Стомлена гривня

Повільно, але впевнено гривня почала здавати свої позиції. І це на початку літнього сезону, коли активно приносяться в жертву відпускного періоду валютні "заначки", через що нацвалюта у нас, як правило, зміцнюється. Що це - курсові коливання чи провісник майбутнього падіння гривні?

Чи є підстави для зниження курсу гривні? Девальвація національної валюти можлива за наявності низки обставин - зокрема, при необхідності одноразової виплати держборгу і постійно зростаючому попиті на валюту - той же долар.

Але проблема держборгу у нас не так страшна, як її малюють деякі економісти, вбачаючи, наприклад, в майбутні кредити МВФ - привид дефолту.

І до примари, і до ознаки ще далеко. По-перше, заплановані 12 млрд дол кредитних траншів поки ніхто не дає. Причина - невиконання чотирьох ультимативних пунктів МВФ. Це - зниження дефіциту Пенсійного фонду (як один із заходів - пенсійна реформа і підвищення трудового стажу на 10 років у чоловіків і жінок); підвищення тарифів на газ до їх собівартості і, таким чином, скорочення дефіциту "Нафтогазу" до 3% від ВВП; забезпечення незалежності НБУ при закупівлі облігацій внутрішньої позики.

По-друге, Україна здатна розраховуватися за зовнішніми боргами справно. І в строк. Цю позицію Кабміну нещодавно озвучив прес-секретар прем'єра Віталій Лук'яненко: "Ми зможемо відповісти за всіма своїми зовнішніми зобов'язаннями. І ні в кого у світі навіть не зароджується думки про фінансові проблеми України, оскільки їх немає. І ми сумлінно платимо і будемо платити за всіма своїми зобов'язаннями ".

Платимо. Це правда. Але фінансові проблеми є. Про це нещодавно повідомляв у листі прем'єр-міністру Азарову голова НБУ Арбузов. Останній вважає, що показник інфляції занижений (у бюджеті -2011 він становить 8,9%, хоча, за даними Держкомстату, за п'ять місяців виріс до 5,5% і, таким чином, вже "випереджає графік"). До того ж економічна політика уряду веде до згортання співпраці з МВФ, а це, на думку глави НБУ, робить проблематичним забезпечення стабільності національної валюти.

Від себе додамо: нацвалюті загрожують і зростаючі політичні ризики. Партія влади, стурбована падінням рейтингу, тисне на прем'єра. А той стає непомірно щедрим. Вчора з його вуст прозвучала обіцянка підвищувати зарплати бюджетникам не два рази в поточному році, а чотири. У зв'язку з цим є всі підстави вважати: піде передвиборний інфляційний "розігрів".

У цих умовах, як передрікає Арбузов , утримати гривню буде складно. Зрештою, це не кінь за гриву тримати. Народ, який звик за допомогою "вічно зеленого" рятуватися від знецінення гривні, почне "тиснути" на валютний ринок. Це може породити ажіотажний попит. Попит посилить дефіцит. Дефіцит може зробити те, що трапилося у нас в 2008-му. Тоді девальвація гривні склала майже 60%: нацвалюта здійснила цінової кульбіт, впавши в ціні від 5 грн до 8 грн / дол.

Якщо сьогодні, в умовах зростання експорту і щодо стабільної ситуації на валютному ринку, НБУ може поповнювати золотовалютні резерви (воно досягли, до речі, історичного максимуму - більш 38 млрд дол.), То завтра, тобто ближче до осені, все може змінитися.

Зміниться, коли піде в зростання інфляція, і функції заощадження і накопичення грошей буде виконувати інвалюта.

Це коли непомірно зросте ціна на російський газ (якщо не зуміють домовитися з Білокам'яної - а до цього йде) і треба буде закуповувати валюту.

Це коли настане необхідність погашати з бюджету іноземні кредити, отримані для підприємств під державні гарантії та за субкредитними угодами зі Світовим банком та Європейським банком реконструкції та розвитку. А позичальники поки повернули не більше 15%.

