УкраїнськаУКР
EnglishENG
PolskiPOL
русскийРУС

Годування удава. Ефективність антиінфляційних дій уряду значною мірою визначить підсумки виборів 2006 року

879
Годування удава. Ефективність антиінфляційних дій уряду значною мірою визначить підсумки виборів 2006 року

Андрій Блінов, Віталій Лукович, "Експерт"

Уряд зробив вибір на користь інфляційної моделі розвитку. Остаточно це рішення закріплене змінами до бюджету, які передбачають різке зростання соціальних виплат, і також збільшенням залізничних тарифів.

Обіцянки нової влади про значне підвищення доходів найбідніших верств населення підкоригує інфляція. За підсумками поточного року вже очевидно, що індекс споживчих цін після торішніх 12,3% не повернеться в зону однорозрядних чисел, як це передбачає уряд (9,8%). За даними Держкомстату, за перший квартал споживчі ціни зросли на 4,4%. З урахуванням щомісячних темпів інфляції за останні дванадцять місяців це може дати 14,7% річних.

І, схоже, це далеко не межа. Квітневі соціальні виплати підхльоснуть зростання цін, який виявиться вище торішніх 0,7%, і до літа може підійти впритул до річної оцінкою, закладеної в бюджет.

Обіцянки нової влади поставили її в таке становище, яке практично виключає простір для маневру. При складанні прогнозу це значно звужує необхідний для аналізу набір можливих сценаріїв. Тому розкид експертних прогнозів зростання споживчих цін цього і в наступному роках не дуже великий (див. табл. 1).

Чому вони ростуть

Самий стрімке зростання цін цього року спостерігається в продуктовому сегменті (м'ясо, овочі, фрукти) і в сфері послуг. І якщо стрибок цін на фрукти є сезонним і в цілому вписується в звичайну зимово-весняну динаміку, то причину підвищення вартості м'яса і овочів варто розглянути особливо.

Новій владі від попередників у спадок дістався підігрітий споживчий попит, стимульований додатковими соціальними виплатами в розмірі близько 4,5 млрд грн, виробленими переважно в останньому кварталі року, що минув. Така грошова інтервенція сприяла зростанню споживання найбільш бідних груп населення. За даними Держкомстату, при різкому збільшенні реальних доходів (а вони зросли на 16,8% в 2004 році і на 25,1% у січні-лютому 2005-го) споживання м'яса також різко зростає. Найбідніша за доходами категорія населення вживає його в 2,5 рази менше ніж, середньостатистична, третя група. У підсумку середньодушове споживання м'яса і м'ясопродуктів виросло, за нашими оцінками, з 2,8 кг / місяць в 2001 році до 4 кг / місяць в 2004-му.

Крім того, значна частина попиту наприкінці минулого року була "з'їдена" валютним ринком, куди за звичкою понесли свої заощадження громадяни, стурбовані політичною нестабільністю. Але з березня населення продає валюти більше, ніж купує. Це дозволяє говорити про відкладений монетарному тиску на споживчий ринок додаткових виплат останнього кварталу року, що минув. І немає ніяких перспектив відновлення відкачування надлишкової гривневої ліквідності валютним ринком - там панують ревальвація і заклики влади до громадян продавати валюту.

З квітня монетарний тиск на споживчий ринок різко посилилося: уже почали виплачувати підвищені пенсії, зарплати та соціальну допомогу. І мова йде про набагато більших сумах - до 32,5 млрд грн. Причому якщо виплати імені Януковича були відверто одноразовими (збільшення тих же пенсій оформлялося як тимчасова доплата), то нова влада, яка прагне виконати "майданні" обіцянки, надала таких виплат не просто багаторазовий, а регулярний характер.

Безперечно - населення України переважно бідно і потребує зростанні соціальних мінімумів. Та й вимоги Конституції про відповідність доходів людини прожитковому мінімуму не тільки необхідно виконувати, але і карати тих, хто цього раніше не робив. Однак з точки зору макроекономіки час для таких масштабних виплат обрано вкрай невдало.

По-перше, уряд Тимошенко успадкував досить високу інфляцію, викликану, зокрема, передвиборними виплатами попередників. Крім загального зростання соціальних виплат, Кабінет Януковича вів дуже неправильну, з точки зору економічної справедливості, політику - вона ще більше знівелювала рівень зарплат (і особливо - пенсій) різних категорій населення. Тепер з наслідками такої "зрівнялівки", дуже болісно сприймається в суспільстві, необхідно боротися.

