Вищою формою соціалістичної демократії є конституційна реформа

Найуспішніший політтехнолог минулого століття, відомий під ніком (nickename) "Lenin", розробив дворівневу революційну програму-"троян". Спочатку відбувається буржуазний переворот, в якому беруть участь дрібні капіталістичні партії. Разом з трудящими вони завдають нищівного удару по монархічної форми правління. Потім запускається резидентний вірус "Proletariat" і настає власне революційна фаза: робітники в союзі з бідним селянством беруть всю повноту влади в свої мозолясті, але вкрай чіпкі руки. І вищою формою демократії стає диктатура пролетаріату. Програма вдало спрацювала в 1917 році, ще до появи Internet Explorer.

Рожеві апельсини

На початку XXI століття лідер соціалістів Олександр Мороз вирішив застосувати концептуальні напрацювання революційного кріейтора Ульянова в Україні. Наприкінці травня Сан Санич озвучив свій діалектичний проект в німецькому Бундестазі. Дуже символічно. Свого часу деякі несвідомі відщепенці, та й просто моральні виродки дозволяли собі натякати на зв'язок користувача "Lenin" з якимсь бундесовим провайдером, який нібито проплачував революційний трафік в Росії.

Швидше за все, Мороз несвідомо скористався трибуною німецького парламенту для оголошення нової "помаранчевої" революції. Знаєте, деяким, у тому числі й авторові цих рядків, з дитинства вселяли певні ідеологічні стереотипи. Наприклад, перед початком великого революційного справи треба обов'язково роздобути броневичок, викотити його на вокзальну площу і порадувати трудящих полум'яною промовою. Якщо ні бронетехніки, то можна, на худий кінець, скористатися Бундестагом.

Там, до речі, на самому даху, близько скляного купола, звідки відкривається приголомшливий вид на Берлін, є маленький, але дуже затишний ресторанчик, де можна відсвяткувати початок другої фази "помаранчевої" революції.

Але не будемо голослівними, а повернемося до сухим фактам. Сан Санич у своєму виступі перед лояльними по відношенню до "помаранчевих" подій німецькими депутатами заявив, що якщо не буде проведена політична реформа, то в майбутньому можна чекати нової революції. "Створення громадянського суспільства, перетворення України в правову державу - поки що мета, рухатися до якої потрібно ще чимало часу. Важливо, щоб для цього були створені умови. Найважливішим із них є зміна системи влади, іншими словами - проведення політичної реформи. Інакше фіналом існуючої ще системи влади буде нова "помаранчева" революція ", - підкреслив у своєму спічі Мороз.

Ми говоримо "демократія" - маємо на увазі політичну (конституційну) реформу. Ми говоримо "реформа" - маємо на увазі демократію. Ні реформи - немає і демократії. Сан Санич досить вдало "пріатачіл" (прикріпив) внесення змін до Конституції до традиційної для Німеччини проблему мігрантів. "Демократія як мета політреформи допоможе також вирішенню деяких міждержавних проблем, зокрема міграції", - підкреслив Мороз. Хороший хід. Без внесення змін до Конституції законослухняну Німеччину наповнять українські повії і наркомани, а також інші вкрай підозрілі особи, які прикриваються "помаранчевої" символікою. По центральній вулиці Берліна - Kurfurstendamm - ввечері вже і так пройти неможливо через велику кількість представниць найдавнішої (після журналістики) професії, що пропонують свої послуги з явним слов'янським акцентом. Напевно, не випадково берлінці називають її Ku `damm. Але хто там кому дає - це не предмет нашого невеликого дослідження на тему друга "помаранчевої" революції.

Позиція Олександра Мороза з конституційної реформи давно відома. Вона не змінювалася протягом останніх декількох років і приводила до утворення химерних політичних союзів. Олександр Олександрович конституційно співпрацював з "демоном" з адміністрації колишнього президента Віктором Медведчуком. Потім, під час президентської виборчої кампанії, з Віктором Ющенком. Від Віктора Андрійовича Сан Санич хотів небагато: представництва соціалістів у владі (шоста частина всіх місць у структурах влади) і, природно, політичної реформи. Керівні крісла представники СПУ отримали, а от з внесенням змін до Основного Закону якось не склалося. Команда переможців взяла курс на денонсацію компромісної угоди від 8 грудня 2004 року, куди входять, крім усього іншого, і конституційні напрацювання.

Мороз почав наполегливо натякати: відкат назад неможливий. Президент зайняв нейтральну позицію - сам він не ініціюватиме процес скасування грудневих угод, однак якщо це зроблять інші, то він особливо заперечувати не стане. А лідера СПУ нова влада як би впритул не помічає. Передвиборну коаліцію створюють без його участі, на роботу міністрів, які призначені у владу за квотою СПУ, особливої ??уваги не звертають. Виняток становить хіба що Юрій Луценко, але він чітко заявив про свою глибоку внутрішньої департизації.

