"Екс" і місто

Формально стольний град Київ голову таки має. Хочай міра Леоніда Черновецького, Який, згідно сюжету каналу "1 +1", скуповує апартаменти в Ізраїлі, головою (в широкому СЕНСІ слова) назваті тяжко. Фактично ж містом керує очільник КМДА Олександр Попов. Що ж стосується цьогорічніх віборів нового міра, то дата їх проведення поклади від решение Верховної Ради. Йо (себто решение) парламент має ухваліті ще до того, як розійдеться на Літні вакації. Так стверджує спікер ВР Володимир Литвин. У очікуванні знаменної ухвали и не менше знаменної події згадуємо столичних мерів - тихий, что були до Леоніда Михайловича Черновецького та до Сан Санича Омельченка. Прінаймні, намагаємось вібудуваті галерею достойників "угліб віків". А галерея, между тім, виходе така.

Іван Фундуклей (1839-1852)

Мав посаду "Цивільного губернатора Києва" и Надзвичайно Багато Зробив для століці. На Власні кошти криво бруківкою Андріївський узвіз, побудував перший у городе фонтан. Звів будівлю Першої Київської Думи та Ланцюговим міст через Дніпро. Налагодиться роботу митниці міста, Покращена умови утримання арештантів у тюрмах. После повені 1845 року організував систему ДОПОМОГИ постраждалим - жертви стіхії отримай право на Матеріальні позики для Відновлення помешкання та ТИМЧАСОВЕ проживання у Контрактову будинку на Подолі. Фундуклей з власної кишені сплачував друк книжок про Київ (і сам безпосередно взявши доля у процесі їх написання). За наукові розробки БУВ Обраний почесним членом Київського університету.

Павло Демидов Сан-Донато (1870-1874)

Один Із найбільш відоміх российских бізнесменів ХІХ століття, власник Уральська рудніків, заводів та фабрик оказался на додачу такоже італійськім князем Сан-Донато (титул пожалуваний королем) та ... Київським столичний голова. Про Демидова-міра почти Нічого невідомо, окрім того, что обійняв ВІН свою посаду в 1870-му, а через кілька років отказался балотуватіся на Наступний каденцію, мотівуючі це неналежнім таборували здоров'я. Демидов займався меценатством - жертвував кошти на Відкриття у городе гімназій, училищ та Лікарень.

Василь Проценко (1901-1905)

Перший, очевидно, "корупційній" заходів. До того ж - неабиякий самопіарщік. Пробившись у депутати МІСЬКОЇ Думи з вихованців духовної семінарії, Проценко Очола комісію з будівніцтва Дніпровської гавані. Газети того часу звінувачувалі его у перевітраті бюджетних коштів та збагаченні на цьом проекті. Проценко ж, навпаки, зумів переконаті громаду у Власний непересічних заслуги - ВІН балотувався та переміг на вибор міського голови. Прот скандал переслідувалі его УСІ Чотири роки. Кіївського міра звінувачувалі такоже у тому, что водопровід, освітлення та міський трамвай ВІН за хабар передавши у руки предпринимателей-монополістів.

Іполіт Дьяков (1906-1916)

З 1902 року - депутат Думи, голова "театральної КОМІСІЇ". Спортсмен-аматор, АВТОМОБІЛІСТ. Захоплювався моделями літаків, на Які вітрачав безліч годині. За йо Правління Було Відкрито Педагогічний музей, а Комерційний інститут прийнять дерло студентов. Разом Із дружиною володів "Гранд-готелі" на Хрещатику.

Ян Гамарник (1919-1923)

Розділів Київ на п'ять районів та проклав Боярський "вузькоколійку".

Пантелеймон Свистун (1925-1927)

Життя репресованого та розстріляного у 1938 году Свистуна згадується у романі Івана Багряного "Сад Гетсиманський". На жаль, це Фактично ї усьо, что відомо про цього кіївського міра.

Юрій Войцехівській (1927-1932)

Увів в експлуатацію Київську районну електростанцію та змусів кіян брати доля у масових соціалістичних Змаганні.

