Керівництво України передає країну російському бізнесу - Daily Telegraph

Навряд чи найближчим часом президент Ющенко стане другом Росії. Це, однак, не заважає йому бути другом деяких російських бізнесменів. Як це не парадоксально, 'окремі' росіяни можуть допомогти українській владі й бізнесу оновити кадри. Питання про якість нових російських кадрів і про ставлення Кремля до подій процесу привертає пильну увагу, в першу чергу з боку іноземних інвесторів, які намагаються оцінити можливі ризики, пов'язані з капіталовкладеннями в українську економіку. Українська тема набула популярності рік тому. Однак з минулої осені, коли була розгорнута потужна пропагандистська кампанія і проходили горезвісні мітинги опозиції, пройшло вже чимало часу, а новій владі на чолі з президентом Ющенком і прем'єр-міністром Тимошенко так і не вдалося вирішити головну проблему - залучити в країну іноземні інвестиції. Потенційні інвестори проявляють обережність, чекаючи, поки влада підкріплять далекосяжні заяви та публічні кампанії сприятливими економічними показниками і чіткою стратегією розвитку. Поки Україна не може запропонувати ні того, ні іншого. За останніми даними, за перший квартал 2005 р. темпи зростання ВВП на Україні (у середньорічному обчисленні) знизилися до 4%, а інфляція, навпаки, перевищила 14,5%: це рекордний показник для всіх країн СНД. Обсяг виробництва в металургії - однієї з ключових галузей української промисловості - знизився на 3,9%.

Це пов'язано із зростанням собівартості продукції і цін на енергоносії, а також підвищенням транспортних тарифів та ліквідацією вільних економічних зон. На тлі падаючих економічних показників нестримний популізм влади виглядає особливо очевидним. Київ продовжує брати на себе все нові соціальні зобов'язання, які він навряд чи здатний виконати. Дії Ющенка і Тимошенко в економічній сфері явно обумовлені в першу чергу політичними, а не господарськими міркуваннями. Нове українське керівництво прагне вирвати економіку країни під контролю структур, зберігають близькість до колишнього президента Леоніда Кучму та його потенційний наступник Віктору Януковичу. Подібні власники не можуть влаштувати Київ - особливо напередодні парламентських виборів, які мають відбутися в березні 2005 р. Після них Україна в буквальному сенсі перетвориться на президентську республіку [так у тексті. Ймовірно, мова йде про парламентську республіку - прим. пер.]. Тому нинішньому керівництву необхідно послабити джерела фінансування опозиції. 'Чистку' українських бізнесменів у Києві у відкриту називають 'наступом на проросійську опозицію'. Однак відібрані у неугодних активи в кінцевому підсумку можуть дістатися російським бізнесменам. Позбутися від неугодного власника тієї чи ної компанії - ще півсправи. Владі необхідно ще й підшукати для його активів найбільш 'лояльного' покупця. Західні ж інвестори, всупереч очікуванням, не рвуться на Україну. Ситуація в країні залишається нестабільною, а правила гри в економіці настільки ж неясні, як і за Кучми. Росіяни не настільки 'вибагливі'. Російських бізнесменів, звичних до високих політичних і економічних ризиків, в країнах колишнього СРСР називають 'шибайголовами': вони готові взяти під крило навіть самі сумнівні активи, і, у разі зміни зовнішніх умов, перепродати їх за максимально вигідною ціною. Чи піддадуться російські бізнесмени ' чарам 'нового українського керівництва? На це питання відповісти нелегко. За логікою, слід було б припустити, що в питанні про інвестиції в українську економіку вони будуть як мінімум проявляти обережність. Всі свої дії вони координуватимуть з Кремлем, керуючись при цьому, природно, не тільки міркуваннями чисто економічної доцільності. Однак Росія - багата країна, і там є люди з серйозними фінансовими можливостями, невідомі широкій громадськості. Саме такі російські бізнесмени особливо цікавлять українське керівництво. Серед цих представників 'тіньового бізнесу' можна знайти людей, готових діяти без оглядки на Кремль і навіть всупереч його інтересам. Незважаючи на постійні заяви про те, що Україні необхідна економічна незалежність від Росії, викликають у Кремлі серйозне роздратування, Київ готується передати контроль над українською електроенергетикою російському бізнесменові Костянтину Григоришину, який підтримав Віктора Ющенка в ході президентських виборів. Енергетичні активи, що стали об'єктом нового перерозподілу власності на користь пана Григоришина, були приватизовані ще в 1998 р. На частку групи, що включає п'ять регіональних енергетичних компаній - 'Львівенерго' , 'Полтаваенерго', 'Прікарпатьеенерго', 'Сумиенерго' і 'Чернобильенерго' [так у тексті. Мова, судячи з усього, йде про компанії 'Черніговенерго' - прим. перев.] - припадає понад 50% від загального обсягу вироблюваної на Україні електроенергії. Компаніями управляє ТОВ 'Укренергоконсалтинг' - відома українська фірма, що надає постачальникам електроенергії консультаційні послуги в економічній, юридичної, технічної та інформаційної областях. Спроба перехопити контроль над декількома компаніями була зроблена в лютому 2005 р., незабаром після вступу на посаду нового президента України Віктора Ющенка . Г-н Суркіс [судячи з усього, мається на увазі Григорій Суркіс - прим. перев.] - тримач найбільшого пакету акцій групи - є до того ж депутатом українського парламенту і активним діячем Соціал-демократичної партії, що перебуває в опозиції до режиму Ющенка. Українські ЗМІ відзначали, що операція з вигнання менеджерів Суркіса з належних йому компаній здійснювалася 'в російському стилі': спеціально найняті люди блокували адміністративні будівлі. Ці недавні дії викликали різку реакцію з боку пана Суркіса і третього акціонера, що володіє блокуючим пакетом - українського бізнесмена Ігоря Коломойського. Останній в політиці не бере, проте відкрито підтримав помаранчеву революцію 'і, за словами українських експертів, допоміг Ющенку отримати більше третини голосів у Денпропетровске - місті, що мало стратегічне значення для його суперника Януковича. Російський бізнесмен Костянтин Григоришин контролював ці обласні енергетичні компанії аж до 2002 р., але потім продав свої акції за вигідною ціною. Фінансовим інтересам Коломойського було завдано серйозної шкоди, оскільки через вищезазначених дій стабільність роботи компаній була порушена, а їхні прибутки і біржова вартість знизилися. Міноритарні акціонери, у тому числі прості робітники і американська фірма 'Foil Securities', підтримують претензії пана Коломойського. Григоришин - вельми суперечлива постать, і його діяльність викликає неоднозначну реакцію як на Україні, так і в Росії. Проте в очах нового українського керівництва це з лишком компенсується політичною лояльністю росіянина і його фінансовими вкладеннями в 'помаранчеву революцію'. Нинішній конфлікт навколо енергетичних активів України зайвий раз свідчить про те, що сторонній склалася на Україні система 'свій-чужий' може здатися надзвичайно складною , і навіть парадоксальною. Київ без коливань укладає альянс з громадянином Росії і передає в його руки стратегічно важливі активи. Одночасно представники національного капіталу, що підтримують опозицію, 'відтісняються' від цих активів будь-яку ціну, в тому числі і з застосуванням сили. Зрозуміти суть цих заплутаних 'конфігурацій' і передбачити розвиток подій часом просто неможливо. Проте стабільність вимагає передбачуваності. Тому відсутність стабільності і чітких 'правил гри' відлякує тих самих 'західних інвесторів', яких так чекає українське керівництво.