Мороз вичікував зручного випадку і тепер, мабуть, вирішив, що пора. Пора заявити свою позицію, підкріплену тезою про можливість істинної революції, яку має очолити Сан Санич. Це зрозуміло. Апельсини забарвляться в рожевий колір, а на Майдані зберуться прихильники соціалістів. Головне гасло - тільки політична реформа врятує українську демократію.

Проблема номер один

Мороз дійсно перетворився для нової влади в серйозну проблему. З одного боку - начебто союзник. З іншого - вкрай небезпечний політичний тип, оскільки тільки сліпий не бачить інтенсивного зростання популярності СПУ, яка перетворюється на електоральний "пилосос", здатний відтягнути значну кількість голосів виборців на майбутніх парламентських виборах. Соціалісти планують провести кампанію поодинці. Без всяких там блоків, які тільки знижують електоральні показники. Вони відкриті для співпраці. Хочеш йти з нами? Розпускай свою парторганізацію і вливайся. Залежно від кількості наведених з собою "новобранців" отримуй квоту у виборчому списку СПУ. Цілком реально, що соціалісти на виборах-2006 можуть отримати до 20% голосів. А після заяви про "другої революції" говорити про провладної позиції соціалістів вже недоречно. Ближче до початку кампанії рівень опозиційності СПУ буде підвищуватися. Кульмінація настане тоді, коли керівництво партії прийме постанову про відкликання своїх представників з влади. Кожен догляд соціаліста супроводжуватиметься скандалом на тему: "не можу працювати з людьми, які зрадили ідеали Майдану". Фактично Сан Санич зазіхнув на святе - погрожує забрати у влади символ революційної боротьби з режимом.

Оскільки мало хто вірить у те, що позиція Мороза з реформи зміниться, а бажання влади її денонсувати ослабне, то необхідно думати про електоральну контргру проти соціалістів. Варіантів кілька.

Перший. Природно, проти соціалістів працюватиме Наталія Вітренко. Самостійно (ПСПУ) або у форматі блоку. Наталія Михайлівна є, так би мовити, вічним противником Мороза, але істотно вплинути на електоральні позиції соціалістів не в змозі.

Другий. Традиційним опонентом СПУ є комуністи. Один час вони топталися практично на одному електоральному полі, проте поступово соціалісти змогли вийти на свій, відмінний від комуністичного, електорат. Це вдалося зробити за рахунок залучення симпатій інтелігенції, а також малозабезпечених верств населення непенсійних віку. КПУ як нейтралізатор передвиборної активності соціалістів не годиться. До того ж позиції комуністів і соціалістів збігаються в питанні про необхідність проведення політичної реформи.

Третій. Найбільш сильним конкурентом СПУ є Юлія Тимошенко. Не важливо, на чолі якої сили вона піде на вибори. Головне, щоб самостійно. Мороз і Тимошенко електорально перетинаються. Однак проблема полягає в тому, що пропрезидентської партії невигідно відпускати Юлію Володимирівну в самостійне плавання. У всякому разі, поки. І тут з'являється такий дивний політичний проект, як оновлена ??партія "Трудова Україна" на чолі з Валерієм Коновалюком. Дивний в тому відношенні, що ніхто поки толком не може зрозуміти, звідки "ноги ростуть". Висуваються різні гіпотези щодо цього. Начебто це "донецькі". Вирішили йти на вибори двома колонами. Диверсифікувати ризики. Однак дана версія не знаходить свого підтвердження. По-перше, зв'язати нових "трудовиків" з "регіоналами" Віктора Януковича не можна. Він для них "зрадник". Друге, не дуже помітно присутність в партії "інших донецьких", які асоціюються з ім'ям Ріната Ахметова. По-третє, грати в ігри з двома електоральними колонами суперечить ментальності "донів". Говорили ще щось про спільний проект Ахметова та Пінчука, проте не думаю, що після вимушеного бізнес-співпраці в справі приватизації "Криворіжсталі" сторони ще раз проявлять інтерес до спільної діяльності. Особливо в політичній сфері. Залишається тільки Юлія Тимошенко, яка, в принципі, може допомогти скривдженому і недооціненому по заслугах екс-"регіоналу" самореалізуватися в передвиборному проекті. Благо "трудовики" потенційно є конкурентами соціалістів. А чим Юлія Володимирівна ризикує? Та нічим. Піде самостійно - їй тільки вигідно, що хтось відтягує голоси соціалістів. Піде в складі "канівської трійки" - є що поставити собі в заслугу при визначенні квот в загальному списку.

Але Сан Санич - досвідчений політичний боєць. Його "трудовиками" та іншими політпроектами так просто не візьмеш. Мороз відчуває, що нарешті може вийти на фінішну пряму. Причому вона у нього не закінчується виборами 2006 року. Попереду ще й президентська кампанія. На яку, до речі, певні види має і Тимошенко ...

Олександр ЮРЧУК, "Київський Телеграф"