"Забивати московсько нечисть"

Схоже, что мало чи не Кожна культурна Подія в Україні має тенденцію перетворювати на Гучні и несмачні "розборки" та Пошуки вінніх. Ніні у "звінуваченіх" - письменник Василь Шкляр, автор роману "Залишенець. Чорний ворон ", відзначеній цьогорічною Шевченківською премією. (При цьом Шкляр набравши 17 з 25 можливіть голосів членів Шевченківського комітету, іншімі словами, зібрав необхідні Дві третіні голосів). Давно відомо, что вручення Шевченківської премії перетворюється на своєрідне прокляття письменника - у творчих колах жартують, что после вісокої відзнакі "живому класику" тяжко создать Щось по-СПРАВЖНЯ путяще. Аджея роман, відзначеній премією, як правило, становится своєрідною вершиною у Літературній ДІЯЛЬНОСТІ того чи Іншого прозаїка, "переплюнути" якові псіхологічно тяжко. Тож благословенними є автор, не відзначені цією скроню честю - для них ще Відкриті перспективи творчого ЗРОСТАННЯ.

Втім, до Шкляра побідні "размішлізмі" поки що НЕ мают Стосунки. Проблема цього автора - в необхідності віправдовуватіся за свой історичний твір (роман присвячений Холодному Яру и Буремний 20-тім Рокам) й доводіті усім, что Він - не "верблюд". А такоже НЕ ксенофоб, що не русофоб и НЕ юдофоб. Бажаючих знаті больше є сенс Відправити до самого тексту, Який Вже розтяглі на цитати на кшталт тієї, якові "Обозреватель" вініс у заголовок статьи. Справді, что є, ті є: на сторінках роману можна найти уривок на кшталт "Брати селяни! Чи не спіть, убивайте де Тільки можна московсько нечисть. Хто ще дужий узяті в руки зброю - Ідіть до лісу. Чи не Вірте обіцянкам москалів и хрістопродавців. Чи не суньте голову в ярмо кацапщіні! ".

А є ще й таке: "... Напрочуд зворушлівій вигляд малі голомозі москалики - чудні Такі, дрібні, вухаті, наївні, шмаркаті, ну геть тобі діти, смороду гулі, як жуки, альо так Натхнення, что можна Було зарідаті від цього видовище. У всех роти стояли літерою "о", и з оціх про-подібних дірочок, як Із дупел чи НІР, зринає якесь навдивовиж жалісне гудіння Жуків ". Поза контекстом Дещо звучить загрозліво, Дещо - Відверто знущально, Дещо - непристойно (зокрема, описание того, як єврейка Ціля справляє "малу потребу", спустивши до Колін панталони). Що поробиш, мала нужда - праворуч "Житейське", а Щодо нелюбові героя, очима Якого подано події, до "шмаркатіх" и "Вухатий" москалів, то Це вже право автора - вкластись у душу свого витворилася ті чі Інші Емоції. Генрік Сенкевич такоже НЕ жалував украинцев у "Вогнем і мечем" (та й у других своих романах), и з ЦІМ Вже Нічого НЕ поробиш.

Альо вся Сіль цього конфлікту даже не в літературних принади (чі навпаки - недоліках) цього твору. Хай бі "Чорного ворона" Скільки завгодно обговорювалі на форумах та у блогах Любителі історічного читво. Тривожно, что в середовіщі останніх були помічені народні депутати, Які досі НЕ пріділялі Великої уваги книжкам - даже тім, что могли б претендуваті на номінацію "Подія року". Від визначення, даного роману народним депутатом, екс-бютівцем Олександром Фельдманом ("літературна тягнібоківщіна") Вже Трохи тхне смаленім. А коли до Фельдмана Зі своими негативними оцінкамі прієднується его колега по парламенту "регіонал" Вадим Колесніченко, становится непріємно ї поготів.

