Евродефолт підкрався непомітно

Отже, європейські лідери і глави урядів сімнадцяти країн Євросоюзу на екстреному саміті в Брюсселі 21 липня с. м. відшукали рятівну фінансову соломинку для потопаючої в боргах Греції і сподіваються, що вона стане одночасно рятувальним кругом для втрачає "плавучість" євро. Визнавши, що Греція не втримається на плаву самостійно, високопоставлені "евроспасателі" взялися спільно закладати "банківським пластиром" подає сигнал SOS грецька фінансова "Титанік". Формула порятунку така: Європейський фонд фінансової стабільності (створений для інвестиційно-кредитного забезпечення країн ЄС) трансформується в подобу держбанку за участю Євросоюзу, Європейського центробанку і МВФ. Він викупить частину держборгу Греції, перевівши фінансові ризики на країни ЄС. Таким чином, витіюваті прогнози про можливе або "вибірковому дефолт" Греції отримали короткострокове підтвердження. І тепер вдасться уникнути, як вважають еврофінансісти, довгострокових негативних наслідків для єврозони. Для відстежують ж перипетії Брюссельського саміту і попередніх йому неафішованих дебатів міністрів фінансів і глав держав ЄС стає ясним: у пошуках рецептів порятунку Греції і єврозони в цілому взяла верх позиція Єврокомісії. Саме її керівництво, за повідомленнями західних мас-медіа, пропонувало дати більше фінансових повноважень еврофондов стабільності. Розглядалася можливість надання йому гарантій за борговими зобов'язаннями Греції у випадку дефолту останньої. Тобто, якщо Греція оголошує себе банкрутом, її боргові зобов'язання беруть на себе інші країни ЄС, а Афіни зберігають доступ банків країни до кредитів Європейського центробанку. Це було продиктовано тим, що Греція вичерпала кредит запозичень на даному етапі, а її борговий тягар змушені були взяти на себе солідарно європартнери. У підсумку Греція уникла формального фінансового "безчестя", а ЄС знайшов варіант зберегти "фінансову честь" для євро. Поки що ... Торік, нагадаємо, ЄС і МВФ виділили Греції 110 млрд. євро кредитної підтримки. Однак наступні події в країні - політична лихоманка у зв'язку зі зміною уряду, страйки, небажання населення затягувати паски, економічна стагнація - погіршили довіру інвесторів і посилили їх побоювання купувати облігації зовнішньої держпозики. 350 млрд. євро зовнішнього боргу для 10-мільйонного населення - ноша, дійсно, непідйомна. На горизонті замаячив дефолт. Першими на сполох вдарили глави приватних євробанків, що мають у портфелях грецькі облігації. За різними відомостями, вони зібралися кілька днів тому в Римі з метою виробити пакет вимог до міністрів фінансів ЄС і запропонувати формулу компенсаційних виплат за нещасливим цінних паперів. Експерти ЄС до того часу підрахували: уряду древньої Еллади, щоб погасити свої боргові зобов'язання і залишатися платоспроможною країною до 2014 р., потрібен ще один кредит на 115 млрд. євро. Грецька фінансова трясовина стала загрозливо розростатися для всієї єврозони. А тут ще обпалюють новини: на початку тижня експерти фінансового євроринку заговорили про створених умовах, "які можуть призвести до ішемічної смерті євро". Що за умови? Чотири дні тому на фінансових ринках іспанські та грецькі державні облігації досягли максимуму прибутковості за весь час існування євро (у безготівковій формі з 1999 р., в готівковій - з 2002-го). Десятирічні облігації Іспанії піднялися в ціні до 6,32% річних, аналогічні папери Греції - до 18,3%, Ірландії - 14,1%, Португалії - 12,7%, Італії - 5,97% річних. Така прибутковість свідчить про зростаючі ризики при купівлі цих цінних паперів і є індикатором невіри банківських кіл у здатність урядів країн-емітентів "платити за рахунками". На підтвердження цього пішли повідомлення про те, що окремі банки єврозони скорочують обсяги кредитування для компаній з проблемних країн. наелектризовані фінансова атмосфера обіцяла перерости в грозові політичні хмари з неминучим скандалом і навіть, як передрікали деякі аналітики, виходом окремих країн з єврозони. Це, в свою чергу, могло призвести до краху Європейського економічного співтовариства. За порятунок репутації ЄС і євро взялися країни-важковаговики. Напередодні Брюссельського саміту в мас-медіа розтиражували заспокійливу ноту. Мовляв, між Парижем і Берліном вже досягнута "загальна франко-німецька позиція". І вона навіть погоджена з головою Європейського центробанку Жаном-Клодом Тріше. Їй передувало рандеву президента Саркозі і канцлера Меркель. Підсумком їх обговорень став спільний план фінпідтримки