20 років тому могла статися катастрофа страшніша Чорнобильської

Рівно 20 років тому український солдат Юрій Кравець, відігнавши палаючий бензовоз від ешелону з ядерними відходами, запобіг екологічну катастрофу

Рівно за рік до Чорнобильської катастрофи, в квітні 1985 року, недалеко від станції Жабинка (Брестська область, Білорусь) трапилася надзвичайна подія, яке, на думку деяких західноєвропейських експертів, могло спричинити страшні екологічні лиха. Якби сержант строкової служби Юрій Кравець не відігнав палаючий бензовоз від літерного ешелону з відпрацьованим паливом Грайфсвальдському АЕС (колишня НДР), можливо, довелося б відселяти жителів Брестської та Волинської областей, а Шацькі озера стали б мертвими водоймами ..."Будь ласка, відгукніться, адже я вважаю вас своїм другим батьком"

- Я знав, що в моєму розпорядженні лічені секунди, але якось не думав про те, що можу загинути сам, - згадує Юрій Кравець, нині перший заступник начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області. - Тоді я проходив строкову службу в Радянській Армії. Був призваний на півтора року після закінчення Житомирської філії КПІ і в свої 24 роки відчував себе набагато старше і досвідченіше товаришів по службі. За родом служби брав участь у монтажі мереж зв'язку Рівненської АЕС. Крім того, доводилося супроводжувати літерні ешелони, які слідували зі Східної Німеччини через Брест в Красноярський край. Тоді я не знав, що в опломбованих вагонах перевозилося відпрацьоване ядерне паливо з АЕС, проте здогадувався - під пломбами таїться щось дуже небезпечне.

Того квітневого дня 1985 Юрій з товаришами по службі супроводжував один з таких ешелонів. До чотирьох товарним опломбованим вагонам був причеплений пасажирський, в якому розташовувалися супроводжуючі і обслуга секретного вантажу. Переміщалися виключно ночами. У ніч з 12 на 13 квітня ешелон зупинився на залізничному роз'їзді недалеко від станції Жабинка, що в 12 кілометрах від Бреста. Підійшов зустрічний поїзд "Москва-Берлін". Юрію не спалося, і він вийшов подихати свіжим повітрям. І тут раптом побачив, як між двома поїздами спалахнув казна-як туди потрапив бензовоз. Навколо нього забігали люди. Полум'я швидко дісталося до кабіни.

- Я не міг залишитися стороннім спостерігачем: з одного боку - мирно сплячі в пасажирському поїзді люди, з іншого - наш ешелон з секретним вантажем, - розповідає Юрій Володимирович. - Але ж бензовоз міг вибухнути в будь-яку хвилину! Розбудова товаришів по службі, я кинувся туди. Підскочив до автомобіля, спробував залізти в кабіну, але дверцята заклинило. Кулаком вибив скло. Болі від осколків, впившихся в руку, навіть не відчув. Поки забирався в кабіну, мої хлопці викидали з саморобною будки між кабіною і цистерною каністри, тліючу ганчір'я. Я відігнав бензовоз метрів на п'ятдесят від шляхів, а сам помчав назад, щоб допомогти людям, які в паніці вже вистрибували з вагонів пасажирського поїзда. Раптом я побачив дівчинку років шести. Вона розгублено стояла біля вагонів і щось щебетала незрозумілою мовою. Я підняв її, щоб підсадити в вагон, і тут пролунав вибух: рвонули вивантажені з бензовозу каністри, про які в метушні просто забули. Ми-то думали, що зуміли їх загасити, але помилилися. Я затулив своїм тілом дитини і інстинктивно виставив руку в бік вибуху. Її буквально зрешетили десятки осколків. Полум'ям обпекло руки і ноги. Але болі я не відчував. А дівчинка, на щастя, не постраждала. Коли всіх посадили нарешті в поїзд, місцевий залізничник роздобув десь кінну підводу, на якій відвіз мене в найближче село. Там фельдшер нашвидку зашив мої рани на зап'ясті. Шрами залишилися до цих пір.

Підкоряючись наказом начальства, Юрій нікому не розповідав про те, що трапилося цілих 15 років. Але несподівано у 2000 році газета "Голос України" в рубриці "Шукаю тебе" опублікувала лист громадянки Німеччини Барбари Мачулли - тієї самої дівчинки, яку захистив своїм тілом український солдат Юрій Кравець. Через роки вона не забула про ту страшну ночі і вирішила розшукати свого рятівника.

