Набираючи президентську висоту

Подібно заводському гудку, який кличе робочих до верстатів, позивні системи "Рада" заманили депутатів на відкриття четвертої сесії сьомого скликання. Останньою перед стартом президентських перегонів. Що, втім, не заважає імовірним кандидатам уже зараз перетворювати ВР на майданчик для самопіару.

Відео дня

До моменту, коли хор ім. Г.Верьовки грянув гімн, в залі зібралися майже всі майбутні претенденти на пост номер один. З ложі уряду лукаво визирала Тимошенко. У президії бундючно сидів Литвин. У проходах метушилися Гриценко з Яценюком. Статечно і неквапливо простував до свого місця Янукович. Обліпивши трибуну, біло-блакитні вимагали появи "відсутнього елемента". Саме - Ющенко.

Можливо, його відсутність в цей день в будівлі "під куполом" може здатися символічним. У сенсі подальших перспектив ВАЮ.

Об'єктивна ж реальність така, що за 12 місяців, що залишилися до першого туру голосування, нинішні рейтингові розклади можуть цілком і повністю змінитися. Поточна криза вносить свої корективи. Той випадок, коли рано говорити "гоп", поки не перескочиш. Хто зараз все, завтра ризикує стати ніщо. І, відповідно, навпаки.

Ну, а в послідовності метаморфоз спробуємо розібратися разом.

ПР: Сеня топчеться по Юлі, але може почати топтатися і по нас

Вихідні дані такі. Згідно з дослідженнями Київського інституту проблем управління імені Горшеніна, коли б за нового гаранта голосували прямо зараз, Тимошенко б дісталося 16,7% електоральних симпатій, Януковичу - 21,4%, Литвину і Ющенко - по 6%. Відомості інших соцслужб - того ж Копатько, який готував днями аналогічну добірку для внутрішніх потреб ПР, практично аналогічні. Різниця в сотих відсотка.

Цікаво інше. Експерти, всі як один, зазначають: число статевозрілих виборців, які мають намір прибути на дільниці та висловитися "проти всіх", досягає 20% від загальної їх кількості. Тоді як у попередні роки цей індикатор вище 3-5% не фіксувалося.

"Несвідомих" можна нагадати: "протестні" бюлетені згодом розподіляються бонусами тим, хто необхідний бар'єр таки подолає. Однак суть не в цьому. Висновок простий: люди настільки втомилися від існуючих "діячів" і їх "політичних сил", що вимагають змін. Нехай навіть висловлюють протест настільки збоченим способом.

При згадці про пертурбації, для звершення яких він зібрав цілий "фронт", виникає прізвище Яценюка. У якого, за різними оцінками, показник зараз від 7 до 9%.

- Він топчеться по електоральному полю Юлі, і ми цьому, звичайно, раді, - поділився роздумами один з бувалих регіоналів. Жах у тому, що він може почати топтатися і по нашому. У Сені немає яскраво вираженої "націоналістичної" забарвлення, він спокійно і легко говорить російською, не наполягає на НАТО - пропагує європейські цінності.

У "таборі Яценюка" (епіцентр якого - його друг, товариш, але не брат, пан Пишний) кивають і важливо прицмокують: "Ось, де, які ми круті - нас всі бояться. Тому й мочать ".

Про ініціативу створити ТСК з діяльності Арсенія Петровича на посаді голови ВР тут воліють мовчати. Воно зрозуміло: парламентаріям не припала до душі його ініціатива створити в стінах Ради кабінет для роботи колишнього спікера. На облаштування якого нібито було витрачено 4,7 млн ??грн, з яких триста тисяч - на прапори! Що це за прапори такі нечувані, в проекті відповідної постанови не описано. Сама постанова (бачене "Обозом" на власні очі) поки теж не зареєстровано. Передбачалося: ТСК "візьме" на себе Кармазін, однак він в останню хвилину відмовився.

