Піймання російського військового на Донбасі: журналіст пояснив, як відреагує Кремль

Донецька війна давно перейшла з гарячої фази в тліючу, і, принаймні, в російському медіа-просторі вона зараз знаходиться навіть не на другому, а десь на третьому плані, не витримуючи конкуренції з іншими темами, що викликають суспільний резонанс.

Міноборони Росії заперечує приналежність до російської армії Віктора Агєєва, взятого в полон українською армією під Луганськом. Російський журналіст Олег Кашин у статті на DW пише про етичну складову "гібридної війни".

Повідомлення ЗС про те, що російський військовий Віктор Агєєв потрапив у полон до українців в Луганській області, виглядає таким привітом із 2014 року, але ще більш сильне почуття дежавю викликає реакція російського міністерства оборони, яке, як не раз уже бувало, заявило, що Агєєв демобілізувався зі строкової служби ще рік тому і з того часу не має жодного відношення до російської армії.

Читайте: Російський військовий потрапив у полон на Донбасі: всі подробиці

Валять на "дилетантів"

Лінія медійного захисту російського Міноборони будується на тому, що військовий квиток Агєєва - фальшивка "українських пропагандистів", які "використовували дилетантів із Бі-бі-сі". Ймовірно, ключове слово - все-таки "Бі-бі-сі"; якби історія Віктора Агєєва залишилася темою тільки українських ЗМІ, російська сторона новину про полонення військовослужбовця просто проігнорувала б.

Українські ЗМІ в усіх сенсах знаходяться на війні, а війна, як правило, не потребує зайвого фактчекінгу і незалежних доказів. Але у випадку з Агеєвим доля російського полоненого стала предметом інтересу міжнародного медіахолдингу - у матеріалі BBC особу Агєєва і його приналежність до російських контрактників підтверджують товариші по службі і, що найголовніше, мама Віктора Агєєва.

Міноборони Росії натякає, що довірливих англійських журналістів могла просто обдурити українська сторона, але це дуже сумнівне твердження. Хоча матеріал BBC не підписаний, його автор себе не приховує - це не англійський, а російський журналіст Ілля Барабанов, практично всю донецьку війну відпрацював військовим кореспондентом "Комерсанта", тобто знаходиться в матеріалі настільки давно і щільно, що навряд чи яким-небудь "українським пропагандистам "під силу обдурити його, та й слово "дилетант" стосовно людини, яка не раз бувала на передовій цієї війни - принаймні, образливе.

Читайте: "Він був шокований і наляканий": бійці АТО розповіли, як взяли у полон російського військового

Царство піару перетворюється на гарбуз

Російське міністерство оборони з того часу, як його очолив Сергій Шойгу, приділяє дуже серйозну увагу своєму позиціонуванню в медійному просторі - можна сказати, що при Шойгу піар став окремим родом військ поряд із традиційними збройними силами.

Активність російських ПКС у Сирії, якщо порівнювати її з будь-якими попередніми операціями російських військових, справляє враження зразкової інформаційної кампанії - навіть незважаючи на прикрі провали на кшталт нещодавнього випадку з американським відеороликом, який Володимир Путін показував Оліверу Стоуну. Словосполучення "інформаційна війна" давно міцно влаштувалося в лексиконі російських офіційних осіб, а представник міністерства оборони Ігор Конашенков займає таке ж місце в російському медіаполі, як інші "зіркові" прес-секретарі Дмитро Пєсков і Марія Захарова.

Але все це царство піару моментально перетворюється на гарбуз, щойно мова заходить про участь російських військових у бойових діях на Донбасі - якими б досконалими не були способи взаємодії міноборони з громадською думкою, щойно справа стосується Донбасу, за глянцевими картинками моментально проступають особи зовсім ввічливих людей, чий набір аргументів не виходить за межі класичного "я вас туди не посилала" - "їх там немає", "вони давно звільнилися", "вони у відпустці", "зброю купили у військорзі".

І навіть якщо десь за лаштунками в цей момент починається торг про обмін та повернення полонених на батьківщину, як це було з Александровим і Єрофєєвим у минулому році, іміджеві втрати залишаються безповоротними. Російська держава демонструє, що до своїх солдатів вона відноситься як до видаткового матеріалу, що не заслуговує ні публічного захисту, ні навіть співчуття.

Читайте: Злидні і відчай: блогер розповіла всю правду про життя в "ЛНР"

Розширення меж допустимого

Етична складова "гібридної війни" не має прямого відношення ні до ходу бойових дій, ні до перспектив завершення конфлікту навколо Донбасу. Але на що вона точно впливає - на атмосферу в російському суспільстві. Вирішуючи свої поточні проблеми на українському напрямку, держава нехтує моральним кліматом всередині самої Росії.

Допустимість обману, допустимість публічної відмови від своїх солдатів, допустимість відношення до військових як до найманців робить допустимим зняття моральних обмежень і в суто мирних сферах від права власності (див. Досвід московської "реновації") до права на життя.

Це розширення меж допустимого сталося явочним порядком, воно не супроводжувалося ні громадською дискусією, ні спорами, ні чимось іще - просто в якийсь момент виявилося, що так можна. А "можна" вже так просто не перемкнеш назад на "не можна", "можна" - це вже назавжди.