Праця на благо країни - основа процвітання

Зима ознаменувалася надзвичайною ситуацією на вулицях столиці та на основних магістралях країни. Однак приділяти цій темі більше уваги, ніж вона того заслуговує, ми не будемо.

Відео дня

Зупинимося на одному тільки ноу-хау, до якого вдалася влада, щоб подолати наслідки аномального снігопаду і подальшого за ним аномального обмерзання.

Там, де не справлялися комунальні служби , на допомогу місту приходили загони молодих людей у військовій формі, з лопатами і "криголамами" в руках.

Чому ж на вулиці не вийшло стільки комунальників, щоб необхідності у військовій підтримці не виникло?

Все гранично просто. Реалістичний бюджет молодий, що динамічно розвивається країни не може вмістити в себе витрати на таку ораву сезонних робітників, якими і є, по суті своїй, зимові комунальники.

Адже це ж витрати, по-перше, на зарплати. По-друге, на комунальну техніку. По-третє, це все потребує певних організаційних зусиль, функціонування диспетчерської служби і т.д., щоб не просто прибирати вулиці взимку, а прибирати їх вчасно, поки сніг не прератілся в міцний крижаний панцир.

І те, що ми цього всього поки не тягнемо - не біда, а об'єктивна реальність.

Очевидно, що використання військовослужбовців та міліціонерів для прибирання обледенілих вулиць було досить гідним виходом зі становища. Тепер ця ідея потребує розвитку. Те, що хтось прийме за ситуативне рішення, за затикання діри, насправді є прообразом системного вирішення, яке може перетворити вигляд нашої економіки.

Це - майже повне вирішення проблеми зайнятості. Це - нові державні замовлення для ряду галузей промисловості. Це - шлях розвитку України на найближчі роки, а при необхідності - і десятиліття.

Ідея воєнізованих трудових формувань не нова. У 1920 р. Лев Троцький організував в Росії Трудові армії, які займалися суспільно корисною продуктивною працею. Вони робили все те, до чого не доходили руки молодої Радянської держави. У трудових арміях складалося до 300 тисяч осіб, що, в принципі, можна порівняти з чисельністю звичайних армій.

На жаль, Троцький не зміг довести справу до кінця. Йому не вистачило духу поширити досвід трудармії на весь народно-господарський механізм РРФСР.

Однак його справа не пропало даром. У Німеччині Імперська служба праці закликала під свої прапори кожного працездатного німця у віці від 19 до 25 років. Як правило, працювали вони в сільському господарстві протягом 6 місяців.

Втім, трудовий експеримент Німеччини через десять років накрився, але зовсім не через трудових таборів Імперської служби праці.

У тридцяті ж роки президент США Рузвельт схожим чином боровся з безробіттям і Великою депресією. Мільйони американців були залучені до громадських робіт, де трудилися тільки за їжу - але ця їжа дозволила їм вижити, а Америці - значно зміцнити свою економіку та інфраструктуру.

Китай же фактично поставив під трудову повинність все населення. І в результаті вирвався в лідери світової економіки.

У чому ж привабливість цієї моделі для сучасної України?

Реалістичний бюджет дозволяє країні уникнути дефолту, але в той же час він означає, що фінансування на все не вистачить. Створення ж трудових воєнізованих формувань дозволить скоротити витрати радикально. Власне, доведеться витрачатися лише на обмундирування, знаряддя праці та прожиток мобілізованих.

Причому ми не повинні наслідувати порочну практику нацистської Німеччини, закликаючи під рушницю виключно молодь. Якщо ми хочемо вирішити проблему зайнятості, то потрібно враховувати всі вікові категорії безробітних. Отже, призовом в трудові загони підлягають усі громадяни України від 18 років і до пенсійного віку, які не мають постійної роботи. У результаті різко скоротяться витрати на утримання безробітних.

Мобілізовані повинні бути задіяні для ліквідації наслідків погодних неприємностей на зразок тієї, яку ми спостерігаємо на вулицях Києва і на дорогах України. При необхідності їх можна використовувати для роботи в районах стихійних лих. Враховуючи зростаюче страйковий рух, такі формування за наявності відповідної кваліфікації можна централізовано направляти на підприємства, де постійний персонал припинив роботу.

Крім того, використовуючи досвід подолання Великої Депресії в США, можна залучити трудові загони для будівництва сучасних автомагістралей і залізниць для швидкісних потягів, а також на будівництві інших інфраструктурних об'єктів.

У цього починання є і побічні вигоди. Можна розміщувати держзамовлення на обмундирування і харчування трудових загонів на вітчизняних підприємствах, таким чином створюючи додаткові робочі місця і оживляючи виробництво. Можна піти ще далі і залучити під це діло інвестиції, коли приватні компанії будуть надавати обмундирування і харчування трудовим загонам в обмін на їх працю. Що також збільшить інвестиційну привабливість України.

Це зумовить найсерйозніший економічний потенціал, необхідний для якісного стрибка вперед. Держава, позбувшись від безробіття та притаманних їй соціальних тягот, що отримало у своє повне розпорядження майже дармову робочу силу, просто приречене на прискорений розвиток і подальше процвітання. Приклад Китайської Народної республіки та Сполучених Штатів Америки підтверджує наші викладки.

Новий Кабмін просто зобов'язаний взяти цю ідею на озброєння.

Звичайно, для успішної її реалізації необхідні й інші заходи - зокрема, нова податкова політика, ревізія зовнішньої політики і т.д. Але про це ми поговоримо наступного разу.