Українська "труба": пацієнт швидше живий?

У перших числах квітня починається будівництво одного з "конкурентів" української газотранспортної системи - газопроводу "Північний Потік", який призначений для транспортування російського газу до Німеччини та інших європейських країн в обхід України. З 2007 року йде робота над створенням ще одного газопроводу-"конкурента" - російсько-італійського проекту під назвою "Південний Потік", який планується ввести в експлуатацію в 2015 році.

"Обозреватель" задався питанням: кому буде потрібна українська ГТС, та ще й не в кращому технічному стані, при наявності таких потужних обхідних маршрутів?

Своєю думкою з цього приводу з "Обозом" поділилися: колишній уповноважений Президента України з міжнародних питань енергетичної безпеки Богдан Соколовський та експерт з енергетичних питань Центру Разумкова Володимир Омельченко .

Прямий конкурент українською ГТС - російсько-італійський проект "Південний Потік"

Богдан Соколовський заспокоїв: "Північний Потік" не є "прямим конкурентом" української ГТС - і навів ряд аргументів. Так, за його словами, цей газопровід спочатку не планувався для транзиту газу, який на сьогоднішній газ тече по українських трубах. Крім того, "Північний Потік" - аж ніяк не оптимальний шлях для "газу, видобутого на Штокманівському родовищі". Тим більше, що є сумніви щодо того, що це родовище запрацює в найближчі роки. "Штокманівське родовище потребує великих капіталовкладень, а у зв'язку з фінансовою ситуацією зацікавлених сторін його освоєння перенесено на 2017", - розповів він.

У експерта немає сумнівів у тому, що газопровід буде побудований. Немає також сумнівів і в тому, що введення його в експлуатацію призведе до певного перерозподілу газу в українському напрямку. Але, "якщо говорити про економіку", "невигідно газ - чи то центральноазіатський, чи то газ з традиційних російських джерел - транспортувати НЕ через Україну, а через" Північний Потік ", - сказав він.

А от із "Південним Потоком" справи йдуть набагато серйозніше. "Економіки тут мало", - упевнений експерт. З іншого боку, він підозрює, що "певна логіка" полягає в тому, що "це прямий шлях до Туреччини і до країн, які лежать далі за маршрутом".

На жаль, цей газопровід, на думку експерта, можна назвати "прямим конкурентом" української ГТС, але все-таки для Богдана Соколовського "буде незрозуміло", якщо цей російсько-італійський проект буде реалізований. Зокрема, тому, що Україна довела російській стороні, що є "надійним транзитером" її природного ресурсу. Що стосується технічного стану українського газопроводу - його можна порівняно недорого відреставрувати. А щодо нібито має місце бути "несанкціонованого відбору" російського природного газу на території України, ще колишнім Президентом Ющенком було запропоновано здійснювати міжнародний моніторинг за українською ГТС, щоб відкинути всі інсинуації щодо цього.

Відносно "Північного Потоку" Володимир Омельченко на 80% погодився з оцінкою колеги. Але додав, що ідея обох потоків, беручи до уваги Енергетичну стратегію Російської Федерації, полягає в прагненні нашого північного сусіда стати "центром розподілу всіх газових потоків на євразійському просторі".

Українська ГТС нічим не гірше ГТС Росії

"Українська ГТС повністю відповідає нормам, які закладалися при її проектуванні", - так Богдан Соколовський оцінив технічний стан української "труби". Разом з тим, він визнав, що норми ці ще радянського зразка і давно застаріли, і "українську ГТС необхідно модернізувати - грунтовно, глибоко і доводити до європейських стандартів".

Експерт розповів, що рік тому "більш сорока компаній з 25 країн світу" запропонували свої послуги у модернізації української ГТС. "Спільна заява передбачало також участь і Росії, але жодної пропозиції з російського боку не надійшло", - додав він.

