Україна втомив газовий мезальянс

Переговорний кран з газового співробітництва з Росією перекритий. Корпоративне та дипломатичний тиск зашкалює. Президенти і прем'єри двох країн розчохлив інформаційні гармати і ведуть двосторонній обстріл . "Газова війна" між Україною і Росією повільно і неухильно рухається до судового бар'єра.

Спочатку про це делікатно натякнув прем'єр Азаров . Йому на допомогу прийшов президент Янукович. " Я розглядаю суд, як вже останню інстанцію , коли будуть вичерпані під час переговорів всі наші можливості ", - заявив український президент в неділю після активного триденного обміну інформаційними блискавками між Москвою і Києвом.

Його початок поклав Дмитро Медведєв. Перебуваючи на відпочинку в Сочі, в останні дні серпня він так прокоментував кремлівському пулу журналістів газові колізії з Україною: "Якщо українці хочуть знижку на газ, то вони повинні стати частиною інтеграційного процесу. Вони не хочуть ... Це сумно, тому що це утриманство ".

Російський президент вже, схоже, не соромиться у висловах. До того ж не приховує жорстких домагань: або Україна стає членом Митного союзу, а в перспективі - ЄЕП, або продає газотранспортну систему Росії. Ні багато, ні мало ...

"Відповідь Чемберлену" пролунав негайно. Другого вересня прем'єр Азаров приголомшив громадськість повідомленням: НАК "Нафтогаз України" після реорганізації припинить своє існування. Компанію розіб'ють на кілька структур, і кожна з них буде вести свою діяльність. "Природно, угоди, які існують на сьогоднішній день, мають бути переглянуті", - зазначив український прем'єр, а через кілька годин після його заяви на сайті президента з'явився Указ про реформування "Нафтогазу" до 1 жовтня цього року.

Глава правління "Газпрому" Олексій Міллер не забув поіронізувати на цей рахунок: мовляв, "Нафтогаз", як суб'єкт господарювання, припинить-таки своє існування, але ... після злиття з "Газпромом".

Наша пісня гарна, починай спочатку ...

Перебування президентів України та Росії на саміті країн СНД у Душанбе інформаційні пристрасті тільки посилили. Медведєв і Янукович за напруженням газового питання, всупереч очікуванням, так і не переговорили віч-на-віч. Але прес-секретар російського президента зробила ряд акцентів: 1) українські пропозиції не містять конкретики; 2) чинний договір між двома країнами повинен виконуватися і не підлягає перегляду в односторонньому порядку; 3) Росія готова відстоювати свою позицію в будь-якій судовій інстанції; 4) Україна повинна виконувати умови щодо ціни поставок навіть у разі реорганізації компанії "Нафтогаз".

Незабаром своє юридичне слово сказав і офіційний представник "Газпрому" Сергій Купріянов. Посилаючись на пункт 9.6 контракту на поставку газу і пункт 13.5 контракту на транзит газу, він нагадав: зміна організаційно-правової форми "Нафтогазу" зобов'язує її "забезпечити правонаступництво, а права та зобов'язання за контрактом передати новоутвореній структурі".

З цього випливає, що належна юридична база для захисту своїх інтересів у російського керівництва і "Газпрому" є. З чого ж тоді виходить українська сторона, починаючи педалювати судову тему? І як вона має намір позбавитися від газового мезальянсу - "нерівного шлюбу"?

В одному з недавніх виступів Микола Азаров натякнув: уряд України вже проконсультувався з вітчизняними та міжнародними експертами щодо перспектив судової тяганини з Москвою і готовий почати розгляди. І хоча більш докладно він карти не розкривав, експертний аналіз "Обозревателя" дозволяє припустити, про що йде мова.

І прем'єр Путін, і президент Медведєв не раз підкреслювали, що підписання Тимошенко газової угоди в січні 2009-го року відповідало національним законодавствам двох країн, міжнародному праву і які мали в той час місце вказівкам президента.

А ось тут і виникають спірні колізії. Сам факт порушення кримінальної справи проти Тимошенко і його судові перипетії вказують на можливе порушення букви українських законів. "Я однозначно можу сказати, що слідством доведена провина Юлії Володимирівни. Те, що було здобуто слідством, на суді підтверджується ", - так прокоментував днями резонансний процес Генпрокурор Віктор Пшонка.

Безумовно, тільки остаточне рішення Феміди дозволить стверджувати: чи було порушення українського законодавства. А якщо суд скаже "так", то в української сторони вже з'явиться один з аргументів для звернення до Стокгольмського арбітражного суду.

Другим аргументом стане вивчення судом газових аспектів з точки зору міжнародного права. Справа в тому, що будь-яке міжнародне угоду (у даному випадку між "Нафтогазом" і "Газпромом") може бути оскаржено в суді: а) якщо одна із сторін не володіла повнотою інформації; б) була примушена до певних дій шляхом введення в обман і т.д.

