Судді відкрили для підприємств "п'ятий вимір"

Насправді, відбувається нагадувало поганий фарс. Можна було б навіть посміятися, якби не кримінал, несподівано виявлений за "декораціями". Отже, є в Києві колективне підприємство "КІКО" (у минулому - Київська кожгалантерейная фабрика). Займається підприємство, як ви вже зрозуміли виробництвом всілякої шкіргалантереї. Не можна сказати, що заробляє прямо вже мільйони, але працює стабільно, продукцію відправляє на український ринок і за кордон. Володіє нерухомістю на Сирці.

В один із днів керівництво підприємства несподівано отримало рекомендований лист від російських кредиторів. У конверті виявилася якась реклама, що не представляла для "КІКО" ніякого інтересу. Загалом, лист так би і викинули, але, на щастя, у підприємства виявилися терті юристи, вони-то і зацікавилися, з чого б кредитору займатися такою дивною розсилкою?

Почали з'ясовувати і жахнулися.

Виявляється, в Київському господарському суді лежить справа про проголошення КП "КІКО" банкрутом. Причому банкрутують підприємство з дуже цікавою схемою - згідно ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

У статті цієї, нагадаємо, є такі положення. У разі якщо боржник відсутній за своєю адресою, .. а також за наявності ознак відсутності підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

І далі, цитуємо, "Господарський суд у двотижневий строк з дня прийняття рішення у справі про банкрутство відсутнього боржника виносить постанову про визнання відсутнього боржника винним, відкриває ліквідаційну процедуру і призначає ліквідатора" ...

Так от, КП "КІКО" з абсолютно незрозумілих причин намагалися закрити як "відсутнього боржника". Мабуть, цим і пояснювався той факт, що керівництво підприємства не мало ні найменшого поняття про те, що підприємство ось-ось визнають банкрутом: суд вирішив, що "боржник" відсутній, значить і повідомлень слати ніби нікому.

Отже, юристи "КІКО" навели довідки і з'ясували ось що. Якісь особи від імені КП направили кредиторам лист, в якій відмовилися погашати борг. Більш того, послали лист звернулися до Голосіївського РУ ГУ МВС в м. Києві з проханням з'ясувати, чи знаходиться КП "КІКО" по якомусь (взятому, зауважимо, "зі стелі") адресою. З цього загадкового адресою ніякого підприємства не знайшлося, хоча і кредитор знав, і в будь-якому довіднику було написано, що "КІКО" знаходиться на вул. О. Теліги в Шевченківському районі столиці.

Адвокати підприємства збирають всі необхідні довідки - і про те, що КП знаходиться за вказаною в усіх необхідних документах адресою, і про те, що "КІКО" справно працює, платить податки і відвантажує товари, і про те, що підприємство повністю розрахувалося з кредитором. Але ... суддя Господарського суду Микола Пасько зрозумілим тільки йому міркувань ігнорує документи і не закриває провадження.

Юристи в бесіді з нашим кореспондентом відзначили, що тим самим суддя порушує згаданий закон про банкрутство. Закон прямо вказує (п. 1.7 ст. 40), що "Господарський суд припиняє провадження, якщо боржник виконав свої зобов'язання перед кредитором". Загалом, суддя йде на пряме порушення закону. Мабуть, у справі про банкрутство підприємства у нього є певний і вагомий інтерес.

Картина вимальовується наступна. Підприємство працює, має в своєму розпорядженні активами, виконує контракти, але його "не побачили" по вигаданою адресою і, сховавшись за 52 статтею, вирішили тихцем збанкрутити.

А при чому тут, запитаєте, поштове відправлення, про який говорилося на самому початку матеріалу? Та дуже просто. Директор отримує рекомендований лист з усякою лабудой, здивовано роздивляється і - викидає. Виходить, що навіть рекомендований лист пішло "в нікуди", а це можна злічити доказом того, що боржник таки відсутня за вказаною адресою.

