"Депутати-сумісники". Бути чи не бути?

891
'Депутати-сумісники'. Бути чи не бути?

Для більшості населення України народний депутат асоціюється з людиною, яка намагається при кожному зручному випадку використовувати свою владу в особистих інтересах. При цьому, в народі вважають, що в парламентських кулуарах така мотивація діяльності держслужбовця є не чим іншим, як ознакою "хорошого тону". Тільки перед виборами і "для преси" народний слуга є перед виборцями в класичній масці борця за краще життя для мас. В інших же випадках їм ведеться активна робота за принципом "розділяй і володарюй".

У світлі вищесказаного вже не викликає подиву, коли в новинах розповідають про чергове народному обранцеві, який з висоти займаного положення в суспільстві ігнорує всі можливі моральні засади і закони в країні. При цьому, на контрасті, куди помітніше ставати цинічність нардепів, які у своїх СПІТЧ скаржаться на те, що в країні не діють Закони (ними ж написані і ними ж постійно порушувані). Посилює ситуацію те, що такі діячі не вважають за потрібне вести хоча б видиму законотворчу діяльність. Подібні особи практично повністю ігнорують свої парламентські обов'язки, і відвідують Верховну Раду або "символічно", або якщо цього вимагають інтереси особистого бізнесу. Для таких нардепів навіть знайшлося ексклюзивне містке визначення - депутати-сумісники.

Зусилля, спрямовані на боротьбу з поширенням "моди" на "звання" депутата-сумісника, почали додаватися після того, як спікером ВР став Володимир Литвин. Це людина, яка знає наскільки важко організувати ефективну роботу парламенту, і розуміє - якщо представники партії або блоків почнуть приходити в парламент, коли їм заманеться, то, Верховна Рада попросту дискредитує себе як інститут влади. З цієї причини Володимир Михайлович, так само як і його попередники, завжди займав принципову позицію по відношенню до депутатів, яка відмовляється працювати в парламенті за правилами. Антипатія Литвина до таких колегам пояснюється так само і тим, що потурання їм загрожує авторитету самого глави парламенту, і як добропорядного держслужбовця, і як лідера користується популярністю в народі однойменного політблоку.

У контексті нинішньої політичної ситуації в країні і наближення президентських виборів такі ризики виявляються визначальними в поведінці і діях політиків. Беручи до уваги все це, логічно зробити висновок, що зараз для Володимира Михайловича набуває особливого змісту проявити себе з кращого боку не лише в якості прогресивного політика, а й тверезомислячої спікера, здатного переконати народ у тому, що тримає ситуацію в парламенті, і особливо нардепів, під контролем. На очах у всього цього Володимиру Литвину мало б сенс звернути свою увагу саме на вищеописане поширення серед нардепів звички поєднувати депутатські праці з роботою в комерційних структурах. Сьогодні ефективну роботу з викорінення цього явища можуть організувати тільки люди з характером і політичною волею. Знаючи ж, на що здатний зараз Литвин, коли справа стосується справедливості та принциповості, можна очікувати, що саме його втручання у справу виправить ситуацію на краще. Володимиру Михайловичу в такому випадку варто було б знати, з ким доведеться боротися в перспективі.

Підшукуючи з порушників-нардепів саму показову в сенсі допущених порушень кандидатуру, варто звернути увагу на такого шановного пана, як Костянтин Валентинович Жеваго. Особистість ця досить відома: народний депутат від Блоку Юлії Тимошенко, авторитетний успішний бізнесмен (є акціонером швейцарської горонорудной компанії "FERREXPO", власником банку "Фінанси та кредит" і т.д.). Одна лише неприємність - ця людина відмовляється віддавати собі звіт в тому, що прийшов до Верховної Ради, перш за все, працювати на благо держави і нації. Такий підхід до законотворчої роботи Жеваго демонструє з далекого 2002 року, коли йому пощастило отримати мандат. За сім довгих років роботи у Верховній Раді Костянтин Жеваго жодного разу не брав участь у розробці будь-яких законопроектів. Більше того, нардеп не підготував жодного депутатського запиту чи звернення, через що може здатися, що Костянтин Валентинович взагалі не з'являється в стінах парламенту. Хоч картка нардепа Жеваго і реєструється постійно, давно відомо, що в парламенті давно практикується "автономний" режим роботи карток, зайнятих особистими справами нардепів. "Дистанційна" робота в ВР, правда, далеко не найбільша провину, допущена Костянтином Валентиновичем.

Протягом останніх восьми місяців Жеваго самим грубим чином порушує вітчизняне законодавство, і Конституцію України, суміщаючи депутатство з комерційною діяльністю. Згідно з офіційними документами, з 25 жовтня 2008 Костянтин Жеваго є не лише народним депутатом України, але й займає крісло генерального виконавчого директора гірничорудної групи "FERREXPO", яка зареєстрована в Швейцарії (її акції котируються Лондонській фондовій біржі). Відповідно ж до ст. 78 Конституції України, та ст. 3 Закону України "Про статус народного депутата України" народний депутат не може входити до складу управлінського органу або організації, метою діяльності якої є отримання прибутку. Це означає, що Жеваго вже більше півроку незаконно займає, принаймні, одне з двох "крісел".

Костянтин Жеваго уникнув би критики на свою адресу з приводу такого сумісництва, якщо б відповідно до вимог законодавства у 20-денний термін склав депутатські повноваження після призначення на посаду в "FERREXPO". Але, бізнесмен віддав перевагу утримати при собі і депутатський статус і високопоставлену посаду одночасно, свідомо здійснюючи при цьому цілий ряд непробачних порушень законодавства. Слід нагадати, що Конституційний Суд України чітко визначив свою позицію щодо "депутатів-сумісників". У своєму рішенні № 1-5/2008 від 29.01.2008 КСУ заборонив суміщати роботу нардепа з якоюсь іншою. Більше того, в ст. 5 Закону України "Про боротьбу з корупцією" йдеться, що державний службовець взагалі, і народний депутат зокрема, не має права займатися підприємницькою діяльністю, чим, власне, і займається зараз Костянтин Жеваго.

В принципі, іншого від народного депутата, який проявляє свою активність в парламенті лише тоді, коли справа стосується розподілу всіляких преференцій, очікувати і не доводилося. Свого часу Жеваго з особливим старанням включався в роботу ВР, тільки коли справа стосувалася інтересів "FERREXPO", і приймалися законодавчі акти, які припускали користь для "АвтоКрАЗу" і "Київмедпрепарата". У світлі всього цього логічно зробити висновок про те, що Жеваго розцінює свій депутатський статус виключно в якості вигідного підмоги при вирішенні ділових питань. Звідси питання - чи потрібні українському парламенту такі люди? І чи це не значить, що Володимиру Литвину вже зараз є над чим попрацювати?

Oligarh.net

"Депутати-сумісники". Бути чи не бути?