Відео дня
"Так!" Новому "дерибану"!
"Помаранчева" коаліція не дарма боролася за отримання реальних важелів влади в країні. Також недаремно Віктор Ющенко (не без участі пана Балоги і Ко) поміняв щодо принципового Анатолія Гриценка на поступливого і виконавчого Юрія Єханурова. Причому в поспіху були забуті елементарні пристойності і практично у відкриту при представленні нового міністра оборони було оголошено про початок нового бізнес-проекту у виконанні демократичних сил і самих "чесних" уряду і Президента.
Аргументи Президента
У своєму виступі 24 грудня Віктор Ющенко при представленні нового міністра оборони зажадав від військового відомства визначитися з підприємствами та іншими структурами, які йому "не потрібні".
" Я вимагаю від Міністерства оборони ретельно і якомога швидше переглянути існуючу структуру та інфраструктуру, яка використовується на цілі Збройних сил України. Прошу провести інвентаризацію і визначити, що потрібно міністерству для реалізації його завдання, а те, що не потрібно, віддати тим відомствам, які знайдуть цьому майну застосування ", - сказав Ющенко. " Я очікую від Міністерства оборони протягом двох місяців, що буде представлений перелік активів, які Міністерство оборони пропонує через Фонд державного майна передати або в національну економіку, систему інших міністерств і відомств, або включити в план об'єктів приватизації ", - сказав глава держави.
За словами Президента, близько третини оборонного бюджету через таку ситуацію використовується неефективно, ці кошти формально проходять через оборонне відомство, але не мають ніякого відношення до підвищення боєздатності української армії. Ющенко зауважив, що сьогодні на балансі Міноборони знаходяться сотні підприємств та установ, які не сприяють підвищенню бойової підготовки та поліпшення соціального статусу військовослужбовців. Він висловив переконання, що армія повинна більш раціонально ставитися до активів - починаючи від землі і державних підприємств, які на 60% завантажені, при цьому 90% цього обсягу виконується для інших замовників.
Для згладжування ситуації Президент зазначив, що він не підтримуватиме ініціатив, за якими майно міністерства оборони безкоштовно передаватиметься іншим відомствам. " Жоден актив не повинен зникнути з балансу ", - сказав Ющенко, зазначивши, що все майно Міністерства оборони належить державі, а не виключно міністерству.
Також Президент закликав завершити "проблемні відносини", між "Укрспецекспортом" і Міністерством оборони. "Укрспецекспорт" - одна з небагатьох структур держави, яка займається реалізацією військового майна. " Міністерство оборони цим відомство не буде ", - повідомив Ющенко. Водночас, він зазначив, що "Укрспецекспорт" може нормально працювати тільки за умови, коли Міністерство оборони своєчасно запропонує ті види озброєнь і боєприпасів, які сьогодні можна реалізувати на ринку військового озброєння. Зауважимо, що "Укрспецекспорт" очолює Сергій Бондарчук, також ставленик Президента, відданий йому особисто.
Спадщина
Наша країна при розпаді Радянського Союзу отримала колосальний сегмент його оборонно-промислового комплексу. Досить згадати, що в даній сфері було зайнято понад двох з половиною мільйонів чоловік, тобто фактично кожен десятий дорослий працездатний громадянин нашої країни. Щось із цієї спадщини "померло" відразу. Чогось це зробити "допомогли" інші, починаючи від нового українського бізнесу і закінчуючи "ворожими" спецслужбами і зарубіжними конкурентами, що не бажали поступатися позиції в прибутковому збройовому бізнесі. Але частина структур ОПК ціною неймовірних зусиль вижила і зараз навіть примудряється залишатися прибутковими підприємствами, що мають зарубіжні контракти і перспективи майбутнього на ринку.
Наша країна змогла зберегти багато компонентів ОПК, і на сьогоднішній день в Україні військову та спеціальну техніку виробляють близько 1,5 тис. підприємств. Підсумки 2007 року ще підводити важко, але 2006 дав поживу для роздумів. У всякому разі, згідно матеріалів з відкритих джерел, минулого року українські спецекспортери збільшили експорт озброєнь і військової техніки приблизно на 15%, досягши рівня 700 млн. дол., Не рахуючи виконаних замовлень від силових відомств країни.
Більшість з того, що залишилося в держвласності, зараз розподілено в основному між трьома відомствами: Мінпромполітики, Національним космічним агентством і Міноборони.
