Журналіст пояснив, чому Росії доведеться повернути Україні Крим

16,6 т.
Журналіст пояснив, чому Росії доведеться повернути Україні Крим

Будь-якому наступнику Володимира Путіна на посту президента РФ доведеться розглянути питання повернення Україні анексованого Криму .

Таку думку висловив російський журналіст Павло Казарін, пише " Крим. Реалії ".

Наводимо повністю думку журналіста з приводу захопленого РФ півострова:

"Ходорковський і Навальний дали зрозуміти, що якщо очолять Росію, то Крим Україні не віддадуть . По один бік кордону це викликало обурення. По інший - єхидну насмішку - ось, мовляв, дивіться, навіть такі ось записні ліберали знають, що # кримнаш. Але іронія долі саме в тому, що в разі приходу до влади "навального-ходорковського" вирішення "кримського" питання буде їх головним завданням.

Відео дня

Всі їхні недавні заяви доводять одне: вони точно так само впевнені, що персоналії важливіше принципів. На ділі ж президентське крісло може зайняти хто завгодно, але ніяких переміщень не буде аж до того моменту, поки політика залишиться колишньою.

Якщо Навальний або Ходорковський вважають, ніби вони, перемігши дракона, зможуть стати лайт-версією цього самого дракона, то їм доведеться розлучитися з цією ілюзією.

Але справа навіть не в цьому - куди важливішим є інший факт. Будь-кому, хто прийде на зміну Володимиру Путіну, доведеться починати своє президентство саме з обговорення долі Криму.

Все тому, що російська економіка вплетена в світову економічну систему, як бісер в фенечку. Її процвітання або деградація залежать не від бажання Москви, а від сукупності різних чинників, на які Кремль вплинути не в змозі. Всі її соціальне благополуччя є підсумком того, що Росія останні двадцять три роки намагалася грати за правилами.

Цієї весни вона за правилами грати перестала. Кримський прецедент - це не Косово і не Абхазія. Якби сценаристи Москви вважали за потрібне залишити півострів в форматі невизнаної республіки, то реакція заходу була б куди лояльнішою. Але Москва вирішила не просто домалювати ще одну лінію держкордону на світовий контурній карті, вона вирішила стерти існуючу. А саме це є неприпустимим з точки зору будь-якого сучасного західного політика. Закрити на це очі - значить, розморозити всі інші територіальні домагання, які накопичилися по всьому світу. На це ніхто піти не може.

Тому Росія отримала санкції. Тому вона перетворилася на ізгоя. Так, російський президент може приїхати на Валдай і постукати віртуальним черевиком по не менш віртуальній трибуні ООН. Але це нічого не змінить - з ним все одно не стануть спілкуватися так, як спілкувалися до Криму.

Курс рубля буде продовжувати падати. Економічна ситуація - ставати все більш складною. Протиріччя між різними фінансово-промисловими групами - накопичуватися. Крим мимоволі виявився для Росії тією самою грубкою в якій тепер щодня будуть згоряти золотовалютні резерви країни, кинуті на підтримку тієї самої стабільності, яка вважалася головним підсумком "нульових".

Навальний і Ходорковський можуть стати президентами тільки в тій Росії, яка опиниться на порозі краху через всю суму помилок нинішнього політичного курсу. Якщо вони і очолять країну, то єдиним їхнім завданням буде порятунок від санкційної зашморгу. Якщо вони й переїдуть в Кремль, то головною їх метою буде повернути Росію в загальний цивілізаційний простір. Ні в якій іншій Росії жоден з цих політиків перемогти не зможе. Якщо нафта злетить до небес, і російський бюджет витримає всі свої соціальні зобов'язання, то Олексій Анатолійович так і залишиться в Мар'їно, а Михайло Борисович - в Швейцарії.

Якщо хтось із них займе президентське крісло, то це означатиме, що силова вертикаль звалилася. Що старого консенсусу еліт більш не існує. Що Володимир Путін втратив владу в результаті палацового або вуличного перевороту. Що країна знаходиться на межі втрати керованості. Що єдиний рецепт виживання - це отримання кредитів від зовнішніх гравців.

А для того, щоб цього домогтися, будь-якому майбутньому президентові Росії доведеться знову підіймати питання про долю півострова. Тому що санкції не емоційні, вони технологічні. Якщо якась країна в односторонньому порядку починає перекроювати систему безпеки в європейському підчерев'ї, то її треба послабити. І поки вона не виправить власну помилку - немає сенсу давати їй знову підсилитися.

Кримська історія - це не територія бажаного, а простір імперативного. Це не про Україну і не про Росію, не про Крим і не про чиїсь настрої. Це про принципи, на яких будується сучасний світ. Всі ті, хто люблять розмірковувати про те, що ніяких правил, крім диктату сили, в цьому світі не існує - глибоко помиляються.

Можна навіть припустити, що для заходу важливим є не стільки повернення Криму Україні, скільки те, щоб він більше не належав Росії. Але, так чи інакше, будь-який "навальний" і будь-який "ходорковский" в разі своєї перемоги не матимуть ніякої іншої повістки, крім як обговорення майбутнього півострова. Бо країна, в якій вони зможуть прийти до влади, просто не зможе вижити без обнулення всього того, що на федеральних телеканалах гордо називають "кримською весною".

Як повідомляв "Обозреватель", екс-радник Путіна Андрій Ілларіонов попереджав, що неповернення Криму загрожує Росії втягуванням в серйозний військовий сценарій і втратою великої кількості територій.