Отже, юристи "КІКО" б'ються з завертівши судової машиною. І саме час згадати про долю ще одного київського колективного підприємства - МК "Спеценерго". З цим КП надійшли просто. Сфабрикували документ про невиплату боргу, якимось загадковим чином отримали довідку з Печерського РВВС столиці про нібито відсутність підприємства за адресою. І - знову стаття 52 закону про банкрутство.

Але випадок з МК "Спеценерго" куди як більш важкий. Підприємство з'ясувало, що воно "банкрут" лише тоді, коли з'явився ліквідатор і запропонував всім тихенько здавати справи. Зауважимо, що й це підприємство банкрутує суддя Микола Пасько.

Коли розгорівся сир-бор з ліквідацією в общем-то благополучного підприємства, раптом виявилося, що ніяких угод з позначеним в постанові суду кредитором МК "Спеценерго" зроду не укладало, а довідка з Печерського РВВС і зовсім підроблена. З приводу підробки прокуратура Печерського району відкрила кримінальну справу. Щасливий фінал?

Як би не так. Суддя Пасько своїх рішень про відкриття справи не скасував. Без пояснень. Тоді КП МК "Спеценерго" змушене було звернутися до Апеляційного господарського суду. І попало в справжнісіньку пастку. Справа в тому, що розгляд справи затягнуто, і затягують його касаційні інстанції (кажуть, не без участі заступника голови судової палати з розгляду справ про банкрутство Олександра Удовіченка). А це означає, що підприємство працювати не може, діяльність не веде, знаходиться "в підвішеному стані" і так може просто померти з голоду.

Тут ми змушені зробити невеликий відступ. Наприклад, для того, щоб роз'яснити, звідки взялися касаційні інстанції і щоб читач побачив всю витончену рейдерську ланцюжок. Справа в тому, що захищати свої інтереси підприємство, яке намагаються оголосити банкрутом може в Апеляційному господарському суді. Цей суд - справжнісінький пробій в судово-рейдерської ланцюжку.

Але справжні умільці навчилися цю труднощі долати. Дуже просто: як тільки справа про банкрутство приймається до розгляду, до суду першої інстанції подається касаційна скарга з проханням направити справу до Вищого господарського суду. Де веденням цієї справи якраз і турбуватиметься Олександр Удовиченко.

фото GettyimagesЗа такою схемою і працюють ті, хто намагається довести до банкрутства "КІКО" і "Спеценерго". Юристи "КІКО" з подивом з'ясували, що касаційне заява була подана ще до того, як суддя Микола Пасько прийняв по справі рішення. Найкрасивіше не буває. Пасько умиває руки - тепер справа знаходиться не в нього, а в наступній судовій інстанції. Удовиченко призначив розгляд справи "КІКО" на 2008 рік. До того часу підприємство запросто може збанкрутувати по-справжньому, оскільки ніяку діяльність вести не зможе.

А найголовніше: в апеляційному суді думка дирекції підприємства ще хоч якось вислухають. А от у Вищому господарському керівництво підприємства просто не побачать в упор. З тієї простої причини, що інтереси підприємства тут представляє ліквідатор. Якого призначає кредитор. І якому найчастіше просто немає чого рятувати підприємство - не для того його призначили.

Як не верти - все, петля. Справа відвели з Господарського суду Києва, відповідати перед судом буде тільки ліквідатор, який до більшої радості судді Пасько ліквідує задихнувшись "КІКО" або МК "Спеценерго". І не допоможуть навіть надані заяви кредитора про відмову від фінансових вимог.

Одним словом, стаття 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" стала найнебезпечнішим зброєю в руках рейдерів. Начебто потрібна стаття, але, виявляється, так легко при бажанні "годі й шукати" підприємство.

І, треба сказати, шановний суддя Пасько обанкротив по 52-й статті вже кілька сотень підприємств. Ми не беремося стверджувати, що всі їх "не знайшли", як "Спеценерго" або "КІКО". Тим часом, коли готувався матеріал, стало відомо, що пани Пасько та Удовиченко усидчиво підводять під згадану статтю КП "Київтрактородеталь".

Як довго і за допомогою якого відділення міліції шукали це підприємство, ми не знаємо. Але, схоже, проблеми у КП відомі. Мабуть, далі буде.