"Народна самооборона" - в обороні і без народу

905
'Народна самооборона' - в обороні і без народу

У Юрія Луценка - небо в клітинку, у його "Народної самооборони" згустилися хмари розброду і хитання. За цим, як уже не раз бувало в житті партій, повільне згасання на політнебосводе. Що чекає партійне дітище Юрія Віталійовича найближчим часом і більш далекій перспективі - "Обозреватель" взяв на себе невдячну функцію прогнозиста. Страшилка для ... дурнів Спочатку про ПП "Самооборони" масштабу. Вірні "зброєносці"-депутати Володимир Ар'єв та Олесь Доній злякали донезмоги громадськість. Готується можливий замах на народних обранців від НС. "Мені про це повідомив знайомий підприємець, який почув розмову регіоналів, - передала газета" Сегодня "(17.01 с. Р.) слова стурбованого депутата Ар'єва. - Мова не йшла про конкретний "замовленні" - просто звучали фрази, мовляв, треба комусь дати 10 тисяч доларів, щоб Ар'єву та Донію закрили рот ... Не думаю, що мова йде про "замовлення" згори, але ініціативних дурнів вистачає ". Закриття рота викликано, за версією Ар'єва, тим, що вони з Донієм дали брифінг для дипломатів, в результаті якого екс-міністру економіки Данилишину надали притулок у Чехії. Гей, ви там на верху і ... внизу, які на нарах, знайте тепер до кого звертатися за політпритулок. Хлопці організовують все в кращому вигляді - та так, що й дипломати не прідерутся. Бентежить, правда, суцільна конспірація: розмова яких регіоналів, де і коли він відбувався, який знайомий - військова таємниця. Майже як у Юрія Віталійовича, свого часу шокував громадськість заявою про "діоксинової таємницю": я, мовляв, знаю, хто привозив отрута, звідки, в якій кількості. А потім на допиті в Генпрокуратурі дезавуював свою "сенсацію": пожартував я, хлопці ... А може, і тепер прозвучав жарт для дурнів? Вірніше, проти "ініціативних дурнів". Втім, один з регіоналів - Вадим Колесніченко - оперативно звернувся до Генпрокуратури та МВС з проханням розібратися в ситуації і надати Донію і Ар'єву захист, щоб вони не могли навіть "посковзнутися на кавуновій кірці". Чи вдасться цього уникнути його однопартійцям в умовах посиленої політконкуренції на опозиційному фронті? Злети і падіння Луценко У Юрія Віталійовича нині багато часу для роздумів і спогадів. От і ми вирішили згадати, як народжувалася його "Народна самооборона". 20 грудня 2006 екс-міністр внутрішніх справ, на той час радник президента Ющенко, оголосив про створення громадського руху під такою назвою. У ньому - ставка на всенародну електоральну підтримку, а "самооборона" підкреслює, по-перше, відмова від "непротивлення злу насильством", а по-друге, громадянське протистояння. У разі необхідності. Втім, у назві дітища Луценка було очевидне прагнення перетягнути ковдру політініціатів, а з ним - і активістів з табору радикалів і "національно свідомих" - УНА-УНСО. Організація "Українська національна асамблея - Українська національна самооборона" після довгих внутрішніх війн за тягар лідерства да затяжних боїв з владою за легітимізацію потребувала реорганізації та чіткому політструктурірованіі. Цю місію, як бачимо, взяв на себе Луценко - створив "Народну самооборону". І "пришпилив" її до свого іміджевого політмундіру. Продемонстрував таким чином класичний перехоплення ініціативи і усунув конкурента ... за рахунок його ж ресурсу. На тлі зростаючої популярності "польового командира" УНА-УНСОвці "здалися" на милість переможцю. Вони заявили про намір співпрацювати і підтримали ініціативу НС про проведення всеукраїнського "маршу справедливості" на Київ. Ідеологам "Народної самооборони", напевно, запали в душу знамениті шахтарські соціальні марші на Київ п'ятнадцятирічної давності з стукання касками біля стін Кабміну да на Хрещатицьку асфальті. І потім, не сидіти ж все життя в окопах да "самооборонятися". У новій затії Юрій Віталійович з притаманною йому політичної віртуозністю вдихнув у старі міхи нове життя: "Марш справедливості" на Київ - це не ідея Луценка. Це вимога часу і тих людей, які приходять на мітинги. Мета наша - чинити тиск на політиків, які обіцяли служити громадянам. І домагатися виконання даних обіцянок ". Тоді ж, у лютому 2007-го, Луценко чітко позначив коло сателітів і опонентів. За його словами, для участі в "марші справедливості" він зустрічався з усіма, окрім Партії регіонів, соціалістів і комуністів. Пізніше активним попутником НС стає Народний Союз "Наша Україна". Чому? Одним з головних посилів стало тиражування ідеологічного тези: головне призначення "Народної самооборони" - об'єднання національно - демократичних сил. Те, що не вдалося НСНУ, "Батьківщині", взявся втілювати в життя "польовий командир". До середини літа 2007-го, коли замаячила перспектива дострокових виборів до парламенту, з'явиться новий право-центристський мегаблок "Наша Україна - Народна самооборона".

