"). Стає актуальною тема приватизації. Опозиція наполягає на перегляді продажу "Криворіжсталі". Уряд категорично проти. Починається серйозний аналіз результатів приватизації низки великих підприємств. Формується список стратегічних держпідприємств, які все-таки виставляються на продаж. Головне протистояння сторін у тому, які підприємства продавати: збиткові або прибуткові. Зрештою приймається рішення про першочерговому продажу "Укртелекому". Паралельно починається судовий розгляд навколо НЗФ. Суд приймає рішення на користь нинішнього власника. Продаж об'єктів, відповідно до списку продажів, проводиться в максимально прозорому режимі. Українські олігархи не беруть в них надмірно активної участі.
Вільні економічні зони залишаються найбільш привабливими для іноземних інвесторів. Їх діяльність забезпечується державними гарантіями. Найбільше таких зон - в Донецькій області.
Все це відбувається на тлі активної критики з боку опозиції. Як не намагаються Янукович і його уряд зберегти обличчя, проблем у соціальній сфері накопичується достатньо. Опозиція користується зростаючою популярністю, її активно підтримує Захід. До початку старту парламентської виборчої кампанії протистояння знову досягає максимуму. Відповідальність за народний незадоволення, як звичайно, лежить на партії влади. За прогнозами експертів, у опозиції всі шанси взяти реванш.
Світлана Голландс, Анна НЕСТЕРОВА, Мариля Босакевич, "Аргументи і Факти"