У "Нафтогазу" почалися серйозні фінансові проблеми

Український газовий монополіст втрачає найбільшого дисциплінованого споживача 15 квітня о Україні офіційно закінчився опалювальний сезон, за підсумками якого НАК "Нафтогаз України" недорахувався рекордних 6 млрд грн від своїх контрагентів. Внутрішні газові борги значно ускладнять процес розрахунків держкомпанії з російським "Газпромом". Але головний удар по фінансовому стану компанії Євгена Бакуліна найближчим часом завдасть Дмитро Фірташ, чиї хімпідприємства будуть економити близько 1 млрд грн / рік за рахунок відмови від послуг "Нафтогазу" при імпорті блакитного палива. Вчора "дочка" "Нафтогазу" - " Газ України "опублікувала фінансові підсумки проходження опалювального сезону 2010/2011 рр.. Оптимізму в цьому звіті у газівників було не багато, оскільки за звітний період підприємства комунальної теплоенергетики накопичили перед держкомпанією 6,3 млрд грн боргу за блакитне паливо. Незважаючи на те що ця цифра є абсолютним рекордом за всю історію паливно-енергетичного комплексу України, в найближчому майбутньому ситуація в "Газі України" повинна стабілізуватися. Сподіватися на це дозволяє той факт, що в багатьох українських містах споживачі оплачують послуги теплокомуненерго цілий рік (тобто рівними частинами протягом календарного року). А значить ТКЕ продовжать розраховуватися з "дочкою" "Нафтогазу" за минулий опалювальний сезон навіть після його завершення. Інша справа, що вже найближчій перспективі НАК почне втрачати найбільш дисципліновану і платоспроможну категорію споживачів - промисловців. Перший крок у цьому напрямку був зроблений 4 квітня, коли Кабмін вніс зміни до своєї ж постанови № 163 від 5 березня 2008 р., якими позбавив НАК статусу монопольного імпортера газу. Завдяки цьому рішенню автоматично набула чинності урядове розпорядження № 880-р від 3 червня 2009 р., яким було затверджено список підприємств, що мають право "закуповувати імпортний природний газ у нерезидентів України". У нього входять всі вітчизняні хімкомбінати - "Дніпроазот", "Одеський припортовий", "Рівнеазот", концерн "Стирол", черкаський "Азот" і сєвєродонецьке об'єднання "Азот". При цьому останні чотири з них, об'єднані під крилом Group DF Дмитра Фірташа, днями готуються почати імпорт газу за прямими договорами. "Хімічні підприємства отримають середньоазіатський газ через Ostchem Holding Ltd", - повідомив вчора ІА "Інтерфакс-Україна" департамент зовнішніх зв'язків та комунікацій Group DF. У прес-службі групи не уточнюють ціну і обсяги імпорту, але днями прем'єр-міністр Микола Азаров проговорився, що мова йде приблизно про 4 млрд куб м газу / рік по $ 170 за 1 тис. кубів. Якщо врахувати, що зараз на кордоні ціна імпортного газу для "Нафтогазу" встановлена ??на рівні $ 295 за 1 тис. куб м, то вартість блакитного палива для хімзаводів Дмитра Фірташа виглядає просто фантастично дешевою. Ще більше дивує той факт, що українському бізнесменові вдалося домовитися про імпорт азіатського (а не російського) газу, адже Москва вже давно на корені присікає всі спроби азіатів продавати свій енергоресурс за прямими договорами в Європі. Якраз в рамках цієї стратегії ТОВ "Газпром експорт" і ГТК "Туркменнафтогаз" ще в 2003 р. підписали 25-річний контракт, відповідно до якого росіяни зобов'язалися викуповувати практично весь "вільний" туркменський газ - близько 50 млрд куб м / рік. Справедливості заради треба сказати, що минулого року до цього договору було підписано додаткову угоду, що скорочує щорічні обсяги закупівель Москвою до 30 млрд кубів. Але, по-перше, ці зміни були внесені лише тому що в розпал світової фінансової кризи обсяги споживання цього енергоносія в Європі різко скоротилися, і російським стало нікуди дівати азіатський газ. По-друге, скорочення обсягів закупівлі газу "Газпром експортом" у "Туркменнафтогазу" зовсім не означає, що Росія змінила своє ставлення до торгівлі азіатським газом в Європі. Такий розклад наводить на думку, що домовленість Дмитра Фірташа про імпорт азіатського блакитного палива - схема, в рамках якої легалізуються 12,1 млрд кубів, свежеотобранних Rosukrenergo у НАК "Нафтогаз". При цьому формально ніхто нікому не бреше: RUE цілком могло порахувати цей ресурс азіатським і продати його за кордон - тобто нерезиденту Ostchem Holding Ltd, завдяки чому ця офшорка зараз готова його продати українським хімікам. Ця схема влаштовує і "Газпром" (якому не потрібен "зайвий" газ в Європі, куди Rosukrenergo нібито продало 12,1 млрд куб м), і Дмитра Фірташа, адже цей газ фактично знаходиться у вітчизняних ПСГ, а значить не потрібно платити за його транспортування в Україну. Вчора Дмитро Фірташ особисто підтвердив пресі, що Ostchem Group з квітня почала імпорт газу, при цьому підкресливши, що його ціна "набагато вище $ 170 за 1 тис кубів". Але кінцева вартість цього ресурсу для хіміків цікавить тільки Фірташа, адже від цього залежить рентабельність тільки його бізнесу. Головне ж полягає в іншому: імпорт газу українськими хімкобінатамі за прямими договорами "вимиває" доходи з "Нафтогазу". Це легко довести: зараз НАК закуповує імпортний газ на кордоні Росія / Україна по $ 296 за 1 тис. кубів, а продає промисловцям по 2553 грн (тобто по $ 320). Різниця між двома цими цифрами - $ 24 - це витрати "Нафтогазу України" на операції з імпорту блакитного палива (наприклад, оплата відсотків за кредитами, залученими для своєчасних розрахунків з росіянами; покриття коливання курсу долара США до гривні і т.д.). Відповідно після того як хіміки стали імпортерами, вони почали економити $ 24 на кожній тисячі кубів. Якщо цю цифру помножити на середньорічний обсяг споживання газу входять до Group DF виробниками азотних мінеральних добрив (близько 5 млрд куб м газу / рік), то їх щорічна економія складе близько $ 120 млн. Іншими словами, саме таку суму щорічно недоодержуватимуть "Нафтогаз". При цьому в майбутньому ця цифра буде тільки зростати, адже мало хто сумнівається, що незабаром останній державний хімкомбінат - Одеський припортовий - перейде під контроль Фірташа, після чого він напевно також стане самостійним імпортером. Таким чином НАК позбудеться половини найбільш дисциплінованою і платоспроможною категорії споживачів, адже на хімічний комплекс України припадає близько 9 млрд кубів газу / рік, що становить 50% від загального споживання газу вітчизняною промисловістю. Такий розклад означає, що за "Нафтогазом" залишиться тільки роль продавця газу зубожілому населенню і комунальникам. В умовах того що рівень розрахунків за газ у останньої категорії становить близько 53%, фінансові перспективи держкомпанії складно назвати навіть життєрадісними.