Рада "регіонального" більшості

Тривало-виснажливий виборчий марафон, нарешті, позаду, зараз же вся увага прикута до Центрвиборчкому, який на момент підготовки цієї публікації обробив 99,63% бюлетенів.

Таким чином, в процесі підрахунку голосів українських виборців вже в самому найближчому часі буде поставлена ??жирна крапка. Однак розстановка сил у новообраній Верховній Раді очевидна неозброєним оком вже сьогодні. Отже, регіонали за списками і мажоритаркою проводять до парламенту майже двісті своїх партійців. "Батьківщина" виборола 105 депутатських мандата. Віталій Кличко приведе в будівлю під скляним куполом на Грушевського 40 своїх соратників.

"Свобода" займе 37 крісел у сесійній залі ВР, а Компартія-32. "Єдиний Центр" у парламенті VII скликання буде представлений трьома братами Балогами, "Народна партія" Литвина вже має 2 "багнета". По одному місцю в Раді отримає Радикальна партія Олега Ляшка і "Союз". Домогтися заповітної перемоги також вдалося 44-м кандидатам, які на виборах позиціонували себе як самовисуванців.

Якщо брати за основу вищенаведені дані (а зміни після остаточного підбиття підсумків голосування якщо і будуть, то несуттєві), очевидно, що правляча більшість в Раді нового скликання буде створено на основі провладної Партії регіонів.

На даний момент для формування власної більшості "синьо-білим" не вистачає всього 40 голосів. Слід окремо зазначити, що в процесі формування більшості в нині чинній Раді на поле "синьо-білих" грало не менше 50-ти (!) Нардепів, які пройшли до парламенту за списками БЮТ-Б і НУ-НС.

За попередніми даними, в новообраний парламент проходить 44 мажоритарника - самовисуванця. Чи зуміють представники Партії регіонів знайти серед них 40 союзників, чиєї підтримки не вистачає для формування правлячої більшості? Безумовно, зуміють. І в такому випадку регіоналам вже не знадобиться допомога Симоненко і співтовариші. Тобто, ПР має всі шанси створити "свою" більшість, підкріпивши його мажоритарниками. І навряд чи "синьо-білі" цей шанс упустять. На худий кінець, якщо раптом трапиться, що самовисуванці (що малоймовірно) виявляться не поступливими, регіонали можуть домовитися про співпрацю з спадкоємцями Ілліча. А потрібно-то для цього всього нічого - дати комуністам декілька "хлібних" посад в митниці, податкової й інших держструктурах.

Практично нульові шанси, що дозволяють сформувати правлячу більшість у новообраній Раді у опозиціонерів. Загальний актив "Батьківщини", "Свободи" і "УДАРу" на даний момент складає 181 мандат. Таким чином, нинішнім опозиціонерам для формування своєї більшості в мінімально необхідній кількості 226, не вистачає 45-ти надійних союзників. Де черпати, бракуючий людський ресурс? Зрозуміло, що комуністи в ролі партнерів (уявіть собі в одній коаліції Тягнибока і Симоненка) навіть і не розглядаються. Залишаються мажоритарники - представники інших партій і самовисуванці. Таких у цілому - 51 чоловік. Але воістину фантастикою виглядає сценарій, коли всі вони долучаться до Яценюка, Кличка, Тягнибоку та іже з ними. Так що, мабуть, завданням-мінімум для демсил, є отримання 150-ти голосів, що дозволяють блокувати внесення будь-якого роду змін в Основний закон країни. Три опозиційні фракції ("УДАР", "Батьківщина", "Свобода") навіть на нинішньому, проміжному етапі вже мають 181 мандат. Так що із завданням-мінімум опоненти чинної влади впоралися. Хоча навряд чи це було "стелею" їх поствиборчих очікувань ...

Але чи варто регіоналам гучно святкувати коаліційну перемогу? Навряд чи. Не факт, що чітка картинка "регіонального" більшості, завтра не стане бляклим, розмитим плямою. Чому? Тому що мажоритарники завжди тримали, тримають, і будуть тримати ніс за вітром. Давайте згадаємо 2004-й. Саме мажоритарники тоді, відчувши, що позиції президента Кучми, м'яко кажучи, ослабли, почали повільно, але впевнено дрейфувати в бік опозиції. А адже з закінченням парламентських виборів, в країні де-факто стартувала президентська виборча кампанія. 2015-й не за горами і ніхто не може дати гарантій, що мажоритарні союзники регіоналів у майбутньому не втечуть з корабля, що тоне правлячої більшості ВР.

