Відео дня
Руки, які не крали, тепер "душать" закон
Події останніх днів остаточно підкосили віру в те, що виходити з кризи ми будемо по дорозі з покажчиком "закон". Випади, які верховна влада в черговий раз дозволила собі по відношенню до судової системи і Конституції, говорять про одне: руки, які не крали, повільно і впевнено тягнуть державу на дно.
Дивно, але фальсифікації підрахунку голосів, які в 2004 році головні революціонери піднесли нам в якості кричущого порушення, гідного Майдану, в 2008-му виглядають всього лише одним з елементів системи беззаконня, яку ці ж революціонери встановили в країні. Тепер, мабуть, вирішивши, що ми зобов'язані пережити їх міжусобицю.
Сьогоднішні методи однією з воюючих сторін у що б то не стало провести перевибори, а іншого - їх зірвати, шокують. Так, стверджуючи, що розпущена їм Верховна Рада більше не повноважна, президент вкотре поклав на вівтар своїх амбіцій Основний Закон країни. Прем'єр же, погодившись на реалізацію радикального плану щодо зриву виборів, пожертвувала здоровим глуздом.
Ну, а що було робити президенту, якщо якийсь голопупінскій (Київський окружний адміністративний) суд за наводкою БЮТ виносить антиконституційне рішення і призупиняє дію указу президента про перевибори? - Запитають одні. Відповідаю. Діяти за Конституцією, а не звільняти одноосібним рішенням самодержця недбайливого суддю, тим самим ставлячи під сумнів існування судової системи як такої. Направити до Верховного Суду, до Вищої ради юстиції сигнал гаранта Конституції про те, що, мовляв, не все гаразд у вашому королівстві і деякі судді перевищують свої повноваження. Звернутися до Конституційного Суду, нарешті. Тобто дотримуватися встановленої законом процедуру і йти до виборів конституційним шляхом. Можливо, не вклавшись в бажані терміни, зате не забруднивши черговий парадний мундир. Притому не лише свій, а й десятків тих, хто по слабкості або жадібності встиг перетворитися на обслугу правової неспроможності гаранта. Сумно, що в їх числі сьогодні значаться прізвища шанованих міністрів, досвідчених радників і професійних політиків.
А що було робити Тимошенко, яка чітко розуміє, що основна мета перевиборів - її відсторонення від влади? - Запитають інші. Те ж саме. Діяти за Конституцією. Указ президента опублікований і набув чинності. Значить, його необхідно виконувати і готуватися до виборів. Проте ВР, згідно 90 і 82 статтями Конституції, діє. І якщо президент і його штатний міністр юстиції вважають інакше, то позов БЮТ до Конституційного Суду з цього приводу логічний. Як і позиція Тимошенко про неможливість виділити гроші з бюджету, виходячи з того, що пани вважають Раду недіючої. Точка. І тут треба стояти на своєму. Точніше на нормах Конституції і закону про вибори, які не передбачають також і механізму фінансування виборів з резервного фонду держбюджету, обнуляючи сьогоднішнє рішення РНБО.
Смішити же світ судовими позовами, поданими не за адресою, де ручні судді легко призупиняють конституційний указ президента, прем'єру недозволено! Як, втім, недозволено і тягнути час свого перебування при владі ціною провокацій, спрямованих на розвал судової системи країни. Проте подібних непопулярних тез спічрайтери та радники перших осіб, схоже, не готують ні прем'єру, ні президенту. Навіть для внутрішнього користування.
Корона, яка ніколи не спаде?
На цей раз команда президента до перевиборів і відставки чергового уряду підготувалася ретельніше. Ющенко з товаришами зуміли не тільки розвалити коаліцію "демократичних сил" (про методи і причини повторюватися не варто), а й забезпечити видання конституційного указу президента про дострокові вибори до парламенту. Що, треба сказати, для юридичної практики нашого "гаранта Конституції" - великий подвиг. Однак на цьому маленькі радості скромних шанувальників Феміди закінчуються. Тому як починаються великі пустощі прихильників вічного царювання Віктора Андрійовича, чаклували над передвиборним зіллям в 2007. Чаклують і зараз. Серед ключових знахідок команди - теза про те, що Верховна Рада після президентського указу про розпуск перестала існувати.
Підхід небезперечний, проте відкриває для володаря корони воістину необмежені перспективи на владу. Необмежену. Аж до першого засідання новообраної Верховної Ради. Всього лише за допомогою своєї оригінальної трактування поняття безперервності влади наш президент вустами міністра юстиції Миколи Оніщука днями заявив, що "безперервність влади - це принцип, а не календар". При цьому не уточнивши, хто, як і яким чином в момент вималювалися прогалин у календарі (а судячи з сьогоднішнього формату початку кампанії, пробіл може затягнутися якраз до 2010 року) повинен здійснювати законодавчу владу в країні. Хто повинен приймати бюджет на 2009 рік? Хто повинен законодавчо забезпечувати роботу уряду, який, за словами Віктора Андрійовича, має залишитися на посту і відповідати за країну в момент світової фінансової кризи? Відповідати, вибачте, яким чином? На що спираючись?