По-друге, нинішня "щедрість" розгортається на тлі наслідків аграрного кризи 2003 року, коли "носіїв" м'яса нещадно пустили під ніж через брак і дорожнечу кормів. За експертними оцінками, цього року можна говорити тільки про стабілізацію поголів'я великої рогатої худоби (але ніяк не зростанні).

З урахуванням часу, необхідного для відновлення поголів'я, і ??дорожнечі кормів, іншого шляху задоволення попиту, крім насичення ринку за рахунок зниження заборонних мит на імпорт, в уряду немає. Однак така тактика не додає здоров'я сільському господарству. Воно, на жаль, не має потенціалу для швидкого нарощування виробництва, щоб задовольнити різко зрослий попит. Враховуючи досить сильне аграрне лобі, імпорт все ж буде обмежуватися. Тому найближчим часом попит на м'ясопродукти, очевидно, буде перевищувати пропозицію.

Вельми обмежені, з нашої точки зору, можливості Держрезерву. У нього є тільки 0,5 млрд грн, які, крім іншого, потрібно витратити і на стабілізацію ситуації з нафтопродуктами, і на закупівлю зерна нового врожаю.

По-третє, економічне зростання, потенційно здатний абсорбувати частина цінового зростання, на початку нинішнього року істотно сповільнилося (5,5% за січень-лютий проти 12,1% за підсумками 2004 року). Зараз у банківській системі відчувається надлишкова ліквідність, яка вказує на "затурканість" каналів грошової пропозиції гривнею.

По-четверте, на підвищення внутрішніх цін продовжує діяти імпортована інфляція. Продовжують зростати світові ціни на нафту, хімічну продукцію, а також деякі види металопродукції.

По-п'яте, саме цього року складаються всі передумови для зростання цін на послуги, які займають близько 20% споживчого кошика. Переважно це транспортні перевезення та ЖКГ, де тарифи регулюються місцевою владою. Вибори президента пройшли, а до парламентської гонки залишається ще достатньо часу. Вже підвищено тарифи в ряді великих міст України, неодноразово про такий намір говорила і Київська міськадміністрація. Мінтранс України скасував державне регулювання вартості перевезення пасажирів і багажу в автобусах міжміських та міжобласних маршрутів, тепер ціни будуть встановлюватися виключно замовниками перевезень.

Очікуване весняно-літнє підвищення тарифів ЖКГ і транспорту в 2005 році додасть до індексу споживчих цін не менше 2%. А горезвісне збільшення вартості залізничних перевезень призведе до додаткового зростання індексу цін виробників як мінімум на 3%. Що через деякий час позначиться і на споживчій інфляції.

Інфляційні очікування

Але це ще не все. Сьогодні в суспільстві дуже високі інфляційні очікування. Одна справа, коли доходи населення зростають, а воно не чекає зростання цін і спокійнісінько направляє додаткові доходи на заощадження / інвестиції. Що, перш за все, і стримує інфляцію. І зовсім інша, коли майже всі українці, судячи з соціологічних опитувань, очікують стрибка цін, що керує їх споживчою поведінкою. Так, за даними Міжнародного центру перспективних досліджень та компанії GfK-USM, вже близько року 18 з 20 українців очікують в найближчі місяць-два зростання цін на основні споживчі товари та послуги.

Дуже сильно на них буде тиснути і зростання цін виробників. Дослідження показують досить тісний зв'язок між ними. Динаміка відпускних цін підприємств впливає на роздрібні з лагом в середньому вісім місяців. У 2004 році ціни промислових виробників росли удвічі швидше роздрібних, а в цьому йдуть нога в ногу. І якщо скоро вже можна буде говорити про деяке гальмуванні зростання перших (насамперед, через очікуване охолодження світових товарних ринків), то роздріб це торкнеться не раніше 2006 року.

Тут виникає одне "але". Якщо соціальні виплати так ростуть в "новообраних" рік, то що буде в 2006-му? Очевидно, що на початку його відбудеться новий виток зростання соціальних виплат. Таким чином, вельми ризикована економічна політика буде вестися вже третій рік поспіль.

