УкраїнськаУКР
EnglishENG
PolskiPOL
русскийРУС

Кількість виправдувальних вироків, прийнятих в рамках КПК 2012 року, активно збільшується

1,3 т.
Кількість виправдувальних вироків, прийнятих в рамках КПК 2012 року, активно збільшується

Кримінальний процесуальний кодекс, прийнятий в 2012 році, діє вже понад 10 місяців, а особливу увагу до нього все ще зберігається. І це не дивно, адже запроваджені ним зміни є одними з наймасштабніших в історії української законотворчості, пише Закон і Бізнес . Новий кодекс - нові принципи Важливим моментом, який слід для себе відзначити, є те, що зараз дискусія щодо нового КПК йде тільки навколо питань про вдосконалення передбаченої ним моделі кримінального судочинства, а не про доцільність використання нової моделі як такої. Інакше кажучи, обговорення концептуальних питань втратило актуальність, оскільки вони вже вкоренилися у свідомості і сприймаються як належне. Дискусія ж продовжується тільки навколо способів удосконалення положень кодексу. Зараз це не здається чимось незвичайним, проте ще рік-два тому сама ідея впровадження в кримінальне судочинство моделі, яка передбачала змагальність сторін, викликала серйозні суперечки, а три роки тому - взагалі іронічні посмішки . І це перший крок на шляху зміни правосвідомості, насамперед тих, хто щодня застосовує кримінальне процесуальне законодавство. Звичайно, таких кроків ще потрібно зробити дуже багато, адже очевидно, що правосвідомість змінюється набагато повільніше, ніж законодавство, при цьому застосування закону є, мабуть, навіть більш значущим питанням, ніж сам закон. Незважаючи на те, що правоохоронцям і суддям, які всю життя працювали в умовах кардинально іншої системи кримінальної юстиції, досить важко перебудуватися і, наприклад, позбутися укоріненого сприйняття виправдувальних вироків як інциденту, це все ж неминуче відбудеться. Одним з очікувань від введення нового КПК було збільшення кількості виправдувальних вироків, яке для української системи була традиційно невеликим. Сьогодні лунає критика, яка вказує на невиправданість таких очікувань. Разом з на обгрунтування такої точки зору наводяться не зовсім коректні порівняння статистичних даних, які розглядаються окремо від всієї картини змін у кримінальному судочинстві, що призводить до помилкових висновків. Зауважу, що кількість нових інститутів, які почали діяти в кримінальному судочинстві, і масштабність змін старих не дозволяють обійтися простим "лінійним" порівнянням показників для виявлення тенденцій, оскільки це неминуче призводить до некоректних висновків. Збуджені проти зареєстрованих Прикладом, яскраво ілюструє таку помилку, є широко відоме порівняння кількості порушених кримінальних справ під час дії КПК 1960 року й кількості зареєстрованих у Єдиному реєстрі досудових розслідувань заяв про злочини під час дії КПК 2012 року. Таке порівняння, як правило, використовувалося з метою підігнати його результати під висновок про збільшення злочинності і є помилковим. Адже лише менша частина заяв про злочини, що надходять до правоохоронних органів за старим порядком, знаходила своє продовження в порушених кримінальних справах. Разом з новим порядком до реєстру потрапляють всі заяви, які надходять від громадян. Коротше кажучи, щоб зрозуміти якісні зміни, які відбулися в кримінальному судочинстві, статистику необхідно порівнювати комплексно і системно. Що стосується статистики щодо виправдувальних вироків, то згідно з офіційними даними Державної судової адміністрації в I півріччі 2012 року було виправдано 328 осіб, у другому півріччі - 384, а в I півріччі 2013 року - 436 людини. Навіть ці дані свідчать про поступове збільшення кількості виправдувальних вироків. Якщо порівнювати відсотки виправданих осіб, то в I півріччі 2013 вони збільшилися більш ніж в 4 рази в порівнянні з I півріччям 2012 - го. Ці дані свідчать вже про більш відчутний прогрес. Хороші підстави для оптимізму дає і той факт, що кількість виправдувальних вироків, винесених за КПК 2012 року, активно збільшується: за останні 3 місяці було прийнято понад 60% таких вироків (проти 40% за перші 6 місяців дії нового кодексу). Як бачимо, тенденція спрямована на значне зростання цього показника. Звичайно, ці дані все ще далекі від очікуваних. Разом з тим слід врахувати комплекс важливих факторів, щоб зрозуміти, що приводи для оптимізму все-таки є. Приватне звинувачення Значна кількість виправдувальних вироків, винесених за КПК 1960 є наслідком виробництв у формі так званого приватного