"Глухий кут для Донбасу": журналіст пояснив, чому проблему не вирішать "Мінськ-3" і "Мінськ-4"
"Нормандська четвірка" вирішила продовжити на 2016 рік дію мінських домовленостей щодо Донбасу. Лідери Німеччини, Франції, Росії та України впевнені: план, погоджений у білоруській столиці - оптимальний для врегулювання ситуації в Донецькій і Луганській областях.
Хоча це твердження, швидше, схоже на самообман, пише в спеціальному коментарі для DW журналіст Сергій Руденко. Мінські угоди не діють. Війна на Донбасі триває. А існуючий формат дозволяє Україні та Європі лише утримувати Росію за столом переговорів.
Читайте: Ось такий Мінськ-2: "ДНР" відмовилася звільняти полонених українців
Нав'язаний Мінськ
У серпні 2014 року українська сторона змушена була сісти за цей стіл з представниками Росії і самопроголошених "ДНР" і "ЛНР". Обстріли українській території з "Градів", Іловайський "котел", витіснення українських прикордонників з україно-російського кордону вимагали від офіційного Києва швидких рішень. Але ці рішення диктувалися російською стороною.
Створивши віртуальну "Новоросію" на Донбасі, Москва змусила рахуватися із представниками псевдореспублік не тільки Київ, але й європейське співтовариство. Путіну "Мінськ-1" був необхідний, передусім, для легітимізації лідерів "ДНР" і "ЛНР". Під час зустрічей в білоруській столиці Росія офіційно виступала в ролі посередника. Хоча ні для кого не було секретом, що Путін і його представники були і залишаються на боці однієї з воюючих сторін, а лідери "ДНР" і "ЛНР" - маріонетки Кремля.
На жаль, майже всі домовленості щодо Донбасу, досягнуті під час "Мінська-1" і "Мінська-2", залишилися нереалізованими. Україна не змогла відновити контроль за 700 км україно-російського кордону, в "ДНР" і "ЛНР" місцеві вибори відповідно до українських законів не були проведені, обмін військовополонених "всіх на всіх" не відбувся, на Донбасі продовжують стріляти, там гинуть люди. Україна виконала один з пунктів "Мінська", зробивши перший крок до децентралізації, в тому числі і для підконтрольних бойовикам "ДНР" і "ЛНР" територій. Власне, це можна вважати поки єдиним вагомим досягненням мінського формату.
Читайте: Парубій зізнався, що не вірить у "Мінські угоди"
Головний парламентер по Донбасу
Україна може нескінченно брати участь і в "Мінську-3", і в "Мінську-4", і в "Мінську-5". Але для Петра Порошенка, Ангели Меркель і Франсуа Олланда очевидним є той факт, що результат подальших переговорів по Донбасу залежить тільки від однієї людини - від Володимира Путіна. Відсутність прогресу на переговорах про майбутнє сходу України - небажання, насамперед, президента Росії відпускати ситуацію на Донбасі зі сфери свого впливу.
Господар Кремля намагається заморозити конфлікт на сході України. Існуючі домовленості не виконуються. Про нові варіанти вирішення ситуації поки ніхто не говорить. Що далі робити з "ДНР" і "ЛНР", схоже, ніхто собі не уявляє. Для Москви важливо зберегти контроль над територіями псевдореспублік. Для Києва - відновити там конституційний порядок.
Абсолютно очевидно, що Москві не потрібен Донбас як один з федеральних округів РФ. Мета Кремля - ??вся Україна. Наявність постійно тліючого конфлікту на сході української держави ставить під сумнів його рух і в європейські структури, і в НАТО. Країна, в якій триває війна, виглядає малопривабливою і для партнерів з колективної безпеки, і для потенційних інвесторів.
Читайте: У штабі АТО розповіли, за яких умов бійці можуть застосовувати зброю
Майбутнє Донбасу вирішить не Мінськ
Мінські угоди дозволяють Україні поки що утримувати ситуацію на Донбасі в режимі "ні війни, ні миру". Домовленості в білоруській столиці - не більше ніж стримуючий фактор для агресивної політики Кремля. Навряд чи в Києві, в Берліні чи в Парижі мають ілюзії з приводу виконання всіх пунктів мінських домовленостей. Майбутнє Донбасу вирішуватиметься не в білоруській столиці. І це розуміють усі.
На тлі ситуації, що в глухому куті з реалізацією мінських угод уряд України оголосив про програму культурної інтеграції Донбасу. Київ вирішив надолужити згаяне - організувати гуманітарну експансію на території регіону, підконтрольної України. За 24 роки української незалежності це перша така ініціатива на державному рівні. Київ вирішив воювати за уми на Донбасі не зброєю, а словом. Правда, оголошена урядом програма не дає жодного уявлення про те, чи є план реінтеграції в Україні територій, підконтрольних "ДНР" і "ЛНР".
Власне, про майбутнє Донбасу - в тих межах, які були станом на квітень 2014 року, поки ніхто не говорить. Всі розуміють, що після війни і тисяч смертей з обох сторін шлях до примирення буде нелегким. Але цей шлях треба пройти. Іншого не дано. Хто, як, з ким і яким маршрутом йтиме - велике питання. Але навряд чи відповідь ми отримаємо від "Мінська-3" або "Мінська-4".