УкраїнськаУКР
EnglishENG
PolskiPOL
русскийРУС

60 рокiв тому радянська влада розпочала знищення УГКЦ

60 рокiв тому радянська влада розпочала знищення УГКЦ

У цi днi відзначається 60-ліття псевдособору, Який "ліквідував" Українську греко-католицьку церкву

Пострілом у голову отця доктора Гавриїла Костельника "знешкоділі" у Львові, под вікнами его будинку. Це сталося через два з половиною роки после штучного "собору", на якому оголосілі про Скасування Української греко-католицької церкви и Перехід священства й мирян "під крило" московського православ'я. Отець Гавриїл Очола тоді "ініціатівну групу" псевдособору, отож "забагато знав". 21 вересня 1948 року, коли отець после вранішньої служби повертався з Преображенської церкви додому, его вбивши Найманець, Якого відразу ж застреливши міліціонер у цівільному. На квартиру Костельника Вміти прібулі енкаведисти. Ключем, взятим Із кишені мертвого господаря, смороду відімкнулі его сейф и забрали документи про Львівський собор. Через пресу людям "пояснили", что "ліквідатора УГКЦ", Мовляв, вбили бандерівці.

Невдовзі позбавілі ЖИТТЯ І, відповідно, змогі переповісті комусь правду, й других двох "ініціаторів" псевдособору - отця доктора Михайла Мельника (отруєній у поїзді дорогою з Москви до Львова) i отця Антонія Пельвецького (Раптово помер у своїй резіденції). Декого з прічетніх до цього "церковного акту" органи НКВС ув'язнено. Утім, незважаючі на Криваві Пересторога, реальні Обставини и Хід проведення Львівського псевдособору 1946 року НЕ удалось Приховати так само, як Голодомору та нічніх розстрілів Із глушники на східній Україні у 1930-х.

Помилка уповноважених

У 1933-му отець Гавриїл Костельник засудити Сталіна у західноукраїнській пресі. На тій годину ВІН, доктор філософії, БУВ одним Із кращих вікладачів Львівської БОГОСЛОВСЬКОЇ академії. После "золотого вересня" радянські органи запропонувалі Костельник очоліті "акцію" від'єднання УГКЦ від Риму. ВІН НЕ погодівся. Карою стала смерть его молодшого сина - 18-Річного Богдана, закатованого в застінках НКВС. У роки ІІ Світової Війни, коли німецька адміністрація погоди на создания української Дивізії "Галичина", отець Гавриїл закликали: "У кого є сини, скеровуйте їх до Дивізії. Цім ві допоможете НЕ допустити, сюди більшовіків ". У 1946 году, Очола організацію псевдособору, отець, Судячи Зі спогадів сучасніків, вважать, що так врятує церкву від полного знищення.

Знищення ж очікувалося неминучий. Неконтрольованій зв'язок Із Небом Муля комуністам, а тут ще й зв'язок Із Римом, Із заходимо! Руйнуваті Церковне життя греко-католиків розпочалі ще в 1939-му. Тоді очам "Визволителів" відкрілася шокуюча картина: греко-католицьких парафій на Західній Україні виявило больше, чем православних у всьому СРСР. Поспіхом ліквідувалі Богословська академію, ВСІ єпархіальні Духовні семінарії, друкарні. "Всі Розпорядження, Які приходять від совєтської влади, спрямовані на ті, щоб нас зніщіті. Всі Монастирі розпущено. Скасовано ВСІ Церковні школи й сиротинці. Число арештів iз дня на день зростає. Вісь так смороду грают комедію "Визволителів и спасітелів", - писав тоді митрополит Андрей Шептицький. За війні розправу над церквою "обгрунтовувалося" "колабораціонізмом Із німцямі". Насправді ж треба Було "очистити" радянську зону окупації Європи. Вірніх и священство Української греко-католицької церкви переслідувалі НЕ Тільки в СРСР, а й на етнічніх українських землях у Польщі, Чехо-Словаччині, Румунії, Угорщині. У кабінетах інтелектуалів держбезпекі вімальовуваліся плани "злиття" греко-католиків Із російськім православ'ям. 15 березня 1945 року голова ради у справах для Російської православної церкви полковник КДБ Г. Карпов передавши на погодження матеріалів Сталіну, Молотову й Берії детально Розроблення інструкцію з ліквідації УГКЦ.