Греції до 2014 року. Він передбачав: 1) кредити Афінам від МВФ і ЄС на 71 млрд. євро; 2) для банків єврозони введуть спеціальний податок і за рахунок цього вони направлять 50 млрд. євро на придбання 20% облігацій зовнішньої позики Греції; 3) частину вже випущених облігацій обміняють на такі ж цінні папери, але з 30-річним терміном погашення - скоротять таким чином на 90 млрд. євро поточний борг за облігаціями, загальна сума якого досягла 350 млрд. євро. Втім, обидві сторони не уникли розбіжностей . Берлін не схильний був приймати ідею "викачування" по 10 млрд. євро на рік з банківської системи ЄС протягом 5 років для наповнення спецфонду, покликаного викуповувати грецькі боргові папери. Париж, навпаки, податкову ідею підтримував. Європейському центробанку не треба буде виділяти гроші на рекапіталізацію банків, котрі скупили проблемні облігації Греції. У підсумку взяв гору третій варіант - надання статусу "рятівного" банківсько-кредитної установи еврофондов фінансової стабільності. Ненецікаво, що напередодні саміту глава Єврогрупи (до неї входять міністри фінансів ЄС ), прем'єр-міністр Люксембургу Жан-Клод Юнкер зробив багатозначну заяву: "Дефолт Греції можливий, але треба зробити все можливе, щоб цього уникнути". Зробили. Уникли. Дефолт рівномірно розподілили за принципом: всім сестрам - за борговими сережках. Заодно і підтримали репутацію євро. А Афінам надали можливість почати свою фінансово-економічне життя з чистого аркуша. У них додасться, як передбачається, відповідальності більше, а утриманства стане менше. Тільки от як бути з економічним егоїзмом? Ефект доміно (який, як справедливо вважали експерти, з падінням в боргову яму Греції потягнув би в неї всю єврозону) тепер поширюється і на проблемні країни ЄС. Иждивенческая логіка разом із зростаючим фінансовим егоцентризмом дозволяє урядам Лісабона, Мадрида, Рима, Дубліна висловлювати незадоволення і апелювати в разі чого до стовпам ЄС: а ми чим гірші Афін?!. Втім, для нас важливіше інше: як відгукнеться "грецький синдром" для євро і України? Легко припустити, що курсові коливання євровалюти по відношенню до основної кошику світових валют на даному етапі закінчилися. У близькотерміновій і, мабуть, середньостроковій перспективі починається "хроніка пікіруючого євро". Події в Брюсселі вже зумовили падіння курсу євро майже на піввідсотка по відношенню до долара і японської ієни. Нічого втішного не несе фінансова лихоманка єврозони і для України. І хоча вітчизняні компанії ведуть експортно-імпортні операції з закордонними партнерами на 80-90% з прив'язкою до долара, в єврозоні слід чекати падіння споживчого попиту. Політика жорсткої соціально-бюджетної економії перейде з розряду закликів в категоричний імператив. А значить, слід очікувати зменшення поставок вітчизняної продукції в ЄС. Нагадаю, що зовнішньоторговельний оборот нашої країни з ЄС у 2010-му досяг 32 млрд. дол. (Майже чверть загального обсягу торгівлі). Хоча ще кілька років тому він становив майже 40%. Другим негативним фактором фінансових подій в ЄС стане зменшення інвестиційної активності в банківській сфері України - більше третини фінансово-кредитних установ країни створені із залученням європейського капіталу. Чи позначиться, очевидно, і уповільнення технологічного оновлення та модернізації тих секторів економіки, які мають стійку фінансову "європейську пуповину". Звідси - проміжний висновок. Шаленим дбайливцям євроінтеграції України з отриманням асоційованого членства в ЄС і створення зони вільної торгівлі саме час задатися питанням: чи той вектор зближення на даному етапі вони вибрали в якості пріоритетного? Особливо, враховуючи, що товарообіг з країнами Митного союзу (Росією, Білоруссю і Казахстаном) торік сягнув понад 42 млрд. дол. Чи не настав час сісти з калькулятором, на худий кінець, зі старими допотопними рахунками і проаналізувати: що неньці-Україні вигідніше і перспективніше - бути на задвірках і під можливими уламками Євросоюзу або в якості партнера Митного союзу? Ну, а простим громадянам, які мають заощадження в євро, саме час подумати, як диверсифікувати свої особисті фінансові ризики. В умовах зростаючої нестабільності фінансової системи світу ні євро , ні долар вже не можуть виконувати функції заощадження і накопичення в такій мірі, як це було кілька років тому. Залишається запастися терпінням і оптимізмом. Для останнього гарні правила мудрих: гроші втрачені - нічого не втрачено, час втрачено - половина втрати, дух загублений - все втрачено ...