Відео дня
Україну хочуть виштовхнути з ЄЕП?
Про те, що їм і втрьох добре, Росія, Білорусія і Казахстан заявляли, власне, ще рік тому, коли в Україні тільки сформувалася помаранчева влада, і ще було не ясно, що вона думає з приводу подальшої участі / неучасті своєї країни в Єдиному економічному просторі.
І ось, через рік, лунають приблизно ті ж фрази, але вимовлені вже більш категорично і з більшою образою в голосі. "Не будемо себе обманювати, і я неодноразово говорив, що нам було ні жарко ні холодно від створення ЄЕП", - заявив у минулу п'ятницю Лукашенко, який вважає, що інший "трійці" має сенс зосередитися на роботі в рамках Євразійського економічного співтовариства (ЄврАзЕС) . Незадовго до того Назарбаєв, будучи з візитом у Москві, попередив, що "Росія, Казахстан і Білорусь не чекатимуть, поки Україна вирішить приєднатися до ЄЕП", і найбільш перспективним освітою також назвав
ЄврАзЕС. Путін же взагалі виставив минулого тижня ультиматум - або все, або нічого: "Приєднанням до ЄЕП ми будемо вважати підписання не частини документів, а всього пакету". А на останньому засіданні Групи високого рівня (ГВР) 14 квітня міністр промисловості та енергетики РФ В.Христенко ще раз підкреслив: не підписавши пакет з 38 документів, необхідних для формування митного союзу (МС), Україна не може брати участь у підписанні інших угод з формування ЄЕП.
Крім того, останнім часом у вже практично готові документи, частина з яких українська сторона дійсно готувалася підписати, росіянами були внесені деякі нововведення, взагалі перечеркнувшие для України можливість підписати хоча б одну угоду.
В результаті тональність заяв підвищилася і з українського боку, і на цьому тижні міністр закордонних справ Б.Тарасюк назвав вимогу до України підписати весь пакет документів "перевищенням повноважень" з боку Росії. Нагадавши казанські домовленості президентів, він заявив: "Якщо це означає зміну позицій глав держав, то тоді Україна повинна визначитися з подальшим участю в ЄЕП". А прем'єр Ю.Єхануров в одному з інтерв'ю висловився цілком виразно: якщо росіяни відмовляються від раніше досягнутої домовленості про те, що спочатку повинна бути створена зона вільної торгівлі (ЗВТ), значить "Єдиний економічний простір перебуває на шляху до провалу".
Загалом, ще один канал напруженості в українсько-російських відносинах реанімовано. З чиєї вини? Давайте розбиратися.
У серпні минулого року на саміті в Казані президент Ющенко вкотре чітко дав зрозуміти: Україну в ЄЕП цікавить, насамперед, зона вільної торгівлі, а брати участь у створенні будь-яких наднаціональних органів вона не готова. Українську позицію ніби як зрозуміли, і сторони на самому вищому рівні домовилися продовжувати різнорівневої та різношвидкісної інтеграцію. Були навіть озвучені конкретні дати: до 1 грудня 2005 збиралися підписати пакет із 29 документів (нібито по ЗВТ), а до 1 березня 2006 - ще 15 (уже по МС). В.Ющенко відразу обумовив, що Україна буде готова підписати лише 15 угод з перших 29.
Але ні в грудні, ні в березні жоден документ в рамках "четвірки" так і не був підписаний. І за цей час змінилися не тільки терміни, а й позиція "трійки": результатом січневої зустрічі Путіна і Назарбаєва стало розпорядження до березня підготувати до підписання пакет з 38 документів, "що виводять на рівень митного союзу". Зрозуміло, що Лукашенко нічого проти не мав, а українська позиція "спочатку ЗВТ, потім все інше" стала демонстративно ігноруватися. Втім, в березні все одно нічого не було підписано. У результаті Путін публічно відчитав Христенко за зрив підготовки документів, а той поспішив відрапортувати, що "перший пакет з 38 угод, які є основою для формування митного союзу, узгоджений, робота по цьому пакету завершена". Було це 10 квітня. А 14 числа, як свідчать наші джерела, близькі до переговорного процесу, в документи знову вносилися зміни, сторони знову виступали з новими пропозиціями. Христенко ж тепер обіцяє "остаточно узгодити всі зауваження по проектах документів" на засіданні ГВР 28 квітня, а в травні "можна буде говорити про підписання цих документів".
Але дозволимо собі в тому засумніватися. Хоча б тому, що, як свідчать наші джерела, на сьогоднішній день у білорусів на стадії підготовки до підписання знаходиться 23 документа, у казахів - 10, у росіян - ... три. Українці ж, аж ніяк, не в відстаючих з практично готовими 13 угодами. У загальній же складності Київ висловлював готовність приєднатися приблизно до 40 з 85 документів, що розробляються в рамках "четвірки". Участь же українська сторона приймає у підготовці всіх єепівських документів. Така тактика була обрана вітчизняної владою з кількох причин. Можна припустити, що, не бажаючи з самого початку різко загострювати відносини з Росією і прийнявши політичне рішення продовжити участь нашої країни в ЄЕП, нова українська влада хотіла продемонструвати партнерам бурхливу діяльність на цьому терені. Тим більше що частина угод, що не мають відношення до митного союзу, справді, вигідна і нам. Крім того, участь у всіх переговорах дозволяє бути в курсі планів і намірів партнерів. Вагомим аргументом послужив і той сумний факт, що, за базовим документом про створення ЄЕП, сторони, всупереч міжнародній практиці, не можуть вносити свої застереження у вже підписані документи. Тобто, якщо Україна не буде зараз брати участі в розробці якоїсь угоди, а в майбутньому обставини складуться так, що вона захоче (або буде змушена) до нього все-таки приєднатися, то свої "п'ять копійок" вставити вона вже не зможе і повинна буде виконувати цю угоду в повному обсязі.
