Відео дня
Хабарів даішникам київські водії більше не дають. Сенсу немає
Попрацювавши всього день у формі сержанта столичної державтоінспекції, наш кореспондент був шокований безправ'ям її співробітників
Водії представляють даішну життя як щось райське - прохань від порушника до порушника і неквапливе пощипування грошенят. Все це, звичайно, не більше ніж світла дитяча мрія. Нещодавно мені довелося прожити день у формі інспектора ДАІ. Чарівну можливість перевтілитися в сержанта ДПС надало нове керівництво УДАІ Києва. Задачу нашій групі з трьох осіб поставили саму бойову - їздити по столиці і розкривати злісні порушення правил дорожнього руху. У перший момент я навіть трохи запанікував: скільки ж часу пройде, поки ми випадково натрапимо на порушника? Сяк багато не навскриваешь! Але мої молоді напарники Віталік і Ярослав були незворушні - мовляв, дай тільки виїхати за ворота полку ДАІ. Справді, куди ми ні напрявляются свій патрульний "жигуль", порушники буквально плуталися і кишіли під ногами."Якщо водій не визнає своєї провини, інспекторам доводиться писати рапорт до протоколу"
Не минуло й кількох хвилин, як на швидкісній трасі, де народ носиться як божевільний, якийсь дідуган на "Шкоді Фабії" жваво розвернувся через подвійну осьову лінію. Дідусю виявився єдиним простаком за цілий день, якого хоч трохи налякав вигляд протоколу. "Хлопці, навіщо протокол, давайте так", - почав був нити дід, але Віталій вже закінчував заповнювати бланк. Пізно схаменувся, діду! До речі, ветеран був єдиним порушником за весь день, хоча б зробили спробу нам щось запропонувати. Решта - і круті, і прості - не бажали давати нічого! Пиши, мовляв, начальник, протокол - все одно нам нічого не буде! Скільки там у тебе штраф - вісім гривень? Міф про хабарі рухнув на очах. Я, каюсь, грішним ділом думав в ДАІ підзаробити. Представляв, як воділи соромливо тикають мені книжечки з правами, де між сторіночок ховаються хрусткі новенькі десятки і двадцятки гривень. Куди там! Народ знахабнів остаточно і хабарів не дає з принципу. Повне розчарування прийшло після того, як Віталік запропонував з'їздити на Житомирську трасу "постріляти машинки", а якщо бути точним, перевірити за допомогою спецприладу "Сокіл", з якою швидкістю рухаються автомобілі при під'їзді до столиці. На ділянці траси, де ми "залягли", стояв знак "60". Правда, менше вісімдесяти не їхав ніхто. Але ми працювали "чесно" - стопорили в основному тих, хто йшов 110-120. Цілі штрафувати всіх підряд не було - хотілося просто змусити людей знизити швидкість. Але ось невдача! У першому ж пійманому "мерсі" виявився нардеп.
- Культурно поговорив, - задоволено сказав Віталій, - а міг би й накричати, мовляв, чого, сержант, погони тиснуть? Зараз взагалі народ спокійніше став. А раніше: відкривається віконце, а звідти ... такого наслухаєшся!
У наступному крутому "мерсі" їхав милий дядечко - за документами співробітник служби економічної безпеки. Коротше, з "мерсами" нам не щастило, і ми переключилися на джипи. Господар першого з них каявся і пропонував "при нас передзвонити своєму другові - заступник начальника обласного ДАІ". Але, як мужик не старався, додзвонитися не вийшло. Від образи він мало не розплакався - довелося зглянутися. Ще один господар джипа вийняв посвідчення дружинника ДАІ, куди Ярослав записав попередження і відпустив. Нарешті нам вдалося "оформити" хоч одного крутого "пацана" на дорогущем джипі "БМВ Х5" з номерами Верховної Ради. Знущався він над нами хвилин п'ятнадцять. Задирався з Віталієм, доводячи, ніби той подряпав портупеєю дверцята машини. Наприкінці "пацан" начірікал в протоколі, що не згоден з рішенням інспектора.
- Віталік, - кажу, - дай мені пістолет, я йому хоч шину прострелю!
- Спокій! - Почали усміхатися хлопці. - Ми теж такі гарячі були, коли тільки прийшли в ДАІ працювати ...
Напарники трималися, але на душі було невесело: до кожного протоколу, коли водій не визнає свою провину, інспектору доводиться писати рапорт. І командир за такі протоколи за голівці не погладить ...
- Скаже, непрофесійно працювали, не змогли переконати водія, - зітхнув Ярослав. - А що нам, на коліна перед водіями ставати?
Ми оформили ще парочку протоколів - народ сперечався, відмовлявся впізнавати свою швидкість на "фарі", нарешті просто тиснув на жалість, але от грошей не пропонували! Що за народ?! Чи готові принижуватися, прощення просити, аби десятку на штрафі заощадити! Майже всі порушники їхали чи то в лікарню, чи то з похорону, чи то в гості до начальника ДАІ. Велику частину ми (а що робити?) Попереджали і відпускали. У кожного були свої переваги. Поважаючий старість Ярослав віддавав права водіям похилого віку, жалісливий Віталік прощав тих, хто сьогодні когось поховав.