Це коли Кабмін почує застереження відомих вітчизняних економістів, стурбованих стабільністю гривні, в той час як світова валюта - насамперед долар, знецінюється. А в цих умовах страждає вітчизняний експорт. На це вказує директор Інституту економіки та прогнозування Валерій Геєць. За його словами, "Україні необхідна якнайшвидша девальвація нацвалюти, щоб збільшити конкурентоспроможність нашої економіки на світовому ринку". Здешевлення гривні (за прогнозами, до 10 грн за один долар) має статися, як вважає академік, не пізніше початку 2012 року. Інакше при річній інфляції, яку обіцяє нам Кабмін, експортні товари доведеться продавати собі на збиток: при стабільній гривні та світовому зростанні цін наші товари стають дорожчими.

Це коли раптом виявиться, що при різко збільшеною необхідності виплат за держборгом або за критичним імпортом (за той же газ) наші золотовалютні резерви зовсім не такі, якими вони сьогодні фігурують у зведеннях НБУ .

Справа в тому, що ось уже багато років у нас залишається таємницею за сімома печатками (іменованої у нас банківської) адресне розміщення золотовалютних резервів. Відомо, що вони "прописалися" (стараннями колишнього голови НБУ і колишнього президента Ющенка) в американських банках і тамтешніх інвестиційних фондах. Причому, більша їх частина від 55% до 60%, нібито, були вкладені в самий ризикований фінансовий інструмент - цінні папери.

Коли грянула світова фінкриза та фінансово-кредитні установи Америки почали "тонути", як паперові кораблики, деяка цікава інформація стала просочуватися крізь непроникні банківські двері. Так, з численних джерел, у тому числі зізнань зарубіжних експертів, випливало, що НБУ в 2008-м розмістив на депозитах найбільших американських банків близько 10 млрд дол.

На рахунках відомого Lehman Brothers, яка не стало рятувати американський уряд і який пішов на дно світової фінансової кризи, перебувало від 6 до 8 млрд дол. українських золотовалютних резервів. Ці гроші розміщувалися, зрозуміло, не під гарантії американського уряду. А тому їх ніхто, по ідеї, не зобов'язаний повертати у повному обсязі у разі банківського краху.

З 20 млрд дол, вкладених Нацбанком у цінні папери, як значилося в конфіденційних документах, близько 8 млрд дол пішло на купівлю облігацій Федерального казначейства США. Ці кошти, треба думати, були повернуті, оскільки доходи по них, як і самі вкладення, гарантовані державним інститутом. Як, очевидно, і 2 млрд дол, спрямованих на придбання держоблігацій країн "великої сімки". А ось 4 млрд дол української валютної "заначки", витрачених на корпоративні облігації американських іпотечних агентств і згодом визнаних неплатоспроможними, накрилися, за припущеннями експертів, мідним тазиком.

До речі, в грудні 2008 р. з джерел, близьких до керівництва НБУ , просочилася інформація, що на коррахунку Нацбанку було менше 1 млрд дол "живих грошей". Скільки в підсумку повернулося і скільки сьогодні у нас фактично, а не теоретично (з урахуванням боргових зобов'язань перед НБУ) цих самих золотовалютних резервів - питання, як кажуть, не для цікавості.

Судячи з тривожною наполегливості листи Арбузова до Азарова, який закликає відновлювати співпрацю з МВФ, і використовує для цього силу політичного впливу і громадської думки, не все гладко в банківських засіках.

Ну а інфляція ... курс гривні. Колись Ющенко, під час перебування президентом, зробив знаменна визнання: "Криза у нас сидить на Грушевського, на сьомому поверсі, в кабінеті прем'єр-міністра. Звідти йде і інфляція ... "Він же, з властивою йому специфічною образністю, вивів формулу, що відображає суть економічного принципу:" Чим більше країна купує і менше продає (за перший квартал 2011-го негативне торговельне сальдо склало 3 млрд дол - Прим. авт . ), чим більше зовнішніх позик (за даними НБУ, зовнішній борг сьогодні становить 40% ВВП, а до кінця року зросте до 44,2% ВВП, без урахування можливих кредитів від МВФ. - Прим. авт. ), тим менше курс гривні . Одним словом, курс - це відображення ".

Чиє зображення ми побачимо в інфляційно-борговому відображенні - більшості з нас, очевидно, все одне. Але далеко не все одно, що будуть "відбивати" наші гаманці восени або взимку.