У масі ж спрямувалі "Стріли" чуйний и страшилок. 8 квітня 1945 року в газеті "Вільна Україна" надрукувалі статтю Володимира Росовіча (Ярослава Галана) "З хрестом чи ножем", у якій УГКЦ звінувачувалі у "співпраці з німцямі". 11 квітня собор св. Юра у Львовi Оточі війська НКВС, арештувавші все Вище духовенство и главу Церкви - митрополита Йосифа Сліпого. У цею ж годину по різніх парафіях арештувалі около тісячі священіків, вікладачів Богословська академій и семінарій, ченців, Які відмовіліся Изменить конфесію. Щоб "узаконити" злочин, вірішілі скликати церковний Собор, де Самі ж греко-католики оголосілі б на весь світ про "саморозпуску". Зібралі "ініціатівну групу" - поважних отців Гавриїла Костельника, Михайла Мельника та Антонія Пельвецького. У травні 1945-го в газетах надрукувалі відозву про "возз'єднання греко-католицької церкви з православною", причому священики-"ініціаторі" Самі ж звернули до Уряду УРСР Із Проханов затвердіті склад групи для підготування Собору. Однак УСІ єпископи Вже були в ув'язненні, а що ж це за Собор без єпіскопів? "Органи" нашли вихід. 25 лютого 1946 року Київський митрополит Російської православної церкви Йоан висвяті о. Мельника та о. Пельвецького на єпіскопів РПЦ. Чи не врахувалі Тільки одного: смороду стали єпіскопамі православними, а не греко-католицькими, отож, за законом, не могли ні скликати, ні очолюваті Собор УГКЦ.

Псевдособор відбувся 8 - 10 березня 1946 року в Соборі св. Юра. Година вибрать з цінічнім розрахунку: Перший неділю Великого посту, что має Назву "торжества православ'я". На подію удалось зібраті 216 священіків и 19 мирян. Це БУВ найкоротшій в истории церковний собор - ВІН чати Усього Шість годин, включно з молебнем и обідом. "Одноголосний" Було Прийнято решение "скасуваті Берестейського унію" и "підпорядкуваті Українську греко-католицьку церкву Російській православній церкві". У зв'язку з ЦІМ Вітальні телеграм надіслалі Йосипу Сталіну й патріарху Алексію. За офіційною статистикою, тоді на Російське видання православ'я перейшла третіна греко-католицьких священіків. Майно церкви конфіскувала держава. 4099 iз 4488 церков віддалі РПЦ. За Урал потягли вервечки товарняків, вівозячі тихий, хто НЕ погоджувався з "рішенням Собору".Жива iсторiя

Церква, все ж, зберіглася. Українські греко-католики змоглі Передат свою Віру через три Покоління. Кілька сотень священіків, Які залиша на Волі, працюючий на різніх роботах, таємно відправлялі службу Божу, сповідалі ї причащали, Хресто дітей и вінчалі молодят. Отців Дуже оберігалі. Є Багато свідчень, як священики маскуваліся, як Тримай один з одним зв'язок, як люди давали іншім знаті, что в село пріїжджає священик.

Усе це Тримай в Таємниці, и ми, Можливо, Ніколи НЕ дізналіся б про методи виживання Церкви, про Особливості виховання "Радянська школярів" у підпільно-Християнська батьківщинах - Якби НЕ задум отця доктора Бориса Гудзяка создать осередок, де фахівці Збирай б і науково опрацьовувалі документи та спогади очевідців, тоб живу нас немає. Напрікінці 1980-х років доктор Гудзяк решил опітаті діячів церковного підпілля, Які опінію на Заході. А на качану 1990-х років, повернувшись в Україну, ВІН створів у Львові Інститут истории Церкви, де Було започатковано проект "Образ сили духу: жива історія підпільного життя УГКЦ 1946-1989 рр". Для цього склалось дев'ять запітальніків (у кожному з них по 150 харчування) для різніх груп - священіків та їхніх дітей и дружин, монахів, мирян. На СЬОГОДНІ в Архіві Інституту зібрано прежде 1650 Інтерв'ю Із чотірьох областей України, а такоже Із Казахстану, России, Куди були переселені українці. Є Інтерв'ю з греко-католиками, православними, римо-католиками. Окрім цього, в Архіві Інституту накопічуються Різні документи - Зі спецсховіщ Компартії, КДБ, комітетів у справах для релігії, а такоже грамоти про рукоположення, ордери на арешт, Тюремні ВІРОК, ухвали про депортацію ... Зібрано квартальна Фотоархів и прежде 200 експонатів для музею. "Інститут створі комп'ютерний архів, аналогів якому немає у Европе: КОЖЕН, хто має доступ до інтернету, может попрацюваті з копіямі документів та послухаті живий голос людей, Які діляться своим досвідом підпільного життя", - розповідає секретар ІІЦ Оксана Москаль. Такі Відомості Потрібні НЕ Тільки богословам та історікам, а й соціологам, психологам, етнології. Даже філологам - Аджея в записах зберігаються Особливості мови.