У тому, що більшість у Верховній Раді VII скликання буде нестабільним переконані й експерти. "Більшість буде ситуативною, і під кожне голосування буде різний більшість", - переконаний директор Інституту української політики Кость Бондаренко .

Більш детально про конфігурацію правлячої більшості у новообраній Верховній Раді та можливих коаліційних "сюрпризи", говоримо з політологами Володимиром Фесенко та Костянтином Матвієнко .

Фесенко: Правляча більшість ВР буде створено навколо Партії регіонів

- Очевидно, що більшість у новообраній Раді формуватимуть регіонали. Хто стане їх постійними партнерами, хто - ситуативними і чи можливі в парламенті нового скликання несподівані союзи?

- Справді, формат більшості очевидний вже зараз. Це буде більшість, створена навколо Партії регіонів. І регіонали зможуть сформувати свою більшість не так завдяки першому місцю за партійними списками - це лише одна з передумов. Основний фактор - це отримання ПР близько половини мандатів у мажоритарних округах. Крім того, у них буде чимало союзників у таборі непартійних депутатів-мажоритарників. Саме з ними і формуватиметься нова парламентська більшість.

- А якщо говорити мовою цифр, скільки "багнетів" у більшості, як вважаєте, в цілому матимуть регіонали?

- Поки що складно сказати однозначно. Очевидно, що самі регіонали (партійний список ПР + регіонали - мажоритарники) матимуть близько двохсот мандатів.

- А як з комуністами? Увійдуть до більшість або ж залишаться біля розбитого коаліційної корита?

- Головними союзниками регіоналів будуть непартійні депутати-мажоритарники. А комуністи, швидше, будуть ситуативними союзниками. Наприклад, при голосуванні за нове керівництво Верховної Ради комуністи підтримають позицію Партії регіонів. Чому? Тому що, швидше за все, їм запропонують компромісний варіант, згідно з яким крісло першого заступника голови ВР займе представник Компартії. За деяким політичним законопроектам комуністи також голосуватимуть синхронно з регіоналами.

- З урахуванням того, що всі політичні гравці вибудовують свою тактику з прицілом на вибори-2015, чи виникне спокуса у нинішньої правлячої команди створити конституційну більшість?

- Якщо регіоналам будуть необхідні конституційні зміни, що вимагають підтримки не менше 300 депутатів, вони це зроблять. Але тут теж не все так однозначно. Цілком можливо, що в опозиції буде блокуючий пакет голосів. Крім того, зараз невідомо, скільки "тушок" буде в новообраній Раді.

Я думаю, що формувати конституційну більшість Партія регіонів буде не зараз, а пізніше, коли в цьому виникне необхідність. Опозиція побоюється перенесення виборів до парламенту і відповідних конституційних змін. Однак, на мій погляд, цілком вірогідні зовсім інші сценарії.

- Які, наприклад?

- Наприклад, успіх "Свободи" на цих виборах може бути використаний на користь президентської кампанії Януковича. Яким чином? Соціологічні дослідження показують, що єдиний опозиційний кандидат, у якого Янукович у другому турі виграє без проблем - це Олег Тягнибок. Ще вчора вихід Тягнибока у другий тур президентських виборів виглядав абсолютної фантастикою. Сьогодні ситуація інша.

Що ми бачимо? Бачимо, як технічно був опущений рейтинг партії Кличка на щойно завершилася виборчої кампанії. З іншого боку, ми побачили збільшення рейтингу "Свободи". Президентський рейтинг Яценюка - менше 10%. Якщо вони (представники влади - Авт.) Слідом за рейтингом "Свободи" піднімуть рейтинг Тягнибока (а це, я думаю, цілком можливо), вирівняються рейтинги всіх опозиційних кандидатів. А далі? Це вже питання техніки, як забезпечити вихід у другий тур того кандидата, який буде комфортним для Януковича.

- А зміна конфігурації більшості ВР з наближенням президентських виборів можливе? Я кажу про ймовірний вихід (у разі істотних рейтингових падінь партії влади) нардепів з правлячого табору.

- Все можливо ... Багато в чому це залежатиме від соціально-економічної ситуації, від політичної кон'юнктури. Очевидно, що президентські вибори будуть впливати на структуру парламенту. Також буде актуальною і тема конституційних змін. Проте це - питання не сьогоднішнього, а завтрашнього і післязавтра дня.

Матвієнко: Регіоналам потрібна повна монополія на владу

- Яким чином, на ваш погляд, будуть розвиватися події, пов'язані із створенням правлячої більшості в новообраному парламенті?