Створенню такого конгломерату передувало вимушений союз (перед можливим парламентським провалом) "старих друзiв" - партій "Вперед, Україно!", "Народний Союз" Наша Україна ", Народний Рух України, Українська народна партія, Християнсько - демократичний союз, Українська республіканська партія" Собор ", Європейська партія України," Пора ", Партія захисників Вітчизни і Конгрес українських націоналістів і їх об'єднання в коаліцію демсил для участі в позачергових виборах. Екс-міністр Луценко блискуче скористався ситуацією і проконвертував особистий зростаючий рейтинг в об'єднавчий капітал мегаблоку НУ-НС. Парламентська фракція НУ-С після переформатування влади знову делегувала одного зі своїх лідерів на пост керівника МВС. Міністр відразу ж почав "крутити" стару платівку про "повернення до влади старих бандитів, які хотіли нав'язати країні іншу систему цінностей". Публічно скаржився на Генпрукуратуру, яка, мовляв, "покриває бандитів, хабарників і перевертнів" - кримінальні справи по лінії МВС спускають, мовляв, на гальмах в ГПУ. Коли на горизонті замаячили президентські вибори, Юра-Термінатор не став панькатися з президентом, заради якого мерз на Майдані, а сміливо став під прапори Тимошенко, з-за якої, почасти, і постраждав. Службові гріхи - це хороший привід, а повчальна відсидка в СІЗО - прекрасна можливість "повернути боржок" за безпідставні і недоказові звинувачення на адресу політопонентів, що не раз грішив екс-міністр.

"Народна Самооборона" без народу

Власне, про те, що "Народна самооборона", як окремий політичний проект, закрита, Луценко заявив ще в листопаді. Навіщо політик дозволив собі таке нетримання мови, неясно: адже маса діячів існує під брендом віртуальних, з однієї людини складаються "партій" - і не соромляться цими брендами в разі чого розмахувати. Як, наприклад, Анатолій Кармазін зі своєю "Партією захисників вітчизни". Єдине пояснення - це публічна демонстрація відданості для Тимошенко, щоб Лідер Опозиції не сумнівалася, що власним проектом Луценко готовий пожертвувати заради участі в спільному опозиційному справі. Але, на жаль, - проект дохлий, після відходу Жванії - жебрак, а сам Луценко, ну, ніяк не справляє враження надійного партнера. Крім того, можна згадати жовтневе заяву Юрія Віталійовича про те, що лідером об'єднаної опозиції має бути Леонід Кравчук. Луценко пішов на такий демарш, оскільки так і не дочекався від Тимошенко виразного сигналу "До політичної близькості готова!" Втім, сам Кравчук зовсім не був у захваті від протекції політичного банкрута і поспішив дезавуювати заяви Луценка. І до, і після "закриття" вождя "Народної самооборони" сухий залишок цієї політичної сили займався чим завгодно, тільки не партбудівництвом. Швидше, своїми періодичними гучними заявами на адресу режиму вони швидше заявляють про себе як про політичні легіонерів, які добре б'ються і яких варто взяти в команду на майбутніх парламентських виборах. Причому, якщо пощастить, взяти оптом, а якщо ні - то хоча б окремо. Це стосується і ветерана Майдану Стецьківа, і химерного Донія, і застряглого в журналістському іміджі Ар'єва, і непоказного, але активного Гримчака.