Мері 30-х років

Із калейдоскопічною швідкістю за неповні дев'ять років на посаді міського голови змінілось шестеро мерів: Іван Воробйов, Василь Біструнов, Рафаїл Петрушанській, Павло Христич, Микола Пашко та Іван Шевцов. Дані про їхню Київську діяльність Фактично відсутні.

Олександр Мезько-Оглоблін (1941-1943)

Постать неоднозначна. БУВ столичний голова "при німцях" и НЕ втручався у політику окупаційної влади. Натомість зосередівся на господарстві: при ньом відновілі рух трамваїв та подачу електрики. За словами свідків, напередодні масових розстрілів у Бабиному яру намагався вступитися перед фашистами за євреїв, прот Німецький військовий комендант Еберхард вказано Мезько-Оглобліну на его Справжнє місце. После Звільнення Києва втік спочатку до Львова, а потім - за кордон.

Федір Мокієнко (1944-1946)

Про Першого післявоєнного кіївського міра довідники пишуть доволі пікантно: "Особлива уваг ВІН пріділяв збільшенню кількості кіївського населення, Яке за 1944-1946 роки зросло з 250 тисяч до 472 тисяч ОСІБ". Очевидно, йдет про повернення до рідніх пенатів евакуйованіх мешканців століці, забезпечення їх робот ТОЩО. Роль Мокієнка є НЕ Надто удячно: про цього столичного голову відомо ті, что ВІН "розчіщав Київ від Руїн". Масштабне будівництво мирного годині відбувалося Вже ні при ньом.

Федір Чеботарьов (1946-1947)

Відомій НЕ Надто Шляхетні вчінкамі у 1933-му, зокрема участю у "партійніх чистках". Як заходів Киева за рік Правління Зробив Небагато: відновів зруйновану автомобільний міст через Дніпро. А ще залиша по Собі НЕ НАЙКРАЩА пам'ять - як людина Надто Жорсткий та амбіційна.

Олексій Давидов (1947-1963)

Діяльність цього міра - це безліч плюсів и один Величезне мінус. З іменем Давидового пов'язане Відкриття метро, ??Яке у 1960 году Складанний з п'яти станцій на нінішній "Червоній гілці", а такоже побудова мосту Патона. (Тоді Вперше у світовій практіці півторакілометровій Перехід через водний простір створювалі методом електрозварювання). За часів Правління Давидового у Києві побудовали Нові житлові масиви Нивки, Русанівка, Березняки; відновлено роботу заводів та підпріємств, розбудовано Лінії наземного транспорту. При цьом, одначе, самє Давидовим Прийнято решение про Скиданом у Бабин Яр чотірьох миллионов кубічніх метрів рідкіх відходів, что спричинило 13 березня 1961 року Жахлива за наслідкамі Куренівську трагедію. Зсув грунтів тоді забравши життя кількох сотень киян.

Михайло Бурка (1963-1968)

"Батько" "хрущовок" та Київських стадіонів. Саме при ньом на околицях Києва начали зводіті чотирьох-п'ятіповерхові панельні будинки без ліфта та сміттєпроводу, котрі все одне були справжнім подарунки для мешканців міста, багаті з якіх НЕ малі власного житла и вдовольняліся Тимчасовими бараками.

Володимир Гусєв (1968-1979)

Побудував один Із найбільшіх на тій годину ЖИТЛОВО масівів - Оболонь. Ввів Поняття "заповідні зони", "зони охоронюваного ландшафту", "регулювання забудови" ТОЩО и свято дотрімувався духу й букви ціх зрозуміти. До Успіхів Гусєва слід Віднести Значне Розширення між міста, зведення Московського мосту та відкриття у 1977 году трьох станцій Куренівсько-Червоноармійської Лінії метро. Як партійній функціонер Гусєв сміліво відстоював Захоплення Києва перед віщим керівніцтвом СРСР.

Валентин Згурська (1979-1990)

Започаткував традіцію святкувати День Києва. Розпочав забудови Троєщіні, відкрів третю гілку метро, ??звів Південний міст. При Згурська відбуліся Дві відомі події - проведення групового футбольного турніру олімпіади-80 та відзначення (у 1982-му) 1500-річчя Заснування Києва. З іменем Згурська пов'язана з'явиться на площі Жовтневої революції (ніні - майдан Незалежності) фонтану "Дружба народів" (тепер на его місці - торговельний центр "Глобус"). Композіцію фонтану створювалі 15 скульптур, шкірні з якіх сімволізувала окрему радянську республіку. Згідно скульптури демонтувалі через НИЗЬКИХ художню Якість, а ще через Певний годину Із мапи міста Зник и фонтан.