Слава Богу, наразі Ніхто НЕ предлагает розпаліті вогнище з кісток Василя Шкляра и палітурок его роману. Власне, про це в коментарях "Обозревателю" говорити и Колесніченко. Альо політичний присмаков скандалу від цього НЕ меншає. До нього, между іншім, пріплітається Іще одна пікантна деталь: Шкляр, відстоюючі позіції свого роману, звернув уваг на ті, что в Адміністрації президента (а указ про Нагородження Шевченківською премією традіційно підпісує президент) нашли люди, Які прочитали его твір "серцем". Деякі колеги Шкляра відразу начали Говорити про ті, что "прогину" Письменники зараховано: відтепер Банкова дбатіме про нього, що не даючі ображати романіста Ані Фельдману, Ані Колесінченку.

Одним словом, вместо літературного свята, "іменін серця" та інтелекту, ми маємо те, що маємо: брудні чуйні и пріховані Загроза. З Цім и підходімо до 9 березня - дня народження Тараса Шевченка, коли Українським Митци традіційно вручають омріяні Нагороди. До речі, цьогорічна грошова ськладової Шевченківської премії становіть 260 тисяч гривень. Цею аспект Іще нікім, здається, чи не обговорювався (слід зауважіті, что минули року премія булу однозначно урізана, альо тепер, схоже, справедливість відновлено) - політика затьмаріла собою геть усе. Можливо, про гроші говорітімуть пізніше, а поки що "Обозреватель" поцікавівся думкою близьким до літературного (та політічного) процеса ОСІБ и дізнався, что смороду думають з приводу Нагородження Василя Шкляра.

Євгенія Кононенко, українська письменниця та Перекладачка, член Спілки письменників України:

Шевченківська премія, взагалі-то, що не є аж такою Видатний подією в культурному жітті країни. Галасу Щодо неї щороку багато, альо галас традіційно здіймають не так довкола тексту твору, як довкола других подій - чі то Зменшення суми премії, чі то (як зараз) з приводу "міжнаціональної ворожнечі". А з приводу роману Шкляра можу Сказати Наступний. На Батьківщині політкоректності, у сполучення Штатах Америки, один критик сказавши чудову Річ: КОЖЕН більш-Менш видатний твір є Апріорі неполіткоректнім. Коректно треба висловлювати політікам, а художній твір всегда ПЄВНЄВ мірою "з'їжджає" у політнекоректність.

Олесь Ільченко, співає и прозаїк, лауреат премій "Теффі" и "Телетріумф":

Жодний антісемітізму чі ксенофобії я в романі Шкляра НЕ Побачив. І я особисто пишаюсь, что першодрукарямі цього твору БУВ Тарас Федюк и журнал "Сучасність", з яким я також співпрацюю. Можу Сказати Наступний: як Тільки українці займають свою незалежну позіцію, тоб НЕ намагають догодити росіянам чи полякам, відразу ПОЧИНАЄТЬСЯ страшний рейвах. Я б сказавши даже: "рейвах від українства". Дуже просто назваті Бандеру "фашистом", що не заміслюючісь над тім, что ВІН всю войну просідів у німецькіх концтаборах, І що зніщілі его, в решті решт, ті ж таки фашисти. Так и тут: не прочитавши до путті цею роман, насмікавші з нього якіх цитат, Дехта почав Говорити про ті, что текст роману не відповідає дійсності І що слово "москаль" є Ознакою русофобства.

Словом, я Вважаю, что все це - буря у склянці води, яка НЕ ??заслуговує на увагу. Прикро позбав, что деякі депутати, які не маючі жодних Стосунки до Шевченківського комітету, почінають розмірковуваті про літературні твори. Премію назад відклікаті НЕ можна, хочай мене й насторожують слова Олександра Фельдмана з приводу того, что від Шевченківського комітету треба Вимагати якіх пояснень, якоїсь записки ТОЩО. Вісь це приклад втручання не в свои справи и приклад абсолютної совковості. Шевченківський комітет НЕ мусіть нема перед ким звітуваті. Сподіваюсь, что до его складу входять Цілком прітомні люди, Розумні люди, митці, Які мают свою ВЛАСНА голову на плечах и здатні розібратіся, что ї до чого.

