Віктор Ющенко не дарма не поїхав до Давосу

Без Ющенка

У 2006 р. Віктор Ющенко не поїхав до Давосу. Торік в це повірили б тільки найбільші песимісти. Тріумфальне європейське турне, яке вчинив український Президент одразу після інавгурації, вселяло надію, що ось-ось в Україну хлине потік іноземних інвестицій - одна інший більше. У Давосі-2005 Віктор Андрійович був сверхпопулярной особистістю. Мільярдери всього світу шукали знайомства з ним. Взаємини пан Ющенко малював перед потенційними інвесторами картини майбутнього України, яке неможливе без їх мільярдів. У 2006-му все інакше. Суха рядок у повідомленнях інформагентств: Президент України не зможе відвідати Всесвітній економічний форум в Давосі з причини хвороби. Жодної сенсації. Ніхто не запитує і не жалкує. Щоб перевірити інформацію, БІЗНЕС зв'язався з Матіасом Льюефкенсоном , молодшим менеджером по ЗМІ Всесвітнього економічного форуму, який розповів, що "запрошення на участь у форумі Віктору Андрійовичу Ющенку було послано, але організатори отримали відмову". Слідом за цим з'явилася неофіційна інформація про те, що представляти Україну в Давосі буде міністр економіки України Арсеній Яценюк . У Мінекономіки нам підтвердили цю інформацію. От тільки не зовсім зрозуміло, про що Арсеній Петрович буде розповідати ділкам світового бізнесу - про те, чому його відомство відкликало прогноз економічного розвитку України на 2006 р., визнавши його необгрунтовано завищеними, або про те, чому темпи економічного зростання в Україні знизилися за рік майже в п'ять разів? На відміну від пана Яценюка, його російському колезі Герману Грефу , якого також запросили в Давос, буде чим зацікавити стратегічних інвесторів. Росія в 2005 р. була політично стабільною і економічно успішною.

З українських олігархів на Форум поїхав тільки Віктор Пінчук . Як з'ясував БІЗНЕС у організаторів Давосу-2006, корпорація пана Пінчука "Інтерпайп" є єдиною вітчизняною бізнес-структурою, яка офіційно зареєстрована як член Всесвітнього економічного форуму. Цього року, як і минулого, Віктор Михайлович має намір дати обід для провідних західних бізнесменів. Ось тільки про що збирається говорити з ними олігарх, що втратив в Україні за рік близько $ 1 млрд, тільки одному йому відомо. Правда, враховуючи вищезазначене обставина, навряд чи пан Пінчук закликатиме у що б то не стало інвестувати в згасаючу українську економіку. На відміну від українського, найбільший російський бізнес представлений досить широко: в ВЕФ беруть участь Вагіт Алекперов ("ЛУКОЙЛ"), Давид Лакобачвілі ("Вімм-Білль-Данн"), Володимир Лісін ("Новолипецький металургійний комбінат"), Олексій Мордашов ("Северсталь "), Віктор Вексельберг ("СУАЛ Холдинг").

Втім, відсутність Віктора Ющенка в Давосі, може бути, й на краще. Ну що тепер Віктор Андрійович може розповісти мільярдерам? Внутрішньополітичні проблеми України їх не хвилюють - у них своїх вистачає.Стану найбільших українських бізнесменів в 2004 - 2005 рр.. (Згідно з рейтингом польського тижневика "Wprost"), млрд USD

Стану найбільших українських бізнесменів в 2004 - 2005 рр.. (Згідно з рейтингом польського тижневика "Wprost"), млрд USD

Бізнесмен

2004

2005

Ігор Коломойський

2,2

2,8

Сергій Тарута

1,9

2,4

Рінат Ахметов

3,5

2,1

Віктор Пінчук

2,5

1,5

Ціна "дружби"

