Український слід Rosukrenergo сплив на поверхню

"Газпром-медіа" назвала таємничих бенефіціарів Rosukrenergo - посередника, контролюючого імпорт газу на Україну. Компанією, яка контролює 50% Rosukrenergo і ховається за виступаючої від її імені Raiffeisen Investment AG володіє Дмитро Фірташ - бізнесмен, давно і міцно пов'язаний з Семеном Могилевичем. Про це повідомила газета "Известия", з червня 2005 року контрольована "Газпром-медіа".

Rosukrenergo зі статутним капіталом 35 тисяч доларів зареєстрована в швейцарському кантоні Цуг у 2004 році. За 50% володіють Arosgas, 100%-ва "дочка" Газпромбанку, і Centrogas, на 100% належить Raiffeisen Investment AG, що входить до Raiffeisen Banking Group. У 2005 році "Газпром" поступився Rosukrenergo право постачати туркменський газ в Україну. За послуги з транзиту фірма отримала 12,7 мільярда кубометрів газу. 4 січня 2006 "Газпром" і "Нафтогаз України" підписали договір, за яким Україна буде купувати у Rosukrenergo весь імпортний газ.

Пару днів тому The Wall Street Journal, посилаючись на інформовані джерела в Європі та США, повідомила про те, що Міністерство юстиції США почало розслідування діяльності компанії Rosukrenergo. Зацікавилися американці складом власників компанії, структуру якої порахували непрозорою. Після цього Raiffeisen Investment оголосила, що готова найближчим часом розкрити бенефіціарів 50% Rosukrenergo, які виступають від її імені. Ось це і сталося - правда, джерела виявилися не швейцарськими.

"Известия" з посиланням на звіт аудиторів PricewaterhouseCoopers називають власників Centrogas. 90% компанії контролює уродженець Черкеська Дмитро Фірташ, ще 10% - Фурсін. Цікаво, що скановані листки звіту PWC в середу, 26 квітня кимось опубліковані на форумах РБК з твердженням, що "це оригінал". Додається і переклад на російську мову. "Одноосібним справжнім фактичним власником" Аросгаз Холдинг АГ "є акціонерна компанія" Газпром ", а справжніми фактичними власниками" Центрогаз Холдинг АГ "є Господа Фірташ (90%) і Фурсін (10%)", - свідчить текст.

Керівник Служби безпеки України Олександр Турчинов ще влітку 2005 року оголосив, що непрямий контроль над Rosukrenergo у Семена Могилевича. Цього уродженця Києва і громадянина декількох країн давно розшукує ФБР за обвинуваченням у шахрайстві, рекеті і відмиванні грошей. Володіє, за твердженням "Известий", 45% Rosukrenergo Дмитро Фірташ був пов'язаний з фірмою Eural TG, яка була посередником при експорті газу на Україну до 2005 року.

До теперішнього моменту офіційно Могилевича з Rosukrenergo нічого не пов'язувало, хоча "Комерсант" стверджував, що бізнесмен був присутній при підписанні угоди між "Газпромом" і "Нафтогазом України" 4 яанваря 2006 року, яка поклала край "газовій війні".

А от з Eural TG і у Могилевича, і у Фірташа зв'язку давні і міцні. "Нова газета" писала: "Власником компанії (Eural TG) виступає якийсь Зеєв Гордон, а її представником в Туркменії, Узбекистані і Казахстані - Дмитро Фірташ. Обидва виявляються пов'язані з бізнес-імперією Могилевича, причому вельми тісно. Так, Фірташ очолює компанію Highrock Properties Ltd., а фінансовий директор її "материнської" ізраїльської Highrock Holdings Ltd. - Ігор Фішерманн, що займає також пост віце-президента Arigon Ltd., головною компанії Могилевича ". Журнал "Експерт-Україна" повідомляв, що ряд менеджерів Eural TG перейшов на роботу в Rosukrenergo.

Що примітно, "Известия" у своїй публікації пишуть, що Могилевич до Фірташа відношення не має.

Eural TG працювала на ринку з січня 2003 року і стала знаменита у вузьких колах експертів своєю повною непрозорістю. За перший рік своєї роботи Eural TG, зареєстрована в селищі Чабди чотирма фізичними особами з мінімальним статутним капіталом і рахунком в Raiffeisenbank, змогла реалізувати туркменського газу на запаморочливу суму, ніде особливо не засвітитися в митних документах. Щоб зрозуміти масштабність цього бізнесу, слід нагадати, що щорічно Україна купує в Туркменістані близько 36 мільярдів кубометрів газу. До початку 2005 року Туркменістан продавав Україні газ по 44 долари (з початку 2005 року - по 58). Таким чином, до цього року річний українсько-туркменський контракт на закупівлю газу коштував близько 1,6 мільярда доларів.

Практично весь газ Туркменістану продавала Eural TG, яка отримувала в оплату нібито за транзит (зрозуміло, що по мережах "Газпрому") порядку 14 мільярдів кубометрів газу. Цей газ за межами України ETG продавала філії "Газпрому" - "Газекспорт", який, у свою чергу, продавав цей товар своїм постійним клієнтам в Європі, - Ruhrgaz, Wintershall і іншим.

У публікаціях деяких ЗМІ колишня структура транспортування туркменського газу Eural TG була дуже міцно пов'язана з діяльністю Могилевича, оголошеного США в міжнародний розшук за махінації з цінними паперами. Скомпрометована компанія не могла продовжувати своє існування на ринку. Система була наново "перезавантажена", і на ринку з'явився новий оператор - Rosukrenergo, вже більше прямо пов'язаний з "Газпромом".