Аудіоархів Інституту найактівніше поповнюють студенти Українського католицького УНІВЕРСИТЕТУ. "Студенти мают Спеціальний курс" Історія підпільного життя Української греко-католицької церкви ", їм доручають зустрітіся з людьми, Які потерпілі, и за ПЄВНЄВ методикою взяти в них Інтерв'ю. Потім УСІ Такі Інтерв'ю каталогізують и поміщають на веб-сторінку ", - розповідає проректор УКУ Тарас Добко. Четвертокурсники мают заняття з методології усної історії і на Основі своих запісів пишуть Невелички наукову працю. Аналітічні Дослідження за матеріалами архіву ІІЦ пишуть такоже Знані науковці, богослови. Інститут співпрацює з різнімі організаціямі, нещодавно брав участь у великому проекті, організованому Конференцією австрійськіх єпіскопів и центром у Будапешті. Тоді порівнювалі Розвиток релігійного життя в странах Центральної та Східної Європи, что перебувалі под впливим комунізму. Було 15 тем iз різніх аспектів життя, Наприклад, "Жінки, миряни, молодь", "Духовенство и єпископи", "Народна релігійність". За цімі темами простежувалі генезу розвітку Церкви до комуністічного режиму, во время и после нього. І визначавши, наскількі спадщина підпілля впліває на сучасність, Які проблеми удалось подолати и Які Завдання ще стояти перед Церква і суспільством.Ікона з радянського прапора

"Співучий, найцікавішій експонат Нашої виставки - це іконка, вишита на засланні червоними и золотавості нитками, взятими з ... совєцького прапора. Є такоже вервечки, Виготовлена ??цією ж жінкою в тюрмі - з черствого хліба, нанізаного на ниточку кісточкою з риби ", - розповідає Оксана Москаль, показуючі раритети періоду підпілля в Експозиції Інституту истории Церкви. За склом - рукопісні Молитовник, змайстровані в концтаборах хрестики, священічі ризи з традіційнім Українським орнаментом, вишиті жінками на засланні. Стіхір, напевне, найменший в мире, виготовленя Зі стрічкі, якові зазвічай вплітають у коси дівчата. Цю необхідну для священика Річ, за потребою, можна Було легко сховаті. Найменша в мире чаша, ее верхня частина Виготовлена ??з бойової гільзі, а нижня - з котушкі для ниток.

У одній iз вітрин віставлені РЕЧІ, Які забирали во время обшуків, - ікони, Святе Письмо, історичні книги. Один iз найбiльш вражаючіх експонатів - номер, вибитим на Шматко полотна, Який нашивали в'язня (і мирянам, и священику, и єпіскопам) у РАДЯНСЬКА концтаборі-на грудях, на спіні, на колінах и на шапці. Щоб при втечі їх відразу можна Було впійматі. Місцевіх мешканців "попереджувалі", что до них везуть особливо небезпечних злочінців. Колі люди розпитував, наскількі смороду Небезпечні, їм пропонувалі посмотреть на цифри концтабiрного номера, Мовляв, стількох убивши арештованій. Спочатку заслання закидали камінням. Згідно Ситуація змінілася, стосунки місцевіх жітелів Зі священиками стали тіснішімі ї теплішімі. Багато священнослужітелів НЕ Хотіли вертатіся в Україну, бо розумілі, что в підпіллі їх переслідуватімуть, а далі, чем смороду є, їх вже не зашлють.

Частина Експозиції розповідає про життя жінок на засланні - монахинь, мирянок, дружин и дочок священіків. "Відому монахиню Йосипу Вітер, якові допітувалі 40 разів, побили так, что на ній Не було живого місця, - розповідає, показуючі фото, пані Оксана. - Вона у войну переховувала євреїв и булу Визнана Праведником світу. Iз заслання повернулася з настількі підірванім здоров'ям, что невдовзі померла ". Обличчя віруючіх жінок на табірніх Фотокартка - сяючі, спокійні. На засланні смороду нишком Виготовляю одна одній даруночкі - листівки, сувеніри, вишиванки. Кілька стендів розкрівають життя Церкви в підпіллі, на теренах України. Це документи підпільної семінарії, свідчення про навчання, свяченим. На фото не видно облич, даже Якби ЦІ світлини опінію в руках "органів", то Нікому НЕ завдан б Шкода.

Окрема тема - вихід Церкви з підпілля напрікінці 1980-х років. Демонстрація УГКЦ у Москві, во время відзначення 1000-ліття Хрещення Русі. Тоді світ довідався про найбільшу в мире Заборонений Церкву. Масові походи у Львові на качану 1990-х, абі домогти легалізації и Визнання ... Для УГКЦ Це вже - історія. Утім чекаємо, коли ж цею досвід Української церкви увіллється в соборну нас немає Держава і стане доступним для студентов, школярів и всех, хто прагнем знань, - у популярних книгах, фільмах и радіопередачах. І, звісно ж, в експозіціях державних історічніх та краєзнавчіх музеїв України.

ДОВІДКА "УМ"

Головна мета, якові ставити Інститут истории Церкви, відроджуючі церковну нас немає як повноправну дісціпліну, - це плекання майбутніх історіків Церкви, Формування історічної школи, яка досліджувала б спадок усіх українських конфесій у контексті Вселенський християнства.

"Україна Молода"