Судді Зваричу уготована доля Макса Курочкіна?
Статут чекати, поки його "відмажуть", суддя Зварич "розв'язав мова". В обмін на відвертість, "органи" пообіцяли йому пом'якшення кримінальної долі.
Кругова порука
Так, минулого тижня у нього відбулася очна ставка з колишнім своїм шефом - головою ВАСУ Пасенюком, в ході якої суддя-корупціонер визнав чотири епізоди хабарництва на "загальну суму" в 150 тисяч доларів.
Перша хабар Пасенюком була отримана, власне, за призначення Зварича у львівську апеляцію. Дві наступні - пов'язані з "розбором" резонансних справ, ну, а четверту "калькулювати" взагалі складно. Справа в тому, що протягом тривалого періоду Зварич на "підконтрольної" йому території влаштовував Пасенюку і супроводжували його особам "культурний відпочинок", не стягуючи, зрозуміло, з них ніякої оплати.
Полоненого відконвоювали в будівлю Вищого адміністративного суду, де він у ході так званого відтворення (реконструкції подій), що проходив безпосередньо в кабінеті Пасенюка, вказав, куди саме клав гроші, як це робив - описав "процес" дачі-одержання хабара.
Незабаром Пасенюк, що цікаво, був помічений у приймальні першого заступника Генерального прокурора Сергія Винокурова, виконуючого обов'язки Генерального прокурора до першого липня - моменту виходу з відпустки Олександра Медведька. На Різницькій Пасенюк пробув більше години. До речі, про Винокурова - людині, широко відомому у вузьких колах обмежених осіб. Сам себе він характеризує так: за сорок років, проведених в органах прокуратури, розслідував 18 тисяч справ, за якими 9 тис. осіб - заарештовані, з них 18 - розстріляні. А в "корпоративному виданні" - газеті ГПУ є спеціальна рубрика "анекдот від Винокурова". Анекдот, складений часто їм самим.
На інших допитах Зварич розповів про хабарництві колишнього заступника глави СП Петра Олійника (хабарі бралися-давалися у нього в кабінеті, під час перебування ще Олійника губернатором Львівщини) і судді Івано-Франківського окружного адміністративного суду Петра Черепія. Тут суми фігурували не багатьом менші - 130 тисяч у.о.
За Олійнику, вже засвітився в скандальній справі, події розвиваються цілком прогнозовано (у вівторок ввечері "Обоз" в надії розжитися коментарем марно намагався додзвонитися йому на мобільний).
Щодо Пасенюка джерела "Обозревателя" в комітеті ВР з питань правосуддя допустили швидке надходження до них матеріалів ГПУ, які можуть послужити основною для позбавлення його суддівської недоторканності. З тим, щоб потім залучити до кримінальної відповідальності. Поки, вони не приходили - йде слідство. Та й візит до Винокурову, мабуть, зіграв свою роль.
На Черепія таке подання надійшло ще близько місяця тому. І вже навіть було розглянуто комітетом.
Папери, підписані замгенпрокура Ренатом Кузьміним, ставили Черепію квартирні афери. Часу минуло достатньо, тільки необхідні матеріали з ГПУ у ВР не дійшли. Значить, "провести" ініціативу звільнення Черепія "силами" ВРЮ поки не вдасться.
... Тема суддівської корупції, звичайно, неосяжна, але тут до речі варто згадати про часткову спільності інтересів ГПУ, ВР і ВРЮ. Інтересів, які перебували у викритті глави Верховного суду Василя Онопенка. Про що в ГПУ, ВР і ВРЮ кажуть, не криючись.
Реєстр виборців ще не працює, а вже сфальсифікований
Чиновницьку корупцію, в тому числі суддівську, в ГПУ курирує вертикаль, підпорядкована Кузьміну. Зрозуміло, головним корупціонером тут вважають самого Онопенко, нібито узурпував всю судову систему, що налагодив практику купівлі судових посад і т.д. Тільки дістатися до ставленика Тимошенко під ВСУ раніше ніж через два роки - терміну закінчення його повноважень - не так-то просто. Та й через два роки простіше, мабуть, не стане.
