Розплата за газ

Голосування 10 січня можна розглядати як черговий етап програмування електорату

Відео дня

250 депутатів проголосували 10 січня за відставку уряду Юрія Єхануров-ва. Мабуть, ця подія гідно включення до Книги рекордів Гіннесса як найбільш розкішна жіноча помста чоловікові, тим більше що він - Президент. Одночасно це була й вельми безглузда помста. Крім задоволення свого его обструкція уряду нічого позитивного лідеру БЮТ Юлії Тимошенко, заварив усю цю кашу, не принесла. Швидше - навпаки: завдяки провласт-ним ЗМІ Юлія Володимирівна блискавично виклопотати імідж "зрадника народу" і "колаборанта", що неминуче відобразиться на її "помаранчевому" рейтингу. Адже разом з БЮТ і лояльної до неї "Єдиної України" єдиним фронтом виступили "Регіони України" та СДПУ (о) (названа виборчим блоком "Не так"), Народний блок Литвина, КПУ і, як не дивно, примкнув до всієї цієї компанії "нашоукраїнець" Федір Шпиг. Але одне г-же Тимошенко, безсумнівно, вдалося: вона нанесла сильний удар по очікуваної коаліції "Ющенко-Ахметов".

"Червоні" звинуватили "Газпром" в кабальності

Формальний мотив у всіх фракцій, які голосували за відставку уряду, був один і той же: Україна уклала невигідний для країни і пахне корупцією газовий договір з "Газпромом" і компанією-трейдером "РосУкрЕнерго". Не вдаючись у деталі цієї схеми, зауважимо тільки, що навіть депутати від "Нашої України" публічно назвали формально швейцарську "РосУкрЕнерго" "гаманцем Кремля". Проте реальні мотиви такого несподіваного єднання колишньої соратниці Віктора Ющенка і "червоно-синьо-білої" опозиції дещо відрізняються. Для "червоних" і "синьо-білих" голосування 10 січня послужило непоганим приводом попіаритись на критиці "антинародного режиму", підкресливши при цьому розкол в "помаранчевому" таборі. Цікаво було спостерігати, як прихильники Петра Симоненка і Віктора Януковича "захищають" національні інтереси України від "Газпрому": і "червоні", і "синьо-білі" цілком серйозно називали січневий російсько-український газовий договір кабальним, невигідним Україні і далі в тому ж дусі. Правда, проголосувавши за відставку Кабінету Єханурова, ці пани-товариші зробили все можливе, щоб із заключного проекту постанови ВР зникли пункти про денонсацію "кабального" газового договору. Не будь прихильники Віктора Ющенка так активно заангажовані на війну з БЮТ, то могли б вдало зіграти на підвищенні партійного рейтингу в східних областях країни.

БЮТ піддала газу

Своя мотивація голосувати за відставку була і у Юлії Тимошенко. Крім банальної помсти самому високому керівництву НСНУ, пані Тимошенко має свої рахунки з "РосУкрЕнего": "свої" в тому сенсі, що, будучи прем'єром, вона доклала чимало зусиль, щоб прибрати цього газового трейдера з українського ринку. Одні експерти стверджують, що Юлія Володимирівна робила це виключно для того, щоб вивести на ринок власного фаворита, інші говорять про надмірну корумпованість "РУЕ" і збитковості для нашої держави схем поставки газу за участю цієї швейцарської компанії. Сама Юлія Тимошенко, наприклад, стверджує, що "РосУкрЕнерго" тільки в 2005 р. запрацювало $ 2,5-3 млрд на постачання туркменського газу в Україну.