Яценюк - НЕ Обама

... Насправді ПР боятися нічого. Нинішні показники екс-спікера статичні.

"Роблені" не в тому сенсі, що соціологи їх зі стелі списали, щоб на нього хоч хтось увагу звернув. Але в тому, що для більшості співгромадян питання симпатій до Арсенія Петровича - суто теоретичний. Чи стане він практичним - залежить від нього одного. Від того, чи зможе проявити себе в "польовий" роботі, інтенсивність якої - запорука успіху будь-якої кампанії.

Ось чому програв 2006-й Литвин? Тому що на відміну від Януковича з Тимошенко не агітував за себе на кожному розі - від Києва до Фороса, від Краснодона до Трускавця. Кількість його тодішніх зустрічей з виборцями можна перерахувати по пальцях двох рук. У 2007-му він власну помилку виправив. Як результат - пройшов в Раду.

Чи врахує це Яценюк? Для цього треба:

а) подолати в собі лінощі;

б) відкрити і "натренувати" у собі площадкову харизму, за яку, як відомо, "дівки люблять". Іже з ними - виборці ( приклад для наслідування - Тимошенко. - С.К . );

в) зібрати гідну команду. Вояжірованіе "Фронту" по Одеській, Івано-Франківській та Тернопільській областям вказує: з кадрами у Арсенія Петровича ноне відчайдушний напряг.

В цілому, прогнозувати його майбутність рано, проте аналіз перших кроків поки не дуже оптимістичний.

Після відставки з поста спікера він раптом вирішив змінити технологів. Місце перш працював з ним Кістки Бондаренко з товаришами зі згадуваного вже Інституту Горшеніна зайняв сумнозвісний Володимир Грановський. Сумно тому, що скільки колектив "Обозу" не напружувався - жоден успішний проект цього товариша згадати не зумів. Недоречно згадувалися лише його звичка мудрувати з приводу і без. Що типу виділяє з натовпу вихідців з "московської школи" технологів.

З неуспішних всі ми відразу назвали "Озиме покоління". Як не тужілісь в 2002-м Хорошковський, Богословська та Карасьов - в ВР не потрапили. Нагадати, хто з них зараз де, який шлях пройшов? То-то же.

"Фронт" на "озимих" схожий до непристойності. Яценюк на Хорошковського вообщем-то теж. Та ж претензія - у Яценюка поки необгрунтована, у Хорошковського вже навіки необгрунтована - на "українського Обаму".

Шукаємо невідрізнимо.

а) ставка на молодіжну аудиторію. Закріпитися в цій ніші куди легше, ніж з неї вийти. Більше того: вийти з неї потім практично нереально.

Он, Тігіпко - на що життям і політикою битий-перебитий - а все одно згадується: комсомольський вожак. Не кажу вже про лідера "Нової генерації", що колись - партії-супутнику "Трудової України" колишнього зразка, Юрія Мірошниченка. Він вже давно від ПР депутатствує і віскі посивіли, але по-старинці на "молодіжку" проектується. А що виріс з коротких штанців Хомутиннік? І багато ще інших громадян ...

б) фішки в "сучасних технологіях". Україна - не Америка. У США збір грошей на вибори за допомогою пожертвувань, в тому числі в Мережі - законодавча норма. В Україні утримання партії за рахунок смс потішно й неправдоподібно.

в) демонстративне спалювання мостів зі "старою владою".

У Києві мінімум вісім осіб називають Яценюка "своїм проектом". Серед них - Віктор Ющенко, Віра Ульянченко, Дмитро Фірташ і Віталій Гайдук. Все, звичайно, вважають: він їм "повинен".

В точності, як раніше з Хорошковським. Істинну свою личину він лише недавно оголив на "Інтері". Приписавши слова Грибоєдова, що прозвучали з вуст Чацького в "Горе від розуму", ... "великому полководцеві Суворову". Конкретно: "служити б радий, прислужувати тошно".

