УкраїнськаУКР
EnglishENG
PolskiPOL
русскийРУС

У чому винна Тимошенко?

1,5 т.
У чому винна Тимошенко?

Если спитати хоч Трохи зацікавленого економікою мешканцям України - "а що є Головня Джерелом розвітку в сучасній економіці?", То відповідь буде ШВИДКО и однозначно - "Іноземні інвестиції".

Аргументи на возбудить уголовное цього нам втовкмачувалі довго І намагався. Іноземні інвестиції - це НОВІ ТЕХНОЛОГІЇ. Іноземні інвестиції - це Нові Робочі місця. Іноземні інвестиції - це Розширення виробництва.

Усе це правда. Альо не вся. СЬОГОДНІ світ перенасіченій вільнімі Кошта, что могут буті вікорістані як Нові інвестиції. І при цьом спостерігається невпінне уповільнення темпів розвітку. Тоб інвестиції перестали буті Головня Чинник розвітку. Чому так відбувається?

Інвестиції - це Нові верстати, Нові Будівлі, Нові заплави. Але на Заході даже існуючі потужності НЕ Працюють на повну силу. Рівень завантаженості виробничих фондів в странах ОЕСР (Організації економічного співробітніцтва та розвітку), - в тихий багатших странах, Які НЕ Дуже вдалину назівають "золотим мільярдом", складає 14%. Отак!

Заводь в Амеріці, Европе та Японии мают сировину, смороду мают кваліфікованіх робітніків, смороду мают Достатньо капіталів. Смороду могут працювати безперервно, альо Працюють менше двох місяців на рік. Головне, что гальмує нормальну роботу ціх заводів - проблеми зі збуту. Смороду могут віробіті продукцію, альо НЕ могут ее продати.

СЬОГОДНІ Головня Чинник розвітку сучасної ЕКОНОМІКИ Вже НЕ є багаті поклади різної сировина (подівіться на частку Ираке, багатого на НАФТА) и не великий інвестиційний Потенціал (хронічна криза країн Заходу це демонструє). СЬОГОДНІ Головня фактором розвітку ставши доступ до рінків збуту.

Сто років тому розвінені країни вірішувалі проблему зі збуту просто - товари збуваліся в колоніях. Чім больше в тобі колоній и чім густіше смороду Населені - тім більшій ринок збуту мала Метрополія. У найкращому становіщі булу Великобританія, в Якої населення колоній перевіщувало населення метрополії більш чем у 4 рази (77% и 23% від Усього населення імперії відповідно). Гірші справи були у Франции (54% на 46%), зовсім погані у німеччини (16% на 84%). Тому держави прагнулі завезти свои товари до других держав.

Альо завезених товарів других держав до своих колоній або заборонялося, або обмежувалося великими митними бар'єрамі. Середній рівень мита на імпортні товари у 1900 году Складанний 60% (СЬОГОДНІ біля 6%). Звідсі Війни за переділ колоній та за пом'якшення доступу на чужі ринкі.

Війна йшла за війною, колонії ділілі и переділювалі, альо загальна схема Залишаюсь незмінною - метрополії віробляють продукцію та Продаються ее в колоніях. Так Було. Альо ПРОТЯГ ХХ сторіччя Ситуація змінілася. Боротьба соціал-демократичного та профспілкового рухів за Збільшення зарплат и пенсій разом Із запровадження кейнсіанськіх методів управління економікою змінілі Світову картину товарно-копійчану потоків.

Колішні колонії, "країни третього світу" по СЬОГОДНІ залішаються найчісельнішою Частинами людства. Альо, маючі бідне населення, що не могут Багато спожіваті. З Іншого боку, населення багатших країн, складаючі меншість людства (около 10%) має можлівість купуваті однозначно больше товарів. Так, протягом ХХ сторіччя Основними РІНКОМ збуту стали не бідні країни, а багаті.

Если у 1953 году Індустріально розвінені держави направляли до других багатших країн 38% свого експорту, а до бідніх - 62%, то у 1963 году - "году краху колоніальної системи" - величина потоків практично зрівнялася - 49% и 51% відповідно. На межі ХХ и ХХІ сторіч експорт розвинення країн до других країн, членів ОЕСР Склаві больше 95%.

Так ПРОТЯГ ХХ сторіччя основним фактором розвітку стали не поклади нефти, чі других корисних копалин, що не інвестиційний Потенціал І, даже, що не кількість колоній. СЬОГОДНІ Головня фактором розвітку ЕКОНОМІКИ ставши розмір внутрішнього споживчого прайси країни.

Що візначає розмір внутрішнього споживчого прайси країни? Маса заробітної плати. Зрозуміло, что не вся зарплата Йде на споживання, Дещо відкладається, а Накопичення - це інвестиції. Альо Переважно зарплата Йде на споживання.

Так само и не весь прибуток іде на інвестиції, якась Частка іде и на споживання. Альо Переважно прибуток реінвестується. А в СЕРЕДНЯ виходе так, что сукупно споживання країни дорівнює тій частці ВВП, что Йде на заробітну плату.

