Литвин тут ні при чому

Кучма - ... Тієї ж Гонгадзе, бля, пішло-поїхало. Литвин - Треба їх всех ...

(З плівок Мельниченка)

Хочу привітати всіх учасників громадянської акції "Україна без Кучми" (УБК) Андрія Шкіля, Володимира Яворівського, Андрія Шевченка, Тараса Стецьківа, Бориса Тарасюка, Олега Ляшко, Павла Мовчана, Ігоря Гриніва, Михайла Косіва, Сергія Соболєва, Володимира Філенка, Анатолія Матвієнка, Юрія Луценка , а також Юлію Тимошенко, Олександра Турчинова і Тараса Чорновола з призначенням Литвина спікером українського парламенту. Свого часу відіграли важливу роль в УБК, вони сьогодні в прямому сенсі цього слова доклали руку до повернення до влади найближчого соратника Леоніда Даниловича. "Україна без Кучми" перетворилася на "Україну з Литвином". Обрання цієї людини спікером - питання не стільки з площини політології або права, скільки зі сфери моралі.

16 вересня 2000 зникає журналіст Георгій Гонгадзе. 28 листопада цього ж року соціаліст Олександр Мороз оголошує так звані плівки Мельниченка , записані в президентському кабінеті. Прослухавши записи майора, стає зрозуміло, що саме Леонід Кучма і тодішній глава його адміністрації Володимир Литвин планували прибрати Гонгадзе.

Кучма - Я Хотів попросіті вас про від таку форму. Ну, використан, щоб я не забув. Гонгадзе цей. Кравченко - А я, ми Працюємо по ньом. Значить ... Кучма - Я ж кажу, вівезіть его, вікіньте. Одда чеченцям (нерозбірліво), а тоді викуп. Кравченко - Мі продумаємо. Мі сдєлаєм так, щоб. Кучма - Значить вівезті его, роздягнуть, бля, без штанів залишити, хай сидить. Я б Зробив просто, бля ... Кравченко - Сьогодні мені доповідалі. Мі там дєлаєм трошки, трошки треба вивчити, ми зробимо. В мене зараз команда боєвая, орли такіє, что роблять все, що хочеш. Значіт ось така сітуація. Литвин - Щось я не зрозумів, по Гонгадзе ві промовчуєте? Кравченко - Відверто. Ну, я вам Доповідаю. Там ми Трохи проколовся.

Вже в грудні 2000-го року політики організовують громадянську акцію "Україна без Кучми", поставивши собі за мету повалити режим Леоніда Кучми.

Втім, розмова не про Кучму і навіть не про Литвина, а про мораль. У часи акції УБК я зустрічався в Москві з Григорієм Явлінським, і звичайно ж, наш розмова торкнулася знаменитих плівок Мельниченка. Явлінський тоді сказав: "Ці плівки не можуть мати юридичної розвитку, однак вони містять дуже потужну моральну складову". "Моральна складова" в моєму розумінні зводиться до простої істини: все ті політики, хто вірить у правдивість плівок Мельниченка, повинні будувати свої взаємини з кучмізмом взагалі і з Литвином зокрема у відповідності зі своєю мораллю і совістю; і навпаки, якщо касетний скандал комусь здасться чистою вигадкою, той цілком вільний від докорів сумління у взаєминах з громадянином Литвином. Так от, мораль полягає в тому, що всі ці пани не тільки визнали плівки легітимними, але особисто Шкіль, Яворівський, Шевченко, Стецьків, Тарасюк, Ляшко, Мовчан, Гринів, Косів, Соболєв, Філенко, Матвієнко, Луценко і нарешті ... Тарас Чорновіл з Тимошенко і Турчиновим - всі ці панове в різному статусі брали участь у громадянській акції "Україна без Кучми", а багато хто навіть заробили на УБК свій політичний капітал, вимагаючи покарати тих, хто віддавав наказ прибрати Георгія. Пам'ятаєте, як Тарас Чорновіл рвав жовто-блакитних стрічки біля пам'ятника Шевченку, як тоді відрізнити Стецьків і Шкіль? Їх підтримували і Тимошенко з Турчиновим, а також депутати їх "Батьківщини" ... за винятком Івана Григоровича Кириленка, тоді більше співчували Леоніду Даниловичу.

Оприлюднена опозицією в 2000-му році інформація, обурила всю країну: в одному лише Києві сотні тисяч людей тоді вийшли на Хрещатик і Майдан Незалежності, попереду колони йшли ті ж Шкіль, Яворівський, Бондаренко, Стецьків, Філенко, Гринів, Матвієнко, Чорновіл, Мовчан , Кармазін, Доній, Луценко, також у рядах співчуваючих я бачив Володю Ар'єва, Андрія Шевченка, Олега Ляшка.

