"Наша Україна": історія хвороби
"Наша Україна" померла ... Хай живе "Наша Україна"? У партійному домі колись популярної політичної сили - розбрід і хитання. Це - м'яко кажучи.
НУ ухвалила рішення про саморозпуск. Про це стало відомо за підсумками суботнього з'їзду партії, що пройшов під головуванням Сергія Бондарчука. Своє "так" партійним суїциду сказали 267 делегатів, які прибули до столиці з різних регіонів країни. Всього в заході взяли участь 291 представника "помаранчевої" політсили.
У рішенні, затвердженому на з'їзді, відзначається, що печатка і прапор НУ, а також установчі документи будуть передані до музею історії помаранчевої революції Києво-Могилянської академії.
Делегати з'їзду, заявивши про самоліквідацію "Нашої України", озвучили звернення до громадськості. У ньому "нашоукраїнці" констатували: "З одного боку, партія, що пройшла Майдан, об'єднує багатьох українських патріотів, з іншого боку - зрада її колишнього лідера Віктора Ющенка призвела до дискредитації" помаранчевої ідеї ".
"Наша Україна, усвідомлюючи свою відповідальність перед українським народом, просить вибачення у громадськості за те, що Віктор Ющенко не виправдав надій мільйонів українців в 2005-2012 роках. Саме тому партія припиняє свою політичну діяльність", - йдеться в рішенні з'їзду НУ.
Першим на з'їзді слово надали Віктору Ющенку, якого на партзборах не було. Зате були його прихильники - вони оточили будівлю, де проходило партійний захід, і викрикували гасла про те, що глава політради НУ пан Бондарчук - самозванець. Чому? Тому що 23 лютого (в день народження Віктора Ющенка, до слова) Сергій Бондарчук був виключений з партії. А тому, - кажуть симпатики колишнього Президента Ющенка, з'їзд під його головуванням апріорі не може бути легітимним.
Як тільки інформація про "смерть" партії екс-президента Ющенка стала надбанням громадськості, з подібною заявою виступила і речник лідера Майдану Ірина Ванникова.
"Наша Україна продовжує своє існування, незважаючи на чергові спроби її знищити. На щастя, остання хвиля політичних авантюристів відходить разом із Сергієм Бондарчуком. І тепер ця команда професійних інтриганів стане проблемою самого Бондарчука", - сказала Ванникова у коментарі Тиждень.ua.
Відзначивши, що Сергій Бондарчук, який організував з'їзд, не є членом партії, Ірина Ванникова додала: "На таких же підставах Бондарчук міг би розпустити сьогодні будь-яку іншу партію або оголосити себе мером Лондона". Ванникова переконана: Мін'юст не скасує реєстрацію НУ. Крім того, спікер Ющенко розповіла, що "Наша Україна" під керівництвом колишнього гаранта проведе свій з'їзд 18 травня.
"У 18-ти обласних організаціях відбулися конференції, в ході яких прийнято рішення про проведення з'їзду. Тому підстав говорити про те, що він якийсь нелегітимний, на сьогодні немає", - заявив у свою чергу Сергій Бондарчук. Він також зазначив, що НУ та її лідер Ющенко перетворилися на офіціантів провладної Партії регіонів.
Тепер коротко про історію скандалу по лінії Бондарчук-Ющенко. Розкол (далеко не перший) в рядах "Нашої України" стався в січні поточного року. Тоді Сергій Бондарчук, який є головою Політради НУ, виключив з партії Віктора Ющенка за "зраду програмним цілям партії". "Це все інтриги нездар, я їх не хочу коментувати", - на ходу кинув тоді журналістам Віктор Ющенко.
Він, до слова, з відповідним ходом не забарився. Екс-глава держави і його соратники позбавили партквитка самого Бондарчука. Разом з ним з НУ "пішли" Сергія Курінного, Анну Кияшко, Юрія Макуху, Андрія Ніцоя, Петра Мандзія та В'ячеслава Хмеловського.
Незабаром після цього Мін'юст (замість Сергія Бондарчука) зареєстрував головою Політради "Нашої України" лояльного до Ющенка екс-нардепа Зіновія Шкутяка. Саме тому, що Бондарчук на момент проведення з'їзду де-юре не був головою політради НУ, Ющенко і його прихильники назвали з'їзд (і, відповідно, рішення на ньому прийняті) нелегітимним.
Сергій Бондарчук - нардеп Ради IV скликання. Депутатські повноваження отримав завдяки підтримці виборців одного з мажоритарних округів Волинської області (балотувався від блоку Ющенка "Наша Україна"). У ході спекотної виборчої кампанії 2004-2005 років Бондарчук був довіреною особою кандидата в Президенти Ющенка у своєму окрузі на Волині. Після перемоги "помаранчевого" кандидата, 25 березня 2005-го Сергій Васильович зайняв кабінет гендиректора "Укрспецекспорту". Своєї посади він позбувся в 2010-му. Указ про звільнення Бондарчука підписав Президент Янукович.
У липні 2012-го в розпал виборчої парламентської кампанії Сергій Бондарчук очолив політраду "Нашої України". Поствиборчий результат НУ - плачевний. При законодавчо закріпленому п'ятивідсотковому прохідному бар'єрі, "помаранчеві" партійці заручилися підтримкою лише 1,11% українських виборців (трохи більше 226 тисяч голосів "За").