"Ми поверталися з туристичної поїздки по СРСР, - пише Барбара. - Близько кордону склад зупинився. І раптом побачили палаючий бензовоз ... Я ніколи не забуду, як пролунав вибух і радянський солдат закрив мене своїм тілом ... Побачивши на мені кров, мама спочатку подумала, що я поранена, але це була кров мого рятівника. Мій тато і той солдат обмінялися фотографіями. На звороті фотографії солдата була написана прізвище "Ю. В. Кравець "... Шановний Ю. В. Кравець! Якщо моє послання дійде до вас, де б ви не знаходилися, як би не склалася ваша життя за останні 15 років, будь ласка, відгукніться, адже я вважаю вас своїм другим батьком" .

- Ми зустрілися з Барбарою та її мамою в Києві на майдані Незалежності, - продовжує Юрій Володимирович. - Тоді, власне, і познайомилися. Як з'ясувалося, родина Мачулла до 1991 року жила в Польщі, а потім переїхала до Німеччини. Ми поспілкувалися, розповіли один одному про успіхи та невдачі. Згадали квітня 1985-го і ще раз подякували Богові за те, що все обійшлося.Стовідсоткової гарантії від витоку радіоактивних речовин не дає навіть найміцніший контейнер

В історії з самовідданою вчинком радянського солдата в далекому 1985-му до недавнього часу була одна таємниця: що ж за вантаж перевозив літерний ешелон, який супроводжував сержант Кравець? Версію "про ядерний сліді" висунула німецька журналістка Софі Рільке. Російський переклад її документальної повісті "Літерний з Грайфсвальда" у минулому році був виданий в Білорусії. Журналістка провела власне розслідування і з'ясувала, що склад, який супроводжував Юрій Кравець, перевозив в СРСР контейнери з відпрацьованим ядерним паливом з АЕС "Норд", розташованої в Грайфсвальді. На думку автора, ПП на станції Жабинка могло призвести до трагедії, порівнянної з чорнобильською. Але завдяки самовідданості Юрія Кравця, відігнавши палаючий бензовоз від ешелону з ядерними відходами на безпечну відстань, трагедії не сталося.

Наскільки ж великий був ризик розгерметизації контейнерів з украй радіоактивними речовинами тоді, у квітні 1985-го? За словами начальника відділу ядерної безпеки Рівненської АЕС Вадима Бориса, подібні контейнери, вага яких разом з вмістом становить від 110 до 120 тонн, розраховані на зіткнення зі складом, вантаженим нафтопродуктами, вони здатні витримувати протягом півгодини температуру в 900 градусів і найпотужнішу вибухову хвилю . На його думку, навіть якби бензовоз і вибухнув, контейнери навряд чи отримали б серйозні пошкодження.

Однак стовідсоткової гарантії не дає навіть найміцніший контейнер. У 1998 році там же, в Бресті, на військовому об'єкті "802", де і проводилася перевалка секретних вантажів, наступних із Західної Європи в Росію, стався витік радіоактивних матеріалів. Причина - розгерметизація контейнерів. Тих самих, які не бояться вибуху бензовоза. Та й реактор на Чорнобильській АЕС не повинен був вибухнути, але вибухнув адже!

Юрій Кравець за свій самовідданий вчинок був представлений до нагородження бойовою медаллю "За відвагу" і нагородою ЦК ВЛКСМ "Військова доблесть", проте вони й донині не знайшли свого власника. А в 2002 році заступник голови комітету ветеранів війни Російської Федерації, Герой Радянського Союзу, легендарний льотчик Олексій Маресьєв виступив з ініціативою присвоїти Юрію Кравцю звання "Герой Білорусі". Аналогічне прохання направив президенту Республіки Білорусь народний депутат України Борис Олійник. 13 червня 2002 з адміністрації президента А. Лукашенко прийшла відповідь: "... Не применшуючи заслуг Ю. В. Кравця, на жаль, вважаємо за необхідне повідомити, що законодавство Республіки Білорусь не дозволяє оцінити його самовіддані дії за допомогою нагородження державною нагородою Республіки Білорусь" . Мабуть, за вчинки, скоєні до набуття Білоруссю незалежності, в цій країні не нагороджують ... Питання про вручення Юрію Кравцю державної нагороди України знаходиться на розгляді Міноборони донині.

Юлія Мельничук, "Факти"