обвинувачення, яке перестало існувати в колишньому вигляді з набранням чинності нового КПК. Доцільно нагадати, що цей вид виробництва передбачав звернення потерпілого із скаргою безпосередньо до суду, який порушував і розглядав кримінальну справу без проведення попереднього розслідування. Переважно предметом таких виробництв були звинувачення (часто зустрічні) в нанесенні легких тілесних ушкоджень або самоправність. Тобто мова йде про випадки, коли хтось побився між собою, зламав сусіду паркан. Така категорія справ в умовах КПК 2012 підлягає досудового розслідування і просто не доходить до суду, оскільки виробництво закривається ще на досудовій стадії, враховуючи об'єктивну складність встановлення достатніх доказів для складання обвинувального акта в умовах зустрічних звинувачень. Адже в ситуації "слово підозрюваного проти слова потерпілого" дуже складно прийняти рішення на підставі критерію переконання "поза розумним сумнівом". Якщо враховувати цей фактор, то необхідно не враховувати більшу частину виправдувальних вироків у вказаній категорії справ, а їх частка, наприклад в 2012 році , склала майже 40% (275 з 712). Як бачимо, з урахуванням цього фактора динаміка збільшення кількості виправдувальних вироків виглядати ще більш істотною. Чи виправдані тому не звинувачені Іншою важливою обставиною стало скасування інституту додаткового розслідування. Це значно підвищило вимоги до якості проведення досудового розслідування, оскільки після потрапляння до суду обвинувальний акт не може бути повернутий для проведення додаткових слідчих дій і повинен завершитися остаточним рішенням суду. Такі обставини стимулюють слідчих і прокурорів більш виважено підходити до прийняття рішення про складання обвинувального акта щодо особи. Є практика передачі кримінальних справ до суду з надією "авось пощастить і суд винесе вирок, а якщо ні - додатково дорозслідують і закриємо виробництво або направимо знову" пішла в минуле. Тобто правоохоронні органи перестали надсилати до суду провадження у відверто слабкій позиції, оскільки вони неминуче завершаться виправдувальним вироком. Таку тенденцію добре ілюструє статистика: якщо в I півріччі 2012 року було засуджено 90 743 людини, то в I півріччі 2013-го - 70 078, тобто на 20 665 осіб (на 23%) менше. Це свідчить, що кримінальне переслідування певної кількості осіб, які повинні бути виправдані судом, взагалі припинено ще на досудовій стадії виробництва: потенційні виправдані просто не стали обвинуваченими. Слід розуміти, що кількість виправдувальних вироків не є самоціллю, а являє собою лише один з показників, за яким можна оцінювати як наявність обвинувального ухилу кримінального провадження, так і гуманність останнього. Навряд чи хтось буде заперечувати, що гіпотетична ситуація, при якій в державі не виноситься ні виправдувального вироку і разом з тим не засуджується жоден невинний, є поганою. Індикатори реформи Є й інші подібні показники, що свідчать про більш істотних досягненнях на шляху гуманізації кримінального провадження, що є однією з основних цілей реформи. Так, чисельність осіб, які перебувають за гратами у зв'язку з обранням відповідного запобіжного заходу, знизилася більш ніж на третину. На домашній арешт припадає 11% від усіх обраних заходів. Істотно знизилася кількість дій, пов'язаних з втручанням в приватне життя громадян (обшуки, затримання, негласні слідчі дії), наближається до 15% частка виробництв, що закінчуються угодою, тобто в умовах, які сторони вважають відповідними їх інтересам. До речі, викладені вище оцінки узгоджуються і з думкою незалежних експертів. У моніторинговому звіті реалізації нового КПК в 2013 році, підготовленому Центром політико-правових реформ, міститься чимало критики щодо практики впровадження КПК 2012 року. Проте одночасно констатується збільшення частки виправдувальних вироків і існування "стійкої тенденції до гуманізації сфери кримінальної юстиції". Таким чином, якщо замість простого порівняння статистики використовувати комплексний аналіз з урахуванням інституційних змін законодавства, всіх компенсаторних механізмів, стає очевидним, що обрано правильний шлях досягнення задекларованих цілей реформування кримінального судочинства. Після закінчення часу, необхідного для зміни свідомості задіяних у сфері кримінальної юстиції осіб, позитивні результати будуть ще більш очевидними. Андрій ПОЙДА, керівник управління реформування правоохоронних органів і органів юстиції Адміністрації Президента України, заслужений юрист України