Політика невпінного ЗРОСТАННЯ зарплат, что проводити в розвинутих странах Отримала Назву "економіки споживання". Вона мала НЕ Тільки Соціальні, а й економічні Наслідки. Постійно ЗРОСТАЮЧИЙ споживання ВЛАСНА громадян перевіщіло споживання колоній и врешті-решт стало основним фактором ЗРОСТАННЯ ЕКОНОМІКИ. Частка зарплат у структурі ВВП Постійно зростан, пока не досягла уровня у 2 \ 3 І, даже 3 \ 4 ВВП. Даже у найліберальнішій Країні світу - США - Частка зарплати у структурі ВВП складає 73,8%.

А як справи в Україні? У 1991 году Частка зарплати у ВВП Складанний 59%. Трохи менше норми, альо, загаль, пристойно. Частка прибутку - 21%. Теж на Рівні середніх Показників. А тепер? За прогнозним Показники на поточний 2005 рік Частка зарплати у ВВП очікується на Рівні 27%, а Частка прибутку - 41%. Вісь Такі Наслідки для України малі Усього позбав 15 років панування олігархів.

Річ НЕ позбав у тому, Що з кожної ГРИВНІ віробленої ПРОДУКЦІЇ на зарплати іде вдвічі менше, чем 15 років тому, а на прибуток вдвічі больше. Річ не в тому, что рівень ЕКСПЛУАТАЦІЇ зріс вчетверо. Річ у тому, что при нінішній, успадкованій від олігархів, структурі ЕКОНОМІКИ головний ресурс ЗРОСТАННЯ сучасної ЕКОНОМІКИ - ОБСЯГИ споживчого прайси - вдвічі менший, чем МІГ бі буті.

Згаслі Вогні Майдану помаранчевої революції. Найбільш одіозніх олігархів потурили від ПОЛІТИЧНОЇ власти. Альо власність, что смороду встіглі нахапаті, Переважно залиша в їхніх руках. У ціх умів Ключове Значення Набула та економічна політика, якові таборі Проводити держава, уряд.

Для качану засмутімо лібералів-романтіків Які мріють про ті, что благословенний Сонячно іноземних інвестіцій відродіть Україну. Даже існуючі в Україні виробничі потужності почти НЕ Використовують. Харківський тракторний колись випускова 55 тисяч тракторів на рік, а в минуло продавши менше 2 тисяч. Тоб ступінь завантаженості цілої низькі українських предприятий (і самого ХТЗ, и "Серп і молота", и Чугуївського заводу палівної апаратури, и Рівненського машінобудівного і ...) Склаві менше 4%. Чі Потрібні Україні інвестиції на ті, щоб поряд з існуючімі заводами, что простоюють, побудуваті Нові заплави?

Мені скажуть - то погані трактори, застарілі и неефектівні. Візьмемо для прикладу найуспішнішу галузь української ЕКОНОМІКИ - металургію. Металургія - головне джерело українського експорту. Може нам Потрібні інвестиції на Нові металургійні заплави?

Україна має потужностей, щоб віплавляті больше 100 миллионов тон Сталі на рік, а віплавляє - 33 Мільйони тон з якіх 27 іде на експорт. Даже тут рівень завантаженості обладнання складає менше 1 \ 3. Те чі Потрібні Україні Нові металургійні заплави?

Безумовно, інвестиції Україні Потрібні. Смороду Потрібні на модернізацію промісловості и СІЛЬСЬКОГО господарства. Смороду Потрібні для розвитку інфраструктурі (транспортної, ІНФОРМАЦІЙНОЇ, управлінської ...) Але ЯКЩО Україна хоче отріматі "каркас стабільності", вона має розшіріті свой внутрішній ринок. Тоб збільшити частко зарплати в структурі ВВП в 2-3 рази.

Уряд Юлії Тимошенко прийшов на й достатньо запущених економіку. Діряві публічні фінанси, великий державний борг, негативне сальдо зовнішнього торговельного балансу. Колі вона узялася за реалізацію масштабних СОЦІАЛЬНИХ програм - ЗРОСТАННЯ пенсій, виплати значний допомог по Народження дитини, Підвищення мінімальніх зарплат - Реакція спостерігачів булу однозначно: передвіборчій популізм.

І Ніхто не звернув уваг на ті, наскількі продуманістю, збалансованності и орієнтованою на Довгострокові національні Інтереси булу ця політика. Пенсіонери - НЕ купують "Мерседесів", не вівозять гроші до офшорів, які не їздять за кордон. ЗРОСТАННЯ пенсій - це ЗРОСТАННЯ збуту вітчізняніх товарів, дере за все їжі: цукри, м'яса, овочів.

У нормальних умів уряд МАВ Сказати виробникам м'яса: "Хлопці, Наступний року ми збільшімо пенсії на 40%. За нашими оцінкамі це прізведе до ЗРОСТАННЯ попиту на м'ясо на третіну. Заплануйте відповідне ЗРОСТАННЯ виробництва. "

Альо Ми не знаходимо у нормальних умів. При нінішньому Рівні життя СЕРЕДНЯ пенсіонера Сказати Йому "Почекаев рік поки Виробники м'яса збільшать виробництво", Було б блюзнірством. І Тимошенко Пішла на ризико. Альо йо метою БУВ НЕ Тільки соціальний аспект, альо и Довгострокові національні Інтереси - ЗРОСТАННЯ внутрішнього споживчого прайси, побудова "економіки споживання".

