Кожному політтехнологові - по наглядачеві!
Парламентські вибори знову підняли тему використання "брудних" технологій різними учасниками політичного процесу. Перед очима знову виникають картинки з минулої президентської кампанії, яка відзначилася особливим цинізмом, нерозбірливістю і масовістю застосування таких технологій. Згадати хоча б отруєння кандидата в Президенти Віктора Ющенка чи ролики про Україну "трьох сортів" і громадянської війни.
І це тільки верхівка айсберга. А адже була задіяна ще й широка технологія фальсифікації виборів, безпрецедентна за своїми масштабами в новітній історії України. Чим обернулося використання таких технологій для їх розробників і реалізаторів, загальновідомо (хоча рука правосуддя їх так і не наздогнала, незважаючи на численні обіцянки Генпрокуратури та МВС).
Суспільство стояло на межі розколу і реального силового протистояння не тільки за регіональним принципом, а й у багатьох українських родинах, де навіть найближчі родичі ледь відразу не стали ворогами тільки через різних політичних уподобань. Тільки бажання знайти компроміс допомогло вийти з кризи, хоча відгомони тієї кампанії чутні і сьогодні.
І ось, коли політична істерія пішла на спад, що наближається парламентська кампанія знову дає масу підстав припускати, що "брудні технології" використовуватимуться в не менш широких масштабах, ніж на президентській. Прикладом тому може служити скандал з відставкою держсекретаря, що породив урядова криза і підірвала довіру до "помаранчевої" влади. У даному випадку Президент, грунтуючись на думці своїх заангажованих радників і політконсультантів, прийняв не зовсім адекватне ситуації рішення.
З минулої президентської кампанії українські політтехнологи і політконсультанти винесли кілька принципових висновків. По-перше, компроміс із власною совістю зрештою закінчується плачевно, тим більше що це може мати зворотний ефект і вдарить в першу чергу по репутації самих консультантів і політиків, яких вони обслуговують. По-друге, після виборів серед політтехнологів стала крилатою фраза: "Те, що ми вважали" чорним "PR, насправді виявилось" білим ".
Під цією фразою слід розуміти, що розвиваються не тільки технології, а й інтелектуально виріс вітчизняний виборець. Це пов'язано з тим, що довіра виборця до діючих каналах комунікації неухильно падає, що при використанні "брудних" технологій часто дає зворотний ефект.
Для вирішення проблеми чистоти виборчого процесу консалтингове агентство MARTIN group виступило з ініціативою підписання "Хартії етичних принципів політичних консультантів України". Наша ініціатива знайшла розуміння у більш ніж 90% українських політологів та політичних консультантів, до яких ми звернулися з відповідною пропозицією.
Однак існують певні проблеми з її практичною реалізацією. Так, наприклад відомий російський політичний консультант Марат Гельман в інтерв'ю "Коммерсанту" відзначає, що подібні хартії вже приймалися в Росії, але на практиці їх дотримуються тільки великі компанії, які дорожать своєю репутацією.
"На території колишнього Союзу імідж політтехнологів дуже дискредитований, і такі документи покликані швидше реабілітувати особа самих політтехнологів і політконсультантів", - вважає Гельман. На питання, чи зможе прийняття Хартії запобігти використання "брудних" політтехнологій, Марат Гельман заявив, що "це більше залежить від клієнтів, ніж від нас".
За висновками експертів MARTIN group, які грунтуються на досвіді країн, в яких підписувалися подібні документи, для ефективного застосування положень хартії, необхідно наступне.
Перше - створення якогось наглядової органу, до якого б увійшли політконсультанти, що консультують різні політичні сили. Така організація (частіше політологічний клуб) виконує функцію моніторингу і реагування, шляхом оприлюднення фактів застосування "брудних" технологій в ході виборчої кампанії. Хоча рішення цього органу і не будуть мати юридичної сили, вони дозволять суспільству знати, які політики і консультанти використовують дані технології.
Друге - життєво необхідним є приєднання до підписання Хартії не тільки політологів, а й політиків, які виступають замовниками подібних технологій.
Рішення проблеми проведення виборчої кампанії в рамках правового поля та етичних принципів можливе лише у разі комплексного підходу до вирішення даної проблеми. Необхідно взаємне бажання втілювати в етичні принципи, як з боку замовників-політиків, так і з боку виконавців-технологів. Крім того, ініціатива очищення "політичної кухні" від сумнівних прийомів і персоналій допоможе в майбутньому побачити в органах влади професіоналів, компетентно відповідають за виконувану ними роботу.
Так що бути чи не бути правилами політичного fair play, багато в чому залежить від рівня політичної культури українського політикуму та бажання строго слідувати встановленим принципам.
Володимир Поляков , Агентство MARTIN Group