Справедливості заради відзначимо, що президент з товаришами дають відповідь на це питання. Спиратися треба виключно на самого Віктора Андрійовича, який, мабуть, на повному серйозі вважає, що в проміжку між виборами в Україні парламентсько-президентську форму правління змінює президентська. Ні більше, ні менше. Так що, хочеш бути президентом "без гальм" - оголошуй перевибори! Адже виявляється, що, достроково розпустивши Раду і припинивши її повноваження, Віктор Ющенко в силу якихось чудесних маніпуляцій з Основним Законом може її знову зібрати. Тобто наділити повноваженнями. Замість народу. Ну, для того, наприклад, щоб виділити гроші на вигідні собі коханому перевибори або прийняти показовий закон про боротьбу з раком. Микола Оніщук, коментуючи "Дзеркалу тижня" можливість реалізації подібної найвищої волі президента, говорить про чергове стовідсотковому принципі - верховенстві права. А ось практикуючий юрист, професор права Віктор Мусіяка при цьому задається скромним питанням: у якій статті Конституції написано, що президент країни може спочатку позбавити Раду повноважень, а потім раптом наділити? А, Микола Васильович?
"Мене сильно пригнічує те, що в обслузі подібних ідей президента бере участь міністр юстиції, - говорить Мусіяка. - Казуїстика Оніщука знаходиться не тільки за межами права, а й моралі. Добре, припустимо, що міністр щиро вважає, що після опублікування указу ВР не працює. Тоді чому пан Оніщук так само щиро не підкаже президентові про марність звернень в неробочий парламент на предмет виділення якихось грошей? А тим більше недоладності звинувачень, висунутих на цей рахунок прем'єр-міністру. Це по-перше.
По-друге, невже хтось повинен розповідати талановитому юристу Оніщуку, що принцип безперервності влади - непорушний. Якщо, звичайно, ми претендуємо йти в Європу, як то декларує наш президент. Навіть прокрався уряд продовжує працювати до тих пір, поки не буде створено нове! А повноваженнями президента в разі надзвичайних обставин наділяється спікер. Взяти й просто так стерти, як пил зі столу, вищий законодавчий орган країни, обраний народом, тільки тому, що він не зумів зберегти коаліцію, - злочин! І я впевнений, що коли ми у своєму правовому нігілізмі дійдемо до ручки, нам доведеться повернутися до відповідних статей у Кримінальному кодексі.
По-третє, не треба забувати, що при паралізованому парламенті обнуляється і цілий ряд повноважень самого президента. Згадайте ситуацію минулого року, коли ми з волі "гаранта Конституції" вісім місяців сиділи без парламенту. І Ющенко то дозволяв ВР приймати закони, то не дозволяв ... А юридично підкована пані Богатирьова навіть дякувала Віктора Андрійовича за надану можливість. Абсурд! Стає ще гірше, коли згадуєш, що в той період, коли парламент з незаконної волі президента зупинив свою роботу, сам Ющенко звільнив з посади голову СБУ, зняв з посади чергового генерального прокурора ... Хоча, згідно з Конституцією, не мав права здійснювати подібні дії без згоди ВР. Або тут теж використовується принцип верховенства права - виключно під президента Ющенка?!
Насправді ми спостерігаємо чітку і планомірну роботу команди СП, спрямовану на знищення українського парламенту. В основі - повне розбалансування всіх гілок влади в країні. І я як і раніше наполягаю, що будь у БЮТу і ПР хоч найменше розуміння того, що вони відповідальні перед країною і що вони зобов'язані піти на цей непопулярний союз і збалансувати владу в країні, вони б не упустили цієї ексклюзивної можливості ", - уклав Мусіяка .
Ексклюзивні можливості Тимошенко і Януковича
У цій частині матеріалу навряд чи варто просторікувати про вже втрачені можливості "конституційної більшості" у складі ПР і БЮТ. Хоча останні заяви одного зі спікерів ПР Кисельова про те, що за час виборчої кампанії Рада може "ще стільки законів наприймати, що Ющенко мало не здасться", можуть з одного боку обнадіяти тих, хто так і не встиг зрадіти неприродного союзу, з іншого - сильно налякати президента. У цьому зв'язку логічні міркування ряду експертів, які стверджують, що саме в силу можливої ??"небезпечної діяльності" ВР президент мав повне право її обнулити. У цьому ж контексті деякі ЗМІ згадують і не надто конституційні закони, якими бавилися протестуючі проти розпуску ВР "регіонали" в 2007 році.
