Скандальний "Ghost Recon: Операція "Галичина" - враження геймера-українця
"По входившим в город колоннам демонстрантов неизвестные люди в камуфляжах открыли огонь на поражение....Украина прерывает все переговоры о членстве в НАТО и будет проводить курс на дальнейшее сближение с Россией и вступление в Организацию договора о коллективной безопасности (ОДКБ)."
Скандал довкола антиукраїнської іграшки, яка з`явилася на Петрівці, як і повідомлення про її повне вилучення з продажу, викликали жвавий інтерес наших кореспондентів. Дебільні передмови до іграшки, поширені у мережі, остаточно переконали редакцію відрядити Юрка Космину на базар із чітким завданням: прикинутися москалем-забродою та купити "заборонену" іграшку, щоб досконально вивчити, як в неї програти...
Знайти цяцьку на Петрівці виявилося неважко: ледь не на кожній розкладці вона - серед новинок-бестселерів. Отож, іграшка має назву Ghost Recon: Операция Галичина і дає цілковите враження про російське розуміння української "реальності-2008".
Те, що іграшку було зроблено саме в Росії, а не в Україні, практично не викликає сумнівів – адже перше, що чує геймер, запускаючи кампанію, – "2008-й год.... На прєзідєнтскіх виборах в Украінє…". Це міг написати й озвучити лише мешканець Російської Федерації, в якій вибори глави держави відбуваються раз на чотири роки, а не на п"ять, як в Україні. Утім, не виключено, що "аполітичні" комп"ютерники навіть в Україні могли не знати таких елементарних речей. Інша справа, що одній з останніх місій, коли переможний російський спецназ бере штурмом Львів, українські партизани влаштовують центр своєї оборони в "здании городской администрации". В Україні, згідно законодавства, є лише дві міські держадміністрації – Київська і Севастопольська, на відміну від Росії, де адміністрації є в кожному місті.
Зрештою, незнання реалій українського політичного устрою – аж ніяк не найбільша вада розробників іграшки. Власне кажучи, вони й не є розробниками всієї гри – це лише так званий "мод", набір файлів, вживлених до основної версії продукту – Ghost Recon: Desert Siege. Зробити такий мод за наявності програми-редактора рівнів та ландшафтів, неважко. Навіть перетворити африканську пустелю на засніжені Карпати можна досить легко, от тільки робити це варто уважніше, не залишаючи подекуди на Галичині красивих крислатих пальм. Не менш екзотично виглядають і смарагдово-зелені листяні дерева взимку.
За своїм геймплеєм іграшка – на любителя. Цей продукт – із тієї серії 3D-shooter"ів, у яких гравцеві треба до болю напружувати власний (а не комп"ютерний) зір, щоб побачити серед не завжди якісно виконаних графічних дерев малесеньку фігурку ворога. Не побачиш ти – вб"ють тебе. Й так усю гру. Гру явно було зроблено на зло Ющенкові: мета – мочити любих його серцю маленьких українців… В команді гравця – шість спецназівців, поміж прізвищ яких зустрічаються й вельми колоритні: рядовий Рогозін, сержант Московцев, єфрейтор Хрєнов, сержант Косигін. На олтар перемоги російських душеньок можна класти скільки завгодно: вбили одного, перемикаєшся на іншого. Вбили загін - набираєш новий із величезного списку гарматного м`яса. Керуючи цими "останніми надіями російського імперіалізму", треба виконувати різні завдання єдинослов"янського керівництва.
Власне кажучи, під час гри нічого антиукраїнського не відчуваєш. Навпаки, складається враження, що крокуєш не Карпатами, а південними областями Росії або й Москвою: "злобні бандерівці" при наближенні до їхнього табору починають кричати "Хто ето?" та лаятися "Чйорт!" російською з легеньким кавказьким акцентом. А от за що хочеться з"їздити кровожерним братам-слов"янам по зубах, то це за Львів, який постає в "блакитних мріях" розробників розваленим смт з блочними п"ятиповерхівками без дахів та вікон (які вже знищила доблесна російська авіація). Єдиний цілий будинок у всьому місті – готель, із архітектури якого видно, що Львів розташований десь в африканській пустелі та відомий своїми арабськими палацами.
Ось коли й справді треба набратися міжнаціонального терпіння, то це під час прослухування "ввідних" місій іграшки. Далі людям із нормальним почуттям національної гідності радимо не читати, аби на вулицях гостинних українських міст не стало кількома північними сусідами менше: наводимо цитати з гри.
Самісінький початок, хоч частково вже й був розтиражовний вітчизняними ЗМІ, в оригіналі виглядає ще дебільнішим. Стурбованим голосом начитується:
…2008-й год. На Украине – новый политический кризис. После победы на президентских выборах Сергей Гришкова, пророссийского кандидата из блока "Славянское братство" (чи не Базилюк часом мається на увазі під "рішучим президентом"? – І-Репортер), западные области объявили о том, что они "не намерены подчиняться продавшемуся русским Киеву". Как четыре года назад, в украинскую столицу двинулись сторонники проигравшего кандидата, но это была лишь бледная тень "оранжевой революции 2004-го. Киевский ОМОН при поддержке заполонивших столицу сторонников Гришкова быстро взял ситуацию под контроль. Гришков решил ответить тем же и призвал своих сторонников идти на Львов (??? – І-Репортер), но это закончилось трагедией – по входившим в город колоннам демонстрантов неизвестные люди в камуфляжах открыли огонь на поражение.