Існує обхідний шлях - партизанська війна з компанією "Магістр і Партнери", пов'язаної із заступником міністра юстиції Корнійчуком. Який не просто замінив колишнього главу Української соціал-демократичної партії Онопенко в президії Блоку Юлії Тимошенко, він йому ще й зятем доводиться.
Наїзд прокуратури на "Магістрів" зумовлений отриманням компанією тендеру в 34 мільйони на юридичне обслуговування НАК у 2009-му. Отриманням сумнівним, з точки зору прозорості.
Сей казус трапився якраз після протистояння іншої юридичної крила БЮТ - групи Портнова - з СБУ. Пам'ятна історія з затриманням клерка, що наважився розмитнити газ РУЕ. Вирвали клерка з лап "чекістів" саме Портнов і Ко. Що не завадило Тимошенко всього через кілька днів веліти БЮТ проголосувати за затвердження Наливайченко повноцінним главою спецслужби. Логічне обурення групи Портнова в розрахунок не приймалося - їм ще поставили "на вигляд" за непокору фракційної дисципліни.
Другим ударом для загону Андрія Володимировича стали 34 мільйони для "Магістрів". Виходило: на барикадах борються одні, нагороди отримують інші. Адже затяжний конфлікт юрдепартаменту БЮТ секретом не був. Портнов і Ко на дух не переносять Онопенко-Корнійчука і Ко, а є ж ще Віктор Швець. Ядро конфлікту - межа сфер впливу, причому куди більш глобальних ніж черговість доступу до тіла Тимошенко (як прийнято вважати).
Коли коні, люди і депутати змішалися в купу, Портнов, висловивши Тимошенко публічне "фе", пішов у глибоке підпілля. Примирливий розмову з Турчиновим не вийшов. Олександр Валентинович, як ні в чому не бувало, просив Андрія Володимировича взяти на себе юридичне забезпечення кампанії по саботажу дострокових парламентських, маячили тоді примарною загрозою. Портнов вилаявся, відмовився і був такий. Але тижнів через півтори його вже закликала Тимошенко. Про що вони, в режимі тет говорили кілька годин поспіль, невідомо. Тільки після бесіди цієї Портнов "повернувся в сім'ю".
Портнова з Кузьміним пов'язує дружба. Логічно, всередині команди, перш за все - для Тимошенко, "Магістри" намагаються представити "раптово виниклі" проблеми з ГПУ як відгук міжусобиці. Типу Кузьміна "нацькував" Портнов. "Нацькував" тому, що Портнов дружить з Медведчуком. А Медведчук і Онопенко - закляті вороги. Сьогодні Онопенко намагається мінімізувати вплив Медведчука на Тимошенко (раніше багато юридичних питань, що відійшли Медведчуку, для Юлії Володимирівни вирішував він). Ще побоюється: завтра Віктор Володимирович може спробувати відітнути його крісло. Власне, глава Верховного суду - єдина, мабуть, посаду, яка ще може цікавити Медведчука в Україні.
Зміцненню командного духу все це, звичайно, не сприяє - наноситься відповідна ляпас. Кілька депутатів, у тому числі - близька до Онопенка і Корнійчука Олена Шустік, пишуть Ющенку листа з проханням розібратися: на якій підставі Ренат Кузьмін зводить у госкомплексе "Пуща-Водиця" собі будинок. Злив матеріали в ЗМІ, додають: на які кошти, якщо офіційно чиновник бізнесом не займається? Розрахунок: показати, ніби у борця з корупцією у самого рильце "в пушку".
Тут-то стався нежданий прокол. Що став для Портнова з товаришами манною небесною. Справа в тому, що документи щодо землевідведення для Кузьміна курсували виключно в СП. "Спливти назовні, окрім як звідти, їм було звідки. Оформлення необхідних дозволів, санкцій і т.д. - Процедура довга. Витік теоретично може трапитися на будь-якому етапі. Але практично повну картину мали лише двоє: Балога з Пукшиним (коли ще працювали в СП). Глава ДУС Тарасюк - вже "друга лінія".