"Наша Україна" - мабуть, єдина українська партія, яка за кілька років примудрилася "угробити" свій рейтинг, - в унісон кажуть експерти. Але чи все так однозначно?
Ні, далеко не все. І ось чому. Партія "Наша Україна" була створена в 2005-му. І (що важливо) як самостійного партійного суб'єкта ця політсила брала участь у парламентських виборах лише одного разу - в 2012-му. Раніше - лише в блоці партій. Ось як змінювався рейтинг НУ у виборчому контексті.
Як бачимо, на виборах-2002 однойменний блок посів перше місце з результатом 23, 57%. У 2006-му блок "Наша Україна" пройшов до парламенту, зайнявши третє місце (поступившись лише Партії регіонів і БЮТу) з 13,95%.
Через рік, за підсумками позачергових парламентських виборів, блок партій "Наша Україна - Народна Самооборона" поліпшив рейтингові позиції, фінішувавши з результатом 14, 15%.
І тільки в 2012-м, "Наша Україна" пережила справжню рейтингову катастрофу, отримавши підтримку 1,11% виборців. Ясна річ, що бити лежачого - простіше простого.
Але, знову-таки, треба підкреслити, що НУ як окрема партія брала участь у минулорічних виборах вперше. Брала участь, до речі, після нищівної фіаско Віктора Ющенка на президентських виборах-2010. Саме він очолив список НУ. При цьому, "Наша Україна", яку до 2012-го покинули численні політики, раніше охоче нарощують завдяки "помаранчевому" бренду персональні рейтингові позиції, за підсумками минулорічних виборів зайняла 7-у сходинку в списку електоральних симпатій українців.
Першу позицію зайняла Партія регіонів (30%), друге - "Батьківщина" (25,54%). "Бронзу" завоював "УДАР" (13,96%). На четвертій сходинці в рейтингу народних симпатій розташувалася Компартія (13,18%), на п'ятому - "Свобода" Олега Тягнибока (10,44%). Шостий фінішувала політсила Наталії Королевської "Україна - Вперед!" з результатом 1,58%. І, нарешті, на сьомій позиції розмістилася НУ зі своїми 1,11 відсотками народної підтримки.
З одного боку, 1,11% - це діагноз. Невтішний, якщо не сказати смертельний. З іншого боку, "Наша Україна", на відміну від тієї ж "України - Вперед!", Має досить солідну історію хвороби. Ця політсила, на відміну від партії "чистого аркуша" Королевської, пройшла випробування і опозицією, і владою. Та й витрати на виборчу кампанію НУ і УВ - несумірні.
У чому трагедія партії "Наша Україна"? У тому, що будівництвом партії (чи не блоку партій, стратегічна мета якого - подолати прохідний бар'єр на виборах) ніхто, по суті, не займався. Причому, не займався з моменту її створення в 2005-му - на піку популярності "помаранчевого" Президента.
Де зараз вчорашні і позавчорашні реальні і номінальні керівники, і рядові учасники блоку НУ? У Раді. Більшості з них вдалося отримати депутатський мандат завдяки місцю в списку тимошенківської "Батьківщини". Деякі були окуповані в УДАРі (привіт панам Пинзенику і Наливайченку), інші пройшли до ВР по мажоритарці, інші (Кінах, Стоян, Макеєнко, інші) - давно і "залізно" застовпили місця в Партії регіонів. Але всі вони отримали квиток у велику політику завдяки "помаранчевому" блоку. І всі вони, як один, на супершвидкому колись поїзді НУ були лише транзитними пасажирами. У тому числі і "любі друзі".
Давид Жванія - сьогодні член депутатської фракції Партії регіонів. Петро Порошенко - нардеп-мажоритарник, екс-член Кабміну Азарова, вчасно зістрибнула з урядового паровоза. Віктор Балога - колишній глава МНС, депутат-мажоритарник. Микола Мартиненко - депутат від "Батьківщини". Всі вони (і багато інших) не так вже і давно значилися в списку топ-менеджерів "Нашої України". У підсумку вони віддали перевагу найлегший зі всіляких шляхів - втечу з тонучого корабля НУ.
Все вищесказане зовсім не применшує провини Віктора Ющенка в тому, що сталося з "Нашою Україною". Займаючи посаду глави держави (а НУ, нагадаємо, була створена в 2005-му), він, будучи почесним президентом "Нашої України", грав з вогнем - то підносячи НУ до небес, а те, "опускаючи" нижче плінтуса. Як все це виглядало? Віктор Андрійович то хвалив "нашоукраїнців", заявляючи, що НУ-єдина ідейна проукраїнська політсила в країні, то міг проігнорувати з'їзд НУ, заявляючи, що йому як гаранту не положено брати участь у всіляких партразборках. Але вже через день він міг обурено, на правах "батька" заявляти, що "Наша Україна" перетворюється на закрите акціонерне товариство (ЗАТ) і взагалі - всіх "помаранчевих" партійців він знайшов на смітнику.
У "Нашої України" були всі шанси стати успішною партією з міцним (що важливо) ідеологічним фундаментом. НУ ще жива, оскільки Мін'юст не виписав "свідоцтво про смерть". Але навряд чи сьогодні варто говорити про ефективність всіляких реанімаційних заходів. Тому що де-факто цю партію колективними зусиллями давним-давно поховали її ж члени. А вірити в її "воскресіння", і вже тим більше світле політичне майбутнє, значить усвідомлено обманювати себе. А навколо і без того, не море - цілий океан брехні ...