Епітафія Яценко. Передчасна ...

Якщо народний депутат України Антон Яценко небудь потрапить у в'язницю, немає ніяких сумнівів, що і там йому вдасться організувати віртуозну схему по "зникнення" бюджетних грошей. Гіпотетично, зрозуміло. Тому що в'язниця - це бюджетна організація, а кращого фахівця в сфері, не кримінально висловлюючись, бюджетних "оптимізацій" Україна, мабуть, не знає. А адже Антону всього-33 року, скільки ще попереду дивовижних задумок і експериментів очікує Україну ... Взагалі, у досить тьмяних для Юлії Тимошенко часи, які настали в лютому минулого року, можна відзначити маленький, але плюс - її фракція позбулася Антона Яценко, який у ЗМІ асоціюється не інакше, як "хрещений батько тендерної мафії". Враховуючи загальний асоціативний образ самої Юлії Тимошенко з перегукується неперевершеним ющенківським епітетом "злодійка", розрив з паном Яценко для поки ще головного опозиціонера країни однозначно є плюсом. Біліше Тимошенко, звичайно, не стане, але, принаймні, чергові схеми Тямущий Антона можна буде приписувати в зв'язці з опонентами з ПР або на худий кінець комуністами. Адже якісь ще вісім років тому зовсім ще молодий Яценко якраз і починав свою бурхливу діяльність, працюючи помічником першого віце-прем'єра України, яким у той час був Микола Азаров. У ті дикі часи нелюдського "кучмізму" на постійні записки молодого помічника "про оптимізацію тендерних закупівель" реакція нинішнього прем'єр-міністра була вельми стриманою. Наївно вважати, що Азаров не здогадувався про пропозиції свого помічника, але країна наближалася до президентських виборів, а тому молодий талант для проходження апробації своїх знань був відфутболили до іншого зубру реальної економіки - комуністу Олександру Ткаченко. Товариш Ткаченко в корумпованих схемах сам по собі боєць зі стажем (перша широка "популярність" до нього прийшла ще на початку 90-х по очолюваної ним асоціації "Земля і люди", результатом чого стала "пропажа" кількох десятків мільйонів доларів американського кредиту), а тому з молодим Антоном у новоявлених колег зв'язка спочатку вийшла вдалою . Правда, справжнє життя у пана Яценко почалася в 2005 році, коли він (а також численне його сімейство і друзі, серед яких особливо варто виділити Володимира Врублевського) став віце-президентом Тендерної палати Україна. По суті, Тендерна палата представляла собою співтовариство громадських організацій, які покликані були контролювати весь ринок держзакупівель. При цьому, керівники практично всіх вхідних в Тендерну палату громадських організацій з абсолютно одіозними назвами, на зразок "За прозорий бюджет" або "Молодь Криму за прозорість в органах державної влади", носили назви "Яценко" або "Врублевський". Сімейний підряд почав діяти, але куди цікавіше згадати самі схеми тих "золотих днів" розкрадання бюджетних мільярдів гривень найбіднішої країни в Європі, після Молдови. Ще трохи раніше панове Яценко та Врублевський організували забавну громадську організацію з хитромудрим назвою "Центр тендерних процедур і бізнеспланування" , при цьому було отримано патент, що тільки ця організація має право в Україні займатися розробкою всякої документації, пов'язаної з держзакупівлями. Залишаємо за дужками сам факт абсурдності даного патенту (з таким же успіхом можна було б запатентувати "ексклюзивні права" на використання, наприклад, папери в якості засобу для нанесення пишучих знаків), відзначимо лише, що таким вельми хитрим чином панове Яценко та Врублевський поставили в дивну позу практично всі держоргани країни, нав'язавши "ексклюзивні" консалтингові послуги. Але головною родзинкою у Тендерній палаті стала інша контора - якесь ТОВ "Європейське консалтингове агентство", через яке і проходила вся обов'язкова схема реєстрації учасників тендерного ринку. Як це агентство працювало, розповім на образному прикладі. Уявіть, що ви є постачальником, у якого є медичне обладнання, і який ви готові продати лікарні за мінімальною націнці (у чому, власне, і полягає суть будь-якого тендера). Але. Перше, що необхідно буде зробити - зареєструватися на сайті "Європейського консалтингового агентства" (а це коштувало мінімум 5000 гривень), потім оплатити витрати на тендерну реєстрацію (ще кілька тисяч) і чекати зовсім негарантованої шансу, що саме ваша фірма виграє тендер. Нарешті, якщо вам пощастило, і вам дозволили вийти на лікарню, все інше юридичний супровід угоди буде проходити через юридичні служби "Європейського консалтингового агентства, що теж далеко