- Знаєш, - зізнався Віталік, - я навіть одного п'яного якось відпустив. Мужик-афганець. Інвалід. Приїхав ховати батьків. Зізнався, що випив.
- А ти впевнений, - кажу, - що він не набрехав?
- Ні, - відповів Віталік, - це ж видно ...
З легковиків Віталік переключився на автобуси, перевіряючи у них техогляд, який ті повинні проходити кожен квартал. Хотів було покарати водія ЛАЗу, але на вулицю з салону виповзла старенька, показала квиток і прошамкала, мовляв, спізнюється на потяг. Ну що з нею будеш робити!"Ми можемо тільки просити прибрати машину з-під знака або викликати для цього евакуатор"
Другим місцем нашого "патрулювання" була парковка у торгового центру "Мандарин-плаза". Місце це сумно відоме тим, що круті машини паркуються тут в два ряди, майже повністю перекриваючи рух. Зазвичай стоїш у пробці на бульварі Шевченка і подумки матюкаючись цих хлопців на джипах, яким наплювати на всіх інших водіїв.
Усередині "Мандарина" є парковка, але народу в "мерсах" тисяч за сто, видно, шкода кількох гривень - от і шикуються перед входом. У торгового центру вже чергував молодий сержантик. Але круті, схоже, не звертали на нього жодної уваги.
- А ви спробуйте самі з ними впоратися, - посміхнувся сержантик.
Що ж, стукаємо у віконце тонированной "Тойоти Камрі". Сонний господар машини приїхав з Донецька і дуже здивований, з якої статі його турбують. "А де ж мені стояти?" - Цідить він крізь зуби. Машина виявилася не його - донецький поліз у багажник за довіреністю, довго там рився. Здавалося, він зараз дістане обріз і застрелить нас під оплески інших "крутелики".
- Документи в порядку, - сказав з полегшенням у голосі Ярослав, - але стояти тут не можна ...
Донецький щось хмикнув, заліз у машину і ... не зрушив з місця!
- Самі ми можемо вмовляти, просити, а змусити прибрати машину - ні! - Сказав Ярослав. - Парковка - "дрібне" адмінпорушення. Штраф максимум 8,5 гривні. Правда, зараз можна викликати навантажувач.
Останнім часом у інспекторів з'явилося сильне зброю проти злісних порушників правил парковки - евакуатори, що належать мерії. З їх появою інспекторам стало легше працювати "по стоячому", тобто боротися з водіями, які кинули свої машини під знаком "зупинка заборонена". Зазвичай, помітивши інспектора, такі водії не сідають в автомобіль, а прогулюються поблизу, чекаючи, поки міліціонер піде ...
- Господаря машини від звичайних перехожих я легко відрізню, - говорить Ярослав, - для цього досить підійти до машини, а потім обернутися і подивитися навколо. У цей момент власник автомобіля коштує, пильно дивлячись на тебе.
- А як змусити його підійти?
- Викликати евакуатор! - Сміється Ярослав. - Тоді він швидко з'явиться. З погрозами на тебе кидається."За пияцтво зараз навіть права не забирають"
Ми збираємося від'їжджати від "Мандарина". Раптом на центр дороги задом, ледь не потрапивши в автобус, вилітає чорний джіпчік. За кермом дамочка, перелякана до смерті. Починаємо з'ясовувати - виявляється, права вона отримала три тижні тому. Від страху дамочка повністю забула, як управляти машиною.
- Ось нонсенс, - каже Віталик, - права у людини в порядку, але їхати вона не може. І що з нею робити? А взагалі різні жінки бувають. Одна в наш патрульний "жигуль" врізалася. Передок весь знесла. Каже, я грошей більше заплачу, але ви і свою, і мою машину ремонтувати будете ...
Радіостанція в кишені у Ярослава передала повідомлення про розбійний напад. Розшукувався чорний "Деу Ланос".
- От би, - кажу, - зловити! Чим нас тоді нагородять?
- Премію дадуть, - сказав Ярослав, - сто п'ятдесят гривень. Я ось викрадача один раз затримав, мені дали.
- А зарплата у вас яка?
- У мене 550 гривень, - сказав Ярослав, - а у Віталіка 400. Його на рік "оштрафували" - премію зняли. Нас дуже серйозно перевіряють - і свої, і СБУ.
Жодного п'яного за весь день ми так і не виловили. Але хлопці заспокоїли: підемо в нічну зміну - наловимо. Народ розслабився, у п'яного навіть права не забирають. Можуть лише відвезти машину на штрафмайданчик. Забираєш її і їздиш знову. А суд, якщо відбудеться, призначить тобі штраф 250 гривень ...
Начальник УДАІ Києва Анатолій Павловський: "Що може зробити міліція, коли люди вбивають самі себе?"
Страшно, що водії-порушники не просто не підтверджують, але і не усвідомлюють свою провину. Ну порушив, мовляв, а що таке? Проїхав на червоне, але ж машин поруч не було! Але будь-яке порушення може привести до страшного ДТП. Для прикладу, дев'ятого травня з п'яти ДТП в трьох випадках водії самі себе вбили. Одна машина врізалася у відбійник, інша налетіла на перешкоду. Загинуло кілька людей. А адже всі, хто порушує, впевнені, що з ними нічого подібного не трапиться ...
Тарас Ткачук, "Факти"