100 днів уряду "камікадзе"

27 лютого Україна отримала новий склад Кабінету міністрів на чолі з Арсенієм Яценюком, а сьогодні, 5 червня, виконуються символічні перші 100 днів роботи цього уряду. Що змогли зробити за цей час 20 міністрів-"камікадзе"?

Перше: їм вдалося не стати власне камікадзе. Крім нерішучого в.о. міністра оборони Ігоря Тенюха, якому довелося зробити собі політичне харакірі менш ніж через місяць роботи, більше ніхто з членів Кабміну не був звільнений. Правда, деяким міністрам довелося утримувати портфелі в хитаються кріслах, але вони всиділи. Наприклад, в парламенті і на Майдані неодноразово звучала вимога відставки голови МВС Арсена Авакова , який діяв якось занадто повільно, а міністр АПК Ігор Швайка викликав гнів своїх підлеглих бажанням не руйнувати, а очолити старі схеми дерибану землі.

Друге: з подачі прем'єра Арсенія Яценюка країна затягнула паски : урізали пільги, заморозили зростання пенсій і зарплат, підвищили ціни на комунальні послуги, газ і електрика - всі ці важкі кроки робилися для того, щоб нашкребти 289 млрд гривень , які, за словами Яценюка, попередній уряд заклав у бюджет, абсолютно їх не маючи.

Пояси чиновники спробували затягнути і собі, та тільки якось невміло. Депутатам урізали пільги , але не всім і не все, спробували також продати урядовий автопарк , але на торги зареєструвався тільки один покупець, Ймовірно, населення настільки затягнуло пояса, що не готове купувати представницькі машини навіть по відверто низькою ціною.

Третє: уряд поступово навчилося ставити на місце Росію . Спочатку новопризначений в.о. глави МЗС Андрій Дещиця знайшов слова, щоб гідно відповісти своєму російському колезі Сергію Лаврову , прямо заявивши йому, що не тільки європейське, а й російське втручання в справи України вважається зовнішнім, а відповідно, неприпустимим.

Після цього церемониться з Росією перестали і військові, почавши нарешті відповідати на дії терористів на Донбасі, трупи яких, хоч вони, за словами Путіна, і не росіяни, вивозять чомусь в РФ.

Глава уряду також спробував припинити плазування перед Москвою через ціни на газ, правда, поки тільки на словах. Яценюк заявив про намір звернутися до Стокгольмського арбітражного суду, якщо Росія не припинить необгрунтоване підвищення ціни на блакитне паливо для України. При цьому "Газпрому" перерахували 786 мільйонів доларів боргу , який не викликає заперечень у української сторони, ця сума є розрахунком за газ за ціною 268,5 доларів за тисячу кубів.

Четверте: Кабмін Яценюка налагодив тісну фінансову дружбу з Заходом . Після лютневих подій допомогти Україні грошима не обіцяв тільки ледачий чи бідний, і уряду таки вдалося, зібравши з миру по нитці, отримати більше 5 мільярдів доларів. Більшість з цих грошей давалися під суворі умови і з вимогою направити їх на реформування країни, і, само собою, їх доведеться повертати. Але це потім, а зараз завдяки їм вдалося зупинити вільне падіння гривні, яке підняло курс долара майже в 2 рази і загрожувало дефолтом української національної валюти. Вирівнювання і відносну стабілізацію курсу гривні також можна віднести до успіхів перших 100 днів уряду.

П'яте: за цей період Україну вдалося істотно наблизиться до Європейського союзу . Ні в які конкретні кроки це зближення поки не вилилося, якщо не вважати чисто символічне підписання політичної частини Угоди про асоціацію, але на рівні зустрічей, обіцянок і заяв українських політиків дійсно стали сприймати набагато позитивніше і перспективніше.

Крім того, до кінця 2014 року українцям обіцяли безвізовий режим з країнами Шенгену, хоча для цього ще необхідно виконати ряд вимог, з якими, хочеться сподіватися, наш уряд впорається за що залишилися до Нового року ще два рази по 100 днів.

Успіхи успіхами, але є й проколи. По-перше, занадто повільні й обережні дії силовиків призвели до втрати Криму, і не варто списувати це на розкачку і постреволюційне притирання - занадто висока ціна за звикання до влади досвідчених політиків, які повинні були розуміти, на що йдуть, очолюючи революцію.

По-друге, обіцяне скорочення сектора держслужбовців і покарання корупціонерів так і не відбулося. Так, порушено кримінальні справи проти представників колишньої влади, підозрюваних у корупції; нам часто кажуть, що є кримінальні виробництва і проти корупційної риби подрібніше, але поки немає жодного факту покарання, за 100 днів ніхто не поніс реальної відповідальності. Припустимо, все затягується через ретельного слідства. Але що заважає скоротити число держслужбовців? Не інакше, як відсутність бажання це робити.

При цьому деякі міністри досконало оволоділи технікою маскування. За 100 днів про їх роботу невідомо майже нічого, вони не давали прес-конференцій і не були помічені в спробах діяти або щось міняти. Замаскувавши камікадзе стали віце-прем'єр Олександр Сич, міністр екології Андрій Мохник і міністр інфраструктури Максим Бурбак. Цікаво, а їхні безпосередні підлеглі відчули зміну влади?

У загальній складності традиційно для української політики за 100 днів роботи уряду перемогли благі наміри. Саме наміри - дій було явно менше, хоча деякі з них теж були благими.