Не могла Юлія Володимирівна відмовити собі в задоволенні пополювати "на відьом" на настільки улюбленому нею ринку, налаштувавши громадську думку проти його нинішнього менеджменту. Останнім часом експерти вже занадто невтішно стали відгукуватися як про міністра палива та енергетики Івана Плачкова, так і про главу НАК "Нафтогаз Укра'ші" Олексієві Івченку, попутно чільному Конгрес українських націоналістів. Сьогодні ці "енергочиновників" мають величезне, нічим публічно не мотивоване вплив на Президента. Можна навіть сказати - занадто велика, під підтвердженням чому історія з призначенням Віталія Гайдука: Віктор Ющенко 30 грудня о ефірі трьох українських телеканалів заявив, що віце-прем'єром України з енергетичних питань призначено Віталій Гайдук. Наступного дня, 31 грудня, інформацію про це призначення розповсюдила прес-служба Президента, а 10 січня прем'єр Юрій Єхануров, виступаючи з трибуни парламенту, підтвердив призначення пана Гайдука: "Призначення відбулося, я чекаю відповідне повідомлення від Секретаріату Президента".

Однак на момент написання цієї статті указ так і не був оприлюднений, що досить дивно. Обізнані люди стверджують, що призначення заблокували г-да Плачков і Івченко. "Після того як Президент зробив заяву в прямому ефірі телеканалу" Інтер ", до нього з'явилися керівники паливно-енергетичного комплексу, в числі яких були г-да Плачков і Івченко, і пред'явили ультиматум: у разі призначення Віталія Гайдука на посаду віце-прем'єра вони не працюватимуть ", - повідомила журналістам кандидат у депутати Інна Богословська. Цю інформацію підтверджують і інші джерела.

Тому можна припустити, що, оголосивши політичну війну енергетикам, Юлія Володимирівна розраховувала знайти соратників у провідних промислових колах, також незадоволених нової газової схемою. І частково їй це вдалося. Деякі впливові промислово-фінансові групи розкритикували газову угоду Івченко-Міллера, причому серед критиків опинився і Сергій Тарута, керівник ІСД, є, до речі, давнім бізнес-партнером Віталія Гайдука.

Відставкою по альянсу

У Юлії Тимошенко існував ще один мотив домагатися відставки Юрія Єханурова, і пов'язаний він, звичайно ж, з виборами. БЮТ вигідно нав'язувати думку про те, що перший номер списку НСНУ - "нікудишній прем'єр", тим самим знижуючи рейтинг самої партії влади. Справа в тому, що виборчий рейтинг "Нашої України" сильно коливається залежно від того, з ким її ідентифікує виборець: якщо з Віктором Ющенком, то рейтинг на кілька відсотків вище, ніж з будь-яким іншим лідером. Це - по-перше.

По-друге, згідно з різними соціологічними дослідженнями приблизно 26% виборців бажають бачити прем'єром Віктора Януковича, 21% - Юлію Тимошенко. Навіть електорат НСНУ готовий підтримати призначення лідера БЮТ прем'єром, бо у Юрія Єханурова цей показник становить тільки 6%. Тому блок Тимошенко нав'язує виборцям ідеологему про вибори-2006 як вибори прем'єр-міністра "з двох кандидатів". Для пані Тимошенко важливо, щоб до НСНУ виборець ставився як до політичної сили, яка проводить до прем'єрської посади малопопулярного пана Єханурова (а не силі, підтримуючої все ще популярного Віктора Ющенка). Таким чином, голосування 10 січня можна розглядати як черговий етап програмування традиційного "помаранчевого" електорату в руслі "прем'єр поганий, його лобіює НСНУ".

Перша реакція Правобережної України поки однозначна: "Юля - зрадниця". Але, мабуть, у Юлії Володимирівни є план, як і цю кризову ситуацію звернути на свою користь. Важливо додати, що від ідеї створення "помаранчевої" коаліції де-факто вже відмовилися всі її потенційні учасники. Тому сьогодні головне завдання для пані Тимошенко - зробити все можливе, щоб після виборів не відбувся альянс "Нашої України" та Партії регіонів. І перший крок до цього вже зроблений.

Станіслав Драйгал, "Ділова Столиця"