Ілюзія страху

Не вважайте за підлабузництво, але мені щиро подобається книжка Олександра Турчинова "Ілюзія страху", яку він написав ще до того, як очолив СБУ. Там один бізнесмен ніяк не може зрозуміти, пресують його в дійсності чи це тільки гра переляканого репресивним апаратом влади уяви. Те, що українські політики й раніше перебували під "ковпаком" спецслужб, не секрет. Але тільки зараз вони заговорили про це відкрито. Ось і глава парламенту України заявляє про триваючу за ним стеження і прослуховування розмов. І не тільки він один ...

Повідомлення про "хвостах" і "вушках" останнім часом просто заповнили пресу. Як правило, електронну. Практично офіційно визнано, що стеження було встановлено за колишнім міністром внутрішніх справ України Юрієм Кравченком, причому "наружка" водила його з грудня минулого року. Мабуть, як я розумію, одним із її завдань було не допустити, щоб Кравченко залишив межі України або виявився жертвою кілера. Але піти з життя "топтуни" йому не завадили.

Постійно повторює про зовнішнє спостереження голова Верховної Ради Володимир Литвин. У п'ятницю, підбиваючи підсумки розгляду питання про затримання голови Донецької облради Бориса Колесникова, він знову заявив, що за ним стежать і прослуховують його розмови.

"Я міг би багато сказати, але прийде час, я скажу, яке відношення до народних депутатів, я маю на увазі прослуховування, стеження тощо. І я це доведу на особистому прикладі, документально покажу це все", - сказав спікер, додавши : "Я питаю, в якій державі ми живемо, якщо дозволяють собі таке по відношенню до голови Верховної Ради?".

Навіть колишній перший заступник голови Служби безпеки України Володимир Сацюк за допомогою помічників організував своє інтерв'ю газеті "Комсомольська правда в Україні", в якому заявив: "Мої телефони прослуховуються, і це не може не впливати на психологічний стан моєї родини".

Такі одкровення говорять про те, що Володимир Миколайович здорово нервує. І тут його можна зрозуміти. Ось Юлія Тимошенко теж чимало понервувала свого часу, коли на підставі відеозапису, зробленого її помічником Володимиром Олександровичем Боровко, її намагалися запроторити за грати за звинуваченням у підкупі суддів.

Чи не спокійно на душі і у керівників державних органів влади. Глава Антимонопольного комітету України (АМКУ) Олексій Костусєв заявив пресі (у тому числі й авторові цих рядків), що помітив за собою стеження, його фотографують невідомі люди, він майже впевнений у прослуховуванні своїх телефонів. Олексій Олексійович пов'язує це з конфліктом між МКУ і транснаціональною компанією "Western Union", яку комітет змусив знизити тарифи на доставку грошових переказів. Крім того, він не виключає, що комусь потрібна його посаду голови комітету.

Аналогічні проблеми переживає глава Держфінпослуг Віктор Суслов. Правда, тиск на нього почалося минулого року, а сам він виявився одним з небагатьох чиновників, які зважилися розповісти про це журналістам.

В інтерв'ю "Київському Телеграфу" в лютому 2005 року Суслов сказав, що, борючись з виведенням капіталів з України через "схемне" перестрахування в прибалтійські офшори, він відчував тиск з боку і політиків, які співпрацюють з ФПГ, і силовиків (також, ймовірно, з ними "закорешівшіхся"). "Застосовувалися методи демонстративного тиску і погроз. Особисто я піддався дуже серйозного пресингу з стеженням і прослуховуванням телефонів, а одного разу виявив у службовому сейфі підозрілий безлад", - сказав нам Суслов. До речі, як нам стало відомо з достовірних джерел, "чудеса в решеті" для Віктора Івановича ще не закінчилися, і днями за його машиною була справжня гонитва.

Що можна додати до сухого фактажу? Країна переживає складний момент зміни формацій, який обов'язково супроводжується зіткненнями між різними фінансовими та політичними силами. При цьому перебудова в правоохоронних органах з одночасною "очищенням" вищого кадрового складу створила тимчасовий хаос. Тому і потужні комерційні структури, що володіють необхідним технічним оснащенням і навченої службою безпеки, і окремі спецслужбісти (вірю, що без відома начальства) розвивають у відомих людей ілюзію страху. Чи не заради жарту, звісно, ??але і, сподіваюся, без особливо шкідливих намірів. Це в сенсі того, що вбивств депутатів і міністрів у нас не передбачається (постукаю об стіл, щоб не наврочити).

Швидше за все, ми маємо справу з масштабними акціями залякування впливових персон тими, хто тримав їх у страху і раніше. Тому, помітивши за собою "хвіст", а також виявивши парочку жучків в телефоні, вони починають нервувати по-дорослому. І, користуючись, моментом поки ще не обмеженої політичними умовностями гласності заявляють про це привселюдно. Безумовно, в цьому є свій плюс. Раніше кожен сидів у своєму окопі і тремтів від переляку. Боролися публічно одиниці. Зараз політики можуть використовувати ілюзію страху у своїх піар-цілях, нагадуючи нової влади про її обіцянку (висловленому вустами Віктора Ющенка) ніколи не підслуховувати чужих розмов і не підглядати за чужий особистим життям. Обіцянку, реалізувати яке можна тільки після кардинальної ревізії правоохоронних структур.