А ще над Януковичем потішаються. Грішно. Завгарові хоч не соромно - він оксфордів-Кембриджа не закінчується.

І у всьому цьому - почерк Грановського. Який пов'язаний з Хорошковським ще з "озимих" часів. А Яценюк тепер пов'язаний з Хорошковським. Хорошковський - з Фірташем, бажаючим "жити в законі". "У нас НА районі, не дзвонять, а дзвін".

Коло замикається.

У ПР "вивчають" можливість розгону Ради

На Банковій, угледівши оптимізацію показників Ющенко, наскільки підбадьорились. "Заслуги перед Батьківщиною" Балога, звичайно, тут же приписав собі.

Показники Тимошенко теж надихнули: як-не падають. З Януковичем вирішили працювати за окремою програмою.

По-перше, тому, що особисто Віктору Федоровичу - як упевнені багато навколо, взагалі все одно. По-друге, тому, що власної програми у регіоналів просто немає. Їх стратегія називається "відсутність стратегії". Яке зводиться до зрідка звучним пророцтвам Януковича: "все погано", "ми виведемо людей на вулиці".

- У нас, як у порядних дівчат з анекдоту: все по порядку. Спочатку відставка уряду, потім нова коаліція. Ну, або перевибори Ради і Президента одночасно. Парламент міняти нам зараз вигідно - рейтинги-то хороші, але без сприяння Ющенко операцію не провести, а він сам собі, звичайно, не ворог - тверезо міркують рядові біло-блакитні нардепи.

Розуміють: для винесення вотуму недовіри уряду голосів немає. Підняти зараз питання в залі - не стільки вказати на бездарність і непрофесіоналізм Кабміну, скільки самим зганьбитися. Адже повертатися до нього повторно, протягом поточної сесії, Регламент вже не дозволяє.

Стріляти вхолосту нерозумно. До літа ситуація ще сто разів зміниться. Вірні собі регіонали діють за принципом "не дожену, так зігріюся".

Непересічні на коментарі скупі:

- Скажу так: юридичному департаменту ПР Лідер доручив вивчити правові можливості дострокового припинення чинної Ради, - коротко сказав один з них.

Після деякої паузи додав:

- Вивчити-то вивчимо, але не факт, що станемо робити.

- БЮТівську ініціативу з імпічменту підтримаєте? - Поцікавилася я.

- Ні. Навіщо шашками даремно махати? Все одно ж імпічменту не буде.

На брифінгу Віктор Янукович таки підтвердив факт своєї понеділкового "короткій, робочою" зустрічі з Президентом. На якій вони, за інформацією "Обозревателя", досягли однієї, але цілком конкретної домовленості. Саме - блокувати роботу ВР у сповільненому режимі.

Вигоди сторін очевидні. Ющенко отримує пролонгацію свідоцтва недієздатності уряду. У Януковича своя правда. Мало-помалу він починає реалізовувати дані раніше обіцянки масових народних хвилювань. Під егідою ПР, звичайно. І по "лінії профспілок".

Якщо у вівторок біля стін ВР під акомпанемент гімну ПР мляво тупцювала від сили чоловік 120 прихильників біло-блакитних, то до четверга, як очікується, дана цифра багаторазово примножиться. За рахунок прибуття в столицю ста автобусів з "незадоволеними". "Кращих традицій" 2004-го ніхто не відміняв.

З тією лише відмінністю, що в 2009-му немає вже у симпатиків Віктора Федоровича колишнього адмінресурсу. "Укрзалізниця" дармові поїзда ганяти точно не стане. Елементарно економічна ситуація не та. Не кажучи про все інше.

Коротше, Віктор Федорович з Віктором Андрійовичем спільно вирішили: у короткостроковій перспективі можуть витягти один з одного певну вигоду.

Будь вони посмекалістей - змовилися б і про довгострокову. Подразумевающей, зокрема, блокування регіоналами трибуни на протягом 30 днів. Що, логічно, дасть Президентові підстави оголосити черговий указ про розпуск парламенту.