- Ключове питання на сьогодні - це все-таки питання захисту голосів. Тобто, конфігурація правлячої більшості буде залежати від того, скільки мандатів отримає влада і опозиція (зокрема і в мажоритарних округах). Що зараз ми бачимо в діях влади? Влада намагається монополізувати парламентське представництво, тобто створити більшість виключно на основі Партії регіонів, навіть без залучення комуністів. Чи зможе влада досягти цієї мети? Об'єктивно, з точки зору суспільного плюралізму, небезпеки концентрації влади в одних руках, не хотілося б, щоб ця мета була досягнута.

Чому влада діє саме таким чином, намагаючись створити не парламент, а машину для голосування? Та тому що вона нездатна до політичної діяльності. Тобто, влада не є політичною. Вона - фінансово-економічна, адміністративна та т.п.

А опозиція ... Взагалі, з урахуванням того, що відбувається навколо підрахунку голосів (що було абсолютно прогнозовано), опозиція мала б відмовитися від депутатських мандатів. Адже абсолютно очевидно, що поки ми з вами розмовляємо, результати виборів зараз фальсифікуються. І про це надходить дуже багато заяв незалежних спостерігачів. Я вважаю, що в такій ситуації опозиція повинна відмовитися від роботи в парламенті і спробувати діяти на непарламентські поле. Однак ми чудово розуміємо, що такий сценарій - щось з області фантастики, оскільки лідери опозиції боролися не за ідеали, яких у них, очевидно, немає, а за статус народних депутатів. І цю боротьбу для себе вони виграли.

- Чи можливо, на ваш погляд, зміна конфігурації більшості ВР з наближенням президентських виборів? Я говорю про можливий вихід (у разі істотних рейтингових падінь партії влади) нардепів з правлячого табору. Якщо такий шанс у опозиції буде, як вважаєте, вони ним скористаються, візьмуть на себе відповідальність і сформують нову більшість ВР?

- В Україні за весь час незалежності (і навіть за кілька років до цього), опозиція завжди приходить до влади за розкол у самій владі. Так було, коли комуністи проголосили незалежність, так було і з Ющенком. То він (Ющенко - Авт.) Писав, що син Кучми - вірний і відданий, а потім, раптом встав на бік народу разом з Плющем і Юлією Тимошенко.

Чи відбудеться так зараз? Влада у нас не настільки дурна, щоб не розуміти, що така небезпека існує. Отже, всередині влади розколу не буде. Якщо вони не розкололися тоді, коли були опозицією (треба віддати належне, вони зберегли монолітність і відданість суверену), тим більше це не станеться зараз. Якби у них при цьому було бажання модернізувати країну, ми з вами взагалі не мали б до них жодних претензій. А зараз до них є дві претензії-низький інтелектуально-культурний рівень і корупція. І опозиція, до речі, в цьому плані нічим не краще влади. Винятком тут, можливо, може бути партія "Свобода".

Якщо зараз опозиція не піде на конфронтацію з владою, не відмовиться від мандатів, тоді визначальним завданням для них має стати розробка Закону "Про місцеві вибори". Давайте не забувати про те, що у нас з сьогоднішнього дня стартувало дві виборчі кампанії - президентська і місцева кампанія 2014 року, попередньої репетицією якої мають стати вибори київського міського голови та Київради.

В ідеалі, опозиція повинна також ініціювати перехід до інтернет-голосуванню, але знову-таки - це з області фантастики, тому що ментально-культурний рівень опозиції не дозволяє їй про це говорити. Суспільство дозволяє, оскільки воно більш інтелектуальне, технологичное і прогресивне, а опозиція продовжує говорити з людьми мовою свого сюсюкати популізму. У цьому контексті хотів би відзначити одну позитивну річ. Дивіться, зараз Кличко бере на себе роль політичного лідера і першу пропонує скасувати так звані харківські угоди, мовний закон, звільнити політв'язнів. І тут потрібно віддати йому належне, оскільки випереджаючі ініціативи - це дуже правильно.

- Як ви вважаєте, регіонали (оцінюючи всілякі внутрішні та зовнішньополітичні ризики) ризикнуть створити так звану коаліцію трьохсот?

- Безумовно, їх метою є створення конституційної більшості. І не тільки для того, щоб вибирати президента в парламенті. Їм потрібна повна монополія на владу. І вони можуть досягти цієї мети. Чи підуть на це? Прагнення буде, а ресурс є. Я, наприклад, перепон на цьому шляху не бачу. Сподіватися на вулицю не доводиться, оскільки вулиця відчуває відсутність лідера. За кого виходити? За Яценюка з Турчиновим і Гриценко? Але ж це смішно, чи не так? За ідеї? Так адже ідеї не сформульовані.