Прогнозисти сподіваються, що наступне підвищення буде помірним, оскільки стане очевидним макрофінансової дисбаланс, що зберігся за підсумками 2005 року. Його вже не можна буде списати на попередній уряд. Та й вибори на цей раз будуть навесні. Саме такі допущення багато аналітичні центри зараз закладають у прогнози на наступний рік. Як повідомили "Експертові" у представництві МВФ, "необхідною умовою низької інфляції в 2006 році буде повернення до збалансованої фіскальної політики, яка повинна супроводжуватися розумною монетарною політикою. Якщо ці умови будуть виконані, Україна отримає можливість в середньостроковій перспективі знизити темпи інфляції до прийнятних меж - 4-5% ".

Цікаво, що багато хто не припускають прискорення економічного зростання в наступному році. Інвестиційна складова зростання пригнічена: приватні компанії не впевнені в правильності своїх вкладень при постійній загрозі перегляду прав власності, законодавства та інших правил роботи на ринку. Держава ж зараз працює на споживання (досить сказати, що більше 80% у зростанні видатків бюджету - соціальні виплати).

Обмежений набір інструментів

Що сьогодні можна запропонувати як антиінфляційної пігулки? Не так вже й багато.

перше, не стільки стерилізацію грошової маси, скільки стимулювання попиту на гроші. Забезпечити це можуть більш високі процентні ставки по депозитах, а також активізація ринку внутрішніх запозичень. Причому, на нашу думку, покупка ОДВП повинна стати прерогативою внутрішнього інвестора, оскільки нерезиденти, що активно скуповують облігації в останні місяці, що не відкачають кошти з ринку, зате, вводячи спекулятивний капітал, вже зараз відчутно підвищують ризики.

По-друге, зниження інфляційних очікувань в суспільстві - для цього достатньо припинити шокуючі заяви вищих чиновників, а також чітко виконувати вже проголошені плани.

По-третє, це товарні інтервенції. Але якщо сили Держрезерву просто невеликі, то роль імпорту уряд може недооцінити. Зростаюча інфляція і зміцнювати національна валюта - досить часті супутники економік, що знаходяться на вильоті високих темпів зростання. Там швидке зростання доходів населення - теж нерідке явище. Але треба пам'ятати, що зростання доходів населення, як правило, активізує імпорт. Сприяння імпорту повинне бути вкрай акуратним, щоб не підірвати основи економічного зростання в наступні роки. Судячи з нинішнього активного діалогу Кабміну і великих птахівницьких підприємств, в уряді це розуміють.

Навіть якщо припустити, що воно дуже постарається погасити інфляційну динаміку, інфляційна модель розвитку в 2004-2005 роках позначиться на українській економіці. Досить імовірно деяке гальмування економічного зростання за рахунок імпорту і не настільки швидкого, як можна було очікувати, приросту інвестицій.

Нинішня цінова динаміка позначиться на рівні відсоткових ставок в економіці. Вкладники зажадають від банків зростання ставок по депозитах, оскільки хотіли б мати позитивну реальну прибутковість по своїх внесках (зазвичай мають терміновість близько півроку). У свою чергу, банки, у яких подорожчають пасиви, запропонують вищі ставки по кредитах. Причому, за українською традицією, найбільшою мірою зростуть кредити для тих прямих позичальників, які не афілійовані з тим чи іншим банком.

Нарешті, варто пам'ятати про те, що інфляція сприяє вимиванню обігових коштів підприємств і заощаджень найбільш незахищених верств населення - бюджетників.

Система державних фінансів має потенційний дефіцит, що значно перевищує задекларований на цей рік Кабміном (1,5% ВВП). За нашими розрахунками, він становить близько 4% ВВП. Втім, ця підвищена інфляція полегшить Мінфіну задачу виконання головного фінансового документа року.

Таким чином, можна припустити, що запозичення уряду виявляться значно вище запланованих. І очевидно, що для "затикання" бюджетної дірки (ре) приватизаційних надходжень не вистачить. У такій ситуації акцентоване увага до ринку внутрішніх запозичень може не тільки гарантувати виконання підвищених соціальних зобов'язань, а й стати ефективним елементом антиінфляційної політики.

Якщо бюджетний дефіцит незабаром повернеться в розумні рамки, то порівняння нинішньої ситуації з передкризовим 1997 роком виявляться безглуздими. Хоча б тому, що від того часу українську економіку сьогодні відрізняє, щонайменше, пристойний економічне зростання. Однак уроки економічної історії пам'ятати ніколи не заважає. Навіть якщо вчишся на своїх власних помилках.