Попахує шантажем

І знову ми бачимо, як російський лідер Володимир Путін стверджує, що ні про яку політику мова не йде - просто Україна повинна платити за рахунками, і, якби вона це робила, "Газпром" не загрожував би їй рішучими заходами.

Що ж, може бути, так воно і є. Звичайно, в боротьбі України з "Газпромом" присутній певний фінансовий аспект, і немає нічого дивного в тому, що Москва всіляко намагається витягти максимум прибутку зі своїх чималих енергетичних ресурсів.

Але якщо світ дивиться скептично на роз'яснення Путіна, то звинувачувати в цьому Росія може тільки саму себе. У січні 2006 року було абсолютно ясно, що "Газпром" погрожував заморозити Україну тому, що Кремль намірився покарати саме жителів цієї колишньої радянської республіки, в якій Росія ще прагне показувати свою імперську владу. Вони жорстоко завинили перед нею, наважившись обрати власне, прозахідний "помаранчевий" уряд - при тому, що Путін всіляко наполягав на іншому варіанті.

Тому немає нічого дивного і в тому, що і в Європі, і в Україні багато хто питає себе: якщо на цьому тижні в Києві закінчиться газ, то чи не буде хоча б однією з причин такої події рішучість України вступити в НАТО - при тому, що Москва цього дуже не хоче? Якщо синій квітка газу на плитах українських господинь згасне в той самий момент, коли літак їхнього Президента Віктора Ющенка приземлиться в Москві - ніхто не сумнівається, що візит вийде нелегким, - це буде воістину класичний зразок чорного гумору по-кремлівськи.

Ми можемо лише спостерігати за подіями, сподіватися на краще і вірити Кремлю, що стверджує, що країни Західної Європи не постраждають через погану поведінку України. Але факт залишається фактом: Європа дозволила собі, сама не усвідомлюючи цього, впасти в усі зростаючу енергетичну залежність від Росії, і ці відносини вже сьогодні не дають нам можливості впливати на Кремль - не кажучи вже про те, щоб критикувати його.

У 90-ті роки Європа розробляла плани диверсифікації джерел нафти і газу за допомогою Азербайджану, але по неприпустимою дурості вони були покладені під сукно. Росія ж тим часом не пропускала жодної можливості посилити свої монополістичні позиції. Взявши на озброєння старий принцип "розділяй і володарюй", вона почала з того, що спроектувала газопровід Nord Stream безпосередньо до Німеччини в обхід протестуючої Польщі. Цього року Кремль уклав відразу кілька вдалих угод і на Балканах, тим самим ще більше ускладнивши розробку будь-яких енергетичних стратегій в рамках всього ЄС. Тільки за минулий місяць була на корені скуплена компанія NIS, фактично уособлює весь бензиновий бізнес Сербії.

Політичні наслідки економічної залежності Європи від російських нафти і газу очевидні: це і непротивлення шантажу по Косово, і пасивність перед обличчям загроз на адресу країн Балтії, які приймають часто кричущі форми. А що до України - швидше за все, все як-небудь утворюється. Правда, ми на це навряд чи якось зможемо вплинути.