Европейский Союз и США, формально осудив расстрел мирной демонстрации, призывают новые украинские власти к переговорам с восставшими областями. Возмущенный такой позицией (йолкі-палки, які сволочі – не порадили широкой пророссійской душе па-чєлавєчєскі замачіть усіх в сортирі… – І-Репортер) Гришков уже объявил о том, что Украина прерывает все переговоры о членстве в НАТО и будет проводить курс на дальнейшее сближение с Россией и вступление в Организацию договора о коллективной безопасности (ОДКБ).
Политинформация закончена, теперь – к делу. Наши спутники обнаружили путь, по которому из Польши в мятежные регионы поступает оружие и экипировка. Наши войска в Белоруссии готовы перекрыть польско-украинскую границу. Они начнут операцию, как только Государственная Дума даст согласие на использование Вооруженных сил за рубежом. А пока мы можем помочь украинцам только спецназом (слава "Вітязя" спокою не дає?! – І-Репортер)…
Дуже цікавий момент: в розтиражованому анонсі стверджувалося, що Грішков сам звертається до Росії з проханям про військову допомогу. Проте в оригіналі озвучки іграшки про це нема жодного слова. Росії для введення військ в Україну, на думку розробників, достатньо рішення Державної Думи.
…Государственная Дума дала согласие на использование российской армии за рубежом. Наши войска движутся к Днестру вдоль польской границы, встречая откровенную враждебность местных жителей, в некоторых случаях люди в гражданском открывали огонь по нашим войскам (от паскуди, не розуміють свого щастя, не несуть оккупантам хліб-сіль… – І-Репортер). Из показаний первых пленных ясно, что враг хорошо организован. Они называют себя Украинской Повстанческой Армией (У-пе-а – з виразом зачитує абревіатуру голос за кадром – І-Репортер). УПА состоит из формирований партизанского типа, в числе которых есть несколько хорошо оснащенных отрядов, прошедших подготовку в специальных лагерях на Балканах под руководством американских инструкторов.
Одвічний ворог – Америка – не може не намалюватися в жодній російській "патріотичній" грі. Не обходиться й без НАТО:
… Затем очистите сам хутор и найдите склад оружия. Его нельзя уничтожать, так как он послужит прекрасным доказательством того, что страны НАТО снабжают УПА вооружениями.
… Наши войска полностью контролируют украинско-польскую границу. Наша разведка выявила местоположение одного из лидеров УПА – Богдана Срытько. Его ставка расположена на берегу в труднодоступном районе на стыке границ Украины, Польши и Словакии.
…Львов окружен российскими и украинскими войсками. По утверждению Срытько, город превращен в крепость, и данные со спутников в целом это подтверждают. Поэтому мы не намерены торопиться со штурмом Львова…
… Отряд расположился в небольшой деревеньке в 10 километрах от Львова…
У знайомих галичан, які чули про "дєрєвєньку" під Львовом, від сміху на очі наверталися сльози.
… После двух недель уличных боев мы контролируем почти весь Львов, за исключением пары кварталов. Там засели элитные части УПА и, по данным пленных, их американские инструктора, имеющие опыт боевых действий в городе. Центр их обороны – здание городской администрации…
…Мы контролируем все административные здания Львова, но уцелевшие группы боевиков продолжают нападать на наши войска, укрываясь в городских кварталах. Вам поручена охрана небольшой частной гостиницы в пригороде, где остановились наблюдатели ООН, их вы и будете охранять до получения новых указаний…
Минулої осені в російському інтернеті розгорілося дуже емоційне обговорення – українські програмісти випустили на ринок РФ дуже антиросійську гру. Її надзвичайний і незбагненний антиросіянізм полягав у тому, що в балканському моді для симулятора танку Т-72 гравцям пропонувалося… вбивати сербів! При тому, що в цій грі більшість місій відбувалася якраз за сербську сторону і лише в небагатьох пропонувалося зіграти за хорватів, російські геймери затаврували розробників як провідників відверто антиросійської (!!!) пропаганди та ідеології.
Попри те, що любими "братами" серби стали росіянам лише після бомбардувань НАТО, розробники погодилися з братніми почуттями, вибачились, переробили гру та навіть організували безкоштовний обмін уже куплених дисків на "ідеологічно правильну" версію.
Але ж то – серби. Українці для російської прогресивної думки стають братами лише тоді, коли на догоду "старшим братам" ідуть різати інших українців. Гра розходиться масовими тиражами як у Росії, так і в Україні. Зрештою, боротися з такими проявами братньої любові – річ невдячна та не гідна нації, що себе поважає. А от випустити свою версію віртуальної альтернативної історії, скажімо, поневолення українським козацтвом Російського ханства, нам ніхто не заважає. Аби провокація була якісною і з добрим смаком.
Збільшені фото - тут