Чи могли прості люди тоді уявити, що лідери тодішньої опозиції всього лише через кілька років візьмуть на себе ганьбу політичної реабілітації людини, являющего співучасником Кучми. Людини, в 2002-му році згвалтував парламент під створення кучмівського більшості, де-факто відібравши владу у переможця парламентських виборів Віктора Ющенка. Правда, при першій же можливості в 2004-му майбутній Герой України Литвин зрадив Леоніда Даниловича, переформатувавши парламент під нового президента країни, але це зрада навряд чи щось принципово змінює в моральному справі громадянина Литвина.

Що, Тарас Чорновіл, ви більше не вважаєте Кучму і Литвина вбивцями свого батька? Анатолій Матвієнко, ви забули, що Гія був вашим соратником? Ар'єв, Шевченко, Ляшко, в ім'я чого ви зрадили пам'ять свого колеги? Юра Луценко, що трапилося з принципами? Або необхідність піклуватися про "Народній самообороні" змушується чимось жертвувати? Або стілець міністра надто приємно гріє попу і при цьому діє на пам'ять? Або просто час лікує?

Скоріше справа в іншому: місце сидіння визначає кут зору. Мабуть, бажання бути при владі несумісне з порядністю, честю і політичної послідовністю: екс-демократи конвертують свої принципи в урядові портфелі, а націонал-патріотизм розмінюється на пролонгацію можливості носити депутатський значок. З чим я і вітаю Шкіля, Яворівського, Бондаренко, Стецьківа, Філенка, Тарасюка, Гриніва, Соболєва, Мовчана, Кармазіна, Донія, Ар'єва, який перебуває в США Шевченко, Ляшко і Чорновола. І звичайно ж, Юру Луценко. Точно так само ви півтора роки тому на пару з Віктором Ющенком розтоптали Конституцію країни, загнав країну в ступор незаконних виборів.

Хтось може сказати, що краще трагічний кінець з Литвином, ніж жахливий бардак без кінця. А я вважаю, що моральні злочини проти суспільства не мають терміну давності, і краще вже провести дострокові парламентські вибори, ніж заплямувати себе співпрацею з громадянином Литвином. Вибір у вас невеликий: або публічно заявити, що ви не вірите в плівки Мельниченка, і акція "Україна без Кучми" була вигадкою "фашистів" (як "тонко" помітили тоді Кучма, Плющ і Ющенко в знаменитому листі "трьох"), або публічно визнати, що заради збереження мандатів і портфелів ви готові обрати своїм лідером людину, підозрюваного у вбивстві. Можу прогнозувати, що всі ви поки промовчите, однак відповідати доведеться, так як всі ваші голосування, висловлювання залишаються в історії. Нова коаліція - це готовність на все, заради збереження мандатів.

Більше року тому я попередив націю: всі вони, сьогоднішні політики, м'яко кажучи, однакові. Невірні тоді переконайтеся сьогодні самі: Павло Мовчан, який плекав українську мову в далекому 1988-му, голосує в унісон з прихильником російської як другої державної Євгеном Мармазовим, тобто по-суті вони створили єдину коаліцію. У ній же складаються "москвофіл" Петро Симоненко разом з "євроінтегратором" Борисом Тарасюком. "Що спільного між ними?" - Запитає хтось. Вони всі хочуть влади, грошей і впливу. Українського політика важко залякати, але дуже просто задобрити або навіть просто обдурити. І тоді вони готові забувати про принципи. Але тільки це вже не демократична коаліція, а коаліція "шісток", якими керує Юля Тимошенко, і альянс посткучмістов, що уособлюється в тому числі і Литвиним.

Я ще раз вітаю всіх, хто так бажав і підтримував обрання громадянина Литвина спікером Верховної Ради. Це дуже важливий і своєчасний крок на шляху до очищення влади. І якщо ви думаєте, що народ пробачив влади десятирічне правління Кучми, в тому числі і смерть Гонгадзе, то ви помиляєтеся. Ви тепер в тому ж лайні, в якому свого часу опинився і Леонід Данілович з Литвином, живим ще тоді Кравченко та іже з ними. Знайте, якщо почуєте небудь на вулиці "Кучму - геть!", Знайте, це вже говорять вам, бо в країні почалася люстрація. Народ незабаром зрозуміє, що прогнилу політичну систему вилікують парламентські вибори, проведені за змішаною системою виборів і за відкритими списками, із знищенням інституту імперативного мандата.

Але коли незабаром вам ще доведеться трохи посидіти у влади, візьміть себе в руки і зупиніть ту кризу, ті нещастя, які ви накликали на голову народу своїм бездарним злодійським правлінням. Зробіть хоч що-небудь для країни, для Батьківщини.

П.С. Про Регіонах наступного разу.