Митні сутінки

Митний союз скорчив Україні гримас у - його комісія прийняла рішення з антидемпінгових мит на сталеві і нержавіючі труби з України, скловолокно і частина машинобудівної продукції. Відбулося те, про що попереджав нещодавно прем'єр Путін: "Митний союз буде змушений ввести ряд обмежувальних заходів щодо продукції з Україна ". Збувається і застереження президента Медведєва: "Якщо Україна, наприклад, вибере європейський вектор, то їй, звичайно, буде важче знаходити якісь розв'язки в рамках Єдиного економічного простору і Митного союзу, в якому беруть участь Росія, Казахстан і Білорусь". Власне, таке рішення комісії МС особливої ??новиною не стало. У лютому с. р. уряд Росії вже прийняло рішення про підвищення мит на ввезення труб з України. А в грудні минулого року Путін поставив Київ перед дилемою: якщо Київ не приєднається до Митного союзу чи ЄЕП, то Москва має намір вестиме політику поступової відмови від покупки трубопрокату. А якщо врахувати, що в травні в Мінську Росією, Білоруссю та Казахстаном було підписано угоду про створення зони вільної торгівлі між країнами МС, то такі превентивні захисні заходи щодо України є обгрунтованими. Експерти називають це синхронізацією захисних заходів. І цьому є пояснення: українська металопродукція, за визнанням російського прем'єра, часто дешевше російської. Адже в квітні с. р. під час київської зустрічі Миколи Азарова з Володимиром Путіним наш прем'єр просив не вдаватися до обмежувальних заходів в рамках МС стосовно України. Більш того висловлював надію, що РФ "перегляне рішення від 31 січня поточного року про збільшення ввізних мит на українські труби, а також вирішить проблему із застосуванням вилучень і обмежень по відношенню до українських товарів".

Чи не здійснилося. Не збулося. А по-іншому і не могло бути. Правила та вимоги, що існують в рамках МС, припускають як захисні заходи щодо ринків трьох країн, так і їх узгоджені дії.

