Донбасу і Криму підготували долю вугільних і курортних районів Абхазії: фоторепортаж з країни-примари

Абхазія - визнане лише 4 країнами державне утворення, територію якого з 1994 року решту світу вважає окупованою Росією частиною Грузії.

Відео дня

Абхазія розташована на північно-східному узбережжі Чорного моря, але на її території також є райони, де видобувають вугілля.

У зв'язку з цим історію так званої незалежності та підконтрольності РФ Абхазії часто пов'язують з Кримом і Донбасом, і, переглядаючи фото результатів 20-річного розвитку цієї "республіки", можна спрогнозувати, що в майбутньому чекає окуповані українські землі.

Читайте: Болотов зізнався, що хоче повести Луганщину по шляху Абхазії і Південної Осетії

Ткварчал - місто в Абхазії, побудоване у 1942 році поряд з вугільними шахтами. Тут же знаходилася ГРЕС, що постачала електроенергію добрій частині регіональних споживачів, пише блогер railtrip .

"Є такий відомий фільм жахів" Сайлент хілл ". Для тих, хто не дивився, розповім. Дія відбувається в таємничому шахтарському місті, під яким вже багато років горить вугілля. Само собою, в місті коїться різна паранормальщина. Але все це не було б так страшно, якби не декорації - цілі квартали занедбаних будівель.

Думаю ви вже здогадалися які асоціації викликало у мене відвідування нашого сьогоднішнього об'єкта - Ткварчала ", - описує блогер свої враження від відвідин колись процвітаючого промислового міста.

Читайте: Придністров'я під час військового конфлікту 1992: схожість із сучасним Донбасом разюча

Сухумі - одне з найдавніших міст світу на території Абхазії. Його історія налічує більше 2500 років. Відоме курортне місто, яке тепер прийшло в запустіння.

"Країна до сих пір не оговталася від тієї війни, але ж пройшло вже більше двадцяти років. Приїхавши в місто на тролейбусі (вартість 5 рублів) ми помітили високі покинуті будівлі на березі моря. Підійшовши ближче, нам відкрилися цілі території законсервованих санаторіїв. Тобто вони не були зруйновані, вони повільно вмирали. Замки і скло були цілі, охорона патрулювала територію. Але гуляючи там, виникало відчуття, що ці будівлі ніколи вже не відкриються ", - пише блогер starbeak .

Нагадаємо, в 1992 році сепаратистський уряд автономної республіки Абхазія проголосив незалежність від Грузії, що в 1993 році спровокувало грузинсько-абхазьку війну.

У Тбілісі було прийнято рішення про введення військ в автономію. Метою грузинського уряду було встановлення контролю над частиною своєї території і збереження її цілісності. Метою абхазької влади - розширення прав автономії і, нарешті, отримання незалежності. Політичну і матеріальну підтримку абхазькій стороні надавала Росія.

З боку центрального уряду Грузії виступали Національна Гвардія, парамілітарні формування та окремі добровольці, з боку абхазького керівництва - збройні формування негрузинських населення автономії і "добровольці" (з російських республік Північного Кавказу, з бунтівної Чечні, а також російські козаки).

3 вересня 1992 в Москві в ході зустрічі Бориса Єльцина і Едуарда Шеварднадзе (які на той час обіймали відповідно пости президента РФ і голови Держради Грузії) був підписаний документ, що передбачає припинення вогню, виведення грузинських військ з Абхазії, повернення біженців. Оскільки конфліктуючі сторони не виконали жодного пункту угоди, військові дії продовжилися.

До кінця 1992 року війна набула позиційного характеру, де жодна зі сторін не могла здобути перемогу. 15 грудня 1992 Грузія та Абхазія підписали кілька документів про припинення військових дій і виведення всіх важких озброєнь і військ з регіону військових дій. Настав період відносного затишшя, але на початку 1993 року військові дії поновилися після абхазького наступу на Сухумі, зайняте грузинськими військами.

27 липня 1993, після тривалих боїв, в Сочі було підписано Угоду про тимчасове припинення вогню, в якій Росія виступала в ролі гаранта.

Незважаючи на підписану угоду абхазька сторона, спираючись головним чином на найманців з північного Кавказу і російських військових, продовжила активні бойові дії.

16-27 вересня 1993 розгорілася битва, що увійшла в історію конфлікту як "Битва за Сухумі". Абхази порушили перемир'я і відновили наступ. Для посилення свого угрупування грузини спробували перекидати війська в Сухумі на цивільних літаках. Абхази, розгорнувши справжнє полювання на цивільну авіацію, зуміли збити з зенітних установок на катерах кілька літаків, що заходили на посадку в аеропорту Сухумі.

27 вересня Сухумі було узяте абхазькими і північнокавказькими загонами. Евакуацію комбатантів і цивільного населення здійснював російський Чорноморський флот, хоча великі маси біженців намагалися вибратися з Сухумі також на схід, через Кодорську ущелину, і вздовж узбережжя. Існує кілька суперечливих версій щодо того, яким чином вдалося вибратися з обложеного міста самому Едуарду Шеварднадзе, однак і абхази, і грузини сходяться в думках про те, що він кинув свої війська і мирне населення напризволяще.

Після взяття Сухумі було захоплено в полон і страчено 17 міністрів прогрузинського уряду Абхазії.

Грузинські війська були змушені повністю покинути Абхазію.

14 травня 1994 в Москві між грузинською і абхазькою сторонами за посередництва Росії було підписано Угоду про припинення вогню і роз'єднання сил. На основі цього документа і подальшого рішення Ради глав держав СНД у зоні конфлікту з червня 1994 розміщені Колективні сили з підтримки миру СНД, у завдання яких входить підтримка режиму непоновлення вогню.

Колективні миротворчі сили, повністю укомплектовані російськими військовослужбовцями, контролюють 30 кілометрову зону безпеки в зоні грузино-абхазького конфлікту.

2 квітня 2002 був підписаний грузино-абхазький протокол, згідно з яким патрулювання верхньої частини Кодорської ущелини (територія Абхазької автономії, контрольована Грузією) було доручено російським миротворцям і військовим спостерігачам ООН.

Після російсько-грузинської війни 2008 року незалежність Абхазії визнала Росія, Нікарагуа, Венесуела, Науру, Вануату та Тувалу. Також незалежність Абхазії визнали невизнані утворення, що існують на території СНД: Південна Осетія, ПМР та Нагірний Карабах. Решта країн світу визнають Абхазію частиною Грузії у статусі автономної республіки.

Після етнічних чисток і депортації грузин 1993 - 2008 років населення республіки впало більш ніж утричі.