Такий сценарій, можливо, реально було б втілити при спікері Яценюку. Переламавши його через коліно.

При Литвина план утопічний. Відкриваючи сесію, він чітко сказав: нинішня Рада відпрацює свою каденцію по повній. І ніхто його в цій впевненості НЕ похитне. По крайней мере, до результату президентської кампанії. Спікерське крісло - головний і єдиний форпост Володимира Михайловича. З такими труднощами його роздобувши, він тепер не поступиться.

Нападки "колеги по коаліції" нардепа Григорія Омельченка, який заявив недавно в Страсбурзі: Литвин поряд з Кучмою винен у смерті Гонгадзе, покликані, мабуть, його зміцнити.

... Якщо, звичайно, Володимира Михайловича не зроблять третім зайвим.

ПР + БЮТ = знову разом

Смішно, проте регіонали та БЮТівці знову зашепотіли про те, що переговори про умови зближення між ними поновилися. Мовляв, з третьої-то спроби точно складеться.

Резон простий - взаємовигідні зміни в Конституції. Для проведення яких ще є час. Перше голосування - 226 "за" слід організувати на поточній сесії, влітку - отримати "добро" від КС, в перші дні вересня - до старту гонки - провернути волевиявлення в 300 "за". Потім - хоч трава не рости.

Сьогодні питання лише в тому, хто виступить гарантом згоди Віктора Федоровича з Юлією Володимирівною. Домовитися без посередників, як показує досвід, вони нездатні. Посередник може бути лише один - Росія. А всі шляхи ПР і БЮТ до Білокам'яної - через Медведчука.

Який в РФ нині впливовістю користується чи не більшою, ніж колись в Україні за Кучми.

Такий приклад. На поминки Алексія ІІ, що проходили в підмосковній резиденції Путіна, зібрався вузьке коло російського істеблішменту. Дуже вузький - чоловік сорок всього. Перше скорботне слово говорив Путін. Друге - Медведєв. Коли підійшла черга третього, Володимир Володимирович мовив: "Зараз хочу передати слово моєму другові, більшого патріоту своєї країни". За столу з чаркою в руках піднявся Медведчук.

Присутні, більшість з яких, варто зауважити, не знають його ні в обличчя, ні на ім'я, м'яко кажучи, прібалдел. Тим більше, що четвертим мова тримав Гризлов.

Януковича, як ви розумієте, на обід сей не покликали. Богатирьову - поготів ...

Вибори до запитання

Колективно покумекать про те, як готуватися до кампанії, регіонали досі не спромоглися. Хоч зібратися з січня місяця збираються - прикинути:

а) кого саме з американських технологів в "навантаження" до Маннафорту залучати на цей раз;

б) за які, пардон, гроші залучати, якщо більшість "батьків-утримувачів" з мільярдерів стрімко перетворюються на мільйонерів;

Точну дату першого туру - 27 грудня або 17 грудня - Раді ще належить визначити.

З логічної і практичної точок зору його сподручнее проводити в січні.

По-перше, тому що не доведеться в новорічну ніч підраховувати його результати. І що куди важливіше - захищати їх.

По-друге, бо не метушливий грудень, але канікулярний час можна використовувати для проведення вирішального етапу агітації. Як-не під Новий рік електорату властиво групуватися перед блакитними екранами.

По-третє, відстрочка сутички на січень дозволить уникнути конфлікту з власне лінню. Бажання покататися на лижах в Куршавелі, зануритися з аквалангом в Дубаї, напитися під ялинкою в лісі в ста кілометрах від Івано-Франківська ніхто не відміняв. Також це дозволить мінімізувати ризики низької явки виборців, стурбованих передсвятковими клопотами.

Втім, якщо ПР і БЮТ таки вдасться домовитися, необхідність "сушити" над цим мозок відпаде сама собою. Президента-то вже в парламенті стануть обирати.