І хоча в Кабміні уповноважений по співпраці з РФ, країнами СНД і ЄврАзЕС Валерій Мунтіян покладається на майбутню зустріч 7 червня прем'єр-міністрів України та Росії з метою пошуку компромісного рішення, навряд чи його варто очікувати. Для "троїстого союзу", на відміну від України, дилема не варто: або Київ з нами, або ми проти нього. Надія на те, що рішення комісії МС забуксує при укладенні урядами трьох країн відповідних міжнародних договорів з Україною (що обов'язково для вступу його чинності) досить примарна. Як і малоймовірна реалізація ініціативи голови підкомітету Верховної Ради з питань міжнародної економічної політики Олексія Плотнікова про поширення з нашого боку "захисних заходів відносно продукції однієї з країн Митного союзу на всю організацію". Подібний сценарій означав би одночасний початок "митної війни" на три фронти - в російсько-білорусько-казахстанському напрямках. Вихід, схоже, один: сідати за стіл переговорів і домовлятися. 7 червня це спробує зробити Азаров з Путіним. Але що це дасть? Усі попередні переговори на цю тему ні до чого суттєвого і влаштовує обидві сторони не приводили. ВВП під час квітневого візиту обіцяв Києву серйозні вигоди. За розрахунками Інституту народногосподарського прогнозування РАН, поліпшення умов торгівлі з трьома країнами принесе в український бюджет щорічно додатково 6-10 млрд дол А це, мовляв, дозволить поліпшити торговельний баланс, зменшить дефіцит бюджету і дасть істотну надбавку для виконання соціальних програм. Однак, при укладанні харківських угод і зменшення ціни на 100 дол за кожну тис. куб. газу також йшлося про "дотування української економіки російської на суму не менше 4 млрд на рік". Крім того, прогнозувалося зменшення українських тарифів на ЖКГ. Але мільярди "розчинилися" у бюджетному потоці, а тарифи пішли в ріст. Причина - нещаслива базова газова формула в 450 дол за тисячу "кубів", яка і звела по суті нанівець для нашої економіки та її громадян переваги від харківських компромісів. Безумовно, стрижневим моментом нинішніх переговорів щодо співпраці в рамках ЄЕП і умов зближення з МС буде газ. Але зменшити його ціну шляхом вступу до Митного союзу - значить, перекреслити чотири роки переговорів з Євросоюзом про зону вільної торгівлі. А пункти цього документа вже узгоджені, за різними оцінками, від 95 до 97%. І відмовитися від МС - неминучі очевидні втрати. Ціна питання за великим рахунком - мита. Якщо вони маленькі (а в умовах ТС діють єдині тарифи для трьох держав, скасовується митне оформлення вантажів і багажу, діє загальний режим по імпортного мита - 10-15%), то підвищується конкурентоспроможність продукції, що експортується. Що ми експортуємо? В основному метал, хімію, сільськогосподарську та машинобудівну продукцію. При створенні ЗВТ з Європою хімічна галузь буде поставлена ??на грань виживання - в ??собівартості виробництва мінеральних добрив 90% припадає на російський газ. Прогнозована раніше ціна третього кварталу блакитного палива в 313 дол, сьогодні вже наближається до 350, а при таких витратах вітчизняним "хімікам" не вижити. З іншого боку, вступ до Митного союзу стане обмеженням для експорту металопрокату на європейські ринки. Невтішні тенденції і щодо сільгоспвиробництва: ЗВТ "доб'є" вітчизняного аграрія, враховуючи застарілі технології і низьку продуктивність праці. Тим часом і надіям на якісне оновлення нашого машинобудівного комплексу разом із збільшенням високотехнологічної та наукомісткої продукції в умовах співробітництва в рамках МС та інтеграції в ЄврАзЕС не судилося збутися. Словом, куди не кинь - всюди клин. Для високотехнологічного Заходу ми залишимося ринком збуту продукції і дешевої робочої сили, а для "сировинного" Сходу - "західною околицею". Коли високі ризики економічних втрат і немає однозначної інтеграційної вигоди, вся надія на мистецтво неможливого - переговори. Якщо Україні вдасться добитися від ЄС вигідних для країни умов вільної торгівлі, а з Митним союзом домовитися про прийнятні митах, то і створення ЗВТ і співпрацю з Росією, Білоруссю і Казахстаном за формулою 3 +1, може виявитися тією самою золотою серединою, яка на даному етапі і в близькотерміновій перспективі максимально відповідає інтересам країни. Зрештою, у світі існує близько 300 економічних союзів, а деякі країни беруть участь одночасно в 2-3 утвореннях. ... І все ж: чому Росія настільки наполеглива в прагненні долучити Київ до тріумвірату? Відповідь лежить на поверхні. Ще в березні на прес-конференції за підсумками Міждержради ЄврАзЕС і засідання Ради міністрів Союзної держави Путін, відповідаючи на питання про переговори щодо створення зони вільної торгівлі між Україною та ЄС, зробив багатозначну заяву: "Рівень митного захисту, який Україна вимовила собі при вступі до СОТ більш ніж в два рази нижче, ніж наш єдиний митний тариф (між Росією, Білоруссю, Казахстаном. - Авт.). І навіть у разі приєднання Росії до СОТ на тих підставах, які ми зараз для себе визначили з партнерами по переговорах СОТ, він майже не зміниться. Він буде в два рази вище, ніж український, - підкреслив російський прем'єр. - Це означає, що якщо Україна створить зону вільної торгівлі разом з Євросоюзом і змушена буде поступитися за багатьма позиціями, чутливими для української економіки, то вона, зрозуміло, розраховуватиме на те, що ці товари підуть на російський ринок. А ми не зможемо цього дозволити собі зробити ... У цій ситуації Росія змушена почати вибудовувати кордон ... Не треба бути експертом, щоб зрозуміти, що наслідки будуть важкими ". На думку ВВП, це поганий сценарій розвитку подій, враховуючи характер відносин України та Росії. "А ось вести переговори з Євросоюзом у форматі Єдиного економічного простору, або Митного союзу - це зовсім інша справа, і позиції зовсім інші, набагато більш виграшні". Так Росія вустами Путіна ратує за приєднання України до МС - як першого етапу економічної інтеграції, за її участь у ЄЕП і ЄврАзЕС, а потім - колективні переговори представників Росії, України, Білорусі, Казахстану щодо створення зони вільної торгівлі з ЄС. Іншими словами, українська формула 3 +1 означає спочатку отримання зони вільної торгівлі з Європою і розширення співробітництва (на скільки це дозволено по юридичним нормам і економічним вимогам ЄС) з Митним союзом, а російська все те ж саме - тільки у зворотному порядку. Таке собі різновекторний рух "назустріч" один одному. Як б не розминутися і не залишитися при своїх інтересах ...