Ну, а з Віктором Івановичем та Ігорем Гелярович Ренат Равильевич вів затяжну війну. Саме їх викривав в авторстві прослушки, організованою йому в СБУ Тиберієм Дурдинцем. Формальний привід - підозра Кузьміна (по батькові - татарина) в шпигунстві на користь Ізраїлю. Істинний мотив - пресинг, зумовлений відсутністю у заступника голови ГПУ бажання "правильно співпрацювати" з вищеназваними товаришами. Співпрацювати "силами" ресурсу ГПУ і не без політичних підтекстів.
В результаті, Балоги з Пукшиним з СП слід прохолов (причому Пукшин, який звільнився пізніше, намагався навіть відмежуватися від колишнього начальника, викриваючи його в ... непорядності по відношенню до Президента, ніж на Банковій багатьох неприємно здивував). Дурдинця з СБУ - теж. Наливайченко вибачився перед Кузьміним, визнавши прослушку, факт якої він сам з піною у рота вчора ще спростовував.
Картина маслом: літо, Кузьмін з Портновим торжествують і тут ні з того, ні з сього вихлюпується "дачна історія". Кузьмін з Портновим торжествують ще більше, бо тепер в останнього є непряме свідчення порочної зв'язку внутрішніх своїх опонентів з Банкової.
Ну, а Кузьмін працює далі. Тижні три тому пообіцяв: "в справі судді Зварича з'явиться багато відомих прізвищ". Пообіцявши - не збрехав. "Перші" пішли. За ними, як очікується, підуть кілька "кадрів" з числа суддів ВС, також - керівник апарату ВС, він же - "права рука" Онопенко, його "зам з фінансів" Микола Мельник. Не виключено, "на виході" прозвучить і прізвище Онопенко. З цієї точки зору, балакучого судді Зваричу загрожує доля збожеволів Макса Курочкіна. Занадто багато що може розповісти один маленький і невзрачненькій вообщем-то (порівняно з іншими) корупціонер. Занадто багатьох за собою потягнути.
Здавалося б, навіщо БЮТ дискредитувати свого ж соратника? Ще й напередодні виборів? У самій політсилі переконані: у сім'ї, по-перше, не без виродка; по-друге, вони його зовсім не дискредитують - викривають.
Хоча, насправді, це, звичайно, банальний переділ сфер політичного впливу. Всіх з усіма - від локальних масштабів команди до глобальних - міжвідомчих.
Переділ, ціною якого цілком може виявитися президентське крісло в 2010-му. Сьогодні вже цілком очевидно: результат кампанії вирішать суди. Точніше той, хто ними де-факто володіє. Тут, до речі, слід уникати однозначності. Якщо прізвище голови ВСУ - Онопенко, ще не означає, що Феміда підпорядкована Тимошенко.
Саму Юлію Володимирівну в цьому зараз багато хто намагається переконати. Паралельно - дожимають Онопенко через Вищу раду юстиції. Що увійшли нещодавно до його складу Портнов, Ківалов і Шаповал зацікавлені в цьому кожен по-своєму.
Ще порадники аргументують: проблем простіше уникнути, ніж потім їх гасити. Гасити доведеться, швидше за все, в Центрвиборчкомі. Точніше, в єдиному реєстрі виборців, що пройшов нарешті процедуру атестації. Після появи інформації про отримання "свідчення", наступної новиною з ЦВК 15 червня стало наповнення його особистими даними виборців. Хоча, насправді, за наявною інформацією, почалося воно куди раніше - з грудня 2008! Тобто півроку персональні дані тисяч українських громадян "бовталися" в абсолютно непридатною для їх зберігання системі. Здогадайтеся з трьох разів: що там з ними могло трапитися і як це можна використовувати у січні 2010-го?