Проте інші експерти нагадують, що президент як і раніше володіє правом вето. А ще - можливістю звернутися до Конституційного Суду, здатний таки відокремити законодавчі зерна від політичних плевел. Навіть у період дострокової виборчої кампанії. Наскільки швидко і якісно - інше питання, що має безпосереднє відношення до Віктора Ющенка, який у минулому році в кампанії своїх же політичних опонентів скоїв прямо-таки рейдерську атаку на цю богоугодну інституцію. Однак зараз про інше.
Що стосується шляху, який обрала в цій схожою на торішню історію Тимошенко, то він досяг саме тієї точки, в якій "регіонали" здалися. Безумовно, не варто забувати, що політичну силу Януковича, у підсумку погодилася йти на вибори в 2007 році, остаточно зломили 150 мандатів, складених БЮТ і НУ-НС. Сьогодні у самій ПР, піймали Тимошенко в ту ж саму пастку, такої можливості немає. Влітку 2007 таки вступили в силу зміни до закону про вибори, і можливості обнуляти партійні списки шляхом складання мандатів більше не існує. І як би Нестор Шуфрич на популярних ток-шоу не розмахував цим колись переможним для БЮТ прапором, Регіони змушені вичікувати, чим закінчиться скроєна не без їхньої участі інтрига.
Останні впевнені заяви Тимошенко про те, що вибори не відбудуться, вимовлені відразу на кількох телеканалах, можуть свідчити лише про одне - БЮТ вирішив пройти до кінця ту дорогу, на яку побоявся ступити торік Янукович. Схоже, Тимошенко навіть після показового засідання РНБО не має наміру порушувати законодавство і виділяти гроші на вибори з резервного фонду Держбюджету, як того вимагає президент у своєму черговому указі. Мабуть, БЮТ, як ми вже писали, має намір довести, що без консенсусу еліт виборів не буде. Команда Тимошенко збирається у Конституційному Суді відстояти також право парламенту на існування. Аж до обрання нового. А значить, прийняти бюджет, і якщо йти на вибори, то тільки маючи у своєму активі головний фінансовий документ країни.
В ім'я чого обрана така стратегія - в ім'я рейтингу, здатного в черговий раз підстрибнути під напором підвищених пенсій та зарплат, або країни, яка переживає економічну кризу, - велике питання. У даному випадку до Тимошенко. Усе ще перебуває в великої впевненості, що кількість її прихильників збільшується прямо пропорційно змінам її настрою і позиції. Однак навряд чи виборець на заході і на сході сильно аплодував Юлії Володимирівні, коли та, дебатуючи в студії у Шустера з Януковичем, так і не змогла визнати помилку, зроблену БЮТ в 2007 році. Яма, вирита для прем'єра Януковича руками Юлії Володимирівни, припала якраз і їй самій.
Втім, не сильно радує свій електорат і "послідовний" Віктор Федорович. Його сьогоднішні багатозначні посили в 2007 рік, коли "помаранчеві в черговий раз порушили стабільність в країні і штовхнули її на вибори", весь час натикаються на його ж фрази про необхідність піти на вибори в 2008-му. Або Віктор Федорович втомився і став плутатися в мотивації своїх вчинків. Або змушений озвучувати речі, автором яких він не є. Тому дуже схоже, що Тимошенко і Янукович, які не зуміли домовитися заради країни, але вміють говорити заради примарних рейтингів і конкретних спонсорів, так до кінця і не зрозуміли, що обидва ризикують залишитися ні з чим. Щонайменше до 2010 року. Причому під пильним наглядом "гаранта Конституції" Віктора Андрійовича Ющенка.
Який вихід?
Розмірковуючи з точки зору політиків - ніякого. Всі вони сьогодні переконані, що до 2010 року в країні порядку не буде. Порядок прийде тільки з новим президентом. Наскільки це той вихід, який може зацікавити здригаються від ударів інфляції і кризи електорат, боюся навіть прогнозувати. Правознавці ж, як завжди, говорять одне: повернутися в спасительне лоно закону ніколи не пізно. Було б бажання. Для початку у президента, здатного однією заявою все поставити на свої місця.
"Президент, як гарант Конституції, повинен вимовити ключову фразу, - говорить Віктор Мусіяка. - Парламент працює, так само як і уряд. Точка. Тоді ми приймаємо зміни до бюджету і знаходимо гроші на вибори на виконання конституційного указу президента. Тоді ми приймаємо бюджет на 2009 рік і даємо країні - не Тимошенко (!) - Дихати. Тоді ми в результаті виборів хоч і повертаємося у вихідну фатальну для політичної еліти точку - створенню коаліції, однак розуміємо, що ні розтоптали заради цього закон і Конституцію країни ".
На що ті ж політики відповідають: "Закон і працюючий парламент відкривають перед опонентами Ющенком можливість ініціювати питання дострокових президентських виборів. Так що не будьте наївними і не чекайте правових чудес у виконанні Віктора Андрійовича ".