"Українська ГТС нічим не гірше ГТС Росії", - запевнив Володимир Омельченко. Експерт визнав, що вона, безсумнівно, вимагає модернізації на загальну суму "до 3 мільярдів доларів". Але, за його словами, головна проблема української "труби" - проблема управління. "Незважаючи на те, що ГТС генерує найбільшу масу грошових потоків, в сам" Укртрансгаз "надходить дуже мало коштів для інвестицій у газотранспортну систему" ??- порядку 1,5% всіх доходів НАКу. Цього явно недостатньо для того, щоб "займатися модернізацією газоперекачувальних агрегатів, підвищувати ККД, займатися переоснащенням підземних газосховищ, підвищувати їх продуктивність, проводити реконструкції і т.д."

Володимир Омельченко впевнений, що, насамперед, необхідно підвищити "якість управління" української ГТС, провести реформи, передбачені Брюссельською декларацією і директивами Євросоюзу, і зробити "Укртрансгаз" самостійною структурою, яка в змозі сама розпоряджатися своїми коштами.

У найближчі 5-7 років річний обсяг споживання газу можна скоротити до 35-40 мільярдів кубометрів

Чи може Україна - нехай не в найближчій, але хоча б у середньостроковій перспективі - розраховувати на стовідсоткове забезпечення своїх потреб власним природним газом? Відповідаючи на це запитання читача "Обозревателя", Богдан Соколовський сказав: "може, але хто нам дасть видобувати власний газ?"

Він розповів, що, згідно з офіційними даними, на сьогоднішній день Україна видобуває 20 мільярдів кубометрів власного газу на рік. Але Богдан Іванович згоден з думкою більшості експертів, що ця цифра занижена. Насправді, газу видобувається набагато більше, просто "працює так звана тіньова економіка".

З іншого боку, жоден уряд не приділяло належної уваги видобутку власного газу. Більш того, за всі роки незалежності не було зроблено "практично нічого або дуже мало", щоб скоротити обсяги споживання газу вітчизняними підприємствами хімічної та металургійної промисловості. Богдан Соколовський бачить тільки один вихід із ситуації: перепрофілювати енергоємні виробництва і "не боятися підвищувати ціну на газ".

Таким чином, перепрофілювання енергоємних виробництв, економія природного газу та організація видобутку власного газу (включаючи і сланцевий газ, якого достатньо у карпатському регіоні) дозволить зменшити річний обсяг споживання газу в найближчі 5-7 років до 35-40 мільярдів кубометрів, - упевнений Богдан Соколовський .

Володимир Омельченко також визнав, що розробка нових родовищ газу надзвичайно дорога. Так, за його словами, "вартість однієї глибоководної свердловини у Чорному морі перевищує 50 мільйонів доларів". Експерт додав, що шельфи Чорного і Азовського морів найменш досліджені на предмет наявності на цих територіях запасів газу та нафти. Тому він не здивується, якщо одного разу "частина Чорного моря перетвориться на Південне".

Експерт розповів, що багато іноземних інвесторів "проявляють велику зацікавленість" у розробці шельфів двох морів. Їх зупиняє тільки одне: "закони про використання надр прописані так, що основні пункти в них підпорядковані Кабміну". Уряду в Україні змінюються досить часто. Ніхто не може дати гарантії, що новий Кабмін не змінить умови для інвесторів. Тому Володимир Омельченко рекомендує "закріпити на законодавчому рівні основні пункти ліцензійних угод".

За великим рахунком, український НАК "Нафтогаз" міг би зайнятися пошуком і освоєнням нових покладів газу, але, як завжди, проблема в коштах. Щоб вирішити її, експерт пропонує "об'єднати всі вуглеводні активи в одну компанію, залишити за державою контрольний пакет в 50% +1 акцію, а на решту оголосити тендер". "Таким чином, ми отримали б потужний синергетичний ефект, а українська компанія в перспективі 3-5 років змогла б увійти до тридцятки найбільших добивних компаній світу і займатися видобутком вуглеводів не тільки в Україні, але і за кордоном".

Стенограму прес-конференції читайте тут

Читайте також:

Газові переговори - тест на щирість Росії

"Південний Потік" - прямий конкурент української ГТС

Дивіться відеосюжети за результатами прес-конференції:

Б. Соколовський: "Україна - надійний транзитер російського газу"

Б. Соколовський: "Досить поступатися Росії в газовій сфері"

Газпром вкладає гроші в Nord Stream