Прихід до влади команди Анатолія Гриценка призвів до перегляду згаданого Президентом списку підприємств у складі відомства. Було заявлено, що профільні та перспективні підприємства залишаться у військовому відомстві і після 2010 року. За словами Анатолія Гриценка, тільки до кінця 2007 року із понад двохсот підприємств у складі Міноборони планувалося залишити близько 140. А до 2010 року - не більше 40 підприємств.
З виступу міністра оборони Анатолія Гриценка у 2006 році:
" Альо це буде ті, что Дійсно нужно збройно Силам. У Першу Черга, це ПІДПРИЄМСТВА ремонтного комплексу, Які ми завантажімо власними силами. Реформування держпідпріємств здійснюється за кількома безпосередньо. Перший - підготовка до пріватізації. Другий - ліквідація безперспективна предприятий. Третій - об'єднання кількох однопрофільніх под одним дахом, можливо з Утворення філій ".
Тобто Анатолієм Гриценко без жодних нагадувань від Президента був уже давно обраний шлях, озвучений Віктором Ющенком 24 грудня. Власне кажучи, ніхто не робить колишнього міністра оборони "білим пухнастим". Йому також можна задати ряд неприємних питань по суті. Але головна особливість його діяльності в даній сфері бачиться цілком раціональною: поступове позбавлення військового відомства від "баласту" дійсно зайвих держпідприємств і залишення в управлінні відомства найнеобхідніших.
Крім іншого, для військового відомства ці підприємства були можливістю наповнювати спецфонд свого бюджету, так як армія була змушена частково заробляти гроші сама. Також підлеглі підприємства в ході реалізації експортних контрактів дозволяли напрацювати технології та технічні рішення для модернізації озброєння і військової техніки власної армії. Що також дозволяло економити певні суми.
Політичний невтерпеж
Прийдешні президентські вибори обіцяють бути не менш гарячими, ніж попередні. Адже для деяких політиків сутичка належить не на життя, а на смерть, бо для сторони, що програла це означає відкидання на багато позицій назад. Та й до моменту голосування за майбутнього Президента все більше громадян країни зможуть розібратися з сутністю всіх бажаючих зайняти крісло керівника держави.
Тому цілком очевидно, що без фінансового підживлення, сильно обмілілої через перевибори в парламент, всім без винятку майбутніх кандидатів в Президенти думати про перемогу важко. Тут і згадали про нерухомість і десятках підприємств Міноборони.
Серед найбільш "ласих шматочків" можна назвати мережу ремонтних підприємств, на яких ремонтуються і модернізуються більшість озброєнь колишнього Радянського Союзу і яким "завалено" півсвіту. Також можна згадати цілком успішну авіакомпанію Міноборони: "Українську авіатранспортну компанію". Не встигли розпродати ще всі військові санаторії. Але зараз вони вже мають статус держпідприємств МОУ, а отже, цілком "вписуються" в проект позбавлення від них "рідним" міністерством.
Але навіть якщо без цього списку топ-підприємств отримати в ході приватизації за залишковою вартістю інший "мотлох" у вигляді "Воєнторг" і т.п., то "овчинка коштує вичинки". Це - нерухомість, земельні ділянки (як правило, в обласних центрах) і багато іншого. Така спадщина при грамотному підході дозволить "відбити" витрати і отримувати прибуток у своє задоволення.
Певні підтвердження планів посягань на майно Міноборони вже прозвучали. Так, Анатолій Гриценко в одному зі своїх недавніх інтерв'ю вже після відходу з військового відомства заявив, що певні сили прагнуть під прикриттям підготовки до чемпіонату "Євро-2012" без будь-якої компенсації прибрати до рук державні землі та нерухомість, вартість яких становить понад 1 мільярд гривень . У цьому т.зв. списку земель та нерухомості значиться і власність Міноборони, що знаходиться в межах Київського гарнізону.
Після вимушеного відходу Гриценко багато авторів та експерти викладали різні версії подій. Не намагаючись оскаржити правильність їх підходів, наберуся сміливості стверджувати, що всі аргументи на пояснення вчинку Президента меркнуть на тлі погоні за "золотим телям" або "куркою, що несе золоті яйця" (кому як більше подобається). Адже навіть найдемократичніша на світі коаліція хоче на щось жити і при цьому ще не забувати знаходити і вкладати інвестиції для свого політичного майбутнього.