"А мені все по% уй, я зроблений з м'яса ..."
Віртуальний меморіал загиблих борців за українську незалежність: вшануйте Героїв хвилиною вашої уваги!
Є така пісенька у групи "Ленінград" із забавним приспівом: "А мені все по% уй, я зроблений з м'яса, найгірше що може трапитися - стану пі%% ріпаком!"
І цього самого гіршого Ющенко уникнути не вдалося, хоча, йому адже дійсно завжди все було "по% уй". Бджоли, Трипілля, антикваріат і воровітий братик Петя вкупі зі всякими Харес-Шмаресамі, "Росукренерго" і аравийскими банками.
От кажуть, не було у Ющенка іншого виходу, після нових виборів "донецькі" набрали б знову 50% і потрібно було б з ними працювати. Ну навіщо народу локшину на вуха вішати? Так, з "донецькими" потрібно було працювати. Потрібно було створювати альтернативу "рінатовскому" клану, створювати регіональну опозицію, перетягувати на свою сторону тих, хто здатний мислити не "бригадно", а одночасно вибивати економічну основу "рінатовской" імперії чи змушувати їх жити за законом. Адже змивався свого часу Рінат за кордон, можна було переламати ситуацію. Але влада, яку Президенту дав Майдан в тому числі і для цього, Ющенко не використав. У результаті "гаранта" банально "опустили". Був дружок "помаранчевим", а став "блакитним". Не треба кривитися від термінології, звикайте, тепер "феня" стане другою державною. До речі про мови, НАТО, Церкви і іншому. Це ж треба було придумати Універсал, провести по ньому "круглий стіл" і підписати щось зовсім протилежне за змістом і не має ні найменшої законної сили. Якого, вибачте, лисого, взагалі було піднімати церковне питання в Універсалі? Щоб ще й релігійну лінію всеукраїнського розколу намітити? І щоб потім від цього питання в остаточному варіанті Універсалу відмовитися. Може треба було думати, перед тим як виходити на люди з цим папірцем? Багато хто думав, що Універсал, це провокація, покликана або показати антиукраїнську природу "блакитних" і розігнати парламент. Або змусити їх поступитися принципами, таким чином вибити електорат і знову-таки розігнати парламент. Занадто добре ми думали про президента. Йому просто слово сподобалося, в історію вирішив увійти зі своїм Універсалом. Увійшов. Довіку тепер не відмиється. Хоч сотню "Арсеналів" побудуй. Хоча, здається прийшла пора будувати мавзолей - у нас більше немає Президента.
фото Товстий і Тонкий / ОБОЗ
Тут ось Янукович-син якось ображено запитав, чому мовляв, їх бандитами вважають? Адже і в Києві в 90-х стріляли на вулицях і трупи в посадках закопували. Стріляли, звичайно, і авторитети були. Але у нас який-небудь Авдиш або Солоха не стає лідерами регіонів. У нас 90-е скінчилися вчасно, а Донбас законсервувався, та так, що мама не горюй. Краєм править "шпільовий" не чужий "мокрухи", а в прем'єри вже всієї країни вибився "никай", що починав з того, що "братві" "тачили" ремонтував. Ну так, зараз "братва" виглядає інакше, але ж виросла то вона вся з тієї ж кожанной куртки рекетира. І незважаючи на те, що обросла мають вищу освіту миловидними "шістками" начебто Прутніка або Хомутинника, "братвою" і залишилася. І влада для неї - всього лише спосіб "прибити" черговий ринок, під назвою "Україна". Не справити небудь, а саме "прибити", "краник" врізати, щоб "капало". Плюс, за час сидіння в опозиції донецька "братва" збагатилася психопатами начебто Кушнарьова, "перевертнями" з силовиків, які вже мріють повернутися в міністерські крісла і недобитими вчасно кучминських Мізинок. І це - здорово. Нарешті вся ця шушваль зібралася під одним прапором. Мені абсолютно все одно, завтра або через місяць "дони" почнуть давати підсрачника не страшно і вже не потрібного Ющенко. На жаль, але Президента у нас вже немає. Зате є визначеність того, хто ворог, хто друг. "Хто так" - уже не залишиться. Дуже скоро "блакитні" почнуть жерти один одного. Дуже скоро настане серьезнейшее розчарування в "блакитних" саме в Донбасі. Дуже скоро "любі друзі" будуть "Шестеро", якщо їм дозволять, у "донів". Будуть перебіжчики і у "Нашої України", і у "БЮТ". І це - добре. Це очищення, це розмежування, це школа, яка дорого коштує. Ми творимо собі кумирів, і позбавляємося від них. Така суть нашого часу. Черговий кумир упав - настає тверезість.