не безкоштовно. Це ми описали схематично тільки одну тендерну процедуру, а щомісяця в Україні їх відбувається тисячі. Безвідносно до Яценко варто зауважити, що використання подібних схем дозволяло "автору" вимивати щомісяця з держбюджету щонайменше до 300 мільйонів гривень. Зрозуміло, що "автору", ділитися треба було за всіма напрямками, але в повному обсязі "кришувати" подібну ідеальну піраміду міг тільки хтось, що володіє політичним і кулуарним вагою Олександра Турчинова. Чи робив це саме Олександр Валентинович - не має значення. Але, на превеликий жаль, навіть рясні "членські" внески не вберегли Антонове дітище - в травні 2008 року терпіння закінчилося у всіх, і Тендерна палата наказала довго жити. Втім, пан Яценко належить до тих обдарованим молодим людям, для яких первинною завжди не форма , а зміст. Всі свої унікальні розробки часів Тендерної палати Антон переніс на нову контору, у якої вже була куди більш значна вивіска - Міністерство економіки України. При цьому, слабохарактерний міністр Данилишин як ніхто інший підходив під схеми Яценко. Багато документів, які лягли в основу обвинувальних актів Генпрокуратури про завищені закупівлях міністерства і які, навіть не вичитуючи, підписував Данилишин, виходили, як подейкують обізнані люди, виключно від людей Яценко . Ми, природно, не будемо настільки категоричними. Залишимо заключне слово про мотиви за прокуратурою. До слова, про "людей Яценко". Навіть зі зміною влади Антон примудрявся розставляти своїх людей практично скрізь, де тільки розподілялися бюджетні кошти. Колишнього свого помічника Миколи Товстановського Яценко "визначив" керівником Національного агентства з акредитації при Мінекономіки, колишній юрист з Тендерної палати Петро Краснов став замом керівника КРУ, Олег Поволоцький, який очолював той самий унікальний "тендерний сайт" став начальником Держспоживстандарту, керівникам Держінспекції з контролем за цінами стала пряма протеже Яценко Тетяна Рудь ... Зауважте, що всі Мінекономіки - це "квота" комуністів, з якими у пана Яценко склалися давні товариські відносини не без допомоги раніше налагоджених зв'язків з раніше згаданим Ткаченко. Але не все виявилося безхмарним - відомий мордобій з Василем Цушко перевернув все з ніг на голову. Людей Яценко стали "зачищати" в усіх напрямках, а деякі виявилися навіть в СІЗО (як, наприклад, Тетяна Рудь), правда, і саме Міністерство економіки не так давно в рамках адміністративної реформи було розформовано. Але й тут Яценко не пощастило, так як Цушко отримав загалом адекватне перепризначення, очоливши Антимонопольний комітет України. Враховуючи нехай і віртуозні, але кілька однобокі схеми Яценко по "висновку" бюджетних грошей, призначення Цушка на таку посаду особисто для Антона нічого доброго не обіцяє. Здавалося б, ситуація патова, кругом вороги. З одного боку, прес "регіоналів", з іншого, - видалення від "опозиційного" бютівського парасольки. Але Антон - це як вітчизняний автопром, ніби і поганий, і всіма хаянний, але не вмираючий, та ще і затребуваний на вітчизняному ринку, особливо коли мова заходить про держбюджет. На цей раз Яценко намацав нову жилу , яку він вже встиг викласти в зареєстрованому від свого імені законопроекті № 6086 "Про електронну комерцію". Схема взята все з тих же "тендерних золотих часів" - створюємо унікального (обов'язково монопольного) посередника між бізнесом і владою (наприклад, деякі ТОВ "Ефективні інформаційні системи") і за скромну плату за рахунок бюджетних грошей вперед до світлого майбутнього ... Чесно кажучи, про Антона Яценко можна було б написати захоплюючий кримінальний роман. Інша справа, що Антон абсолютний противник епістолярного жанру, в якому він виступає головною дійовою фігурантом. У золоті "тендерні часи" за тексти про Яценко журналіста могли посадити в СІЗО (як це сталося з Вадимом Гладчуком), у більш "важкі часи" Антон обмежується нескінченними судовими позовами про "нанесенні шкоди честі та гідності". Взагалі, з послідовністю (у психіатрів, правда, це іменується трохи інакше) у Яценка далеко не все гаразд. То він намагається внести на розгляд до ВР законопроект, який би вводив кримінальну відповідальність для журналістів за поширення неправдивої інформації, то через три місяці вносить законопроект "Про державно-правові гарантії захисту професійної діяльності журналістів" ... Погодьтеся, чимось Яценко нагадує персонажа Альхена з "12 стільців", такий собі завгосп 2-го будинку Старсоцзабезу: ну дуже сором'язливий "в ..."