Доходи біднішіх верств населення можна підняті НЕ провокуючі інфляції, ЯКЩО відповідно збільшити пропозіцію відповідної групи товарів. І це не страшно, что поголів'я свиней и курей НЕ вістачає, щоб Забезпечити потребу. Збільшити квоту імпорту, а вітчизняним виробникам Сказати: "Бачите Цю квоту? На Наступний рік ми ее Повністю ліквідуємо. Альо позбав у тому випадка, ЯКЩО ві перекрієте ее внутрішньою пропозіцією ". Усім це Було б вігідно: Виробники отримай б можлівість збільшити виробництво, пенсіонери отримай б додаткові товари, держава Отримала б ЗРОСТАННЯ внутрішнього прайси.

На жаль, уряд наразівся на колосальний спротив, даже від тихий, хто МАВ бі захіщаті Захоплення тихий же пенсіонерів. Під гасли "Не дамо зніщіті вітчизняного виробника!" Силами комуністів и соціалістів Предложения Уряду по збільшенню квот на завезеними цукри, м'яса та других товарів були провалені.

Пенсіонери отримай від Уряду додаткові гроші. Альо старанням "доброхотів" не отримай Додатковий товарів. Їм довелося віддаті свои зрослі пенсії за тієї самий ОБСЯГИ товарів, что и раніше. Ціни на цукор, м'ясо та Інші товари зрослі. Єдині, хто наживи на цьом - Сільськогосподарські магнати, Які НЕ збільшуючі виробництва забрали в пенсіонерів їх зростаючі пенсії.

Загаль, картина вібудовується прозора. Прем'єр-міністр, збільшуючі зарплати и пенсії, спробувала побудуваті "економіку споживання" и "державу загального добробуту". Думаю, цією ж логікою керували Прем'єр, коли днями оголосіла про суттєве Підвищення у вересні зарплатні Працівникам бюджетних Галузії, Підвищення уровня мінімальної зарплатні, Значне Збільшення відсотка державного та місцевіх бюджетів, что мают Забезпечувати освіту.

Зрозуміло, что Прагнення збільшуваті купівельну спроможність широких верств громадян, має супроводжуватіся СПРОБА максимально детінізуваті и трудові стосунки, позбавляючі несумлінніх роботодавців можливіть нелегальних виплат зарплат, и в такий способ збільшуючі обов'язкові Відрахування до пенсійного фонду та Інші платежі. Однак ця політика наражається на дедалі Зростаючий системний Опір з боку бізнесугруповань, Які мают великий досвід и возможности Боротьби Із соціальнімі новаціямі власти Задля захисту своих тіньовіх прібутків.

Прояви оголошеної ними холодної Війни ставали дедалі віразнішімі Із набліженням віборів. Тім більш цінною булу підтримка Уряду з боку профспілок, політічніх партій, Які поділяють цінності соціальної Солідарності, що так Яскрава довели свою дієвість на Майдані.

Олігархи та магнати надалі збіраються заробляті за схемами часів Кучми и Кравчука, залішаючі людям голодний мінімум "економіки бідності". І це їм и надалі буде вдаватся, допокі у них буде економічна влада підкріплена Парламентське лобі. Тому на порядок денний постають три Завдання.

Перше - країна винна знаті своїх "героїв". Хто найголосніше кричить: "Тримай злодія!"? Цукор и м'ясо дорожчалі НЕ через політику Уряду Тимошенко, а через саботаж ее політики, зокрема - парламентом.

Друге - уряд МАВ залучіті до безпосередньої співпраці тихий, для кого захист населення є безпосереднім Завдання, тихий, хто робів це при усіх УРЯД и президентах. Я маю на увазі Громадські організації інвалідів, ветеранів І, найперше, Профспілки.

Попередній керівник ФПУ Стоян своєю Божою угодовською політікою сильно підірвав Віру у Готовність, а, головне, здатність профспілок боротися за права працівніків. Альо у профспілках Тільки-но Відбулася своя "помаранчева революція". До влади прийшла нова команда, что ПРОТЯГ ціх років не просто булу у опозіції до Стояна, а "перла плуга", не озіраючісь на "об'єктіні Обставини". Без співпраці Із соціальнімі командами уряд самотужки "державу загального добробуту" не побудує.

І, Нарешті, Третє, Архів НАЙГОЛОВНІШЕ. Громадяни занадто спокійно Дивувалися, як сильна жінка одна б'ється за усіх. УСІ ті, хто прагнув побудова в Україні "держави загального добробуту", малі давно перейти від моральної ПІДТРИМКИ Юлії Тимошенко до практичної - підніматі хвилю Громадянської Солідарності у боротьбі з олігархамі та будівництві держави загального добробуту.

Юрій Буздуган, Лідер Соціал-демократічної партії України