Втім, Закордоний грошовим мішкам зовсім не обов'язково спілкуватися з українським Президентом, щоб зрозуміти, як влада в Україні працює з великим бізнесом. Для цього достатньо подивитися, як склалася доля капіталів найбільших українських олігархів в 2005 р. Зокрема, чимало поживи для роздумів можна знайти, ознайомившись з рейтингом 100 найбагатших людей Західної Європи, який щорічно, починаючи з 2002 р., публікує польський журнал "Wprost" . Нагадаємо: у 2005 р. в "золоту" сотню потрапили сім українських найбільших бізнесменів: Рінат Ахметов , Сергій Тарута , Олександр Ярославський , Ігор Коломойський , Віктор Пінчук , Федір Шпиг і Петро Порошенко . Але якщо в 2004 р. двоє українських олігархів увійшли в першу десятку рейтингу (Рінат Ахметов (6-е місце) зі статком у $ 3,5 млрд, а також Віктор Пінчук (10-е місце) зі статком $ 2,5 млрд), то в 2005-му торішні лідери втратили прописку в десятці. Рінат Ахметов перемістився на 15-е місце, втративши $ 1,4 млрд, а Віктор Пінчук - на 27-е місце, втративши $ 1 млрд. А ось два інших бізнесмена - Ігор Коломойський та Сергій Тарута - свої позиції зберегли: їх загальний стан зросло більш ніж на $ 1 млрд. У об'єктивності рейтингу польського таблоїду можна сумніватися, але його результати як не можна краще відображають головний підсумок річного спілкування нової влади з великим бізнесом: потрапили в "немилість" втратили за 2005 р. понад $ 2 млрд, у той час як інші, зберегли лояльність, "погладшали" на $ 0,5-1 млрд.

В плюсах і мінусах

Більше всіх постраждав Віктор Пінчук. Він втратив два високоліквідних активу - "Криворіжсталь" і "НЗФ". На порядку денному - можливий перегляд приватизації трубних активів Віктора Михайловича, зокрема, ВАТ "Нижньодніпровський трубопрокатний завод". У зв'язку з втратою промислових активів менеджмент "Інтерпайпу" подумує про подальшу переорієнтації з промислового сектора на сферу послуг (в області фінансів). Рінат Ахметов, президент (і власник) компанії System Capital Management, поки відбувся лише втратою "Криворіжсталі", але його два інших ласих гірничо-металургійних активу з виробництва залізорудної сировини - ВАТ "Північний ГЗК" (річний оборот - близько $ 800 млн) і "ЦГЗК "($ 400 млн) - фігурували в так званих" реприватизаційних "списках. А от Ігор Коломойський, який контролює групу "Приват", за чутками, вельми дружньо налаштований до Юлії Тимошенко , навпаки, наростив свій капітал. Ще один показовий факт - питання про можливий перегляд результатів приватизації низки активів пана Коломойського піднімався тільки один раз. Після серпневого конфлікту навколо НЗФ Петро Порошенко, секретар РНБО, підняв питання про необхідність перевірки законності приватизації двох його активів - Стахановського і Запорізького феросплавних заводів. Але на цьому, власне, все й закінчилося. Голові правління корпорації "ІСД" Сергію Таруті вдалося не тільки зберегти капітал, але й продовжити інтенсивно розвивати свій бізнес.

Загалом, непростий як для Віктора Ющенка, так і для олігархів 2005 сміливо можна назвати роком втрачених можливостей. За характером подальшого розвитку се визначення більш межує з поняттям "наростаюче нерозуміння", ніж з поняттям "повільне зближення". Є всі підстави припускати, що після формування нового парламенту і приходу туди ряду вітчизняних олігархів в якості народних депутатів можливостей для побудови конструктивного діалогу у сторін буде ще менше. Якщо олігархи захочуть пограти новими політичними мускулами, Президенту, можливо, доведеться згадати про такі перевірених інструментах, як ДПАУ. Але і в цьому випадку, як показує практика, переможців не буде.

"Бізнес"