Конституційний референдум: пристрасті розпалюються

У політичних та експертних колах як всередині країни, так і за її межами, знову заговорили про необхідність реформування Основного закону. Каменем дискусійного спотикання стала законодавча норма, що дозволяє вносити зміни до Конституції не в парламенті, а за допомогою референдуму.

Проведення конституційного референдуму в Україні заважає тільки відсутність єдиної позиції Верховної Ради з цього приводу, - заявив міністр юстиції. Олександр Лавринович також додав, що Венеціанська комісія не має зауважень до скандального законопроекту про референдум.

Тим часом Секретар Венеціанської комісії (ВК) Томас Маркерт в інтерв'ю "Німецькій хвилі" заявив, що вважає небезпечним для стабільності в Україні прийнятий восени 2012-го закон про референдум.

Найбільше європейських експертів турбує рішення вносити зміни до Конституції шляхом плебісциту, тоді як за чинним Основним Законом, це неможливо зробити без участі Верховної Ради. У Комісії нагадали: на загальний референдум можна виносити тільки нагальні питання, на які народ дає ствердну або негативну відповідь.

Таким чином, вважають в ВК, плебісцит, який в інших країнах є безпосереднім інструментом прямої демократії, в нашій державі може стати механізмом для здійснення політичних маніпуляцій.

"Ряд положень суперечить конституційним нормам і може призвести до політично мотивованим маніпуляціям при проведенні референдуму. ВК вже повідомляла Україну про це в попередніх висновках, але, на жаль, новий закон містить ті ж норми", - йдеться в оприлюдненому нещодавно звіті Комісії.

Треба окремо підкреслити, що висновки ВК носять рекомендаційний характер і не є обов'язковими до виконання. Проте де-факто Комісія має досить великий авторитет в Євросоюзі. У цьому контексті, як вітчизняні, так і іноземні експерти резюмують: офіційний Київ повинен в обов'язковому порядку прислухатися до думки Венеціанської комісії. Особливо це важливо напередодні вільнюського саміту Східного партнерства, в ході якого буде вирішуватися доля угоди про Асоціацію між Україною та ЄС.

Скандальний закон про референдум, нагадаємо, був внесений в Раду регіоналами. Опозиціонери нарікали, мовляв, документ був прийнятий з грубим порушенням процедури. Причина - в сесійній залі, за словами представників парламентської меншості, фактично були присутні не більше ста нардепів, тоді як за документ було віддано більше двох сотень голосів. Закон про референдум, до речі, приймався без обговорення. Побажання та зауваження, що надійшли від представників різних фракцій, враховані не були ... У результаті українська сторона відмовилася передавати закон на аналіз Венеціанської комісії, проте документ був направлений в ВК моніторинговим комітетом ПАРЄ.

Міністр юстиції Олександр Лавринович неодноразово підкреслював, що далеко не всі рекомендації ВК будуть враховані українською владою. Однак, як стверджує наше джерело в уряді, Кабмін вирішив-таки прислухатися до гострих зауважень Комісії, що стосуються закону про референдум. Так що, найімовірніше, в скандальний документ, що регламентує процедуру проведення плебісциту, незабаром будуть внесені зміни.

Влада, ймовірно, відступилася, розуміючи, що напередодні вільнюського саміту не варто грати з вогнем і ігнорувати жорсткі зауваження ВК. І, до речі, не дарма. Чому? Тому що, якщо закон в існуючому вигляді буде застосований на практиці, це питання апріорі буде розглядатися моніторинговим комітетом ПАРЄ. А Євросоюз, куди так прагне інтегруватися офіційний Київ, аналізуючи ситуацію в нашій країні, завжди чітко вловлює сигнали як ПАРЄ, так і Венеціанської комісії.

Чи ризикне чинна влада ініціювати проведення конституційного референдуму, і до яких наслідків це може призвести? Це питання "Обозреватель" адресував відомим політологам Віталію Балі та Михайлу Погребинському.

Віталій Бала:

Перше. Міняти Конституцію через референдум можна тільки за умови, що це не вдається зробити парламентаріям. Нинішня влада не зможе провести цю процедуру через ВР. Тобто, у неї немає легітимного представництва для зміни Конституції, і влада думає, що їй вдасться вирішити це питання за допомогою референдуму.

Друге. Все залежить від того, які зміни будуть виноситися на референдум і для чого вони?

Третє. На мій погляд, це питання може викликати дуже серйозне протистояння. Спроба провести конституційні зміни в ході референдуму може обернутися для влади бумерангом і в підсумку може бути проведений референдум про недовіру Президенту.

Четверте. Референдуми по внесенню змін до Конституції, на мій погляд, варто проводити тоді, коли необхідно народне підтвердження якихось серйозних рішень. А сьогодні? Ми розуміємо, що так чи інакше йдеться про спробу влади вирішити свої питання напередодні 2015 року. Однак це, з урахуванням загрози серйозного протистояння, зробити буде дуже і дуже складно.

Михайло Погребинський:

Я не думаю, що буде реалізований план внесення змін до Конституції або прийняття нової Конституції без участі парламенту. Чи можуть бути внесені зміни до конституції до президентських виборів-2015? Мені здається, це малоймовірно. При тому, що у нас опозиція - мало осудна, і я дуже скептично ставлюся до її можливостей. Проте, Конституція - це такий документ, який бажано приймати за участю навіть мало осудною опозиції.

А в разі повного неприйняття опозицією пропозицій влади, звичайно ж, будуть з'являтися сумніви в легітимності цих змін. Тому мені здається, що в питанні конституційних змін слід знайти великий компроміс.

Є речі, в яких зацікавлена ??правляча партія і є речі, в яких зацікавлені партії, що знаходяться в опозиції. Треба врахувати побажання і однієї, і другої сторони і прийняти їх пакетом. Такий компроміс, на мій погляд, в принципі можливий і можна було б його шукати, оскільки у нас Конституція дійсно потребує змін - там є цілий ряд проблем.

Причому, часто у нас говорять не про найважливіші зміни. Я, наприклад, вважаю, що до Конституції потрібно внести зміни, які дозволяють приймати в парламенті рішення простою більшістю від присутніх у сесійній залі, а не більшістю від конституційного складу. У такому випадку не виникатиме ця безглузда проблема голосування "за себе і того хлопця". Це, до речі, норма, яка застосовується в більшості європейських країн.