Микола Лаврухін та Григорій Малишевський (1990-1991)

Коженая Із ціх діячів пробув на своїй посаді менше року и Нічим особливим НЕ вірізнявся. Втім, Микола Лаврухін - людина-пам'ятник: его іменем названо вулицю на Троєщині, де такоже зведам на его честь монумент.

Олександр Мосіюк (1991-1992)

Запам'ятався актом про Припинення ДІЯЛЬНОСТІ КПУ на территории Києва та розпоряджені демонтуваті пам'ятник Леніну на площі Жовтневої революції, якові тоді ж Було перейменовано на майдан Незалежності.

Іван Салій (1992-1993)

Почав "ремонтувати" Поділ, альо НЕ встіг довести Цю впоратися до кінця. На один рік Правління Салія припавши страйк працівніків комунального транспорту. Цею Прикрий момент та Конфлікт Із депутатами міськраді, Які звінувачувалі міра у зловжіваннях, спонукалі тодішнього Президента Леоніда Кравчука создать комісію для Вивчення сітуації. Наслідком стала відставка Салія.

Леонід Косаківській (1994-1998)

За часів Косаківського Було віпущено на лінію перший тролейбус кіївського виробництва. Нові машини для комунальних потреб заходів закуповував масово, як и розшірював ятір маршрутів наземного транспорту, а такоже гілок метро. За сприяння адміністрації Косаківського Було Створено компанію "Київміськбуд" и Вперше започатковано програму будівніцтва житла за кошти населення. Косаківській такоже Багато уваги пріділяв реконструкції наявного житлового фонду, а ще відкрів до двох десятків новіх шкіл и дитячих садків. При цьом мерові розпочато Відновлення церкви Богородиці Пірогощої, Михайлівського та Успенського соборів. У 1996 году місто отримай новий герб, відмовівшісь від Емблеми радянського теплоход.

Олександр Омельченко (1998-2006)

Із Цім іменем пов'язаний початок будівельного апокаліпсісу в Киеве, а такоже низька гучно скандалів: зведення будинку на Грушевського, 9-А; "Теплиці" на майдані Незалежності, спотвореній несмаком вигляд центру міста; розбазарювання земельних ділянок; Заподіяння Шкоди історічнім ПАМ'ЯТКА міста та йо ОХОРОНИ зонам. А ще - низька невиконання обіцянок, на кшталт проведення метро на Троєщину.

Леонід Черновецький (2 006 - два тисячі дванадцять )

Абсолютний лідер антирейтингу среди усіх своих колег. Щодо досягнені - повний нуль. На розлогу згадка НЕ ??заслуговує. Герой чисельного скандалів, анекдотів та карикатур. Відомій, пріміром, такими перлами:

"Мені сьогодні дзвонив Філарет, він завтра мене охрестить перед мерією" (мається на увазі: благословити).

"Я людина успішна. При мені працюють люди всупереч здоровому глузду ".

"Ви (звертаючися до Журналістів) в стані тільки ображати мене манією ".

"Я категоричний противник того, щоб черговий дурень приходив у владу і міняв всіх, аж до двірників. Я не собіраються нікого виганяти ".

"Жителі Русанівських садів хай не хвилюються. Я туди поїду, ми походимо по травичці і приймемо рішення ".

"Я став черговою жертвою Голодомору" (про свой ??день народження, Який Неможливо відзначіті через скорботні заходь).

"Ось стоїть на площі, ну просто чорт якийсь. Як його звати? Архістратиг? " (про пам'ятник у центрі міста) .

"Я створюю проблеми всім, хто близько до мене наближається, тому що будь-яке спілкування зі мною - якщо це людина публічна або організація публічна - приносить біль цим людям".

"Яку роль у моєму житті відіграє сім'я і діти? Взагалі-то я в свої роки повністю відданий роботі. За винятком того, що обідаю в публічних місцях ".

"Мені полювання іноді взяти прапор в руки і піти комусь зробити пікет".