Геннадія Москаля в цю компанію можна вже і не включати. Занадто вже він дистанціюється від НС, занадто відкрито говорить про крах проекту - цей вже точно буде шукати політичного притулку самостійно. Інші поки ще зображують із себе - ні, не "Народну самооборону", а "команду Луценка". Цього вимагають і особисті відносини, і елементарне поняття про політичну честі - але хто не знає, який обмежений діапазон дії у цього поняття? Підтримати товариша в скрутну годину - це святе, але от відправлятися слідом за ним в політичне небуття - зовсім не обов'язково. У зв'язку з цим, всім рештою "багнетів" НС навіть на руку арешт Луценко. Хто буде головним, поки Юра сидить - так питання, схоже, взагалі не варто. Очолювати просто нічого, а по довжині рейтингу, нехай навіть негативного, з "військовополоненим" вождем ніхто з його бойових товаришів не зрівняється. А СІЗО, камера смертників і жорстока ГПУ - прекрасні інформпідстави, які дозволяють самооборонцям нагадувати про себе, а в разі чого - не завадять вирішити свою подальшу долю в індивідуальному порядку. Чи вигідна посадка Луценко і лідер опозиції. Тимошенко старанно ігнорувала і демонстративні пози підпорядкованості, які періодично брав Юрій Віталійович, і його ж анти-БЮТівські демарші. І лише коли Луценко опинився в СІЗО, Тимошенко змінила тактику. Тому що сидить Луценко - це дуже зручний майданчик для Юлиного самопіару. Втім, як і сидять Діденко, Макаренко і Корнійчук, а рівно і політично який утік Данилишин. Від подібної підтримки Луценка ні радості, ні захисту - єдина надія, що він дивом переміститься з камери в партійний список "Батьківщини". Дивом - навіть не тому що з СІЗО просто так не випускають, а скоріше тому що мало хто з оточення Тимошенко хоче бачити поруч Юрія Віталійовича. Але це вже зовсім інша історія - не "Народної самооборони", а "Батьківщини". Що ж до НС, то її майбутнє вкрай невизначено. Більш конкретно з цього приводу висловилися опитані "Обозревателем" експерти. Михайло Погребинський "Народна самооборона" вичерпала себе як політична сила, про що говорив сам Луценко. На сьогодні вона - молодший партнер "Батьківщини". У цієї політичної сили немає жодних шансів потрапити до парламенту на наступних виборах. Завдання "Народної самооборони" - знайти паровоз, який їх протягне до парламенту. Цим паровозом сьогодні вони вважають Юлію Тимошенко.

У НС окрім Юрія Луценка немає явних лідерів. Та й не треба. Якщо вони вирішать йти на вибори самостійно, їм вигідно використовувати ім'я Луценко. Луценко - це бренд. І його нинішній арешт можна використовувати в своїх інтересах. Володимир Корнілов "Народна самооборона" - спочатку фантомний проект. Перші півроку його активно фінансували з Банкової, Адміністрація президента Ющенка. І як тільки фінансування припинилося, шляхи Ющенка і Луценка розійшлися. "Народна самооборона" розпочала пошуки інших джерел фінансування. І сьогодні, насмотря на те що політична сила є, фактично її немає. Проходження в парламент, залежить від роботи політтехнологів, від підвищення рейтингів. Був період, коли особистий рейтинг Луценка досягав високого рівня. Але на проекті "Народна самооборона" можна ставити хрест. Самі в парламент вони не пройдуть. Можливе створення блоків у регіонах для проходження сили в органи місцевої влади. У "Народній самообороні" лідерів, окрім Луценка, немає. Політична сила створена під конкретну персону. Це, так би мовити, сімейний проект, оскільки організаційними питаннями займався брат Луценка, і фінансування сили не обходилося без участі бізнесу дружини. Володимир Фесенко "Народної самооборони" як реальної політичної сили вже не існує. Це сталося не сьогодні, це - не наслідок арешту Юрія Луценка. Це трапилося тоді, коли з НС вийшла група Жванії, саме тоді фактично і перестала існувати НС. Луценко хотів реанімувати "самооборону" на місцевих виборах, намагаючись протягнути своїх людей в органи місцевої влади за допомогою "Батьківщини". НС сьогодні це інерційний залишок. Що стосується, Донія, Ар'єва і Стецьківа, то кожен з них шукає самостійних політичних перспектив. Ще минулого року вони почали віддалятися від Луценка. Наприклад, Доній вів переговори з партією "За Україну!". Відомо, що у Донія були протиріччя і конфлікти з Юрієм Луценком і його найближчим оточенням. Все ж слід зазначити, що Доній, Стецьків та Ар'єв з етичної точки зору вчинили правильно, надавши підтримку Юрію Луценку після арешту. Що стосується Гримчака, то він "останній з могікан" НС. Але його складно назвати лідером. Таких лідерів у нас сотні. Не варто навіть порівнювати політичну популярність, спроможність і харизму Луценка і Гримчака. Останній не зможе завоювати такого авторитету, який був у Луценка.