Але, повторюємо, на сьогоднішній день ситуація склалася таким чином, що Україна не може підписати навіть ті 13 документів, які вважала практично готовими до підписання. Справа в тому, що приблизно пару місяців тому росіяни в кожен готується документ внесли нові пункти в т.зв. прикінцеві положення. Одне з них фіксує, що депозитарієм (зберігачем) угоди є Комісія ЄЕП. А в іншому йдеться про те, що спірні питання, які господарюючим суб'єктам не вдалося залагодити в ході переговорів, розглядаються в деякому Органі з вирішення суперечок. Проблема для України полягає в тому, що і Комісія ЄЕП, і нещодавно придуманий Орган (скопійований, судячи з усього, з Суду ЄС), є наднаціональними структурами, брати участь в яких і тим більше підкорятися їм Україна категорично не має наміру. І, відповідно, документи про створення цих органів підписувати не збирається. Про що регулярно інформувала своїх партнерів по "четвірці". Тому, включивши вищевказані пункти в кожну угоду, росіяни поставили Україну в безвихідне становище: адже підписавши тепер навіть найбезпечніший для нашого суверенітету документ, українська сторона автоматично визнає юрисдикцію наднаціональних органів ЄЕП на своїй території. Всі спроби українських переговірників врятувати ситуацію і внести в текст положення, які зробили б документи прийнятними для України (наприклад, записати, що для не-членів Органу суперечки вирішуються згідно з міжнародними правовими нормами, маючи на увазі той же Стокгольмський арбітражний суд), не увінчалися успіхом.
Тобто Україну навмисно змушують відмовитися від підписання будь-яких документів у рамках ЄЕП.
Навіщо це робиться? Важко сказати. Адже, як свідчать наші джерела, навіть у самих росіян спостерігається явний різнобій в позиціях. Наприклад, міністр економічного розвитку і торгівлі Г.Греф вважає, що спочатку всі країни "четвірки" мають вступити до СОТ, і вже тільки після цього можна буде говорити про створення ними митного союзу. А ось В.Христенко просто одержимий ідеєю митного союзу, тільки після створення якого члени ЄЕП зможуть дружно, всі разом вступити до СОТ. Пам'ятається, ще рік тому, виступаючи перед учасниками першого інтеграційного форуму ЄЕП, Христенко, не моргнувши оком, переконував слухачів, що і у Європейського Союзу послідовність інтеграційних кроків починалася з ... митного союзу. До речі, наші переговорники зізнаються, що прагнення росіян створити об'єднання, буквально скопійоване з ЄС, відчувається дуже сильно. Мріє про Євразійський Союзі і Назарбаєв ...
Може, бажання здійснити мрію стало таким пристрасним, що від України, видящей зовсім інші сни, вирішили позбутися, щоб, нарешті, здійснити "інтеграційний ривок"? Або, навпаки, усвідомивши безперспективність реалізації єепівського проекту в російсько-казахському баченні, нашу країну вирішили зробити "козлом відпущення"? Мовляв, це хохли знову все зіпсували. Такий грандіозний проект через них зірвався, але ж могли Європейський Союз за пояс заткнути! Чим не виправдання для Путіна, який не зумів уярмити Україну? І час вибрано вдало: якщо поховати ЄЕП зараз і знову активно зайнятися
ЄврАзЕС, то про єепівської невдачі до знакового 2008 електорат вже забуде. А зараз Україну можна і потрібно в черговий раз показово покарати до всеросійському задоволенню.
Або мети зовсім інші? І нові умови на переговорах по ЄЕП - це жорсткі рамки, в які нас збираються жорсткими ж методами загнати? Може, нові загрози з приводу 230 дол за газ звучать, у тому числі і для цього? Хто знає?
Що робитиме в ситуації, що склалася Київ? Теж питання. Хоча, схоже, голосно ляскати дверима й демонстративно виходити з ЄЕП, незважаючи на постійні закиди, звинувачення і тиск, він бажання не має. По-перше, Україна реально сильно зацікавлена ??в російському ринку і дійсно хотіла б створити повноцінну ЗВТ. По-друге, Віктор Ющенко завжди страшно боявся підозр і звинувачень в антиросійських настроях, і в нинішніх аж ніяк непростих внутрішньополітичних умовах отримати клеймо "могильника ЄЕП" йому зовсім не хочеться.
Білоруський віце-прем'єр А.Кобяков місяць тому висловив упевненість, що всі крапки над "і" будуть розставлені вже в самий найближчий час: "Після парламентських виборів в Україні та отримання ясного сигналу від керівництва цієї країни ми будемо точно знати, в якому інтеграційному форматі ми будемо працювати ". Мінськ, Москва і Астана з нетерпінням очікують (або вичікують?) Закінчення української "коаліціади" і формування нового уряду. Цікаво, невже хтось з них все ще вірить у можливість шлюбу з Україною по любові? Тоді нагадаємо цим романтикам епопею опору насуватися ЄЕПу уряду Януковича ... І зауважимо, що навіть у розпал парламентської кампанії, за два місяці до виборів Верховна Рада відмовилася навіть просто поставити до порядку денного проект всього-навсього заяви про прискорення процесу підписання угод в рамках ЄЕП. "За" проголосували дещо більше півтори сотні депутатів. А проект звернення про необхідність першочергового підписання міждержавних угод з формування ЄЕП ??не набрав і цих жалюгідних півтори сотні ...