За свідченнями на попередньому слідстві, а потім у суді, колишнього голову "Нафтогазу" Олега Дубину, прем'єр Тимошенко ввела в оману, заявивши про підписані урядом директивах для укладення угоди по газу. (Про сумнівних діях Тимошенко і взятих на себе зобов'язаннях без узгодження їх з президентом говорив і Віктор Ющенко під час допиту в суді). Директиви, як відомо, завізувала Юлія Володимирівна особисто, за що і перебуває нині на лаві підсудних. Приводом для звернення в Міжнародний арбітраж може бути, як вважають експерти, і неповнота наданої російським урядом інформації Тимошенко про аспекти прийнятої в Європі базової формули ціни на газ.

Ця формула для України є найдорожчою, а по суті - руйнівною. Навіть харківські угоди не рятують ситуації: знижка в 30%, але не більше 100 доларів за 1000 куб.м. газу, робить блакитне паливо для України воістину астрономічним в ціні. У першому кварталі 2011-го вона досягала 264 дол за 1 тис. куб. м. газу, в третьому збільшилася до 354 дол, а в четвертому, за прогнозами, виросте без малого до 400 дол Це означає, що український експорт - металургія, хімія, машинобудування - буде практично неконкурентоспроможним.

Якщо для Кремля непоступливість позиції пояснюється побоюваннями втратити надприбутки, забезпечити собі певні преференції в рамках ЄЕП (куди посилено тягнуть Україну), роздобути нові транзитні можливості (у зв'язку з наполегливим спробою прибрати до рук "Нафтогаз"), нарешті, посилити свій геополітичний вплив, то для Києва безальтернативність постановки питання про перегляд газових угод і зниження ціни на паливо обумовлена ??економічним виживанням країни і збереженням її суверенітету.

Втім, юридичну спроможність претензій української сторони можуть посилити звернення до суду і зарубіжних суб'єктів господарювання. Німецька компанія RWE подала в арбітраж позов до "Газпрому" з вимогою перегляду формули ціни. Раніше з таким самим позовом звернувся в судову інстанцію німецький енергохолдинг E. ON, який закуповує половину всього імпорту російського газу для Німеччини.

Переговори з "Газпромом" ці компанії ведуть давно, проте тільки недавно звернулися в судові інстанції. Домагатися зменшення вартості російського газу, як випливає з повідомлень преси, має намір і газова компанія - монополіст Польщі. Експерти у зв'язку з цим згадують вдало завершився судову тяжбу італійської Edison, якій вдалося домогтися цінових знижок у "Газпрому" в загальному обсязі 200 млн євро.

Цікаво, що німецька RWE (контракт був укладений у 1998-1999 рр.. Та продовжений у 2006-му - до 2035-го передбачає щорічний обсяг поставок газу на 9 млрд куб. М, а його транспортування - до 30,5 млрд куб. М ) так само, як і українська сторона, вимагає відмовитися у формулі ціни на газ від прив'язки на нафту. Київ вважає, що справедливо б було цю формулу пов'язувати з вартістю вугілля. Крім того, вартість поставок газу (і тут наші претензії, як випливає з конфіденційних експертних витоків, збігаються з німецькою стороною) повинна ув'язуватися з обсягом і часом закупівель. У весняно-літній період вона дешевша, в зимовий - дорожче.

Виходить, Україна не самотня у своїх бідах. І навіть не створює прецедент. А от втрати - від підписаного Тимошенко газової угоди - воістину безпрецедентні. За договором України зобов'язана була закуповувати 30 млрд кубів газу в 2010-му, а в усі наступні роки, аж до 2019-го, в обов'язковому порядку - 40 млрд "кубів" газу.

В принципі такі обсяги можна і не викуповувати, але платити штрафні санкції - 150% у весняно-літній і 300% в осінньо-зимовий період - Україна зобов'язана. Росія, правда, ще не накладала штрафи на нашу країну. Але у випадку судового розгляду, як легко допустити, "боргові векселі" будуть пред'явлені до оплати.

За підрахунками фахівців "Нафтогазу", недобір російського палива Україна вже склав 15 млрд "кубів". А з урахуванням можливих фінансових претензій за нього росіянами в майбутньому - це близько 6 млрд дол Для піклувальників національних інтересів варто нагадати, що модернізація вітчизняної газотранспортної труби в повному обсязі (її знос оцінюється від 65% до 85%) складає 6,5 млрд дол .

До цього слід додати: кишенькові втрати громадян України, враховуючи зрослу вартість газу (з 179,5 дол за тисячу "кубів" газу в 2008-му до 354 дол в 2011-м) і потягнувшись за собою ціну на продукти харчування, промислові товари і послуги, склали, за оцінками експертів, майже 7,5 млрд грн.

Шкода, що суд не оцінює економічні втрати від дій сановних чиновників, а прості громадяни мало замислюються про зв'язок макрополітікі і прийнятих рішеннях у владних коридорах з їх мікровліяніем на життя і долю кожної конкретної людини.