Вадим Колесніченко, народний депутат України з Фракції ПР (позбавивши незадоволення романом Шкляра):

Я позбав віклав свое мнение як громадянин України и зауважів, что мені цею роман не сподобався І що я не Вважаю, нібіто цею роман может буті духовним Дороговказ для Нашої нації. Вважаю, что Шевченківська премія винна відзначаті твори, Які віддзеркалюють Захоплення Нашої нації та нашого народу. І Чомусь вчитува загаль ... А цею роман, на мою мнение, таких не є. Прот Ніхто, звісно, ??що не має на меті розганяті Шевченківський комітет абощо. І жодних юридичних НАСЛІДКІВ тут буті НЕ может. Навіщо взагалі депутатам втручатіся в роботу комітету, Який НЕ смороду створюють и до Якого жодних Стосунки смороду НЕ мают? Мені позбав дивно, что на гуманітарний олімп України піднято таких митців, Які в жодних разі НЕ могут претендуваті на роль тихий, хто об'єднує націю.

Дмитро Стус, письменник и видавець, член Шевченківського комітету (один з тих, хто голосував проти прісудження Шкляру премії):

Роман Шкляра містіть Тільки одну правду - правду головного героя. Всі Інші персонажі позбав відтіняють Цю правду. Між тім такий підхід у наш годину, у постколоніальній літературі вважається Ознакою поганого тону. Росіяни, Які Прийшли в Україну, є людьми з власним мотівацією, альо в романі смороду представлені Надто Пласко. Грубо Кажучи, все це є вчорашнім днем ??літературного процеса, а ми ж намагаємось осміслюваті представлені тексти в контексті творів СУЧАСНИХ лауреатів Нобелівської премії. Если Говорити в Світлі світовіх тенденцій, то цею роман є Слабко. Если для нас це Не має значення, то, значить, не має ... Особисто я, пріміром, Вважаю роман "Ключ" Василя Шкляра Цілком гіднім Шевченківської премії. Тут є й Інша проблема: деякі моменти Обговорені малі б залішатіся в середіні Шевченківського комітету. Або Вже опрілюднюваті УСІ мотівації, або залішаті це в середіні - Ситуація з вірванімі з контексту висловлювань віглядає й достатньо дивною. Частина аргументів членів комітету стала відомою через п'ять хвилин после Закінчення Голосування, а Частину Так ніхто й Не дізнався взагалі.

PS Насамкінець "Обозреватель" решил поцікавітісь, Якими могут буті Наслідки сітуації, что склалось. З'ясувалося, що - жодними. У Юридичним плані Механізм відклікання Шевченківської премії НЕ Передбачення. Тоб подобається "Чорний ворон" депутатам від Партії регіонів та колішнім опозіціонерам чи не подобається, нагорода залішатіметься у автора. Тож Попереду - Урочистий Церемонія вручення. Як зауважів в коментарях "Обозревателю" Олесь Ільченко, прецеденту відклікання премії за ВСІ роки ее Існування (а Засновано Шевченківську Премію Було ще у 1962 году) Не було. Якби таке сталося, вібухнув бі грандіозній скандал, Якого ще не знала українська літературна "тусовка".

Що ж стосується возможности вилучення романом Шкляра з кнігарень (Як це було з "Вірванімі сторінками з автобіографії" Марії Матіос), то подібні Акції, як правило, позбав підігрівають Інтерес до автора и піднімають ОБСЯГИ продаж. Інший аспект проблеми - престіжність самої Шевченківської премії, Щодо Якої можна довго діскутуваті. Інколи книга, якій віпадає честь буті відзначеною наплетеш, ставити цілковіту несподіванку для чітацького кола. І навпаки - та, про якові так Багато говорили ПРОТЯГ цілого року, Чомусь НЕ прівертає уваг членів Шевченківського комітету. Пріміром, очікувалось, что Останній роман Оксани Забужко "Музей покинутих секретів" буде обов'язково відзначеній комітетом, альо - не так сталося, як гадалося ... Втім, кухня Шевченківського комітету є Цілком окрем темою для Розмови, до Якої ми ще прінагідно обов'язково повернемось ...